Рішення

від 23.05.2018 по справі 356/67/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 року м. Київ № 356/67/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управлінння соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду, пред'явивши вимоги до УСЗН виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області про визнання протиправною відмови у встановленні йому статусу інваліда війни з видачею посвідчення відповідного зразка та зобов'язання встановити такий статус та видати посвідчення.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані наявним правом на одержання такого права бути визнаним інвалідом війни , з урахуванням участі у роботах у зоні аварії ЧАЕС та одержанні відповідних пільг.

Відповідач заперечення на позовну заяву, заяв чи клопотань до суду не надав.

Дослідивши аргументи позовної заяви, встановивши зміст та характер спірних правовідносин, надавши їм відповідної правової оцінки у співставленні з одержаними доказами, суд вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке:

ОСОБА_1, згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 27.10.1994 р. є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії.

Згідно інформації Київського територіального управління Держкомнафтопродукта від 08.06.1994 р., ОСОБА_1 проводив роботи оператора автозаправної станції Яновської нафтобази в м. Прип'ять Київського теруправління Держкомнафтопродукта УРСР на АЗС м. Чорнобиля з 04.05.1986 р. по 05.05.1986 р.

Експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв'язку захворювань з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та їх професійного характеру, позивачу встановлено захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

У якості підтвердження факту перебування в зоні аварії на ЧАЕС заявником надані неналежні та незасвідчені у будь-який спосіб: довідка серії 2-18 МАЖ №013122 про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності; маршрутний лист; ксерокопія табелю обліку робочого часу за травень 1986 р. без чіткого визначення підприємства.

05.01.2018 р., позивач звернувся до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області із заявою про встановлення йому статусу інваліда війни з видачею відповідного посвідчення, на що листом №17-03/12/243 від 25.01.2018 р. отримав відмову з підстав відсутності у поданих документах інформації про залучення його до складу формувань Цивільної оборони.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, суд зважає на таке:

правовий статус ветеранів війни визначено Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 р. № 3551-XII (далі - Закон №3551-ХІІ). Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Згідно з вимогами п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-ХІІ до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Отож, умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991р. №796-XII, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302.

Згідно з п. 2 Положення № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації. Вимогами п. 3 Положення № 302 передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни" та нагрудний знак "Ветеран війни інвалід".

Як убачається з абз. 2 п. 7 Положення № 302, "Посвідчення інваліда війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина. Згідно із п. 10 Положення № 302 "посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності

Положенням про Цивільну оборону СРСР, виданого та затвердженого КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 № 90 було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

Судом встановлено факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання захворювання у цьому зв'язку.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом № 796-ХІІ.

Водночас, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ), окрім факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Закон № 3552-ХІІ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Відповідно до чинного законодавства, що діяло на час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, до складу Цивільної оборони зараховувалося не все працездатне населення, тому входження заявника до складу формувань Цивільної оборони підлягає доведенню.

Суд стверджує, що до ліквідації аварії на ЧАЕС залучались не лише формування Цивільної оборони, але і формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані структури Цивільної оборони та направлялись у райони виконання таких робіт згідно з розпорядженнями керівників всіх відомств, підприємств, установ та організацій УРСР та СРСР. На громадян, які були у складі цих формувань, чинність п. 9 ст. 7 Закону не поширюється.

Із матеріалів справи, сформованих згідно наданих позивачем доказів, не слідує, що ОСОБА_1 було залучено до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, нормами чинного законодавства автоматично набуття такого статусу не передбачається, а у суду, який розглядає даний спір відсутні підстави та повноваження на встановлення юридичного факту перебування позивача у складі формувань ЦО.

До того ж долучені до позовної заяви документи підтверджують тільки статус заявника як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання захворювання (виразка шлунку, вегето-судинної дистонії і т.п.) у зв'язку з цим.

Натомість, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в складі формувань Цивільної оборони, позивачем не надано. Конкретної норми законодавства, яка б відносила все працездатне населення до формувань цивільної оборони, позивачем не наведено.

Ця обставина є істотною для вирішення справи, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належав до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків і, відповідно мають статус ліквідатора таких наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (п. 1 ч. 1ст. 9 Закону № 796-ХІІ).

Аналіз норм чинного законодавства дає грунтовні підстави для висновку, що факт залучення громадян до складу формувань цивільної оборони потрібно встановлювати в окремому порядку (ст.256 ЦПК України).

Таким чином, суд вважає, що позивачем не були подані УСЗН Березанської міськради всі необхідні документи на підтвердження того, що він брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, тому на даний момент у позивача відсутнє право на встановлення статусу інваліда війни із видачею посвідчення встановленого зразка.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 7 червня 2018 р. № 377/797/17, від 27 лютого 2018 р. справа № 368/1579/14 та від 10 травня 2018 р. справа № 279/12162/15-а.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Правопорядок в Україні має ґрунтуватися у такий спосіб, щоб органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи вищевикладене, суд підтверджує правомірність відмови УСЗН Березанської міськради Київської області у встановленні статусу інваліда війни ОСОБА_1 з видачею відповідного посвідчення, позаяк таке право у останнього відсутнє.

Оскільки позивач є особою звільненою від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат судом не розглядалось.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Березанської міської ради Київської області (код 22202069, 07541, м. Березань Київської області, вул. Набережна, 4), третя особа Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправної відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Брагіна О.Є.