Рішення

від 16.01.2019 по справі 911/2063/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2063/18

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/2063/18

за позовом Приватної організації Організація колективного управління авторськими

і суміжними правами, м. Київ в інтересах

Товариства з обмеженою відповідальністю Ворнер Мьюзік Україна , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія

Комфорт Плюс , м. Вишгород

про стягнення 246 680,00 грн.

представники учасників справи:

від ПО Організація колективного управління авторськими і суміжними правами :

Молчанов П.В., генеральний директор, витяг з ЄДР;

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Бондаренко Р.В., адвокат, довіреність від 11.01.2019

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватна організація Організація колективного управління авторськими і суміжними правами (надалі - організація) звернулася до господарського суду Київської області в інтересах позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Ворнер Мьюзік Україна (надалі - позивач) з позовною заявою (вх. № 2141/18 від 18.09.2018) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Комфорт Плюс (надалі - відповідач) про виплату компенсації у розмірі 246 680,00 грн. у зв'язку із порушенням майнових авторських прав за використання без дозволу об'єкта правового захисту - музичного твору Scared to be lonely .

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.10.2018.

Ухвалою суду від 10.10.2018 відкладено підготовче засідання на 07.11.2018 о 14 год. 00 хв., повторно зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву.

Через канцелярію суду (вх. № 31600/18 від 06.11.2018) відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, а саме, що позивачем не надано доказів того, що дію Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014, укладеного між ТОВ Ворнер/Чаппелл та ТОВ Ворнер Мьюзік Україна , було продовжено та договір діяв станом на 17.08.2017; що у представника організації, який здійснював фіксування звучання музичного твору у кафе відповідача, наявні правові підстави, повноваження та кваліфікація; організацією не надано належних та допустимих доказів на встановлення факту чи дійсно звучав саме той музичний твір, якій зазначено у акті фіксації від 17.08.2017.

Через канцелярію суду (вх. № 31601/18 від 06.11.2018) відповідач надав клопотання про витребування та огляд в судовому засіданні оригіналу Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 (з додатками), укладеного між ТОВ Ворнер/Чаппелл та ТОВ Ворнер Мьюзік Україна .

Через канцелярію суду (вх. № 31602/18 від 06.11.2018) відповідач надав клопотання про призначення у справі судової експертизи відео-звукозапису.

Через канцелярію суду (вх. № 31599/18 від 06.11.2018) відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 07.11.2018 відкладено підготовче засідання на 21.11.2018 о 14 год. 50 хв.

Через канцелярію суду (вх. № 31879/18 від 09.11.2018) організація надала відповідь на відзив відповідача, в якій підтримала позовні вимоги.

Через канцелярію суду (вх. № 31876/18 від 09.11.2018) організація надала письмові заперечення на клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

Через канцелярію суду (вх. № суду 32637/18 від 21.11.2018) відповідач надав клопотання про витребування та огляд в судовому засіданні оригіналу Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 (з додатками), укладеного між ТОВ Ворнер/Чаппелл та ТОВ Ворнер Мьюзік Україна .

Через канцелярію суду (вх. № 32638/18 від 21.11.2018) відповідач надав клопотання про продовження строку проведення підготовчого провадження

Ухвалою суду від 21.11.2018 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № суду 32637/18 від 21.11.2018), оскільки його було подано з порушенням норм процесуального права, та задоволено клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № 31601/18 від 06.11.2018), відкладено підготовче засідання на 03.12.2018 об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 03.12.2018 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи відео-звукозапису та закрито підготовче провадження у справі № 911/2063/18, розгляд справи по суті призначений на 19.12.2018 об 11 год. 00 хв.

Через канцелярію суду (вх. № 34736/18 від 19.12.2018) відповідач надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою представника відповідача.

Ухвалою суду від 19.12.2018 відкладено розгляд справи по суті на 16.01.2019 о 15 год. 30 хв.

В судовому засіданні 16.01.2019 учасниками справи підтримані свої вимоги та заперечення за позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників організації та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація Організація колективного управління авторськими та суміжними правами є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

24.01.2014 між Приватною організацією Організація колективного управління авторськими та суміжними правами ( організація ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ворнер Мьюзік Україна ( видавник , позивач) було укладено Договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що позивач надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 9.2 Договору у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює організація, остання має право пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об`єктів авторського права без дозволу організації, а також вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав позивача, за умов отримання попередньої згоди позивача.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє безстроково (п. 12.1 Договору).

На виконання умов Договору № АВ-24012014/01 від 24.01.2014 позивачем надано: декларацію № 416 від 01.04.2016 щодо музичних творів, майнові права на які передані в управління організації, а саме твору Scared to be lonely , публічне виконання 11,66%.

Також, 01.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ворнер/Чаппелл ( видавник ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ворнер Мьюзік Україна ( субвидавник , позивач) було укладено Ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-д.

Видавник надає позивачу право на використання протягом строку на території способами, вказаними в договорі, всіх творів, що входять до каталогу видавника, за виключенням Продакшн Музики (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 8.2 Договору субвидавник вправі в досудовому порядку забезпечити дотримання і захищати всі права на твори на території або від свого імені або від імені видавника без отримання попереднього погодження видавника, субвидавник не вправі ініціювати від свого імені та/або від імені видавника судові процеси відносно любих творів без отримання попереднього письмового погодження видавника.

Як вбачається з додатків № 1 та № 1/2 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014, сторони підтверджують, що станом на 01.07.2016, згідно до Договору № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 видавник передав позивачу право на використання творів, зокрема Scared to be lonely . Крім того, вказаним додатком № 1 видавник наділив позивача правом звернення до суду відповідно до діючого в Україні законодавства з метою захисту порушеного права. Також видавник погодився з правом позивача доручати судове представництво ПО "ОКУАСП" (код 37396151) (організація) на основі договору про управління майновими авторськими правами.

Як зазначає Приватна організація Організація колективного управління авторськими та суміжними правами , Актом фіксації № Че-04/08/17 від 17.08.2017, складеним представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та відео- звукозаписом публічного виконання було встановлено, що у приміщенні кафе Боровик , розташованому за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Новосілки, вул. Сосонова, 42, в якому, як зазначено у акті фіксації, здійснювало господарську діяльність ТОВ Інвестиційна компанія Комфорт плюс , вільно розповсюджувались (публічно виконувались) музичні твори за допомогою обладнання, яке наявне в закладі, для фонового озвучення приміщення закладу, серед яких твір під назвою Scared to be lonely .

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Приватна організація Організація колективного управління авторськими та суміжними правами зазначає, що використання вищевказаного музичного твору у власній господарській діяльності відповідача відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. а статті 50 Закону України Про авторське право і суміжні права .

Статтею 1 Закону України Про авторське право і суміжні права встановлено, що публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях.

Цією ж статтею встановлено що публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Відповідно до ч. 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Враховуючи приписи Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках, коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача.

2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (ст.ст. 614, 1166 ЦК України).

Аналогічна правова позиція міститься у п. 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності від 17.10.2012 № 12.

Відповідно до ст. 45 Закону України Про авторське право і суміжні права , суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами, зокрема, через організацію колективного управління.

Частиною 1 ст. 47 Закону передбачено, що суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління.

Згідно з ч. 4 ст. 47 Закону України Про авторське право і суміжні права організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів. Організації колективного управління можуть доручати на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями управляти на колективній основі за кордоном майновими правами українських суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі й про взаємне представництво інтересів.

Згідно п.п. г ч. 1 ст. 49 Закону України Про авторське право і суміжні права , організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності від 17.10.2012 № 12 організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо в організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України Про авторське право і суміжні права - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Як встановлено судом, 24.01.2014 між Приватною організацією Організація колективного управління авторськими та суміжними правами (організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ворнер Мьюзік Україна (видавник, позивач) було укладено Договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.

01.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Ворнер/Чаппелл (видавник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ворнер Мьюзік Україна (субвидавник) було укладено Ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д.

Згідно ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Частинами 1 та 4 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір, відповідно до ст. 440 ЦК України , відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України Про авторське право і суміжні права , виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України Про авторське право і суміжні права , виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання творів.

Як зазначено в п. 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності від 17.10.2012 № 12 використанням твору в силу ст. 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

За приписами ст.ст. 48 і 49 Закону України Про авторське право і суміжні права можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону , розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.

Водночас, суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до ст. 45 Закону України Про авторське право і суміжні права , що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права.

Відповідно до п. 30.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності від 17.10.2012 № 12 ліцензійний договір про надання дозволу на використання творів та/або об'єктів суміжних прав вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (строку дії договору; способу використання твору; території, на яку поширюється право, що надається; інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди). Способи використання твору наведені (не вичерпно) у ст. 441 ЦК України та ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що на час здійснення фіксації Договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 та Ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 були нечинними або визнані судом недійсними у встановленому законом порядку. А тому відповідно до ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Крім того, суд зазначає, що договори, на підставі яких правовласники отримали заявлені права, які в наступному передані в колективне управління Організації колективного управління авторськими та суміжними правами, підтверджує наявність у правовласників відповідних прав.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що організація на підставі договорів про управління майновими авторськими правами наділена повноваженнями на управління майновими правами суб'єкта авторського права - позивача у справі, зокрема, щодо спірного музичного твору та, відповідно, правом на звернення з позовом до суду в інтересах позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/6037/16.

22 липня 2018 набрав чинності Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або суміжних прав від 15.05.2018 № 2415-VIII.

Відповідно до п. 1 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а в частині функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторських і суміжних прав з 1 липня 2019 року.

Таким чином станом на 17.08.2017 - на момент проведення контрольних прослуховувань і виявлення факту порушення, позивач мав виключні майнові права щодо зазначених музичних творів, підтвердив це діючою угодою, а тому організація мала право управляти ними також на підставі діючої угоді із позивачем.

В обґрунтування позовних вимог організація зазначає таке: факт порушення майнових прав суб'єкта авторського права відповідачем підтверджується: актом фіксації № Че-04/08/17 від 17.08.2017, складеним представниками організації. Відповідно акту встановлено, що в приміщені кафе Боровик за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н., с. Новосілки, вул. Соснова, 42, публічно виконувались музичні твори за допомогою наявного в закладі обладнання. Серед використаних об'єктів майнових авторських прав публічно виконувався твір під назвою Scared to be lonely , суб'єктом майнових авторських прав щодо якого є позивач; відеозаписом фіксації використання музичного твору і фіскальним чеком, в якому зазначено про здійснення в кафе Боровик діяльності ТОВ Інвестиційна компанія Комфорт плюс ; використання зазначеного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу належного правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушені авторські права, передбачені вимогами п. а ст. 50 Закону Про авторське право і суміжні права .

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 440 ЦК України та ч. 3 ст. 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Частиною 2 ст. 32 Закону встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених ст.ст. 21-25 цього Закону.

Судом встановлено, що 17.08.2017 року представником Організації складено Акт, відповідно до якого в приміщенні кафе Боровик (Київська обл., Вишгородський р-н., с. Новосілки, вул. Соснова, 42) було зафіксовано факт публічного виконання музичного твору, зокрема, Scared to be lonely ; факт публічного виконання спірних музичних творів засвідчується відеозаписом на DVD-диску, оглянутим судом в судовому засіданні.

Акт фіксації, відеозапис та фіскальний чек, як докази, розглядаються судом у їх сукупності.

Зазначеним спростовується твердження відповідача про недопустимість наданих організацією доказів, а саме акт фіксації, відеозапис та фіскальний чек.

Щодо посилання відповідача на те, що відеозапис не містить відомостей за допомогою якого саме джерела (пристрою) відбулося публічне виконання музичного твору, то суд звертає увагу, що використання музичних творів безпосередньо у публічному закладі (а не шляхом здійснення користувачем передачі таких творів в ефір чи по кабелях) є публічним виконанням.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 908/657/17.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 908/364/17 саме особа, яка здійснює господарську діяльність у закладі несе відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону при використанні ним творів та/або об'єктів суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (ст.ст. 614, 1166 ЦК України).

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 910/4461/17.

Відповідач не заперечував здійснення саме ним господарської діяльності у кафе Боровик за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Новосілки, вул. Соснова, 42.

Статтею 50 Закону України Про авторське право і суміжні права встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст.ст. 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені ст.ст. 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених ст.ст. 21-25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених ст. 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.

Відповідно до п. г ч. 1 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права , при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого ст. 50 Закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Так, у п. 42 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" від 04.06.2010 № 5 зазначено, що розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Пунктом г ч. 2 ст. 52 Закону України Про авторське право і суміжні права (в редакції, яка діяла на момент фіксації порушення) передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених п. г ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п.п. 51.2, 52.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності від 17.10.2012 № 12 компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених ст. 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

У абзаці 9 ч. 2 ст. 52 України Про авторське право і суміжні права зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених п.п. г п. 2 ст. 52 Закону № 3792-XII межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Таким чином, з огляду на розмір заявлених позовних вимог і встановленого законом мінімального розміру компенсаційних заходів, спрямованих на захист майнових прав суб'єктів авторського права, за наявності встановленого порушення стягненню підлягає сума у розмірі не менше 10 мінімальних заробітних плат на користь кожного із власників майнових прав на використані твори.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 3-994гс15.

Приватною організацією Організація колективного управління авторськими та суміжними правами заявлено вимогу про стягнення з відповідача 246 680,00 грн. компенсації (140 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за факт порушення стосовно одного об'єкту (музичного твору)).

Як вбачається з матеріалів справи, Приватна організацією Організація колективного управління авторськими та суміжними правами просить стягнути з відповідача суму компенсації у розмірі 246 680,00 грн., яка вираховується за формулою:

1(один музичний твір Scared to be lonely х 140 х 1 762,00 грн. (розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (рік в якому подавалась позовна заява)) = 246 680,00 грн.

Відповідно до абзацу 3 п.п. 51.3 п. 51 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності № 12 від 17.10.2012 у визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Однак, Вищий господарський суд України у листі вих. № 07-01-11/1085/17 від 06.07.2017 зазначив наступне.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки інших виплат , про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ , тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначені компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Отже, при визначені розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України та застосовувати розрахункову величину у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Законом України Про Державний бюджет України на 2019 рік від 23.11.2018 № 2629-VIII встановлено суму прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2019 у сумі 1 921,00 грн. (станом на дату прийнятті рішення у даній справі).

Так, організацією належними засобами доказування доведено факт порушення відповідачем майнових прав суб'єктів авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, належним чином обґрунтовано розмір визначеної ним компенсації за порушення авторського права з врахуванням конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених ст. 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

За таких обставин, вимога Приватної організації Організація колективного управління авторськими і суміжними правами в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Ворнер Мьюзік Україна про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Комфорт плюс компенсації підлягає задоволенню частково у розмірі 38 420,00 грн. за розрахунком: 1 об'єкт інтелектуальної власності (пісня Scared to be lonely ) х 20 х 1 921,00 грн. = 38 420,00 грн., за порушення майнових авторських прав за використання без дозволу об'єкта правового захисту музичного твору - Scared to be lonely .

Суд, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги Приватної організації Організація колективного управління авторськими і суміжними правами в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Ворнер Мьюзік Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Комфорт плюс про виплату компенсації у зв'язку з порушенням майнових авторських прав є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 129 ГПК України при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватної організації Організація колективного управління авторськими і суміжними правами в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Ворнер Мьюзік Україна до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Комфорт плюс про виплату компенсації у зв'язку із порушенням майнових прав суб'єктів авторського права задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Комфорт плюс (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 36832877) на користь Приватної організації Організація колективного управління авторськими і суміжними правами (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23, офіс 916, код ЄДРПОУ 37396151) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю Ворнер Мьюзік Україна (01024, Україна, м. Київ, вул. Лютеранська, 15А, прим. 18, код ЄДРПОУ 39019265) 38 420 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять) грн. 00 коп . компенсації за порушення майнових авторських прав.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Комфорт плюс (07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 36832877) на користь Приватної організації Організація колективного управління авторськими і суміжними правами (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23, офіс 916, код ЄДРПОУ 37396151, п/р 26001010052453 в AT Укрексімбанк м. Києва, МФО 322313) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.02.2019

Суддя О.О. Христенко