Рішення

від 29.01.2019 по справі 902/817/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018,  тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ "29" січня 2019 р.          Cправа № 902/817/18   Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні  матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Немирівські ЕМ",  м.Немирів Немирівського району Вінницької області    до Спілки співвласників паїв СТОВ "Ковалівка", с.Ковалівка Немирівського району Вінницької області   про стягнення  4743,50 грн заборгованості згідно договору постачання електричної енергії Представники сторін в судове засідання не з'явились        В С Т А Н О В И В : До Господарського суду Вінницької області 20.12.2018 надійшов позов публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Немирівські ЕМ" про стягнення з Спілки співвласників паїв СТОВ "Ковалівка" 4743,50 грн заборгованості, нарахованої з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору "про постачання електричної енергії" №316 від 01.08.2006 в частині розрахунку за спожиту електричну енергію. При цьому суд зазначає, що згідно відомостей отриманих з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців за кодом юридичної особи 32905192, який зазначено в позовній заяві відносно відповідача, значиться громадська організація Ковалівська спілка співвласників паїв СТОВ "Ковалівка". Таким чином, суд вважає за можливе визначити відповідача у даній справі - громадську організацію Ковалівську спілку співвласників паїв СТОВ "Ковалівка". Ухвалою суду від 26.12.2018, за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі №902/817/18 та  призначено судове засідання на 29 січня 2019. На визначену судом дату (29.01.2018) представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча були повідомлені належним чином та завчасно, ухвалою суду від 26.12.2018, яка направлена за юридичною адресою останніх, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та позовній заяві. Доказ отримання вказаного судового рішення позивачем наявний в матеріалах справи (поштове повідомлення про вручення поштового відправлення: вх.№ 396 від 10.01.2019). Відповідач правом участі в судому засіданні не скористався, відзиву на позов не подав, причини неявки суду не повідомив, направлена йому ухвала суду від 26.12.2018 про призначення підготовчого засідання у справі повернута до суду відділенням поштового зв'язку з зазначенням в графі "причина повернення (досилання)" - "за закінченням встановленого строку зберігання". При цьому суд зважає на положення ст.242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч.6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Частиною 10 статті 242 Господарського процесуального кодексу України         встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Згідно зі ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.2003 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Крім того суд наголошує на тому, що ухвала суду була надіслані сторонам  завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013 та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення учасників процесу про дату, час та місце судового слухання, але сторони не скористалися своїм правом на участь своїх представників у судовому засіданні. При цьому статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України                                                                                                                                                                                                 зобов'язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами. Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України                                                                                                                                                                                                 визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів. Положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що сторони належним чином були повідомлені про дане судове засідання. Неявка останніх є підставою до розгляду справи за їх відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України. За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст. 165 та ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.          Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. 01.08.2006 між ВАТ "АК Вінницяобленерго" в особі "СО Немирівські електричні мережі" (далі по тексту також - постачальник, позивач) та Ковалівською спілкою співвласників паїв (далі по тексту також - споживач, відповідач) укладеного договір про постачання електричної енергії № 316. Згідно предмета договору постачальник продає електричну енергію  споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю             25 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п.1.1. Договору). Розрахунковий період за даним договором - є календарний місяць, протягом якого визначається обсяг електроенергії, що продається споживачу за цей час та протягом якого споживач повинен здійснити розрахунки за куплену електроенергію (п.1.2. Договору). Пунктом 2.3. Договору визначено, що споживач зобов'язується дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму роботи електроустановки: одна зміна. Відповідно до п. 5.1. Договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток 1). Договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених споживачем згідно з пунктом 5.1 цього договору обсягів (п. 5.2. Договору). Сторонами на виконання п.п.5.1, 5.2 Договору погоджено обсяг постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам на 2018 рік, визначивши його у розмірі 305 кВт/год щомісяця.      Пунктом 4.2.2. Договору визначено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу  5 цього Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт-год і більше. Відповідно до п.2.4 Договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №3 "порядок розрахунків" та №4 "Графік знаття показників засобів обліку електроенергії".   Так, згідно з п.2 ч.2  Порядку розрахунків (додаток №3 до Договору) споживач здійснює остаточний розрахунок за спожиту електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплату рахунків за перетікання реактивної електричної енергії та інших платежів згідно з умовами цього договору на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5-ти операційних днів з дня їх отримання. Вартість фактично використаної у розрахунковому періоду електроенергії розраховується постачальником наступним чином: період між датами зняття показів розрахункових засобів обліку на початок та кінець розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу в календарному місяці, а величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку та визначеного згідно іншими умовами цього додатку та договору, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду (п. 15 додатку №3 до договору). Відповідно до п.19 додатку № 3 до договору, перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду. Документом, що підтверджує факт перевищення договірної величини споживання електричної енергії, сторони вважають Акт про прийняття-передавання товарної продукції - електричної енергії за відповідний розрахунковий період. Після закінчення розрахункового періоду споживач отримує від постачальника рахунок на оплату двократної вартості перевищення, що має бути сплачений у терміни, зазначені в п.2 даного  Додатку. 21.05.2018 відповідач подав позивачу акт № 316 про використану електричну енергію де зазначив попередні покази 005770, а остаточні 007776 та зазначив, що його споживання в травні місяці 2018 становить - 2000 кВт/год. 30.05.2018 представником позивача було проведено контрольний огляд розрахункових засобів обліку, про що складено акт № 6248634. Під час контрольного огляду було проведено зняття показів розрахункового лічильника які становлять - 8091. Таким чином, відповідач спожив за травень місяць 2018 - 2315 кВт/год. Разом з тим, як зазначалось раніше, відповідач визначив договірну величину - 305кВт/год на травень місяць, у зв'язку із чим, останнім перевищено  договірну величину. Зазначене є підставою нарахування, відповідно до п.4.2.2. Договору двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини, а саме за 2010кВт/год на суму -4743,50 грн, про що позивачем сформовано рахунок-фактуру № 316/15362/4 від 31.05.2018. Відповідач за спожиту в травні місяці активну електричну енергію розрахувався, при цьому не оплатив за споживання електричної енергії понад договірну величину, у зв'язку із чим, позивач направив відповідачу відповідно претензію від 24.09.2018. У відповідь на претензію відповідач листом № 125 повідомив, що товариство не перевищило договірну величину споживання електроенергії передбаченого Договором, оскільки умовами договору визначено, що договірна величина споживання електричної енергії становить 20 кВт на годину, але не більше 4800 кВт на місяць.    30.10.2018 позивач на адресу відповідача направив заперечення № СО-63-658 на зазначену відповідь та вказав, що Споживач невірно тлумачить поняття "договірна величина" використовуючи його замість "дозволена потужність". Відповідач на заперечення позивача не відреагував, заборгованість не сплатив, у зв'язку із чим, позивач звернувся до суду з даним позовом про її стягнення в судовому порядку. На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків. Згідно із п.3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. З моменту укладення сторонами Договору постачання електричної енергії №316 від 01.08.2006 між ними виникли зобов'язання, які мають правову природу договору поставки. Відповідно до ч.1 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відповідно до ч.6 ст.276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч. 7 ст. 276 ГК України). Приписами ч.5 ст.26 ЗУ "Про електроенергетику", встановлено, що споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. Згідно із ч.ч. 1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України) Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги. Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості 4743,50 грн правомірною та обґрунтованою. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість. З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про  задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням на відповідача, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору. Слід також роз'яснити, що відповідно до положень частин 4 та 5 статті 240 ГПК України в зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершено розгляд справи, суд підписав рішення у справі №902/817/18 без його проголошення. Датою ухвалення рішення у дані справі, є дата складення повного судового рішення. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити. 2. Стягнути з громадської організації Ковалівської спілки співвласників паїв СТОВ "Ковалівка" (вул.Леніна, 1, с.Ковалівка, Немирівський район, Вінницька обл., 22830, код ЄДРПОУ 32905192) на користь публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Немирівські ЕМ" (вул.Горького, 2,   м.Немирів, Немирівський район, Вінницька область, 22800, код ЄДРПОУ 25510400)  4743,50 грн - заборгованості; 1762 грн - судового збору. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Повне рішення складено 04 лютого 2019 р. Суддя                                           Нешик О.С.     віддрук. прим.: 1 - до справи; 2 -     позивачу - ПАТ "Вінницяобленерго" в особі СО "Немирівські ЕМ" (вул.Горького, 2, м.Немирів, Вінницька обл., 22800); 3 - відповідачу - ССП СТОВ "Ковалівка" (вул.Леніна, 1, с. Ковалівка, Немирівський район, Вінницька обл., 22830).