Постанова

від 06.02.2019 по справі 903/483/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року Справа № 903/483/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика-Україна" на рішення Господарського суду Волинської області від 31.10.2018 р. у справі №903/483/18 (суддя Якушева І.О., повний текст рішення складено 06.11.2018 р.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Ластівка" (м. Житомир)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика - Україна" (м. Луцьк)

про стягнення 221 083, 39 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Михайлов В.О., представник, ордер №028 від 04.02.2019р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Ластівка" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика-Україна" про стягнення (враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог) 216 000 грн. заборгованості, 922 грн. 3% річних, 4161, 39 грн. інфляційних втрат та 1000 грн. штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди № 01/09/17-ВН від 01.09.2017р. щодо сплати орендної плати.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 31.10.2018 р. у справі №903/483/18 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 184 000 грн. заборгованості, 2760 грн. судового збору; відмовлено в позові в частині стягнення 32000 грн. заборгованості, 922 грн. процентів річних, 4161,39 грн. збитків, завданих інфляцією; провадження у справі в частині стягнення 1000 грн. штрафу закрито та залишено без задоволення вимогу про стягнення 5000 грн. витрат на юридичні послуги.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 184000 грн., відмовивши в решті позову, оскільки позивачем у встановленому законом порядку не доведено вручення відповідачу рахунків на оплату. Окрім того, судом було відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вони нараховані за період, коли ще не настав строк оплати та був відсутній факт прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом першої інстанції було прийнято відмову представника позивача від позову в частині стягнення штрафу та закрито провадження у справі в частині стягнення 1000 грн. штрафу, а також залишено без задоволення клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката, оскільки позивачем не додано доказів на підтвердження їх надання.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика-Україна" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 184000 грн. заборгованості та 2760 грн. судового збору, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що суд помилково повважав доведеним факт, що рахунки за період з січня 2018р. по травень 2018р. відповідачем отримало 14.06.2018 р. Скаржник вказує, що в матеріалах справи наявна лише вимога (вих. №2 від 08.06.2018р.), яку відповідач дійсно отримав. Однак, позивач не довів, а суд не встановив факт вручення вище згаданих рахунків, оскільки в матеріалах справи відсутні докази вручення саме рахунків у справі. Більше того, в судовому засіданні представник відповідача повідомляв суд про те, що за вх. №198 від 14.06.2018р. у відповідача зареєстровано вимогу позивача №2 від 08.06.2018р., додатків до якої позивачем додано не було; зворотнього позивач не довів належними доказами. Крім того, скаржник звертає увагу суду, що аналогічна ситуація із супровідним листом позивача без дати і без номера, вручення якого відповідачеві 31.08.2018 р. за вх. №302 суд помилково вважає доведеним фактом. Таким чином, на думку скаржника, в матеріалх справи відсутні належні та допустимі докази вручення позивачем рахунків відповідачу.

Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції не врахував те, що в порушення вимог п. 5.2. договору оренди, позивач звернувся з позовною заявою, яка містить вимоги, строк виконання яких на момент подання позовної заяви не настав.

Окрім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на необґрунтованість висновку суду, що застосування п. 4.7. договору оренди може мати місце тільки у випадку виникнення несправностей з вини орендаря (відповідача). Скаржник вважає, що суд першої інстанції помилково неврахував той факт, що стан автонавантажувача, зафіксований в акті від 01.03.2018р., недавав можливості використовувати його без ремонту, тому, в даному випадку, необхідно застосовувати п. 4.7. договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Ластівка" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. №8/19 від 02.01.2019 р.), в якому просить суд залишити рішення першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач зазначає, що отримання відповідачем рахунків до грудня 2017р. підтверджується як оплатою, проведеною ним, так і актом звірки розрахунків між сторонами. Також позивач звертає увагу, що договір оренди не містить порядку виставлення рахунків, а саме, яким чином вони передаються позивачем відповідачу, а матеріали справи містять докази надсилання та отримання відповідачем рахунків. Також, на думку позивача, зобов'язання щодо проведення оплати за користування майном випливає зі змісту ст. 762 ЦК України. При цьому, позивач вважає посилання скаржника на п. 4.7. договору оренди безпідставними та необґрунтованими.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика-Україна" надіслало до суду відповідь на відзив (вх. №1392/19 від 14.01.2019 р., вх. №1934/19 від 16.01.2019 р.), в якій просить скасувати рішення суду першої в частині стягнення з відповідача на користь позивача 184000 грн. заборгованості та 2760 грн. судового збору, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в цій частині. Відповідач спростовує доводи позивача, наведені ним у відзиві на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду на 16.01.2019 р. об 15:00 год.

У зв'язку із відпусткою судді-члена колегії Маціщук А.В. судове засідання у справі 16.01.2019 р. об 15:00 год. не відбулося.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 р. розгляд апеляційної скарги призначено на 06.02.2019 р. об 16:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні 06.02.2019р. заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання 06.02.2019 р., хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи,обмеженість строків розгляду , колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджено матеріалами справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича компанія "Ластівка" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика-Україна" (орендар) було укладено договір оренди № 01/09/17-ВН.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець надає, а орендар приймає у платне строкове користування обладнання згідно зі специфікаціями в додатках, котрі є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 3.1. договору датою початку оренди обладнання вважається дата підписання відповідного акту прийому-передачі.

В силу п. 4.6. договору заміна швидкозношуваних деталей, вузлів та агрегатів, як то: шини, АКБ, вили, ролики, лампи у ліхтарях, гідравлічні шланги та таке інше, виконується за рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 4.7. договору при виникненні несправностей обладнання з вини орендаря, він зобов'язується сплатити вартість ремонтних робіт та запасних частин орендодавця, в термін до 5 банківських днів з дати отримання відповідного рахунку. За рахунок орендаря здійснювати усі види поточного ремонту предмета оренди із ЗЗЧ і матеріалів орендаря, придбаних за його кошти, і переданих орендодавцю для проведення ремонту. На час проведення ремонту орендна плата не стягується.

Пунктами 5.1., 5.2. договору оренди передбачено, що орендар зобов'язаний сплатити вартість орендної плати згідно виставлених рахунків орендодавця за кожен минулий календарний місяць оренди; оплата за оренду проводиться на р/р орендодавця, згідно виставленого(их) рахунку(ів) в термін протягом 5-ти (п'яти) банківських днів, з моменту отримання рахунку орендарем.

Вартість одного календарного місяця оренди встановлюється згідно додатків для одиниці обладнання, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 6.1. договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Додатком №1 від 01.09.2017 р. до договору оренди №01/09/17-ВН від 01.09.2017 р., сторони передбачили щоденне технічне обслуговування, функціональні перевірки обладнання та нагляд за ним.

Відповідно до специфікації від 01.09.2017 р., яка є додатком №2 до договору оренди №01/09/17 від 01.09.2017р. сторони визначили обладнання, яке позивач передає відповідачу, а саме: вилковий автонавантажувач "Komatsu FG25HT-14" (1-шт.), орендна плата за один місяць при трьохзмінному режимі роботи становить 24 000 грн.; строк оренди: початок - 01.09.2017р., закінчення - 31.12.2018р., або за домовленістю сторін.

На виконання умов договору оренди, позивач передав, а відповідач прийняв обладнання - вилковий автонавантажувач "Komatsu FG25HT-14" (1-шт.), який, на момент передачі, знаходиться в належному стані, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.09.2017 р., який є додатком №3 до договору оренди №01/09/17 від 01.09.2017р.

Відповідно до акту від 01.03.2018р., який був складений комісією відповідача, було рекомендовано директору товариства вивести вилковий автонавантажувач "Komatsu FG25HT-14", що перебуває в оренді згідно договору №01/09/17 від 01.09.2017р. з використання у виробничому процесі відповідача та консервувати його на термін - до дати заміни швидкозношувальних матеріалів, вузлів та агрегатів його власником.

Наказом відповідача №25-1 від 02.03.2018р. "Про затвердження акту про тимчасове виведення об'єкта з виробничого процесу та його консервацію" було затверджено акт комісії від 01.03.2018р. про тимчасове виведення об'єкта з виробничого процесу відповідача та його консервацію та зобов'язано начальника транспортного цеху забезпечити його консервацію шляхом його встановлення на території підприємства.

Відповідач звернувся до позивача з листом №1/55-1 від 02.03.2018р., в якому зазначав, що з метою уникнення серйозних поломок ним було прийнято рішення не використовувати вилковий автонавантажувач "Komatsu FG25HT-14" до моменту виконання позивачем заміни швидкозношувальних матеріалів, вузлів та агрегатів; обладнання перебуває на майданчику для транспортних засобів під охороною. Просив позивача направити свого представника для огляду обладнання, проведення заміни швидкозношувальних матеріалів, вузлів та агрегатів, а також орендну плату за період коли обладнання не використовується з 02.03.2018 р. по дату заміни просив не нараховувати.

Позивач звернувся до відповідача з листом вх. №153 від 04.05.2018 р., в якому зазначав про те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем п. 5.2. договору оренди ним було прийнято рішення припинити надавати відповідачу послуги оренди вилкового автонавантажувача "Komatsu FG25HT-14" та просив повернути обладнання в належному стані, а також компенсувати плату відповідно до умов договору.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.11.2016 р. по 08.06.2018 р., який підписаний між позивачем та відповідачем та скріплений їх печатками, у відповідача перед позивачем існує заборгованість за договором оренди №01/09/17 від 01.09.2017р. в розмірі 144 000 грн.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою №2 від 08.06.2018р., в якій просив сплатити заборгованість за договором оренди №01/09/17 від 01.09.2017р., яка станом на 08.06.2018р. складає 144 000 грн. До даної вимоги позивачем складено та долучено додаток №1, в якому наведено перелік документів, переданих відповідачу, а саме: рахунок на оплату №2 від 31.01.2018р., рахунок на оплату №5 від 28.02.2018р., рахунок на оплату №8 від 31.03.2018р., рахунок на оплату № 12 від 30.04.2018р., рахунок на оплату № 13 від 31.05.2018р. та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №8 від 30.03.2018р., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 11 від 30.04.2018р., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 12 від 31.05.2018р.

Вказану вимогу та додаток до неї отримано відповідачем 14.06.2018 р., що підтверджується наявністю на даних документах печатки відповідача при їх вхідній реєстрації за №198.(т.1,а.с. 25)

Відповідач звернувся до позивача з листом №1/214-1 від 10.07.2018р., в якому зазначав, що з метою уникнення серйозних поломок ним було прийнято рішення не використовувати вилковий автонавантажувач "Komatsu FG25HT-14" до моменту виконання позивачем заміни швидкозношувальних матеріалів, вузлів та агрегатів; обладнання перебуває перебуває на майданчику для транспортних засобів під охороною. Просив позивача направити свого представника для огляду обладнання, проведення заміни швидкозношувальних матеріалів, вузлів та агрегатів, а також орендну плату за період коли обладнання не використовується з 02.03.2018р. по дату заміни просив не нараховувати.

Позивач направив відповідачу супровідним листом без номера і дати (а.с.77, т.1) рахунки на оплату, а саме: №13 від 30.06.2018р., №14 від 31.07.2018р., №15 від 31.08.2018р. за період оренди червень 2018р. - серпень 2018р. та акти здачі-приймання робіт №13 від 30.06.2018р., №14 від 31.07.2018р., №15 від 31.08.2018р.

Даний супровідний лист із вказаними документи отримано відповідачем 31.08.2018 р., що підтверджується наявністю на листі печатки відповідача при його вхідній реєстрації за №302.

Предметом даного позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 216 000 грн. заборгованості у зв'язку із неналежним виконанням умов договору оренду №01/09/17 від 01.09.2017р., 922 грн. 3% річних, 4161,39 грн. інфляційних втрат та 1000 грн. штрафу.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом оскарження в апеляційному порядку є рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 184000 грн. заборгованості та 2760 грн. судового збору.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з положеннями ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. (ст.ст. 628 629 ЦК України).

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 283 ГК України та статтею 759 ЦК України визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України та ч. 3 ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору оренди №01/09/17 від 01.09.2017р.

Так, п.п. 5.1., 5.2. договору оренди сторони передбачили, що відповідач зобов'язаний сплатити вартість орендної плати згідно виставлених рахунків позивачем за кожен минулий календарний місяць оренди; оплата за оренду проводиться на р/р орендодавця, згідно виставленого(их) рахунку(ів) в термін протягом 5-ти (п'яти) банківських днів, з моменту отримання рахунку орендарем.

Таким чином, умовами даного договору обов'язок сплати орендної плати за користування майном виникає у відповідача після отримання рахунку на оплату.

Як встановлено апеляційним судом, позивач направляв відповідачу вимогу №2 від 08.06.2018р. до якої ним долучено додаток №1, в якому наведено перелік рахунків на оплату, а саме: рахунок на оплату № 2 від 31.01.2018р., рахунок на оплату №5 від 28.02.2018р., рахунок на оплату №8 від 31.03.2018р., рахунок на оплату № 12 від 30.04.2018р., рахунок на оплату № 13 від 31.05.2018р.

При цьому, суд приймає до уваги пояснення представника позивача про те, що в додатку №1 до вимоги від 08.06.2018р. в переліку документів помилково зазначено датою рахунку №2 02.01.2018р., фактично датою рахунку №2 є 31.01.2018р. Вказану вимогу та додаток до неї з відповідними рахунками на оплату було отримано відповідачем 14.06.2018 р., що підтверджується наявністю на даних документах печатки відповідача при їх вхідній реєстрації за №198.(т.1,а.с. 25)

Також, позивач направив відповідачу супровідним листом без номера і дати (а.с.77, т.1) рахунки на оплату, а саме: рахунок на оплату №13 від 30.06.2018р., рахунок на оплату №14 від 31.07.2018р., рахунок на оплату №15 від 31.08.2018р. за період оренди червень 2018р. - серпень 2018р. Даний супровідний лист із вказаними рахунками на оплату було отримано відповідачем 31.08.2018 р., що підтверджується наявністю на листі печатки відповідача при його вхідній реєстрації за №302.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем вручено відповідачу рахунки на оплату згідно договору оренди №01/09/17 від 01.09.2017р. на загальну суму 184 000 грн.

При цьому, суд критично оцінює доводи скаржника, що ним не отримані дані рахунки на оплату, оскільки реєстрація вхідного документа - це запис облікових даних про документ за встановленою формою, що фіксує факт його одержання шляхом зазначення на ньому у відповідному встановленому місці дати і реєстраційного індексу з подальшим записом у реєстраційних формах (журналі, картотеці, електронній базі даних) певних відомостей про цей документ.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що наявність відтиску печатки відповідача при вхідній реєстрації документів, якими надсилалися рахунки на оплату підтверджує факт їх одержання відповідачем.При цьому, жодних листів, які б стверджували , що відповідач не отримував додатків до вказаних листів ,матеріали справи не містять

Отже, враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів сплати орендних платежів за договором, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 184 000 грн. підлягають задоволенню, в решті позову про стягнення заборгованості слід відмовити, оскільки позивачем у встановленому законом порядку не доведено вручення відповідачу рахунків на оплату.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи скаржника про те, що в силу п. 4.7. договору оренди на час проведення ремонту обладнання орендна плата не стягується, що є підставою для відмови в її стягненні, враховуючи наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що передане позивачем відповідачу в оренду за договором №01/09/17 від 01.09.2017р. обладнання - вилковий автонавантажувач "Komatsu FG25HT-14" був виведений з виробничого процесу відповідача саме у зв'язку з необхідністю заміни швидкозношуваних деталей. Відповідач просив позивача направити свого представника для огляду обладнання та здійснення його ремонту, а також просив не нараховувати орендну плату за період коли обладнання не використовується.

Суд апеляційної інстанції вказує, що дійсно п. 4.6. договору сторони передбачили, що заміна швидкозношуваних деталей, вузлів та агрегатів, як то: шини, АКБ, вили, ролики, лампи у ліхтарях, гідравлічні шланги та таке інше, виконується за рахунок орендодавця.

Таким чином, даним пунктом договору передбачено, що за рахунок саме позивача здійснюється заміна швидкозношуваних деталей, вузлів та агрегатів. Разом з тим, даний пункт договору не містить умови, що у разі необхідності їх заміни, орендна плата не буде стягуватися позивачем.

В свою чергу, в п. 4.7. договору оренди йде мова про те, що оренда плата не стягується на час проведення ремонту обладнання. Так, даним пунктом договору передбачено, що при виникненні несправностей обладнання з вини орендаря, він зобов'язується сплатити вартість ремонтних робіт та запасних частин орендодавця, в термін до 5 банківських днів з дати отримання відповідного рахунку. За рахунок орендаря здійснювати усі види поточного ремонту предмета оренди із ЗЗЧ і матеріалів орендаря, придбаних за його кошти, і переданих орендодавцю для проведення ремонту. На час проведення ремонту орендна плата не стягується.

Таким чином, даним пунктом договору передбачено, що при виникненні несправностей обладнання з вини відповідача, саме він зобов'язується сплатити вартість ремонтних робіт, запасних частин позивача та на час проведення ремонту орендна плата не стягується.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку, обставинами справи підтверджується, що обладнання було виведено з виробничого процесу відповідача у зв'язку з необхідністю заміни саме швидкозношуваних деталей, заміна яких в силу п. 4.6. договору здійснюється за рахунок позивача та не передбачає, що на час проведення такої заміни орендна плата не стягується, тому суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що в такому випадку відсутні підстави для застосування п. 4.7 договору.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 922 грн. 3% річних та 4161,39 грн. інфляційних втрат за період з 07.10.2017р. по 01.06.2018р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги п. 5.2. договору оренди, а також враховуючи дату отримання відповідачем рахунків на оплату (14.06.2018р. та 31.08.2018р.), вважає, що відповідач був зобов'язаний сплатити орендну плату за цей період до 21.06.2018р. та до 07.09.2018 р. відповідно, тому прострочення виконання грошового зобов'язання настало відповідно з 22.06.2018р. та з 08.09.2018р.

В свою чергу, позивачем нараховано 922 грн. 3% річних та 4161, 39 грн. інфляційних втрат за період з 07.10.2017р. по 01.06.2018р., тобто за період, коли ще не настав строк сплати орендної плати та був відсутній факт прострочення виконання грошового зобов'язання, тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в задоволенні даних вимог слід відмовити.

Окрім того, як встановлено апеляційним судом, в судовому засіданні 26.09.2018р. представником позивача було подане усне клопотання про відмову від позову в частині стягнення 1000 грн. штрафу, яке судом першої інстанції було прийняте, але не вирішено питання про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції правомірно у рішенні, прийнятому за результатами вирішення спору, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрив провадження у справі в частині стягнення 1000 грн. штрафу.

Що стосується клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат за надання правової допомоги у розмірі 5000 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Разом з тим, в порушення вищевказаного позивачем не надано суду доказів на підтвердження надання йому професійної правничої допомоги адвокатом, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання про стягнення витрат за надання правової допомоги в розмірі 5000 грн.

Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не може бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені в ній доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції постановив рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з урахуванням усього вищевказаного у апеляційного суду немає правових підстав для його скасування.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 31.10.2018 р. у справі №903/483/18 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика-Україна" - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Понінківська картонно-паперова фабрика-Україна" на рішення Господарського суду Волинської області від 31.10.2018 р. у справі №903/483/18 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складено 11 лютого 2019 року

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Гудак А.В.