Постанова

від 04.02.2019 по справі 925/343/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2019 р. м. Київ Справа№ 925/343/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від позивача: згідно протолу судового засідання від відповідача : згідно протолу судового засідання розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на рішенняГосподарського суду Черкаської області від 20.08.2018 суддя Кучеренко О.І., м. Черкаси повний текст складений 03.09.2018 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Олімп", с. Ревівка, Кам'янський р-н, Черкаська обл. доГоловного управління Держгеокадастру у Черкаській області, м. Черкаси провизнання поновленим договору оренди землі та визнання додаткової угоди укладеною

За результатми розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп" (надалі-позивач, ТОВ "Олімп") звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (наддалі-відповідач) з позовом, у якому просить:

- визнати поновленим договір оренди землі від 31.12.2007 із змінами та доповненнями від 25.05.2012;

- визнати укладеною між ТОВ "Олімп" та Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області додаткову угоду від 09.11.2017 про поновлення договору оренди землі від 31.12.2007 із змінами та доповненнями від 25.05.2012 в редакції наданій позивачем, за умовами якої зазначений договір оренди поновлений на строк до 09.11.2024 зі збільшенням орендної плати до 12% від нормативної грошової оцінки.

Позовну заяву із посиланням на положення статей 792, 777 Цивільного кодексу України, частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовано порушенням переважного права позивача на поновлення договору оренди землі. Позивач наголосив, що він сумлінно виконував зобов'язання за договором, до спливу строку договору повідомив відповідача у встановлені строки про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди на новий строк, направив проект додаткової угоди, що підтверджено наявним листуванням між сторонами, а орендодавець протягом місяця не повідомив орендареві про своє рішення. При цьому, позивач вважає безпідставним посилання, як на відмову у продовженні дії договору оренди землі на нібито не дотримання позивачем ст. 18 Закону України Про оцінку земель щодо проведення нормативної грошової оцінки.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.08.2018 у справі № 925/343/18 (суддя Кучеренко О.І., повний текст рішення складено 03.09.2018) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано поновленим договір оренди землі від 31.12.2007, зі змінами та доповненнями від 25.05.2012. Визнано укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп" та Головним управлінням Держгеокадастру додаткову угоду від 09.11.2017 про поновлення договору оренди землі від 31.12.2007, укладеного між Кам'янською районного державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олімп" на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Суд першої інстанції послався на положення частини 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та дійшов висновку про доведеність і обґрунтованість позовних вимог, враховуючи те, що до спливу строку договору орендар повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк, до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (надалі-скаржник) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказав на те, що фактично судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги лист-відмову у поновленні договору від 28.11.2017; сторонами за відсутності нормативно-грошової оцінки землі не погоджено істотну умову договору оренди - ціну; судом не враховано того, що змінились межі земельних ділянок, які передані в оренду, а тому змінився об'єкт оренди; також вказав, що місцевим судом здійснено вихід за межі позовних вимог, чим порушено вимоги п. 2 ч.1 ст. 83 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у справі № 925/343/18 відкрито апеляційне провадження у справі № 925/343/18; розгляд апеляційної скарги призначено на 14.01.2019.

Відповідач у відзиві просив колегію суддів апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 20.08.2018 у справі № 925/343/18 залишити без змін, як таке, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2019 у справі №925/343/18 задоволено клопотання позивача та відкладено розгляд апеляційної скарги на 04 лютого 2019 року о 10 год. 20 хв.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, а оскаржене рішення скасувати, прийнявши нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як таке, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 31.12.2007 Кам'янська районна державна адміністрація (орендодавець), та ТОВ "Олімп" (орендар) уклали договір оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення (далі - договір).

За вказаним договором позивач отримав в оренду земельні ділянки загальною площею 121,8854 га, які розташовані на адміністративній території Лузанівської сільської ради за межами населеного пункту. Відповідно до пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земель становить 12 383, грн. за 1 га ріллі. Строк дії цього договору визначений у пункті 8 та становить 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Передача земельної ділянки, згідно пункту 19 договору, здійснюється у 10-денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі. 31.12.2007 за актом прийому-передачі земельної ділянки земельна ділянка була передана позивачу.

25.05.2012 між сторонами договору були укладені зміни до договору оренди землі від 31.12.2007, які зареєстровані у відділі Держкомзему у Кам'янському районі Черкаської області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 за №712188354003758. Відповідно до укладених змін загальна площа земельної ділянки становить 103,4914 га, ділянка знаходиться на адміністративній території Лузанівської сільської ради за межами населеного пункту, Кам'янського району, Черкаської області. Строк користування земельною ділянкою продовжено до 29.12.2017. Цими змінами сторони виклали пункти договору у новій редакції, зокрема, пункт 1 (орендодавець) визначили, Голова районної державної адміністрації в особі Архип'юка В.В.; пункт 2: В оренду передаються ділянки площею: 29,3548 га ріллі земель запасу, кадастровий номер 7121883500:02:000:0788; 13,6964 га ріллі земель запасу, кадастровий номер 7121883500:02:000:0789; 25,9725 га ріллі земель запасу, кадастровий номер 7121883500:02:000:0790; 34,4677 га ріллі земель запасу, кадастровий номер 7121883500:02:000:0791; пункт 4: директор ТОВ "Олімп" Колос М.М. діє на підставі Статуту зареєстрованого Кам'янською РДА Черкаської області 29.02.2012 № 10061050017000101; пункт 5: Нормативна грошова оцінка земель становить 2822831,43 грн; пункт 8: Термін дії договору продовжено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію; пункт 9: Річна орендна плата за земельні ділянки загальною площею 103,4914 га становить 127027,41 грн (4,5% від грошової оцінки земельної ділянки) в розмірі 1227,42 грн за 1 га ріллі. За актами приймання-передачі від 25.05.2012 позивачу були передані земельні ділянки площею: 25,9725 га, 293548 га, 13,6964 га, 34,4677 га.

Відтак, строк дії договору оренди визначено до 29.12.2017.

23.08.2017 ТОВ "Олімп" направило до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області листа № 225 щодо надання згоди на поділ земельної ділянки загальною площею 34,4677 га з кадастровим номером 7121883500:02:000:0791 для розподілу для учасника АТО. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-8019/14-17-СГ від 07.09.2017 "Про надання згоди на поділ земельної ділянки" було дозволено розподілити зазначену земельну ділянку. Згідно даних зазначених у Поземельній книзі на земельну ділянку з кадастровим номером 7121883500:02:000:0791, дата реєстрації речового права - оренди за ТОВ "Олімп" визначена 16.05.2016, строк дії речового права 15 років.

З матеріалів справи вбачається, що 13.09.2017 ТОВ "Олімп" направило до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області листа №267 (а/с 63), у якому запропонувало внести зміни до договору оренди землі від 31.12.2007, зі змінами та доповненнями, в частині збільшення орендної плати до 12% та продовження терміну дії договору. Вказаний лист ортимано відповідачем 14.09.2017.

У відповідь відповідач направив лист №9052/2-17 від 18.10.2017, у якому не повідомив свою позицію щодо запропонованих орендарем змін до договору, натомість посилаючись на Закон України "Про оренду землі" роз'яснив заявнику порядок поновлення договору оренди землі, згідно статті 33 цього Закону та необхідність проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

09.11.2017 позивачем надіслано відповідачу лист-повідомлення №380, у якому, посилаючись на частини 1-5 Закону України "Про оренду землі", п. 8 договору оренди землі, разом з проектом додаткової угоди до договору, повідомив про намір використати своє переважне право на поновлення договору, із збільшенням орендної плати до 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та продовженням терміну дії договору строком на 7 (сім) років до 09.11.2014р.

Пункти проекту додаткової угоди викладено у наступній редакції:

п. 2 В оренду передаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності загальною площею 103,4914га а саме: площею 29,3548 га, кадастровий номер земельної ділянки 7121883500:02:000:0788; площею 13,6964га, кадастровий номер земельної ділянки 7121883500:02:000:0789; площею 25,9527 га, кадастровий номер земельної ділянки; 7121883500:02:000:0790; площею 34,4677 га, кадастровий номер земельної ділянки 7121883500:02:000:0791 розташовані за межами населеного пункту, в адміністративних межах Лузанівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області.

п. 5 Нормативна грошова оцінка земельних ділянок підлягає проведенню на замовлення та за рахунок орендаря протягом шести місяців з моменту державної реєстрації права оренди земельних ділянок із поданням орендарем у встановленому законом порядку впродовж цього ж строку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок на розгляд та затвердження відповідному органу місцевого самоврядування та укладанням угоди про внесення змін до договору оренди в частині нормативної грошової оцінки.

До моменту набрання чинності угоди про внесення змін до договору оренди в частині нормативної грошової оцінки та орендної плати, визначення суми орендної плати, що вноситься орендарем згідно цього договору, здійснюється за даними про середній розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Черкаській області, що для цієї земельної ділянки становить 4 120 096,13 грн (чотири мільйони двадцять тисяч дев'яносто шість гривень 13 коп) з розрахунку за 1 га площі ріллі 39 811 грн, з урахуванням коефіцієнта індексації - 4,796 станом на.01.01.2017.

Сторони дійшли згоди, що у разі, якщо розмір орендної плати, визначений за даними затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, буде більшим за розмір орендної плати, визначений згідно цього пункту договору оренди та сплачений орендарем, то сума різниці між вказаними розмірами підлягає сплаті орендарем до відповідного бюджету у місячний строк з дня набрання чинності угоди про внесення змін до договору оренди в частині нормативі оцінки земельних ділянок."

п. 8 договір продовжено терміном на 7 (сім) років, та діє до 09 листопада 2024 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

п. 9 Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Річна орендна плата розраховується орендарем самостійно, виходячи зі ставки 12,0 (дванадцять) відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Всі інші умови договору оренди від 31.12.2007 не змінені цією угодою, залишаються в силі.

Ця додаткова угода про внесення змін до договору є невід'ємною частиною договору оренди землі від 31.12.2007, зареєстрованого у Кам'янському відділі регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 10.07.2008 за № 040878500153, зі змінами та доповненнями від 25.05.2012, зареєстрованими у відділі Держкомзему у Кам'янському районі Черкаської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12. 2012 за № 712188354003758.

Копію цієї додаткової угоди, про внесення змін до договору, протягом 5 (п'яти) днів з моменту її реєстрації орендар зобов'язується подати відповідному органу державної податкової служби.

Ця додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі укладена та підписана сторонами у 3 (трьох) примірниках, які мають однакову юридичну силу, набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди. Перший примірник зберігається у орендодавця, другий - у орендаря, третій - в органі, який провів державну реєстрацію права оренди. (а/с 29)

Крім того, позивач 09.11.2017 листом № 382 (а/с 65), враховуючи роз'яснення відповідача у листах № 9052/2-17 та № 9054/2-17, повідомив про укладення ТОВ Оліпм договору № 86/17/17 від 18.09.2017 з виготовлення технічної документації з нормативно-грошової оцінки орендованих земельних ділянок та договору на проведення агротехнічного обстеження орендованої землі та складання агрохімічних паспортів згідно договору № 405/22/17 від 25.10.2017.

На вищенаведені листи позивача відповідачем відповіді не надано. У зв'язку з чим позивач продовжував користуватися земельними ділянками, сплачував орендну плату, вносив мінеральні добрива, що підтверджується актами використання мінеральних добрив, що не заперечено відповідачем.

В подальшому, 16.01.2018 ТОВ "Олімп" отримало від Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області листа № 19-23-0.32-322/2-18, у якому відповідач повідомив, що у зв'язку з недотриманням ТОВ "Олімп" вимог статей 15, 33 ЗУ "Про оренду землі" та статті 18 ЗУ "Про оцінку земель", Головне управління заперечує проти поновлення договору та зобов'язує позивача повернути земельну ділянку орендодавцеві.

Позивач вважає, що відповідач порушує гарантоване частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" право позивача на оренду отриманої у користування земельної ділянки, тому звернувся з цим позовом до суду. При цьому вказав на те, що орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє відповідне рішення.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

В обох із зазначених випадків поновлення договору оренди землі, передбачених статтею 33 Закону України "Про оренду землі", обов'язковим є укладення додаткової угоди.

Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій, який зобов'язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: 1)розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; 2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; 3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); 4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Тобто: а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря; б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни. (Аналогічна правова позиція щодо застосування ч. 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 № 920/739/17).

Як встановлено судом першої інстанції, з метою реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди позивачем 09.11.2017 було направлено листа-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі №380, посилаючись на частини 1-5 Закону України "Про оренду землі", на яке у визначений Законом строк відповідач відповіді не надав.

Таким чином, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

За встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов'язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору з наданням проекту додаткової угоди орендодавець порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору. (Наведена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 №924/1122/17)

Відповідач заперечуючи, наголосив про те, що він не має наміру продовжувати договірні відносини з позивачем. При цьому, посилається на лист від 18.11.2017 № 10223/6-17, яким за його ствердженням у місячний термін було надано безаперечну відмову позивачеві у відповідь на лист №380 про намір товариства поновити договір.

Проте, позивач під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі категорично заперечив факт надання йому відповідачем будь-яких заперечень у місячний термін у поновленні договору оренди землі, зокрема і згідно листа від 18.11.2017.

В розумінні статті 75 ГПК України, а саме частини 1, не підлягають доказуванню тільки ті обставини, які визнаються учасниками справи, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Місцевим господарським судом при розгляді справи з'ясовано питання щодо відправки відповідачем позивачу вищезазначеного листа-заперечення та правомірно не прийнято до уваги, як доказ вказаний лист від 28.11.2017, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження направлення цього листа позивачу.

Відтак, з наведених обставин вбачається, що відповідач жодним чином не повідомив у визначений строк позивача про прийняте рішення щодо заперечення в поновленні договору оренди землі, в зв'язку з недосягненням згоди щодо запропонованих позивачем істотних умов договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, з огляду на те, що відповідач у місячний термін з дня отримання листа позивача від 09.11.2017 не повідомив останнього про наявність заперечень щодо пропозцій позивача та своє рішення, то в силу вимог частини 1-5 Закону "Про оренду землі" договір є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У даному випадку орендарем дотримано усі вимоги як загального, так і спеціального закону щодо переважного права на укладення договору оренди, зокрема вчасно та належно попереджено орендодавця про свій намір продовжити орендні правовідносини. Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивач протягом строку дії договору оренди землі, а також після закінчення строку дії договору оренди, належно виконує свої обов'язки за договором, сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою та продовжує користуватися земельною ділянкою на даний час. Відповідачем вказане не спростовано, доказів протилежного не надано.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області не уклало з позивачем додаткової угоди, позивач з метою захисту свого права і звернувся до суду з відповідною вимогою про визнання додаткової угоди укладеною.

Разом з тим, як вбачається з доданої позивачем додаткової угоди, яка долучена ним до листа-повідомлення від 09.11.2017, ТОВ "Олімп" запропоновано внести зміни до деяких пунктів договору оренди, зокрема, в частині зміни грошової оцінки земельної ділянки, строку дії договору, розміру орендної плати до 12%.

Проте, зважаючи на вимоги Закону, у разі поновлення договору оренди такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Таким чином, поновлення договору можливе лише за таких умов, оскільки у випадку недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивач реалізував своє переважне право, у зв'язку із зверненням до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області саме з листом №267 від 13.09.2017 до якого не було додано проекту додаткової угоди, що є порушенням процедури згідно ч.2 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Відповідач наголосив, що законом передбачено лише право на одне звернення про поновлення.

При цьому апеляційний суд враховує те, що відповідачем на вказаний лист позивача від 13.09.2017, було направлено лист № 9052/2-17 від 18.10.2017, за змістом відповіді у якому не вбачається беззаперечної відповіді-рішення про відмову у поновленні договору оренди. Тобто, відповідач достеменно не повідомив свою позицію щодо поновлення договору та запропонованих орендарем змін до договору, натомість посилаючись на Закон України "Про оренду землі" роз'яснив заявнику порядок поновлення договору оренди землі, згідно статті 33 Закону України "Про оренду землі" та необхідність проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Більше того, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" не визначено те, що орендар в праві надіслати лише одне звернення з метою реалізації свого переважного права на поновлення договору оренди. Надалі, як вже було зазначено, у місячний термін до закінчення договору позивачем було також направлено і лист від 09.11.2017 разом з проектом додаткової угоди, що відповідає Закону України "Про оренду землі", щодо якої відповідачем у місячний термін не висловлено заперечень.

Доводи відповідача щодо зміни фактичних меж орендованої позивачем земельної ділянки, також не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що межі спірних земельних ділянок змінились, а тому зазначена істотна умова договору оренди залишилась незмінною.

Серед іншого, колегія суддів визнає необгрунтованими зауваження відповідача про те, що Головне управління Держгеокадастру не вважало за можливе поновити договір оренди також через невиконання позивачем обов'язку щодо здійснення нової нормативно-грошової оцінки землі чим порушено статтю 18 Закону України "Про оцінку земель".

Так, Закон України "Про оренду землі" не передбачає надання орендарем в обов'язковому порядку інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди.

За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України і частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5- 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5- 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7- 10 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").

Частинами 1, 2 статті 20 цього Закону передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною 4 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, якою, в свою чергу, передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а згідно з пунктом 288.4, підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 наведеної норми розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відтак, зміна розміру орендної плати внаслідок провередення нормативно-грошової оцінки за відсутності погодження між сторонами може бути окремою підставою для звернення до суду.

Таким чином, оскільки нормативна грошова оцінка земель - основа для визначення розміру орендної плати, її зміна не підставою для відмови у поновленні договору оренди саме через ненадання витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки землі. Натомість, з матеріалів справи також вбачається, що позивач не ухиляється від виконання вищевказаного, що підтверджено укладенням ТОВ Оліпм договору №86/17/17 від 18.09.2017 з виготовлення технічної документації з нормативно-грошової оцінки орендованих земельних ділянок. Відтак, саме відповідачем була порушена процедура реалізації позивачем переважного права на поновлення договору відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Також у апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права, зокрема при розгляді справи здійснено вихід за межі позовних вимог, чим порушено вимоги п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України. Стосовно наведеного колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що з 15.12.2017 набрав чинності Господарський процесуальний кодекс у новій редакції, позов подано 05.04.2018, а тому посилання на норму процесуального закону, яка втратила чинність є недоречним. Крім того, за результатом дослідження матеріалів справи, виходу за межі позовних вимог апеляційним судом не встановлено.

Інших доводів та доказів на підтвердження своєї правової позиції, які б слугували підставою для скасування судового рішення у даній справі відповідачем не наведено.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України). Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи через призму ст. 86 ГПК України питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції бере до уваги висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Мала проти України від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014 зазначено: Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах Проніна проти України (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та Нечипорук і Йонкало проти України (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).

У справі що переглядається відповідачеві було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків викладених за оскарженим рішенням. З огляду на викладене не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області залишити без задоволення.

2. Рішення рішення Господарського суду Черкаської області від 20.08.2018 у справі № 925/343/18 залишити без змін .

3. Справу № 925/343/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 11.02.2019.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Ю.Б.Михальська

А.І. Тищенко