Рішення

від 31.01.2019 по справі 913/561/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

31 січня 2019 року Справа № 913/561/18

Провадження №19/913/561/18

Розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (юридична адреса: квартал Гайового, 35 А, м. Луганськ, 91021; адреса для листування: вул. ім. О. Довженка, 11, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100)

до Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" (вул. Тепла, 17, м. Лисичанськ, Луганська область, 93113)

про стягнення 4607888 грн 55 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - Дядько Г.П., згідно виписки з ЄДРПОУ від 11.05.2018, статуту Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" №67 від 10.05.2018, наказу №10-к від 20.02.2018

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" про стягнення інфляційних втрат у розмірі 3552676 грн 71 коп. та 3 % річних у розмірі 1055211 грн 84 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №3 від 01.09.2011 стосовно своєчасної оплати рахунків.

Ухвалою суду від 09.11.2018 відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 10.12.2018.

Ухвалою суду від 10.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 5 днів по 14.01.2019; закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду справи по суті на 14.01.2019.

Ухвалою суду від 14.01.2019 оголошено перерву в судовому засіданні до 31.01.2019.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.01.2019 просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні 31.01.2019 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд зазначає наступне.

01.09.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Лисичанськтепломережа" (споживач, відповідач) укладено договір №3 про постачання електричної енергії, відповідно до п.1 якого, постачальник постачає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електричних установок споживача загальною дозволеною потужністю 10950 кВт, величини якої по кожному об'єкту зазначені у додатку до договору "Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії споживача", а споживач оплачує постачальнику кількість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до пп.2.3.4 п.2.3 договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії за діючими роздрібними тарифами, встановленими відповідно до Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та здійснювати інші платежі згідно з умовами додатку "Порядок розрахунків".

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність у порядку, визначеному чинним законодавством України (п.4.1 договору).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.3 договору).

Відповідно до п.9 додатку "Порядок розрахунків" розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію; за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електроенергії; оплату сум на відшкодування збитків; оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків споживач здійснює на підставі наданих постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання. Розрахунок за необліковану електроенергію споживач здійснює на підставі наданого постачальником рахунку протягом 30 календарних днів, починаючи з наступного дня після його отримання. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточні рахунки постачальника.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір про постачання електричної енергії №3 від 01.09.2011 є договором енергопостачання, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.9 додатку "Порядок розрахунків" до договору сторони передбачили, що розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію; за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електроенергії; оплату сум на відшкодування збитків; оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків споживач здійснює на підставі наданих постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання. Розрахунок за необліковану електроенергію споживач здійснює на підставі наданого постачальником рахунку протягом 30 календарних днів, починаючи з наступного дня після його отримання. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточні рахунки постачальника.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 07.07.2016 у справі №913/722/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" до Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" про стягнення 11564522 грн. 53 коп. задоволено повністю; стягнуто з Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" 11067562 грн 66 коп. - заборгованість по сплаті за спожиту активну електроенергію, 405 грн 33 коп. - за перевищення граничної величини електричної потужності, 395676 грн 12 коп. - інфляційних нарахувань, 100878 грн 42 коп. - 3 % річних, 173467 грн. 84 коп. - судового збору.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 13.03.2018 у справі №913/994/17 позов задоволено повністю; стягнуто з Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" основну заборгованість в сумі 11077431 грн 84 коп., 3% річних в сумі 275116 грн 04 коп., інфляційні нарахування в сумі 791974 грн 23 коп., за перевищення граничної величини електричної потужності в сумі 5679 грн 54 коп., за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 47217 грн 78 коп. та судовий збір в сумі 182961 грн 29 коп.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ураховуючи склад сторін у цій справі та справах №913/722/16, №913/994/17, обставини, встановлені судовими рішеннями у справах №913/722/16, №913/994/17, є преюдиційними для цієї справи.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про застосування до відповідача наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а саме, стягнення інфляційних витрат за період з червня 2016 по серпень 2018 року в розмірі 3552676 грн 71 коп. та 3% річних за період з 26.05.2016 по 01.11.2018 у розмірі 1055211 грн 84 коп.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 26.05.2016 по 01.11.2018 в сумі 1055211 грн 84 коп. та інфляційних втрат за період з червня 2016 по серпень 2018 року в сумі 3552676 грн 71 коп. суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, визначав механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату природного газу.

Виходячи зі змісту пункту 7 вищевказаного Порядку, для проведення розрахунків всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства. Органи Казначейства на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг). Розрахунки проводились на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків. До розрахунків включались нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг).

В подальшому, зазначений Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, втратив чинність 01.01.2018, та після цієї дати вартість пільг компенсувалася відповідачу згідно Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002.

Відповідно до п.3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

При цьому, вказаним Порядком не передбачено обов'язковості укладення відповідного договору про відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян, адже зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України.

Дослідивши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивач провів нарахування річних та інфляційних на заборгованість, погашену відповідачем власними коштами та на виконання Порядку №256 від 04.03.2002, тобто на борг, який не був предметом дії спільних протокольних рішень (Порядок №20 від 11.01.2005).

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3 % річних у розмірі 1055211 грн 84 коп. за період з 26.05.2016 по 01.11.2018, судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв'язку з чим вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню судом повністю.

Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур'єр. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат у розмірі 3552676 грн 71 коп. за червня 2016 - серпень 2018 року, судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв'язку з чим вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню судом повністю.

Ураховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір згідно квитанції №48 від 29.08.2018 у розмірі 69593 грн 00 коп., у той час як, виходячи з розміру заявлених позовних вимог, повинен був сплачений судовий збір у сумі 69118 грн 33 коп.

З огляду на викладене, на цей час існує переплата судового збору в загальній сумі 474 грн 67 коп., який відповідно до приписів Закону України "Про судовий збір" може бути повернутий ухвалою господарського суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Судовий збір у розмірі 69118 грн 33 коп. покладається на відповідача згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 237 - 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" до Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" про стягнення 4607888 грн 55 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" (вул. Тепла, 17, м. Лисичанськ, Луганська область, 93113, ідентифікаційний код 13401321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" (квартал Гайового, 35 А, м. Луганськ, 91021, ідентифікаційний код 31443937) на п/р №26006304703374 у ФЛОУ АТ "Ощадбанк", м.Сєвєродонецьк, МФО 304665, код ЄДРПОУ 31443937, 3% річних у сумі 1055211 грн 84 коп., інфляційні нарахування в сумі 3552676 грн 71 коп., судовий збір у сумі 69118 грн 33 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 11.02.2019.

Суддя Т.В. Косенко