Рішення

від 07.02.2019 по справі 927/884/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

07 лютого 2019 року м. Чернігів справа № 927/884/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М.

секретар судового засідання Мігда Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/884/18, розгляд якої здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-ТРАНСБУДСЕРВІС"

провулок Корнійчука, буд. 17, оф. 5, м. Черкаси, 18015

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОСЛАВНА-2014"

вул. Колгоспна, буд. 40, кв. 2, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500

Предмет спору: про стягнення 131400,00 грн.

За участю представників:

Позивача: Ковальчук О.О. - адвокат довіреність № 09/11 від 09.12.2018

Відповідача: не з'явився

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-ТРАНСБУДСЕРВІС" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОСЛАВНА-2014" про стягнення 131400,00 грн, а саме: 109500,00 грн боргу та 21900,00 грн штрафу.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018.

Позивач у позовній заяві від 03.12.2018 також просив суд витребувати від відповідача - ТОВ "ЯРОСЛАВНА-2014" та Державної фіскальної служби України зазначені ним докази.

Ухвалою суду від 12.12.2018 відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 10.01.2019 о 10:00.

Крім того, ухвалою суду від 12.12.2018 задоволено клопотання позивача про витребування доказів, викладене у позовній заяві від 03.12.2018. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРОСЛАВНА-2014": 1. Копію податкової декларації з ПДВ за квітень 2018 року, подану ТОВ "ЯРОСЛАВНА - 2014" до Державної фіскальної служби України з додатком № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та Додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість (Розрахунок коригування сум податку на додану вартість); 2. Копію податкової декларації з ПДВ за травень 2018 року, подану ТОВ "ЯРОСЛАВНА- 2014" до Державної фіскальної служби України з додатком № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та Додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість (Розрахунок коригування сум податку на додану вартість); 3. Копії видаткових накладних за квітень та травень 2018 року, на підставі яких ТОВ "ЯРОСЛАВНА-2014" отримувало від ТОВ "АЛЬЯНС-ТРАНСБУДСЕРВІС" товарно-матеріальні цінності по договору купівлі-продажу № 20/04 від 20.04.2018. Витребувано у Державної фіскальної служби України: 1. Копію податкової декларації з ПДВ за квітень 2018 року, подану ТОВ "ЯРОСЛАВНА - 2014" до Державної фіскальної служби України з додатком № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та Додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість (Розрахунок коригування сум податку на додану вартість); 2. Копію податкової декларації з ПДВ за травень 2018 року, подану ТОВ "ЯРОСЛАВНА- 2014" до Державної фіскальної служби України з додатком № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та Додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість (Розрахунок коригування сум податку на додану вартість).

До початку судового засідання, призначеного на 10.01.2019, від Державної фіскальної служби України надійшов лист №79/5/99-99-11-01-02-16 від 03.01.2019, до якого додано витребувані ухвалою суду від 12.12.2018 документи.

Подані Державною фіскальною службою України документи суд долучив до матеріалів справи.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень від 12.12.2018: №1803601461896 (позивачу) та №1650000983088 (відповідачу), але повноважних представників у судове засідання 10.01.2019 не направили.

Ухвалою суду від 10.01.2019, з урахуванням ухвали суду від 21.01.2019, розгляд справи по суті відкладено на 31.01.2019 на 09:15.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ст.169 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

21.01.2019 позивачем через відділ документального забезпечення суду (канцелярія) подано клопотання №б/н б/д про долучення до матеріалів справи додаткових документів, зокрема, доказів, що підтверджують часткову сплату відповідачем 140800,00 грн згідно з виставленими позивачем рахунками-фактурами.

В обґрунтування даного клопотання позивач посилається на те, що ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 12.12.2018 позивачу було визначено, відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України, протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву: надіслати (надати) до суду відповідь на відзив, надіславши одночасно копію даної відповіді на відзив відповідачу, а докази надсилання надати суду. Однак відповідачем не було у встановлений строк подано до суду та не надіслано позивачу відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується його заперечення, у зв'язку з чим позивачем не було подано до суду відповіді на відзив та доказів, які він просить долучити до матеріалів справи в даному клопотанні.

Крім того, позивач зазначає, що в зв'язку з переформатуванням офісного приміщення позивача не одразу було знайдено журнал реєстрації вхідних документів ТОВ "АЛЬЯНС-ТРАНСБУДСЕРВІС" за 2018 рік, також певного часу в зв'язку з новорічними святами (режим роботи банківських установ) потребувало отримання виписки АТ КБ Приватбанк , що підтверджувала б рух коштів по взаєморозрахунках із ТОВ "ЯРОСЛАВНА - 2014".

Суд клопотання позивача задовольнив, додаткові документи долучив до матеріалів справи.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення від 10.01.2019 №1400042500099, від 21.01.2019 № 1400042504051, але повноважного представника у судове засідання 31.01.2019 не направив.

Представник позивача у судовому засіданні 31.01.2019 підтримав позовні вимоги.

У судовому засіданні 31.01.2019 суд постановив ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 07.02.2019 о 11:00.

Ухвалою суду від 31.01.2019 повідомлено сторін про те, що судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 07.02.2019 о 11:00.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, ухвала суду від 31.01.2019 була направлена 31.01.2019 на юридичну адресу відповідача: вул. Колгоспна, буд. 40, кв. 2, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500.

07.02.2019 судом вчинені дії щодо перевірки отримання відповідачем (за місцезнаходження юридичної особи: вул. Колгоспна, буд. 40, кв. 2, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500) ухвали суду від 31.01.2019 за штрихкодовим ідентифікатором 1400042505368. Як вбачається з інформації з офіційного сайту ДППЗ "Укрпошта", відстеження пересилання поштових відправлень свідчить про те, що поштове відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 1400042505368, станом на 01.02.2019 знаходиться на відправленні у точці видачі/доставки.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, інформація стосовно слухання судом справ є публічною і розміщується на офіційному сайті Господарського суду Чернігівської області в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись про слухання справи за їх участю.

Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, але відповідач своїм процесуальним правом участі в судових засіданнях 10.01.2019, 31.01.2019 та 07.02.2019 не скористався, повноважного представника для дачі пояснень по справі не направив.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом також враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Застосовуючи згідно зі ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Зважаючи на те, що згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило. Відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою суду від 12.12.2018 відповідач був попереджений, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судових засіданнях 10.01.2019, 31.01.2019 та 07.02.2019 не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Інших заяв та клопотань до суду не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС-ТРАНСБУДСЕРВІС" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЯРОСЛАВНА - 2014" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №20/04.

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018, продавець зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця за його заявками товарно-матеріальні цінності, а саме пісок митий, що має відповідати наступним показникам якості: ДСТУ Б.В.2.7.-3295 та підтверджуватися сертифікатом якості (відповідності) виробника, паспортом радіаційної якості товару/радіаційним сертифікатом, згідно вимогам ДБН В.1.4.-2.01-97; зерновий склад (модуль крупності Мк) - від 1,5 до 3,25; вміст пиловидних і глинистих часток, в тому числі глини у грудках до 3%; вологість до 5%; вміст органічних домішок - для бетонів і розчинів можуть використовуватися піски з дуже низьким вмістом органічних домішок; насипна густина - не менше 1100 кг/м3; в подальшому - товар, а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018 сторони визначили кількість та вартість товару, що поставляється, а саме: у кількості 5 вагонів та вартості товару 22500 гривень/вагон, що вказуються у видаткових накладних та (або) у специфікаціях, які після оформлення є невід'ємною частиною цього договору.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, укладений між сторонами договір купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018 по своїй правовій природі є договором поставки.

У відповідності до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець згідно договору купівлі-продажу передає або зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець прийняти його та оплатити.

Відповідно до п.2.1.-2.3. договору купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018, продавець зобов'язаний передавати товар покупцю згідно видаткових накладних; поставка товару здійснюється зі складу продавця в межах асортименту, зазначеного у видатковій накладній; покупець зобов'язаний прийняти товар у покупця за дорученням, згідно видаткової накладної, виданої на кожну окрему партію товару, а також сплатити за товар згідно пункту 4 цього договору.

Згідно з п.4.1. договору купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018 ціна на товар вказана у видатковій накладній (специфікації) у національній валюті.

Загальна сума договору складається з загальної вартості товару поставленого відповідно до умов цього договору (п.4.2. договору купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018).

Відповідно до п.4.3. договору купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018, покупець робить передплату у розмірі 100% від вартості товару згідно рахунків-фактур, наданих продавцем. Продавець має право, на свій розсуд, відпустити товар покупцю без передплати або на умовах часткової передплати.

Оплата товару проводиться в національній валюті України у безготівковій формі. Датою оплати за товар є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.4.5. договору купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначає позивач у позовній заяві, на виконання умов договору купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018 позивачем за період з 24.04.2018 по 18.05.2018 поставлено відповідачу 13 вагонів піску на загальну суму 250300,00 грн, а саме:

- 24.04.2018 - 2 вагона піску на загальну суму 45000,00 грн;

- 02.05.2018 - 3 вагона піску на загальну суму 67500,00 грн;

- 18.05.2018 - 2 вагона піску на загальну суму 32800,00 грн;

- 18.05.2018 - 4 вагона піску на загальну суму 60000,00 грн;

- 18.05.2018 - 2 вагона піску на загальну суму 45000,00 грн.

На підтвердження факту поставки відповідачу піску за договором купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018 позивачем надано наступні документи:

- рахунки-фактури № СФ-0000062 від 24.04.2018 на суму 45000,00 грн з ПДВ; № СФ-0000063 від 24.04.2018 на суму 67500,00 грн з ПДВ; № СФ-0000081 від 14.05.2018 на суму 32800,00 грн з ПДВ; № СФ-0000082 від 14.05.2018 на суму 60000,00 грн з ПДВ; № СФ-0000083 від 15.05.2018 на суму 45000,00 грн з ПДВ;

- видаткові накладні №РН-0000037 від 24.04.2018 на суму 45000,00 грн з ПДВ; №РН-0000044 від 02.05.2018 на суму 67500,00 грн з ПДВ; №РН-0000056 від 18.05.2018 на суму 32800,00 грн з ПДВ; №РН-0000057 від 18.05.2018 на суму 60000,00 грн з ПДВ; №РН-0000058 від 18.05.2018 на суму 45000,00 грн з ПДВ;

Також у підтвердження факту виконання взятих на себе зобов'язань щодо здійснення поставки відповідачу піску та відображення цієї операції в бухгалтерському обліку, позивачем надано податкові накладні №81 від 24.04.2018; №89 від 02.05.2018; №101 від 18.05.2018; №102 від 18.05.2018; №103 від 18.05.2018.

Позивач направив на адресу відповідача вищевказані видаткові накладні разом із рахунками-фактурами, відповідач прийняв їх без зауважень, претензій щодо невідповідної якості, кількості та вартості отриманого піску не надав, проте, підписані належним чином видаткові накладні позивачу не повернув.

Ухвалою суду від 12.12.2018 витребувано у відповідача та Державної фіскальної служби України: 1. Копію податкової декларації з ПДВ за квітень 2018 року, подану ТОВ "ЯРОСЛАВНА-2014" до Державної фіскальної служби України з додатком №5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та Додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість (Розрахунок коригування сум податку на додану вартість); 2. Копію податкової декларації з ПДВ за травень 2018 року, подану ТОВ "ЯРОСЛАВНА- 2014" до Державної фіскальної служби України з додатком № 5 "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" та Додаток 1 до податкової декларації з податку на додану вартість (Розрахунок коригування сум податку на додану вартість).

З наданих Державною фіскальною службою України на виконання вимог ухвали суду від 12.12.2018 податкових декларацій з ПДВ за квітень та травень 2018 року вбачається, що ТОВ "ЯРОСЛАВНА-2014" склало та зареєструвало податкові накладні за квітень та травень 2018 року та відобразило в розділі ІІ "Податковий кредит" додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ операції з придбання від постачальника (індивідуальний податковий номер 381617823017) товару на суму 37500,00 грн, крім того ПДВ - 7500 грн, за квітень 2018 року, 171083,33 грн, крім того ПДВ 34216,67 грн, за травень 2018 року.

Відображені у вищевказаних податкових деклараціях з ПДВ операції також підтверджують факт поставки ТОВ "АЛЬЯНС-ТРАНСБУДСЕРВІС" товару за видатковими накладними №РН-0000037 від 24.04.2018; №РН-0000044 від 02.05.2018; №РН-0000056 від 18.05.2018; №РН-0000057 від 18.05.2018; №РН-0000058 від 18.05.2018 та відповідно відображення відповідачем цих операцій в бухгалтерському обліку.

Доказів наявності розбіжностей щодо кількісних та якісних показників товару, відповідачем суду також не надано.

Як вже зазначалось судом, ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.12.2018 було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідності до ч.1,4 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві на позовну заяву відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтується позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Але відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву не надав.

Частиною 4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч.3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Правові аксіоми визначають як загальні положення, які сприймаються як самоочевидні істини, не потребують доведення та відображають загальнолюдський зміст права.

Однією із правових аксіом у судочинстві називають, зокрема, "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права" (Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae).

Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Враховуючи вищевикладені обставини, відсутність зі сторони відповідача заперечень щодо факту поставки позивачем відповідачу піску, а також керуючись принципами цивільного права - справедливість, добросовісність, розумність та однією із аксіом цивільного судочинства "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права" (Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae), суд доходить висновку, що позивачем доведено та підтверджено матеріалами справи факт поставки відповідачу, на виконання умов договору купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018, за період з 24.04.2018 по 18.05.2018, 9 вагонів піску на загальну суму 190300,00 грн, а саме: 24.04.2018 - 2 вагона піску на загальну суму 45000,00 грн; 02.05.2018 - 3 вагона піску на загальну суму 67500,00 грн; 18.05.2018 - 2 вагона піску на загальну суму 32800,00 грн; 18.05.2018 - 2 вагона піску на загальну суму 45000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Покупець, відповідно до п.4.3. договору купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018, робить передплату у розмірі 100% від вартості товару згідно рахунків-фактур, наданих продавцем. Продавець має право, на свій розсуд, відпустити товар покупцю без передплати або на умовах часткової передплати.

З поданих позивачем матеріалів вбачається, що покупцем було здійснено 100% попередню оплату замовленого піску за рахунком-фактурою № СФ-0000062 від 24.04.2018 на суму 45000,00 грн з ПДВ та рахунком-фактурою № СФ-0000081 від 14.05.2018 на суму 32800,00 грн з ПДВ.

Крім того, відповідач здійснив часткову оплату у сумі 63000,000 грн за рахунком-фактурою № СФ-0000063 від 24.04.2018 на суму 67500,00 грн з ПДВ.

На підтвердження вищевказаних оплат позивачем надано платіжні доручення № 66 від 24.04.2018 на суму 45000,00 грн; №70 від 02.05.2018 на суму 37000,00 грн; № 71 від 04.05.2018 на суму 26000,00 грн; № 74 від 18.05.2018 на суму 32800,00 грн; та банківські виписки від 24.04.2018 на суму 45000,00 грн; від 02.05.2018 на суму 37000,00 грн; від 04.05.2018 на суму 26000,00 грн; від 18.05.2018 на суму 32800,00 грн.

Рахунок-фактура № СФ-0000083 від 15.05.2018 на суму 45000,00 грн з ПДВ відповідачем оплачений не був.

Згідно з ч.1,2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплати продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу або поставки не встановлено інший строк оплати. Відтак обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору поставки, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 925/1332/13; від 15.03.2017 у справі №911/4620/15.

Приймаючи до уваги, що покупцем (відповідачем) не здійснювалась обумовлена договором 100% попередня оплата замовленого піску у сумі 45000,00 грн за рахунком-фактурою № СФ-0000083 від 15.05.2018 та часткова оплата у сумі 4500,00 грн за рахунком-фактурою № СФ-0000063 від 24.04.2018; інший строк оплати сторонами визначено не було; видаткові накладні № РН-0000044 від 02.05.2018, № РН-0000058 від 45000,00 грн є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий пісок, а тому відповідно до частини 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання грошового зобов'язання за даними видатковими накладними починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Крім того, частинами 1,2 та 4 ст. 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Оскільки, позивач виконав свої зобов'язання щодо поставки 9 вагонів піску, а тому відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України, у відповідача виникло зустрічне зобов'язання розрахуватись за отриманий товар.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №910/14263/13.

Гарантійним листом вих.№501 відповідач гарантував позивачу оплату згідно договору №20/04 від 20.04.2018 за поставку піску в сумі 50000,00 грн до 04.07.2018 включно.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені відповідачу 9 вагонів піску згідно з договором купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018 становить 49500,00 грн (4500,00 грн (видаткова накладна №РН-0000044 від 02.05.2018) + 45000,00 грн (видаткова накладна №РН-0000044 від 02.05.2018)).

Щодо поставки відповідачу 4 вагонів піску згідно з видатковою накладною № РН-0000057 від 18.05.2018 на суму 60000,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-3 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У п. 1.2. договору купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018 сторони погодили одну з істотних умов договору - ціну, а саме: вартість товару - 22500 грн/вагон, що вказується у видаткових накладних та (або) специфікаціях, які після оформлення є невід'ємною частиною цього договору.

Дослідивши видаткову накладну № РН-0000057 від 18.05.2018 на суму 60000,00 грн, суд встановив, що ціна 4 вагонів піску за даною накладною становить 50000,00 грн без ПДВ, тобто ціна 1 вагона - 12500,00 грн без ПДВ, що не відповідає ціні, вказаній у п.1.2. договору купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018.

Крім того, а ні видаткова накладна № РН-0000057 від 18.05.2018 на суму 60000,00 грн, а ні рахунок-фактура № СФ-0000082 від 14.05.2018, виставлений позивачем на оплату 4 вагонів піску на загальну суму 60000,00 грн, не містять жодного посилання на договір купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведено та не підтверджено матеріалами справи факт поставки відповідачу 4 вагонів піску згідно видаткової накладної № РН-0000057 від 18.05.2018 на суму 60000,00 грн саме на виконання умов договору купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджуються обставини щодо факту поставки позивачем 4 вагонів піску за видатковою накладною № РН-0000057 від 18.05.2018 на суму 60000,00 грн, заперечень щодо факту отримання товару від відповідача до суду не надійшло, виходячи із приписів ст.202 ЦК України, суд приходить до висновку, що сторонами вчинено дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов'язків. Єдиний письмовий договір на поставку 4 вагонів піску між сторонами не укладався.

З аналізу правовідносин, які виникли між сторонами з приводу поставки товару вбачається, що між сторонами фактично було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до ч. 2 ст. 638,655 Цивільного кодексу України та ст.181 Господарського кодексу України, у спрощений спосіб, шляхом передачі позивачем відповідачу за видатковою накладною № РН-0000057 від 18.05.2018 4 вагонів піску на загальну суму 60000,00 грн та прийняття його відповідачем.

Оскільки строк оплати отриманого відповідачем піску по видатковій накладній № РН-0000057 від 18.05.2018 на суму 60000,00 грн сторонами визначено не було і дана видаткова накладна є первинним обліковим документом, який є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, тому, відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, перебіг строку виконання грошового зобов'язання по спірній видатковій накладній починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Проте, відповідач за поставлений товар згідно видаткової накладної № РН-0000057 від 18.05.2018 на суму 60000,00 грн своєчасно та в повному обсязі оплату не здійснив.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені 4 вагони піску згідно видаткової накладної № РН-0000057 від 18.05.2018 становить 60000,00 грн.

Посилання позивача на те, що відповідач у гарантійному листі вих.№501 гарантував оплату згідно договору №20/04 від 20.04.2018 за поставку піску в сумі 50000,00 грн, є підтвердженням відповідача факту отримання та оплати піску саме за видатковою накладною № РН-0000057 від 18.05.2018 на суму 60000,00 грн відхилені судом, оскільки дана поставка відбулася на суму 60000,00 грн, а гарантійним листом відповідач гарантував оплату саме по договору на 50000,00 грн.

Оскільки судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений відповідачу пісок згідно договору купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018 становить 49500,00 грн (4500,00 грн за видатковою накладною №РН-0000044 від 02.05.2018 + 45000,00 грн за видатковою накладною №РН-0000044 від 02.05.2018), то, суд вважає, що саме дану заборгованість і гарантував сплатити відповідач у гарантійному листі вих.№501.

З огляду на той факт, що повного розрахунку за поставлений товар відповідачем здійснено так і не було, позивач звернувся до відповідача з претензією від 20.07.2018, в якій вимагав сплатити борг не пізніше 30.07.2018. Дана претензія була отримана відповідачем 27.07.2018, що підтверджується роздруківкою сайту ПАТ Укрпошта (а.с.43), однак була залишена відповідачем без відповіді, заборгованість сплачена не була.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У відповідності до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позов.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів належного виконання ним грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018 та доказів, які підтверджують здійснення ним повної оплати за отримані 4 вагону піску згідно видаткової накладної № РН-0000057 від 18.05.2018 на суму 60000,00 грн, або ж фактичних даних на спростування факту отримання від позивача піску за договором купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018 та видатковою накладною № РН-0000057 від 18.05.2018, а також доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за поставлений пісок є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладені обставини, керуючись принципами цивільного права - справедливість, добросовісність, розумність, а також однією із аксіом цивільного судочинства "У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права" (Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae), суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 109500,00 грн боргу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім заявленої до стягнення суми боргу позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 21900,00 грн за необґрунтовану відмову відповідача від розрахунку за товар.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.6. договору купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018 сторони передбачили, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець зобов'язаний за вимогою продавця сплатити останньому штраф у розмірі 20% від несплаченої суми.

Сплата штрафу не звільняє покупця від обов'язку виконати цей договір у повному обсязі (п.4.7. договору купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018).

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем піску не виконав, позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу від 13.11.2018 про сплату не пізніше 21.11.2018 штрафу у розмірі 20% від несплаченої суми, що становить 21900,00 грн. Відповідач вимогу отримав, однак відповіді на дану вимогу або обґрунтованої відмови від розрахунку за поставлений позивачем згідно з договором купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018 пісок позивачу не надав, суму штрафу не сплатив.

Оскільки судом встановлено, що поставка 4 вагонів піску згідно видаткової накладної № РН-0000057 від 18.05.2018 на суму 60000,00 грн була здійснена не на підставі договору купівлі-продажу №20/04 від 20.04.2018, а тому з урахуванням ст. 546, 547, 549 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що штраф підлягає нарахуванню на заборгованість в сумі 49500,00 грн, яка виникла за договором купівлі-продажу № 20/04 від 20.04.2018.

За перерахунком суду розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, становить 9900,00 грн (49500,00 грн х 20%).

Вимога щодо стягнення 12000,00 грн штрафу за несплату відповідачем поставлених позивачем 4 вагонів піску згідно видаткової накладної № РН-0000057 від 18.05.2018 на суму 60000,00 грн задоволенню не підлягає, оскільки, відповідно до ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, а в даному випадку єдиний письмовий договір на поставку 4 вагонів піску між сторонами не укладався.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 109500,00 грн боргу та 9900,00 грн штрафу, в решті позовних вимог в частині стягнення з відповідача 12000,00 грн штрафу слід відмовити.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір", з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1791,00 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247-248, 252 Господарського процесуального кодексу України; ст. 4 Закону України „Про судовий збір", господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬЯНС-ТРАНСБУДСЕРВІС , провулок Корнійчука, б. 17, оф. 5, м. Черкаси, 18015 (код ЄДРПОУ 38161784) до Товариства з обмеженою відповідальністю ЯРОСЛАВНА-2014 , вул. Колгоспна, б. 40, кв. 2, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500 (код ЄДРПОУ 38765313) про стягнення 131400,00 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЯРОСЛАВНА-2014 , вул. Колгоспна, б. 40, кв.2, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500 (код ЄДРПОУ 38765313, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬЯНС-ТРАНСБУДСЕРВІС , провулок Корнійчука, б. 17, оф. 5, м. Черкаси, 18015 (код ЄДРПОУ 38161784, відомості про банківські реквізити відсутні) 109500,00 грн боргу, 9900,00 грн штрафу та 1791,00 грн судового збору.

3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю АЛЬЯНС-ТРАНСБУДСЕРВІС , провулок Корнійчука, б. 17, оф. 5, м. Черкаси, 18015 (код ЄДРПОУ 38161784) в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ЯРОСЛАВНА-2014 , вул. Колгоспна, б. 40, кв. 2, м. Бахмач, Чернігівська область, 16500 (код ЄДРПОУ 38765313) 12000,00 грн штрафу.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 11.02.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв'язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко