Рішення

від 06.02.2019 по справі 911/2521/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2019 р. м. Київ Справа № 911/2521/18

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІПАРТС УКРАЇНА"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ЗЕРНОТРЕЙД ЛТД"

про стягнення заборгованості в сумі 76 697,08 грн.,

за участю представника:

позивача: Шевченко Г.П. (довіреність від 21.06.2018 року);

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

14 листопада 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІПАРТС УКРАЇНА" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ЗЕРНОТРЕЙД ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 70 418,49 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №ПУ-КЦО-220617-02 від 22.06.2017 року, згідно з якими позивач зобов'язувався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався його прийняти і оплатити.

Відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 43 549,00 грн. основного боргу, 4 539,15 грн. пені, 396,94 грн. трьох процентів річних, 21 774,50 грн. штрафу, 158,90 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.

Ухвалою суду від 14.11.2018 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 05 грудня 2018 року.

03 грудня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала документи на виконання вимог ухвали суду від 14.11.2018 року.

05 грудня 2018 року представник позивача в засіданні заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 05.12.2018 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 16 січня 2019 року.

07 грудня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій вона просила суд стягнути з відповідача борг у сумі 43 549,00 грн., пеню в сумі 8 979,95 грн., три проценти річних у сумі 769,19 грн., 21 774,50 грн. штрафу та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 1 624,43 грн., всього 76 697,08 грн., яка була прийнята до розгляду судом.

16 січня 2019 року представники позивача та відповідача у засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.01.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 06 лютого 2019 року.

02 лютого 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подала документи для долучення до матеріалів справи.

06 лютого 2019 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Київської області суду від 14.11.2018 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи по суті, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

22 червня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІПАРТС УКРАЇНА" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО ЗЕРНОТРЕЙД ЛТД"(далі - відповідач) був укладений договір поставки №ПУ-КЦО-220617-02 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), автохімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше (далі - товар), а відповідач зобов'язувався товар прийняти та оплатити.

Відповідно до п. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з п. 5.1.2 договору, якщо партію товару відпущено відповідачу без здійснення передоплати, товар вважається поставленим на умовах відстрочення платежу. При проведенні постачання з відстроченням платежу відповідач сплачує вартість партії товару протягом терміну, зазначеного у видатковій накладній, за якою товар відпущено відповідачу. Якщо строк розрахунків у видатковій накладній не зазначений, відстрочка платежу складає сім (7) календарних днів з дати виписки видаткової накладної.

Відповідно до ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Частиною 2 ст. 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Згідно з п. 4.1 договору, ціна товару вважається остаточно визначеною сторонами у видатковій накладній на момент постачання (передачі) партії товару, з урахуванням положень п. 5.2 цього договору.

Відповідно до п. 5.1 договору, відповідач зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по видатковій накладній партію товару у встановлений сторонами термін.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що розрахунки за договором проводяться в безготівковому порядку в гривнях, шляхом перерахування вартості товару на банківський рахунок позивача.

Згідно з п. 5.4 договору, за погодженням сторін відповідач має право проводити розрахунок (повністю або частково) готівкою через касу позивача у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 5.5 договору, у випадку наявності заборгованості відповідача за декілька партій (по декільком видатковим накладним) поставленого йому товару, сплачені відповідачем грошові кошти зараховуються позивачем в погашення заборгованості по видатковим накладним в порядку черговості їх оформлення, починаючи з найдавнішої, незалежно від призначення платежу у платіжному дорученні відповідача на оплату.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 43 550,00 грн., про що сторонами підписані видаткові накладні №21592 від 11 квітня 2018 року на суму 401,00 грн., №21792 від 11 квітня 2018 року на суму 2 492,00 грн., №22084 від 12 квітня 2018 року на суму 1 470,00 грн., №22445 від 13 квітня 2018 року на суму 5 020,00 грн., №23154 від 17 квітня 2018 року на суму 500,00 грн., №23423 від 18 квітня 2018 року на суму 9 980,00 грн., №24788 від 24 квітня 2018 року на суму 1 218,00 грн., №24886 від 24 квітня 2018 року на суму 18 027,00 грн., №24901 від 24 квітня 2018 року на суму 224,00 грн., №25112 від 25 квітня 2018 року на суму 4 218,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково, а саме в сумі 1,00 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, копія якої долучена до матеріалів справи.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 43 549,00 грн. основного боргу.

07 грудня 2018 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій вона просила суд стягнути з відповідача борг у сумі 43 549,00 грн., пеню в сумі 8 979,95 грн., три проценти річних у сумі 769,19 грн., 21 774,50 грн. штрафу та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 1 624,43 грн., всього 76 697,08 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що за період з 11 квітня 2018 року до 25 квітня 2018 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 43 550,00 грн., проте, відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково, а саме в сумі 1,00 грн.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 43 549,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 8 979,95 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 10.2 договору, при простроченні оплати товару відповідач, за письмовою вимогою позивача, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості, за кожен календарний день періоду прострочення платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Так, сторони можуть домовитись про збільшення або зменшення розміру пені, зазначивши про це в умовах договору.

Отже, сторонами погоджено, що період часу, за який нараховується пеня, є необмеженим.

Так, розмір пені за видатковою накладною №21592 від 11 квітня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 19.04.2018 року до 12.07.2018 року, суму боргу в розмірі 400,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0%, складає 31,67 грн.;

з 13.07.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 400,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 21,48 грн.;

з 07.09.2018 року до 27.11.2018 року, суму боргу в розмірі 400,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 32,35 грн.;

за видатковою накладною №21792 від 11 квітня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 19.04.2018 року до 12.07.2018 року, суму боргу в розмірі 2 492,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0%, складає 197,31 грн.;

з 13.07.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 2 492,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 133,82 грн.;

з 07.09.2018 року до 27.11.2018 року, суму боргу в розмірі 2 492,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 201,55 грн.;

за видатковою накладною №22084 від 12 квітня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 20.04.2018 року до 12.07.2018 року, суму боргу в розмірі 1 470,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0%, складає 115,03 грн.;

з 13.07.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 1 470,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 78,94 грн.;

з 07.09.2018 року до 27.11.2018 року, суму боргу в розмірі 1 470,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 118,89 грн.;

за видатковою накладною №22445 від 13 квітня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 21.04.2018 року до 12.07.2018 року, суму боргу в розмірі 5 020,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0%, складає 388,12 грн.;

з 13.07.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 5 020,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 269,57 грн.;

з 07.09.2018 року до 27.11.2018 року, суму боргу в розмірі 5 020,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 406,00 грн.;

за видатковою накладною №23154 від 17 квітня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 25.04.2018 року до 12.07.2018 року, суму боргу в розмірі 500,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0%, складає 36,79 грн.;

з 13.07.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 500,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 26,85 грн.;

з 07.09.2018 року до 27.11.2018 року, суму боргу в розмірі 500,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 40,43 грн.;

за видатковою накладною №23423 від 18 квітня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 26.04.2018 року до 12.07.2018 року, суму боргу в розмірі 9 980,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0%, складає 725,13 грн.;

з 13.07.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 9 980,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 535,91 грн.;

з 07.09.2018 року до 27.11.2018 року, суму боргу в розмірі 9 980,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 807,15 грн.;

за видатковою накладною №24788 від 24 квітня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 02.05.2018 року до 12.07.2018 року, суму боргу в розмірі 1 218,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0%, складає 81,69 грн.;

з 13.07.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 1 218,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 65,40 грн.;

з 07.09.2018 року до 27.11.2018 року, суму боргу в розмірі 1 218,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 98,50 грн.;

за видатковою накладною №24886 від 24 квітня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 02.05.2018 року до 12.07.2018 року, суму боргу в розмірі 18 027,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0%, складає 1 209,04 грн.;

з 13.07.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 18 027,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 968,03 грн.;

з 07.09.2018 року до 27.11.2018 року, суму боргу в розмірі 18 027,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 1 457,96 грн.;

за видатковою накладною №24901 від 24 квітня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 02.05.2018 року до 12.07.2018 року, суму боргу в розмірі 224,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0%, складає 15,02 грн.;

з 13.07.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 224,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 12,03 грн.;

з 07.09.2018 року до 27.11.2018 року, суму боргу в розмірі 224,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 18,12 грн.;

за видатковою накладною №25112 від 25 квітня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 03.05.2018 року до 12.07.2018 року, суму боргу в розмірі 4 218,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0%, складає 278,97 грн.;

з 13.07.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 4 218,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 226,50 грн.;

з 07.09.2018 року до 27.11.2018 року, суму боргу в розмірі 4 218,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 341,14 грн.;

а разом 8 939,39 грн., які підлягають стягненню.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача 21 774,50 грн. штрафу.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, штраф застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 10.5 договору, при простроченні оплати більше одного місяця, позивач має право, крім стягнення передбачених п. 10.2 суми боргу та пені, додатково стягнути з відповідача штраф у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків від суми заборгованості.

Оскільки відповідач прострочив оплату товару більше, ніж один місяць, то вимога позивача про стягнення з відповідача 21 774,50 грн. (50% від суми 43 549,00 грн.) штрафу за несвоєчасну оплату товару є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення штрафу, позивач просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 769,19 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 624,43 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Три проценти річних за видатковою накладною №21592 від 11 квітня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 19.04.2018 року до 27.11.2018 року, складає 223 дні, тому три проценти річних від суми 400,00 грн. становлять 7,33 грн.;

за видатковою накладною №21792 від 11 квітня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 19.04.2018 року до 27.11.2018 року, складає 223 дні, тому три проценти річних від суми 2 492,00 грн. становлять 45,68 грн.;

за видатковою накладною №22084 від 12 квітня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 20.04.2018 року до 27.11.2018 року, складає 222 дні, тому три проценти річних від суми 1 470,00 грн. становлять 26,82 грн.;

за видатковою накладною №22445 від 13 квітня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 21.04.2018 року до 27.11.2018 року, складає 221 день, тому три проценти річних від суми 5 020,00 грн. становлять 91,19 грн.;

за видатковою накладною №23154 від 17 квітня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 25.04.2018 року до 27.11.2018 року, складає 217 днів, тому три проценти річних від суми 500,00 грн. становлять 8,92 грн.;

за видатковою накладною №23423 від 18 квітня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 26.04.2018 року до 27.11.2018 року, складає 216 днів, тому три проценти річних від суми 9 980,00 грн. становлять 177,18 грн.;

за видатковою накладною №24788 від 24 квітня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 02.05.2018 року до 27.11.2018 року, складає 210 днів, тому три проценти річних від суми 1 218,00 грн. становлять 21,02 грн.;

за видатковою накладною №24886 від 24 квітня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 02.05.2018 року до 27.11.2018 року, складає 210 днів, тому три проценти річних від суми 18 027,00 грн. становлять 311,15 грн.;

за видатковою накладною №24901 від 24 квітня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 02.05.2018 року до 27.11.2018 року, складає 210 днів, тому три проценти річних від суми 224,00 грн. становлять 3,87 грн.;

за видатковою накладною №25112 від 25 квітня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 03.05.2018 року до 27.11.2018 року, складає 209 днів, тому три проценти річних від суми 4 218,00 грн. становлять 72,46 грн.,

а разом 765,62 грн., які підлягають стягненню.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за видатковою накладною №21592 від 11 квітня 2018 року: за травень 2018 року - 100,0% (УК №109 від 12.06.2018 року); червень - 100,0% (УК №129 від 13.07.2018 року); липень - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018 року); серпень - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018 року); вересень - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018 року); жовтень - 101,7% (УК №213 від 13.11.2018 року); листопад - 101,4% (УК №235 від 12.12.2018 року), від суми 400,00 грн., складає 17,20 грн.; за видатковою накладною №21792 від 11 квітня 2018 року: за травень 2018 року - 100,0% (УК №109 від 12.06.2018 року); червень - 100,0% (УК №129 від 13.07.2018 року); липень - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018 року); серпень - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018 року); вересень - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018 року); жовтень - 101,7% (УК №213 від 13.11.2018 року); листопад - 101,4% (УК №235 від 12.12.2018 року), від суми 2 492,00 грн., складає 107,16 грн.; за видатковою накладною №22084 від 12 квітня 2018 року: за травень 2018 року - 100,0% (УК №109 від 12.06.2018 року); червень - 100,0% (УК №129 від 13.07.2018 року); липень - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018 року); серпень - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018 року); вересень - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018 року); жовтень - 101,7% (УК №213 від 13.11.2018 року); листопад - 101,4% (УК №235 від 12.12.2018 року), від суми 1 470,00 грн., складає 63,21 грн.; за видатковою накладною №22445 від 13 квітня 2018 року: за травень 2018 року - 100,0% (УК №109 від 12.06.2018 року); червень - 100,0% (УК №129 від 13.07.2018 року); липень - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018 року); серпень - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018 року); вересень - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018 року); жовтень - 101,7% (УК №213 від 13.11.2018 року); листопад - 101,4% (УК №235 від 12.12.2018 року), від суми 5 020,00 грн., складає 215,86 грн.; за видатковою накладною №23154 від 17 квітня 2018 року: за травень 2018 року - 100,0% (УК №109 від 12.06.2018 року); червень - 100,0% (УК №129 від 13.07.2018 року); липень - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018 року); серпень - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018 року); вересень - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018 року); жовтень - 101,7% (УК №213 від 13.11.2018 року); листопад - 101,4% (УК №235 від 12.12.2018 року), від суми 500,00 грн., складає 21,50 грн.; за видатковою накладною №23423 від 18 квітня 2018 року: за травень 2018 року - 100,0% (УК №109 від 12.06.2018 року); червень - 100,0% (УК №129 від 13.07.2018 року); липень - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018 року); серпень - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018 року); вересень - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018 року); жовтень - 101,7% (УК №213 від 13.11.2018 року); листопад - 101,4% (УК №235 від 12.12.2018 року), від суми 9 980,00 грн., складає 429,14 грн.; за видатковою накладною №24788 від 24 квітня 2018 року: за травень 2018 року - 100,0% (УК №109 від 12.06.2018 року); червень - 100,0% (УК №129 від 13.07.2018 року); липень - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018 року); серпень - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018 року); вересень - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018 року); жовтень - 101,7% (УК №213 від 13.11.2018 року); листопад - 101,4% (УК №235 від 12.12.2018 року), від суми 1 218,00 грн., складає 52,37 грн.; за видатковою накладною №24886 від 24 квітня 2018 року: за травень 2018 року - 100,0% (УК №109 від 12.06.2018 року); червень - 100,0% (УК №129 від 13.07.2018 року); липень - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018 року); серпень - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018 року); вересень - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018 року); жовтень - 101,7% (УК №213 від 13.11.2018 року); листопад - 101,4% (УК №235 від 12.12.2018 року), від суми 18 027,00 грн., складає 775,16 грн.; за видатковою накладною №24901 від 24 квітня 2018 року: за травень 2018 року - 100,0% (УК №109 від 12.06.2018 року); червень - 100,0% (УК №129 від 13.07.2018 року); липень - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018 року); серпень - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018 року); вересень - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018 року); жовтень - 101,7% (УК №213 від 13.11.2018 року); листопад - 101,4% (УК №235 від 12.12.2018 року), від суми 224,00 грн., складає 9,63 грн.; за видатковою накладною №25112 від 25 квітня 2018 року: за травень 2018 року - 100,0% (УК №109 від 12.06.2018 року); червень - 100,0% (УК №129 від 13.07.2018 року); липень - 99,3% (УК №150 від 11.08.2018 року); серпень - 100,0% (УК №170 від 12.09.2018 року); вересень - 101,9% (УК №191 від 11.10.2018 року); жовтень - 101,7% (УК №213 від 13.11.2018 року); листопад - 101,4% (УК №235 від 12.12.2018 року), від суми 4 218,00 грн., складає 181,37 грн.,

а разом 1 872,60 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена в розмірі 1 624,43 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч. ч. 1, 2 ст. 189, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265, ч. ч. 1, 2 ст. 266, ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ст. 549, ч. ч. 1, 2 ст. 551, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ст. 627, ст. 628 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 18, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІПАРТС УКРАЇНА" до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ЗЕРНОТРЕЙД ЛТД" про стягнення заборгованості в сумі 76 697,08 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ЗЕРНОТРЕЙД ЛТД" (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Січневий прорив, будинок 88 П, ідентифікаційний код 38984225) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІПАРТС УКРАЇНА" (04073, місто Київ, вулиця Скляренка, будинок 1, ідентифікаційний код 40458289) 43 549,00 грн. (сорок три тисячі п'ятсот сорок дев'ять грн., 00 коп.) основного боргу; 8 939,39 грн. (вісім тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять грн. 39 коп.) пені; 765,62 грн. (сімсот шістдесят п'ять грн. 62 коп.) трьох процентів річних; 1 624,43 грн. (одну тисячу шістсот двадцять чотири грн. 43 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 21 774,50 грн. (двадцять одну тисячу сімсот сімдесят чотири грн. 50 коп.) штрафу; 1 760,99 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят грн. 99 коп.) витрат на сплату судового збору.

Відмовити в іншій частині позову.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 11.02.2019 року.

Суддя С. Грабець