Рішення

від 04.02.2019 по справі 908/2725/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/166/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2019 Справа № 908/2725/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Горохов І.С.,

За участю секретаря судового засідання Чернетенко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Констебль" (ТОВ Констебль ), 03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5, оф.703

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (ПАТ ЗАлК ), 69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 15

про стягнення коштів

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача - Ковальська Я.М., довіреність б/н від 03.01.2018;

від відповідача - не з'явився, в попередніх с/з Фуклєва А.В., довіреність №011.11-06 від 10.12.2018.

Суть спору:

17.12.2018 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Констебль", м. Київ до відповідача Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з охорони № ЗАлК-Д-2016-43 від 21.03.2016 в розмірі 68 545,83 грн, з яких 48 583,66 грн основна сума боргу, 6446,32 грн пеня, 10 728,61 грн інфляційні нарахування, 2787,24 грн три проценти річних від простроченої суми.

17.12.2018 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 20.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2725/18, присвоєно справі номер провадження 15/166/18. Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 17.01.2019 о/об 10 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 17.01.2019 відкладено розгляд справи у порядку спрощеного провадження на 04.02.2019 об 10 год. 30 хв.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем належним чином не виконано зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг з охорони на підставі договору № ЗАлК-Д-2016-43 від 21.03.2016, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 48 583,66 грн та нараховані на суму боргу пеню у розмірі 6446,32 грн, 3% річних у сумі 2787,24 грн, втрати від інфляції у розмірі 10 728,61 грн. При цьому позивач зазначає, що до нього право вимоги перейшло за договором про відступлення право вимоги (цессії) № 21-1/2018 від 21.11.2018, укладеного між позивачем та ТОВ Т-С-К .

В судовому засіданні 04.02.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач позов визнав в частині стягнення основного боргу в сумі 48 583,66 грн. вважає, що у позивача відсутня підстава для пред'явлення вимоги за несвоєчасне виконання зобов'язань. Крім того зазначає, що строк оплати за актом наданих послуг від 31.12.2016 становить до 23.01.2017, оскільки 31.12.2016 був вихідним днем, а на початку січня 2017 року робочі дні були перенесені та першим робочим днем був 09.01.2017. Також зазначає, що стягнення пені не можливо у зв'язку зі спливом строку позовної давності, оскільки до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік.

Крім того, у відзиві відповідач просить розстрочити виконання рішення з оплатою суми рівними частинами щомісячно строком на 12 місяців.

28.01.2018 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем в обґрунтування заперечень не надано жодного доказу на підтвердження перенесення робочих днів у січні 2017 року. Також позивач не заперечив проти розстрочення виконання судового рішення.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу "Оберіг".

В судому засіданні 04.02.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 5 днів.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

21.03.2016 між ТОВ Т-С-К - виконавець та ПАТ Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат - замовник укладено договір про надання послуг з охорони № ЗАлК-Д-2016-43 (далі за текстом договір).

За умовами п. 1.1. договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати за оплату послуги з охорони об'єктів та майна замовника згідно з дислокацією контрольно-пропускних та контрольно-проїзних пунктів і постів замовника, що є додатком 1 до цього договору і його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1. договору, плата за послуги з охорони за цим договором становить 470 734,56 грн. за кожен місяць.

У пункті 2.2. договору сторони узгодили, що оплата здійснюється у безготівковій формі у гривнях шляхом перерахування зазначених коштів на банківський рахунок виконавця, вказаний у цьому договорі, протягом 10-ти банківських днів з дня підписання акту надання послуг та виставленого рахунку.

На підтвердження факту надання послуг виконавець щомісяця складає відповідний акт (у двох примірниках) та надає його замовнику. Замовник повинен підписати наданий виконавцем акт та у тижневий строк повернути один його примірник виконавцю. Якщо замовник не повертає підписаний акт в тижневий строк та не надає обґрунтовану відмову від його підписання, такий акт вважається погодженим замовником без зауважень.

Відповідно до п. 6.4. договору за прострочення платежів на користь виконавця, передбачених розділом 2 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 6.4.1.). На рахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за цим договором здійснюється до дня фактичного виконання зобов'язання належним чином.

Пунктом 7.1. договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та скріплення їхніми печатками і діє до 31.12.2016 включно. Якщо за 1 місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін на заявить про його припинення, договір вважатиметься продовженим на той самий строк і на тих же умовах (п. 7.2.).

31.12.2016 на виконання умов договору сторонами підписано та скріплено печатками акт надання послуг № 205 від 31.12.2016 на суму 470 734,56 грн. При цьому акт з боку відповідача підписано без будь-яких зауважень.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами по справі, за актом надання послуг № 205 від 31.12.2016 несплаченою залишилася сума 48 583,66 грн.

21.11.2018 між ТОВ Т-С-К - цемент та ТОВ Констебль - цесіонарій укладено договір № 21-1/2018 про відступлення права вимоги (цессії) (далі за текстом договір цессії).

За умовами п. 1.1. договору цессії цемент безоплатно відступає цесіонарію право вимоги боргу за надані послуги охорони, загальною вартістю 1 491 384,49 грн., який виник на підставі договору № ЗАлК-Д-2016-326 від 26.12.2016 про надання послуг з охорони та додатків до нього (надалі іменується Основний договір 1 ) та договору № ЗАлК-Д-2016-43 від 21.03.2016 про надання послуг з охорони та додатків до нього (надалі іменується Основний договір 2 ), які були укладені між цементом та боржником (ПАТ Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат ) в обсягах та на умовах, встановлених основними договорами.

Відповідно до п. 1.2. договору цессії за цим договором цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання своїх зобов'язань за основним договором 1 та основним договором 2 , а також усі права в обсягах та на умовах, передбачених цими основними договорами і чинним законодавством України, стосовно виконання, невиконання або порушення умов пов'язаних з виконанням основних договорів, в тому числі право нарахування та вимоги сплати штрафних санк2цій, індексу інфляції та відсотків, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

За умовами п. 2.2. договору цессії цесіонарій має право вимагати від боржника виконання ним зобов'язань, що виникли у останнього перед цедентом за основним договором 1 та основним договором 2 і підтверджуються документами, зазначеними у п. 1.1. цього договору.

У пункті 2.3. договору цессії зазначено, що боржник повідомлений листом сторонами про те, що він зобов'язаний виконати цесіонарію свої зобов'язання, зокрема, сплатити борг у розмірі 48 583,66 грн в т.ч. ПДВ 20%, що виник за основним договором 2 перед цементом в повному обсязі та на умовах, передбачених основним договором 2.

Претензією № 18 від 05.12.2018 позивач вимагав сплати відповідачем заборгованості за договором № ЗАлК-Д-2016-43 від 21.03.2016 у сумі 48 583,66 грн. протягом 5 днів з моменту отримання претензії.

Відповіді на претензію не надано, заборгованість не погашена.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг з охорони стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості в примусовому порядку.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором надання послуг.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно визначення частини 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору № ЗАлК-Д-2016-43 від 21.03.2016, а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України, частини першої статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 1 частини першої 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою в наслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалося, договором цессії передбачений перехід до цесіонера всіх прав і обов'язків, передбачених договором № ЗАлК-Д-2016-43 від 21.03.2016, в тому числі стягнення суми основного боргу, право нарахування штрафних санкцій, індексу інфляції та відсотків, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

За викладених обставин вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 48 583,66 грн підлягає задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 6446,32 грн, 3% річних у сумі 2787,24 грн, втрат від інфляції у розмірі 10 728,61 грн підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 6.4. договору № ЗАлК-Д-2016-43 за прострочення платежів на користь виконавця, передбачених розділом 2 цього договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 6.4.1.). На рахування штрафних санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за цим договором здійснюється до дня фактичного виконання зобов'язання належним чином.

Наданий позивачем розрахунок пені суд визнав вірним, а вимогу про стягнення пені в розмірі 6446,32 грн такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача підлягають 10 083,28 грн інфляційних втрат та 2787,24 грн. 3% річних.

За приписами ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень. Заперечення відповідача спростовано матеріалами справи та приписами норм чинного законодавства України.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Заперечення відповідача на позов суд вважає безпідставним, оскільки Акт наданих послуг № 205 від 31.12.2016 підписано без зауважень та заперечень з боку відповідача. В обґрунтування неможливості підписання Акту від 31.12.2016 відповідачем доказів не надано. Наказ № ЗАлК-13-П697/02а від 27.12.2016 Про перенесення робочих днів є внутрішнім документом відповідача та не свідчить про неможливість підписання Акту наданих послуг уповноваженим представником відповідача у вихідний день та не можливість здійснення оплати за надані послуги з 03 по 06 січня 2017 року, які є офіційними робочими днями та не рекомендувались до перенесення Кабінетом Міністрів України у 2017 році (Розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 № 850-р).

Таким чином, позовні вимоги судом задовольняються частково.

Крім того, з метою врегулювання ситуації щодо погашення існуючої заборгованості ПАТ ЗАлК для задоволення вимог стягувачів, та враховуючи накладення Державною виконавчою службою арешту на розрахункові рахунки підприємства, що унеможливлює одночасне виконання зобов'язання, відповідачем заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення з оплатою суми рівними частинами щомісячно строком на 12 місяців.

Позивач не заперечив проти задоволення клопотання та розстрочення виконання рішення строком на 12 місяців але за його графіком.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови .

За викладених обставин, суд вважає за можливе розстрочити виконання рішення строком на 12 місяців згідно з графіком позивача зі сплатою щомісячно по 5658,37 грн, а в останній місяць 5658,43 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 15; ідентифікаційний номер 00194122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Констебль (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5, оф.703; ідентифікаційний номер 38943115) заборгованість за договором №ЗАлК-Д-2016-43 від 21.03.2016 про надання послуг з охорони в розмірі 48 583,66 грн. (сорок вісім тисяч п'ятсот вісімдесят три гривні 66 коп.), пеню в розмірі 6 446,32 грн. (шість тисяч чотириста сорок шість гривень 32 коп.), 3% річних у розмірі 2 787,24 грн. (дві тисячі сімсот вісімдесят сім гривень 24 коп.), суму інфляційних втрат у розмірі 10 083,28 коп. (десять тисяч вісімдесят три гривні 28 коп.). Видати наказ.

Розстрочити виконання рішення строком на 12 місяців згідно з графіком позивача зі сплатою щомісячно по 5658,37 грн, а саме: за лютий 2019 року - 5658,37 грн у строк по 28.02.2019; за березень 2019 року - 5658,37 грн у строк по 29.03.2019; за квітень 2019 року - 5658,37 грн у строк по 30.04.2019; за травень 2019 року - 5658,37 грн у строк по 31.05.2019; за червень 2019 року - 5658,37 грн у строк по 27.06.2018; за липень 2019 року - 5658,37 грн у строк по 31.07.2019; за серпень 2019 року - 5658,37 грн у строк по 30.08.2019; за вересень 2019 року - 5658,37 грн у строк по 30.09.2019; за жовтень 2019 року - 5658,37 грн у строк по 31.10.2019; за листопад 2019 року - 5658,37 грн у строк по 29.11.2019; за грудень 2019 року - 5658,37 грн у строк по 27.12.2019; за січень 2020 року - 5 658,43 грн у строк по 31.01.2020.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 15; ідентифікаційний код юридичної особи 00194122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Констебль (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 5, оф.703; ідентифікаційний код юридичної особи 38943115) суму судового збору в розмірі 1 745,41 грн. (одна тисяча сімсот сорок п'ять гривень 41 коп.). Видати наказ.

В задоволенні позову в частині стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 645,33 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 лютого 2019 року.

Суддя І. С. Горохов