Рішення

від 06.02.2019 по справі 911/2767/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2019 р. м. Київ Справа № 911/2767/18

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БАЯДЕРА ЛОГІСТИК"

до товариства з обмеженою відповідальністю "П'ЯТЬ СМАКІВ"

про стягнення заборгованості в сумі 102 459,77 грн.,

за участю представника:

позивача: Нізоли Н.М. (довіреність від 02.01.2019 року);

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "П'ЯТЬ СМАКІВ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 102 459,77 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №БІ2305182 від 01.05.2018 року, згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався його прийняти і оплатити.

Відповідач товар, переданий позивачем, оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 79 847,00 грн. основного боргу, 10 651,50 грн. пені, 11 961,27 грн. сорока процентів річних.

Ухвалою суду від 13.12.2018 року відкрито провадження в справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, яке було призначено на 16 січня 2019 року.

16 січня 2019 року представник позивача в засіданні заявлені вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 16.01.2019 року оголошено перерву в судовому засіданні до 06 лютого 2019 року.

06 лютого 2019 року представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 13.12.2018 року відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, та попереджено про те, що суд може вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у разі ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

01 травня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "П'ЯТЬ СМАКІВ" (далі - відповідач) був укладений договір поставки №БІ2305182 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач прийняти та оплатити його.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 264 Господарського кодексу України встановлено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 Господарського кодексу України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з п. 1.4 договору, право власності на товар переходить від позивача до відповідача в день його фактичної передачі. Днем (датою) фактичної передачі товару є дата, зазначена у накладних.

Відповідно ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Згідно з ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до п. 2.1 договору, загальна сума договору складається з вартості товару, поставленого відповідачу за всіма накладними.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що ціна, кількість та асортимент кожної партії товару узгоджуються сторонами і зазначаються в накладних. Ціна на товар зазначається в гривнях з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 5.1 договору, оплата проводиться відповідачем протягом 35 (тридцять п'ять) календарних днів, рахуючи з моменту виконання поставки відповідної партії товару. Відповідач зобов'язаний кожного тижня надавати позивачу інформацію про рух товару на складі відповідача, про ступінь реалізації поставленого товару, із зазначенням асортименту та кількості не реалізованого товару (інформація) на дату надання інформації, яка дозволяє позивачу ідентифікувати інформацію як таку, що надана відповідачем у відповідності з цим договором.

Відповідно до п. 5.2 договору, датою оплати товару є дата зарахування коштів на рахунок позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 134 893,80 грн., про що сторонами підписані видаткові накладні №9594/9295 від 02 травня 2018 року на суму 9 302,70 грн., №9596/9297 від 02 травня 2018 року на суму 40 741,80 грн., №9931/9641 від 01 червня 2018 року на суму 31 060,38 грн., №10078/9836 від 05 червня 2018 року на суму 8 998,20 грн., №11119/11476 від 27 червня 2018 року на суму 3 944,10 грн., №11755/11477 від 27 червня 2018 року на суму 3 504,60 грн., №11607/11537 від 27 червня 2018 року на суму 8 173,38 грн., №11735/11538 від 27 червня 2018 року на суму 12 416,10 грн., №12551/12250 від 11 липня 2018 року на суму 16 752,54 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач товар, поставлений позивачем, оплатив частково, на загальну суму 55 046,80 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №904 від 31 травня 2018 року на суму 40 741,80 грн., №@2PL491600 від 27 червня 2018 року на суму 9 305,00 грн. та №@2PL203478 від 13 липня 2018 року на суму 5 000,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що всі суперечки, які виникають між сторонами по даному договору або у зв'язку з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами або в судовому порядку.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію від 11 жовтня 2018 року з вимогою оплатити заборгованість.

Відповідач відповіді на претензію від 11.10.2018 року не надав, заборгованість не оплатив.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 79 847,00 грн. основного боргу.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Документів, що підтверджували б наявність у відповідача претензій до позивача щодо предмету, якості або кількості переданого позивачем товару, а також документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем, представник відповідача суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 79 847,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 10 651,50 грн.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків відповідно до чинного законодавства та цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.3 договору, за неналежне виконання зобов'язань, передбачених п. 5.1 даного договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, видаткова накладна №9594/9295 від 02 травня 2018 року була повністю оплачена 31 травня 2018 року, на підставі платіжного доручення №904 (40 741,00 грн. - 9 302,70 грн. = 31 439,10 грн.).

За видатковою накладною №9596/9297 від 02 травня 2018 року сума боргу була сплачена із порушенням встановлених умовами договору строку, а саме 31 травня 2018 року та 27 червня 2018 року, на підставі платіжних доручень №904, №@2PL491600 (40 741,80 грн. - 31 439,10 грн. = 9 302,70 грн.; 9 305,00 грн. - 9 302,70 грн. = 2,30 грн.), тому, враховуючи період заборгованості з 07.06.2018 року до 26.06.2018 року, суму боргу в розмірі 9 302,70 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0%, розмір пені складає 173,31 грн.;

за видатковою накладною №9931/9641 від 01 червня 2018 року, сума боргу була часткового сплачена 27 червня 2018 року та 13 липня 2018 року, на підставі платіжних доручень №@2PL491600 та №@2PL203478 (31 060,38 грн. - 2,30 грн. = 31 058,08 грн.; 31 058,08 грн. - 5 000,00 грн. = 26 058,08 грн.), тому, враховуючи період заборгованості з 07.07.2018 року до 12.07.2018 року, суму боргу в розмірі 31 058,08 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0%, розмір пені складає 173,58 грн.;

з 13.07.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 26 058,08 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 1 399,28 грн.;

з 07.09.2018 року до 06.12.2018 року, суму боргу в розмірі 26 058,08 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 2 338,80 грн.;

за видатковою накладною №10078/9836 від 05 червня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 11.07.2018 року до 12.07.2018 року, суму боргу в розмірі 8 998,20 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,0%, розмір пені складає 16,76 грн.;

з 13.07.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 8 998,20 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, складає 483,19 грн.;

з 07.09.2018 року до 06.12.2018 року, суму боргу в розмірі 8 998,20 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 807,62 грн.;

за видатковою накладною №11119/11476 від 27 червня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 02.08.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 3 944,10 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, розмір пені складає 136,15 грн.;

з 07.09.2018 року до 06.12.2018 року, суму боргу в розмірі 3 944,10 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 354,00 грн.;

за видатковою накладною №11755/11477 від 27 червня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 02.08.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 3 504,60 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, розмір пені складає 120,98 грн.;

з 07.09.2018 року до 06.12.2018 року, суму боргу в розмірі 3 504,60 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 314,55 грн.;

за видатковою накладною №11607/11537 від 27 червня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 02.08.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 8 173,38 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, розмір пені складає 282,15 грн.;

з 07.09.2018 року до 06.12.2018 року, суму боргу в розмірі 8 173,38 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 733,59 грн.;

за видатковою накладною №11735/11538 від 27 червня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 02.08.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 12 416,10 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, розмір пені складає 428,61 грн.;

з 07.09.2018 року до 06.12.2018 року, суму боргу в розмірі 12 416,10 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 1 114,39 грн.;

за видатковою накладною №12551/12250 від 11 липня 2018 року, враховуючи період заборгованості з 16.08.2018 року до 06.09.2018 року, суму боргу в розмірі 16 752,54 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 17,5%, розмір пені складає 353,41 грн.;

з 07.09.2018 року до 06.12.2018 року, суму боргу в розмірі 16 752,54 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 18,0%, складає 1 503,60 грн.;

а разом 10 733,97 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем пеня визначена в розмірі 10 651,50 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Також позивач просив стягнути з відповідача сорок процентів річних у сумі 11 961,27 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, сплата процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 7.6 договору, за користування грошовими коштами позивача, яке може відбуватися у зв'язку з простроченням відповідача оплати за товар, позивач вправі вимагати від відповідача сплати 40% річних (0,1% в день) від простроченої суми за весь час прострочення.

Так, сторонами погоджено, що за порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати товару, відповідач сплачує позивачу сорок процентів річних від простроченої суми.

Тому, сорок процентів річних, враховуючи період заборгованості:

за видатковою накладною №9596/9297 від 02 травня 2018 року: з 07.06.2018 року до 26.06.2018 року, складає 20 днів, тому сорок процентів річних від суми 9 302,70 грн. становлять 203,89 грн.;

за видатковою накладною №9931/9641 від 01 червня 2018 року: з 07.07.2018 року до 12.07.2018 року, складає 06 днів, тому сорок процентів річних від суми 31 058,08 грн. становлять 204,22 грн.;

з 13.07.2018 року до 06.09.2018 року, складає 56 днів, тому сорок процентів річних від суми 26 058,08 грн. становлять 1 599,18 грн.;

з 07.09.2018 року до 06.12.2018 року, складає 91 день, тому сорок процентів річних від суми 26 058,08 грн. становлять 2 598,67 грн.;

за видатковою накладною №10078/9836 від 05 червня 2018 року: з 11.07.2018 року до 06.12.2018 року, складає 149 днів, тому сорок процентів річних від суми 8 998,20 грн. становлять 1 469,29 грн.;

за видатковою накладною №11119/11476 від 27 червня 2018 року: з 02.08.2018 року до 06.12.2018 року, складає 127 днів, тому сорок процентів річних від суми 3 944,10 грн. становлять 548,93 грн.;

за видатковою накладною №11755/11477 від 27 червня 2018 року: з 02.08.2018 року до 06.12.2018 року, складає 127 днів, тому сорок процентів річних від суми 3 504,60 грн. становлять 487,76 грн.;

за видатковою накладною №11607/11537 від 27 червня 2018 року: з 02.08.2018 року до 06.12.2018 року, складає 127 днів, тому сорок процентів річних від суми 8 173,38 грн. становлять 1 137,56 грн.;

за видатковою накладною №11735/11538 від 27 червня 2018 року: з 02.08.2018 року до 06.12.2018 року, складає 127 днів, тому сорок процентів річних від суми 12 416,10 грн. становлять 1 728,05 грн.;

за видатковою накладною №12551/12250 від 11 липня 2018 року: з 16.08.2018 року до 06.12.2018 року, складає 113 днів, тому сорок процентів річних від суми 16 752,54 грн. становлять 2 074,56 грн.,

а разом 12 052,11 грн. (за розрахунком суду).

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем сорок процентів річних визначені в розмірі 11 961,27 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 2, 3 ст. 180, ч. ч. 1, 2 ст. 189, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 216, ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265, ст. 266, ч. 2 ст. 267 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 610, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ч. 2 ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" до товариства з обмеженою відповідальністю "П'ЯТЬ СМАКІВ" про стягнення заборгованості в сумі 102 459,77 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "П'ЯТЬ СМАКІВ" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Святошинська, будинок 41, офіс 3, ідентифікаційний код 40854501) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БАЯДЕРА ЛОГІСТИК" (02088, місто Київ, вулиця Харченка Євгенія, будинок 42, ідентифікаційний код 35871504) 79 847,00 грн. (сімдесят дев'ять тисяч вісімсот сорок сім грн. 00 коп.) основного боргу; 10 651,50 грн. (десять тисяч шістсот п'ятдесят одну грн. 50 коп.) пені; 11 961,27 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят одну грн. 27 коп.) сорока процентів річних; 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 11.02.2019 року.

Суддя С. Грабець