Рішення

від 06.02.2019 по справі 924/1021/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" лютого 2019 р. Справа № 924/1021/18

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом Деражнянської міської ради, Хмельницька область, м. Деражня

до товариства з обмеженою відповідальністю „СІА-ПОДІЛЛЯ" м. Хмельницький

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 629760,00 грн. за фактичне використання земельної ділянки площею 2,3000 га по вул. Промислова, 28 в м. Деражня без належних правових підстав

Представники сторін:

позивач: Кухар І.Д. - за довіреністю №56 від 30.01.18р.;

відповідач: не викликався

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України.

Процесуальні дії по справі.

05.11.2018р. до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Деражнянської міської ради до акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю „СІА-ПОДІЛЛЯ" про стягнення 629760,00 грн. збитків за використанням земельної ділянки площею 2,3000 га по вул. Промислова, 28 в м. Деражня без оформлення документів, які посвідчують право на землю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2018р. вказаний позов передано на розгляд судді Танасюк О.Є.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 09.11.2018р. відкрито провадження у справі №924/1021/18, постановлено дану справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.12.2018р. прийнято заяву Деражнянської міської ради від 12.12.2018р. №886 про зміну предмету позову. Також даною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Ухвалою суду від 16.01.2019р. закрито підготовче провадження у справі №924/1021/18, справу призначено до судового розгляду по суті на 06.02.2019р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Деражнянська міська рада звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить стягнути з ТОВ „СІА-ПОДІЛЛЯ" безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 629760,00 грн. за фактичне використання земельної ділянки площею 2,3000 га по вул. Промислова, 28 в м. Деражня без належних правових підстав.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 26.10.2005р. є власником комплексу будівель, який розташований по вул. Промислова, 28 в м. Деражня. Актом обстеження земельної ділянки проведеного комісією із визначення збитків власникам та землекористувачам Деражнянської районної державної адміністрації від 20.10.2017р. встановлено, що ТОВ „СІА-ПОДІЛЛЯ" використовує без документів, що підтверджують право користування землею, земельну ділянку по вул. Промислова, 28 в м. Деражня площею 2,3000 га.

Посилаючись на те, що відповідач не оформив право користування вказаною земельною ділянкою, не вносив плату на користування нею, позивач вказує, що до бюджету територіальної громади м. Деражня не надійшли кошти за користування землею в сумі 629760,00 грн., які б могли надійти у разі укладення договору оренди земельної ділянки.

Зазначає, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Вважає, що ТОВ „СІА-ПОДІЛЛЯ" як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому, позивач посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 20.11.2018р. у справі №922/3412/17.

Відповідач в судове засідання не з'явився, правом на подання відзиву не скористався. Ухвали суду, які направлялися на адресу відповідача повернуті до суду із довідкою відділення поштового зв'язку про причину повернення: „за закінченням терміну зберігання".

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

З огляду на наведене, судом вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи (Аналогічна правова позиція викладена ВС в постанові від 25.06.2018р. у справі №904/9904/17).

Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, надані по справі докази та пояснення, судом встановлено та приймається до уваги таке:

Товариство з обмеженою відповідальністю „СІА-ПОДІЛЛЯ" є власником комплексу будівель, які розташовані по вул. Промислова, 28 в м. Деражня на підставі договору купівлі-продажу №3303 від 26.10.2005р., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №94933552 від 18.08.2017р.

Рішенням Деражнянської міської ради №2 від 26.02.2008р. „СІА-ПОДІЛЛЯ" надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 4,0 га із земель промисловості в м. Деражня по вул. Промислова, 28 для здійснення комерційної діяльності (оптової торгівлі та складського господарства) із зміною цільового призначення земельної ділянки, з метою передачі в оренду.

Розпорядженням Деражнянської районної державної адміністрації від 14.08.2017р. №438/2017-р було внесено зміни до розпорядження від 08.10.2014р. №309/2014-р. „Про створення та затвердження складу районної комісії із визначення збитків власникам землі та землекористувачам", виклавши додаток до нього у новій редакції (персональний склад комісії).

20.10.2017р. районною комісією із визначення збитків власникам та землекористувачам створеною Деражнянською районною державною адміністрацією згідно розпорядження від 08.10.2014р. №309/2014-р. було проведено обстеження земельної ділянки по вул. Промисловій, 28 в м. Деражня. За результатами даного обстеження комісією складено акт обстеження земельної ділянки, в якому встановлено, що ТОВ „СІА-ПОДІЛЛЯ" не оформлено правовстановлюючих документів на земельну ділянку орієнтовною площею 2,3000 га під об'єктом нерухомого майна (комплексом будівель, що перебуває у власності товариства), що завдає збитки територіальній громаді м. Деражня при використанні земельної ділянки.

25.10.2017р. комісією із визначення збитків власникам землі та землекористувачам, створеною при Деражнянській районній державній адміністрації складено акт визначення збитків №3, згідно якого розмір орендної плати за використання земельних ділянок площею 2,3000 га., що розташована за адресою: м. Деражня, вул. Промислова, 28, яку мало сплачувати ТОВ „СІА-ПОДІЛЛЯ" до бюджету Деражнянської міської ради, внаслідок зайняття земельної ділянки без оформлення договору оренди, становить 629760,00 грн. (за 2015р. - 176295,00 грн.; за 2016р. - 252623.00 грн.; за 9 місяців 2017р. - 200842,00 грн.).

Акт визначення збитків №3 від 25.10.2017р. затверджений розпорядженням Деражнянської районної державної адміністрації від 25.10.2017р. №583/2017-р. В даному розпорядженні Деражнянською райдержадміністрацією рекомендовано землекористувачам у разі згоди добровільного відшкодування збитків, звернутися до юридичного сектору апарату Деражнянської районної державної адміністрації для укладення договору добровільного відшкодування збитків та відповідно сплати визначені комісією збитки до бюджету Деражнянської міської ради. Також рекомендовано Деражнянській міській раді звернутися до суду з метою стягнення даних збитків в судовому порядку, якщо протягом одного місяця з дня отримання повідомлення про нараховані збитки землекористувачам не буде вчинено дій щодо відшкодування нарахованих збитків.

У листі від 25.10.2017р. за №46/17-11-927/17 Деражнянська районна державна адміністрація повідомила ТОВ „СІА-ПОДІЛЛЯ", що актом комісії із визначення збитків власникам та землекористувачам створеною при Деражнянській районній державній адміністрації, який затверджений розпорядженням голови Деражнянської райдержадміністрації від 25.10.2017р. №583/2017-р встановлено, що ТОВ „СІА-ПОДІЛЛЯ" безоплатним використанням земельної ділянки площею 23000 га, що розташована за адресою: м. Деражня, вул. Промислова, 28, без державної реєстрації права користування нею, спричинено збитки бюджету Деражнянської міської ради у вигляді неодержаного доходу в сумі 629760,00 грн. Відповідачу запропоновано звернутися до юридичного сектору апарату Деражнянської районної державної адміністрації для укладення договору добровільного відшкодування збитків та відповідно сплати визначені комісією збитки до бюджету Деражнянської міської ради.

Позивач посилаючись на те, що відповідач використовує земельну ділянку площею 2,3000 га по вул. Промислова, 28 в м. Деражня без належних правових підстав, звернувся з позовом про стягнення з ТОВ „СІА-ПОДІЛЛЯ" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 629760,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно зі ст. 80 ЗК України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Позивач звертаючись з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, посилається на використання відповідачем земельної ділянки площею 2,3000 га по вул. Промислова, 28 в м. Деражня без належних правових підстав.

Відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами, суд виходить з того, що згідно чинного законодавства України, зобов'язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов'язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Відсутність укладеного між Деражнянською міською радою та ТОВ „СІА-ПОДІЛЛЯ" договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору, виключає договірні зобов'язання.

Також в даному випадку відсутні деліктні зобов'язання з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога позивача про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав звернена до відповідача, як до власника об'єктів нерухомого майна, що розміщене на вказаній земельній ділянці.

Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України , право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт „в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, а саме, в результаті укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна №3303 від 26.10.2005р., який зареєстрований належним чином в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно та посвідчений нотаріусом.

Не є правопорушенням також і дії/бездіяльність відповідача, що безпосередньо стосуються порядку укладення договору оренди землі. Ні Законами України, ні підзаконними, ні локальними нормативними актами відповідачеві не визначено прямого і безумовного обов'язку підписати договір оренди земельної ділянки одночасно з набуттям права власності на об'єкт нерухомого майна, який на ній розташований. Більш того, згідно існуючому станом на даний час порядку укладення договорів оренди земельних ділянок немає не тільки такого обов'язку, немає навіть і такої можливості. Моменту укладення договору оренди передують різного роду організаційні, правові, технічні та ін. заходи, здійснення яких знаходиться по за межами волі й контролю потенційного орендаря. Їх невиконання (неналежне чи несвоєчасне виконання) не може бути поставлене в провину відповідачеві.

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.

Відповідач у період з 01.01.2015р. по 30.09.2017р. (період заявлений позивачем) не сплачував за користування земельною ділянкою орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі, отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі.

Відтак, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019р. у справі №912/1188/17.

З огляду на викладене ТОВ „СІА-ПОДІЛЛЯ", як фактичний користувач земельної ділянки площею 2,3000 га по вул. Промислова, 28 в м. Деражня, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається наявність усіх трьох ознак кондикційного зобов'язання відповідача.

По-перше, відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою площею 2,3000 га по вул. Промислова, 28 в м. Деражня.

Суд зауважує, що збереження (заощадження) цього майна почалося незалежно від волі сторін, в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття ним права власності на комплекс будівель по вул. Промислова, 28 в м. Деражня. Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем будівля, будучи, згідно ст. 181 ЦК України, нерухомим майном (об'єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов'язаною з цією земельною ділянкою. Тому передача відповідачеві права власності на будівлю автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Згідно встановлених нормативів її розмір за період з 01.01.2015р. по 30.09.2017р. склав 629760,00 грн.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою, згідно 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача, на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача, оскільки власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Деражня в особі позивача. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136. п.14.1. ст. 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Деражня в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм, навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Як вбачається з матеріалів справи (акт визначення збитків №3 від 25.10.2017р.) розмір орендної плати за використання земельної ділянки площею 2,3000 га по вул. Промислова, 28 в м. Деражня, яку мало сплачувати ТОВ „СІА-ПОДІЛЛЯ" до бюджету Деражнянської міської ради, внаслідок зайняття земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 01.01.2015р. по 30.09.2017р. становить 629760,00 грн. (за 2015р. - 176295,00 грн.; за 2016р. - 252623.00 грн.; за 9 місяців 2017р. - 200842,00 грн.).

Зазначений розмір орендної плати розрахований шляхом множення площі земельної ділянки (230000 кв.м.), фактичне користування якої встановлено в ході обстеження на розмір нормативної грошової оцінки - вартості 1 кв.м. земель промисловості (на 01.01.2015р. - 127,75 грн.; на 01.01.2016р. - 183,06 грн.; на 01.01.2017р. - 194,05 грн.) та на 6% (від нормативної грошової оцінки земельної ділянки).

Вказаний розмір орендної плати розрахований з урахуванням п.п. 288.5.1., 288.5.2. п. 288 Податкового кодексу України.

При цьому суд зазначає, що Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений Постановою КМУ від 19.04.1993 №284 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він розрахований на застосування лише у деліктних правовідносинах, та інших вичерпно визначених в його пункті 1 випадках (вилучення (викупу) та тимчасове зайняття земельних ділянок, встановлення обмежень щодо їх використання, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведення їх у непридатний для використання стан та неодержання доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, при вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з пунктом 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про наявність у справ достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 629760,00 грн. за фактичне використання земельної ділянки площею 2,3000 га по вул. Промислова, 28 в м. Деражня без належних правових підстав.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 73, 74, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „СІА-ПОДІЛЛЯ" (29000, м. Хмельницький, вул. Володимирська, б. 65, кв. 5, код ЄДРПОУ 33709940) на користь Деражнянської міської ради (32200, Хмельницька область, м. Деражня, вул. Миру, 37, код ЄДРПОУ 04403025; 3809214, МФО 899998, р/р 31413544022128, код платежу 24060300) 629760,00 грн. (шістсот двадцять дев'ять тисяч сімсот шістдесят гривень 00 коп.) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, 9446,40 грн. (дев'ять тисяч чотириста сорок шість гривень 40 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.256 ГПК України).

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено 11.02.2019р.

Суддя О.Є. Танасюк

Від друк. 3 прим.: 1 - до справи,

2 - позивачу - Деражнянська міська рада (32200, Хмельницька область, м. Деражня, вул. Миру, 37);

3 - ТОВ „СІА-ПОДІЛЛЯ" (29000, м. Хмельницький, вул. Володимирська, б. 65, кв. 5)

Всім рекомендованим з повідомленням.