Рішення

від 22.01.2019 по справі 460/2582/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2019 року м. Рівне №460/2582/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представник Іваницька О.П., відповідача: представник Шеремета В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Мебельний клуб" доГоловного управління ДФС в Рівненській області скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Мебельний клуб" звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС в Рівненській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень №0005991403 та № 0006001403 від 25.06.2018.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою від 30.10.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №460/2582/18. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні 22.01.2019 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно з позовною заявою та поясненнями представника позивача в судовому засіданні позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідачем було направлено на адресу позивача лист від 11.05.2017 з вимогою надати інформацію (пояснення та документальне підтвердження) по взаємовідносинах з ТОВ "Лігатура Груп" за березень 2017 року. Позивачем листом від 19.05.2017 було надано такі документи, за результатами опрацювання яких контролюючим органом прийнято довідку про відсутність порушень податкового законодавства при взаємовідносинах позивача з ТОВ "Лігатура Груп". Позивач зазначає, що у відповідності до п.78.2 ст.78 Податкового кодексу України у відповідача відсутні підстави для проведення повторної перевірки за той же період по взаємовідносинах з тим же підприємством. Покликання відповідача на ненадання у 2017 році карток рахунків по бухгалтерському обліку 15, 23, 91 позивач вважає необґрунтованими, оскільки вказані рахунки не впливають на порушення викладені в акті перевірки. Позивач вказує, що ТОВ "Лігатура Груп" є діючим підприємством, є платником ПДВ та подає податкову звітність. На підтвердження фіктивності діяльності вказаного підприємства відповідачем не надано жодного доказу. Господарську операції позивача з ТОВ "Лігатура Груп" оформлені у встановленому порядку, договір укладений з вказаним контрагентом є чинним, розрахунки здійсненні у відповідності до чинного законодавства. Враховуючи викладене, висновки викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а рішення прийняті на його підставі є протиправними та підлягають скасуванню. За сукупністю наведених обставин, сторона позивача просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно з відзивом на позов (а.с.106-109) та поясненнями представника в судовому засіданні, сторона відповідача позов не визнає. В обґрунтування заперечень покликається на те, що в результаті аналізу податкової звітності, відповідно до інформаційних комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем Державної фіскальної служби встановлено взаєморозрахунки ПП "Мебельний клуб" з ТОВ "Лігатура Груп" у березні 2017 року. Перевіркою встановлено, що ПП "Мебельний клуб" у березні 2017 року здійснювало документальне оформлення операцій з надання послуг "виконання монтажних робіт" ТОВ "Лігатура Груп" на суму 302400,00 грн., в тому числі ПДВ 50400,00 грн. Регістрів бухгалтерського обліку, що підтверджують використання придбаних у ТОВ "Лігатура Груп" послуг у господарській діяльності підприємства, до перевірки не надано. В ході перевірки встановлено ознаки нереальності операцій ТОВ "Лігатура Груп", зокрема, відсутність трудових ресурсів та основних засобів для реального здійснення господарських операцій, відсутність реального джерела походження за даними Єдиного реєстру податкових накладних, податкової звітності, відсутність відомостей щодо наявних власних або орендованих основних засобів, ТОВ "Лігатура Груп" може здійснювати 24 види діяльності за КВЕД, наявне кримінальне провадження стосовно фіктивності ТОВ "Лігатура Груп", наявність розбіжностей згідно з Системою співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань на рівні ДФС України. До перевірки не надано документів, які можуть підтвердити реальність господарських операцій. Реальність господарських операцій з ТОВ "Лігатура Груп" не підтверджено. Таким чином, ПП "Мебельний клуб" сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок документального оформлення операцій з надання послуг по виконанню монтажних робіт у джерела, яке не відповідає документально оформленому, за рахунок використання документів ТОВ "Лігатура Груп", що фактично не могло здійснювати їх виконання. За сукупністю наведених обставин, сторона відповідача просила в позові відмовити.

Позивачем подано відповідь на відзив (а.с.188-191), в якому позивач зазначає, що чинне законодавство не містить вимог стосовно вичерпності переліку видів діяльності, відомості про які мають бути в ЄДР. Відповідачем надано роздруківку з Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "Лігатура Груп" за податковим кредитом, яка підтверджує придбання у сторонніх організацій товарів та вказує на господарську активність даного підприємства. Позивач вказує, що чинним законодавством передбачено право оформлення здачі виконаних робіт не лише актами КБ-2 та КБ-3, а й право розробити свої акти приймання-передачі робіт, з дотриманням реквізитів, обов'язкових відповідно до законодавства, чим позивач і скористався. Позивач вказує, що чинним законодавством не передбачено обов'язок платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на дотримання вимог податкового законодавства. На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив (а.с.210-213), в якому він підтримав позицію викладену у відзиві та просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідженням письмових доказів суд встановив наступне.

Відповідно до статті 20 розділу І, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 82, статті 86 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України, на підставі наказу від 21.05.2018 №1529 та направлення від 21.05.2018 №1078/17-00-14-03 (а.с.15), посадовою особою Головного управління ДФС у Рівненській області у період з 22 по 25 травня 2018 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства "Мебельний клуб" (код за ЄДРПОУ 39620549) з питань проведення взаєморозрахунків з ТОВ "Лігатура Груп", код 40715324, за березень 2017 року.

Результати перевірки оформлені актом №1403/17-00-03/39620549 від 04.06.2018 (а.с.17-28).

25.06.2018 на підставі акту перевірки №1403/17-00-03/39620549 від 04.06.2018 Головним управлінням ДФС у Рівненській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0005991403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" на 63000,00 грн., в тому числі на 50400,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та на 12600,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.29);

№0006001403, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем "адміністративні штрафи та інші санкції" у розмірі 510,00 грн. (а.с.30).

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення (а.с.31-33).

Вказані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків акту перевірки про порушення ПП "Мебельний клуб": п.185.1 ст.185, пп."а" п.198.1, п.198.3ст.198, п.201.10 ст.201 розділу ІІІ Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 50400,00 грн.за березень 2017 року; п.44.1, п.44.6 ст.44Податкового кодексу України, внаслідок ненадання документів в повному обсязі, а саме: акти виконаних робіт форми КБ-2; картки рахунку 15, 23, 91; документи складського обліку; акти списання матеріалів, переданих виконавцю робіт.

Ці висновки, в свою чергу, базуються на тому, що відповідачем надіслано позивачу запит з метою отримання пояснень та копій підтверджуючих документів щодо проведених взаєморозрахунків з ТОВ "Лігатура Груп" за березень 2017 року. 22.05.2018 директору ПП "Мебельний клуб" з метою проведення позапланової виїзної документальної перевірки вручено наказ №1529 від 21.05.2018, направлення №1078/17-00-14-03 від 21.05.2018 та запит про надання документів від 22.05.2018. Директором ПП "Мебельний клуб" 22.05.2018 надано копію договору з ТОВ "Строй-Тех" від 23.02.2017 та копію видаткової накладної від 14.03.2017 №22, договір ПП "Мебельний клуб" з ТОВ "Лігатура Груп" на надання послуг від 01.03.2017 №03/17. Проте, в терміни визначені листом, жодних документів не надано. 25.05.2018 на адресу ПП "Меблевий клуб" було направлено запит про надання документів. Проте в терміни визначені листом жодних документів до перевірки не надано. Про факти ненадання документів складено акти від 23.05.2018 №200/1/17-00-14-03/39620549 та від 25.05.2018 №205/17-00-14-03/39620549.

Крім того, в результаті проведеного аналізу поданої податкової звітності, відповідно до інформації комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної фіскальної служби АС "Податковий блок": АІС "Облік податків і платежів"; АС "Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних"; Єдиний реєстр податкових накладних; картка платника податків (відомості щодо податкової історії); Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України (АС співставлення ПЗ і ПК), встановлено взаємовідносини ПП "Мебельний клуб" з ТОВ "Лігатура Груп" за березень 2017 року.

Крім цього, перевіркою встановлено ознаки нереальності операцій ТОВ "Лігатура Груп", а саме: відсутність трудових ресурсів для здійснення господарських операцій; відсутність реального джерела походження за даними Єдиного реєстру податкових накладних, податкової звітності ТОВ "Лігатура Груп"; відсутність відомостей щодо наявності власних або орендованих основних засобів у ТОВ "Лігатура Груп"; ТОВ "Лігатура Груп" може здійснювати 24 види діяльності за КВЕД. Основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. Згідно з наданими до перевірки документів встановлено документальне оформлення монтажних робіт для ПП "Мебельний клуб", при цьому КВЕД 43_32 - установка столярних виробів (монтаж стель) у ТОВ "Лігатура Груп" відсутні; наявність кримінального провадження щодо фіктивності ТОВ "Лігатура Груп"; наявність розбіжностей згідно з Системою співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань на рівні ДФС України. Крім того, до перевірки не надані всі документи, які можуть підтвердити реальність господарських операцій.

Враховуючи викладене, перевіркою встановлено нереальність господарських операцій з надання послуг ТОВ "Лігатура Груп" для ПП "Мебельний клуб". В результаті чого податковий кредит з податку на додану вартість ПП "Мебельний клуб" завищено в сумі 50400,00 грн. за березень 2017 року.

На спростування висновків відповідача в частині, що стосується господарських операцій зТОВ "Лігатура Груп", позивачем надано суду посвідчені копії документів, якими такі операції оформлені і які надавались відповідачу під час податкової перевірки, що останнім не заперечується.

Відповідно до такої документації, між ПП "Мебельний клуб" (Замовник) та ТОВ "Лігатура Груп" (Виконавець) укладено договір №03/17 від 01.03.2017, за умовами якогов порядку та на умовах визначених цим Договором Виконавець зобов'язується якісно та в строки надати послуги із монтажу конструкцій власними силами, або із залученням третіх осіб за рахунок Замовника, використовуючи надані Замовником конструкції, дотримуючись вказівок Замовника, які визначені умовами цього Договору та Додатків до нього. Ціна цього Договору становить сумарну вартість всіх наданих послуг, згідно рахунків-фактури та/або Долатків до цього Договору (а.с.44-46).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано специфікацію (а.с.47); акт прийому передачі виконаних робіт (а.с.48); рахунки-фактури (а.с.49-51); довідку розрахунок за березень 2017 року (калькуляція собівартості продукції) (а.с.193-202); на підтвердження оплати - платіжні доручення (а.с.52-54); на підтвердження формування податкового кредиту з ПДВ - податкову накладну, зареєстровану у встановленому порядку (аркуш акта 7, а.с.23).

На підтвердження використання послуг наданих ТОВ "Лігатура Груп" позивачем надано договір від 23.02.2017 між ТОВ "СТРОЙ-ТЕХ" (Покупець) та ПП "Меблевий клуб" (Постачальник) №23/02/17-1, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати Покупцеві товар, визначений підписаними Сторонами специфікаціями до Договору. Поставка товару за Договором здійснюється Постачальником автомобільним транспортом на умовах DDU (згідно з "Інкотермс 2000") за будівельною адресою об'єкта: вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), 55 в Печерському районі м. Києва, якщо умовами підписаної Сторонами специфікації не передбачено інші умови поставки. Ціна Договору дорівнює загальній вартості товару, поставки якого відбулись протягом строку дії Договору згідно підписаним Сторонами товарно-транспортним та товарним (видатковим) накладним (а.с.55-61, 137-143).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 26 за березень 2017 року, додаткову угоду, специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та фото поставленого товару (стелі і панелі різних типів з встановленням) (а.с.62-72, 135-136, 144-163).

Щодо виконання запитів відповідача від 21.05.2018 та від 25.05.2018 про надання документів, то позивач зазначає, що всі підтверджуючі документи та пояснення були надані контролюючому органу на запит у 2017 році (а.с.37-43).

Проаналізувавши усі надані стороною позивача первинні документи, суд відзначає, що вони відповідають домовленостям сторін, зафіксованим у договорі і за своїм змістом засвідчують факти передачі від постачальника до покупця - позивача у справі послуг, тобто свідчать про здійснення конкретних господарських операцій. При цьому, суд дійшов висновку, що ці документи також відповідають і вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані в достатній мірі для ідентифікації господарських операцій, визначення їх змісту, вартості та інших істотних обставин їх здійснення. Жодних зауважень до первинних документів стороною відповідача ні під час перевірки, ні під час судового розгляду, не заявлялось. Суд акцентує увагу на тому у всіх видаткових накладних, актах приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ2в), довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) наведено інформацію про учасників відповідної господарської операції, тобто вказано найменування, коди, місцезнаходження юридичних осіб - учасників відповідних господарських операцій тощо, а самі первинні документи підписані від імені таких юридичних осіб (містять особистий підпис відповідальних осіб) та засвідчені відтисками їх печаток. Окрім того, обґрунтуванням спрямування намірів позивача і його контрагента на реальне виконання умов укладених договорів слугує й факт здійснення розрахунків за придбану продукцію, роботи та послуги.

Висновки органу ДФС щодо ненадання видаткових накладних та ТТН на підтвердження відвантаження та перевезення товару на виконання умов договору на реалізацію з ТОВ "СТРОЙ-ТЕХ" є необґрунтованими, та спростовані наявними в матеріалах справи доказами.

Також, інформація про контрагента позивача - ТОВ "Лігатура Груп" наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і жодних відомостей щодо відсутності вищевказаної юридичної особи за місцезнаходженням не внесено.

Також суд критично оцінює висновки відповідача про те, що у контрагента позивача відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, економічно необхідні для здійснення господарської діяльності, оскільки вказані обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та оборотних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових, а не цивільно-правових договорів.

Суд звертає увагу на те, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на коригування фінансового результату до оподаткування та податкового кредиту. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати аналізу фінансової та податкової звітності контрагента позивача, які, тим більше, не стосуються такого платника податків.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд вважає за необхідне врахувати наступні вимоги чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час існування відповідних правовідносин), об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В силу вимог п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла впродовж 2017 року), до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/ нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до п.198.2. цієї статті, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

А за правилами пункту 198.6.цієї статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку та належним чином зареєстрована податкова накладна.

В контексті наведених вище норм чинного законодавства та досліджених документів, які є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999, судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентом були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони переслідували ділову мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що, в свою чергу, вказує на реальне настання для позивача правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами.

Під час судового розгляду достеменно встановлено, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Крім того, позивачем підтверджено, а відповідачем не спростовано факт використання позивачем наданих ТОВ "Лігатура Груп" послуг у власній господарській діяльності. Не спростовано також і господарський сенс відповідних операцій.

Нормою пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Це поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту для визначення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість, і за її змістом, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно. Однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

В ході податкової перевірки, результати якої оскаржуються, відповідачем не зібрано, а в ході судового розгляду - не надано, жодного доказу на підтвердження факту нереальності вчинення господарських операцій між позивачем і ТОВ "Лігатура Груп".

При цьому, суд звертає увагу на те що, висновки відповідача про безтоварність господарських операцій позивача ґрунтуються та аналізі Єдиного реєстру податкових накладних, за даними яких ТОВ "Лігатура Груп" не придбавав роботи і послуги тієї номенклатури, які поставлені позивачу.

Разом з тим, суд зауважує, що такі умовиводи базуються виключно на припущеннях, позаяк ТОВ "Лігатура Груп" мало як право, так і можливість придбавати товари, роботи і послуги у осіб, які не є платниками ПДВ, що апріорі зумовлює відсутність відповідних відомостей у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо покликань відповідача на кримінальні провадження стосовно фіктивності ТОВ "Лігатура Груп", то відповідачем не надано суду, ні відповідного обвинувального вироку суду, яким би було встановлено фіктивність діяльності вказаного підприємства, ні доказів існування такого провадження взагалі .

Суд також звертає увагу на те, що предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, які були, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту. Відтак, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати аналізу баз даних ДФС, які, тим більше стосуються не позивача, а його контрагента.

З огляду на вказане, суд вважає висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача такими, що базуються виключно на припущеннях, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються матеріалами справи, а відтак не беруться судом до уваги.

Також суд звертає увагу на те, що діючий Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Формування податкового кредиту є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом інших осіб, їх звітності та податкової дисципліни. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагента, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів, які на думку податкового органу є "сумнівними" чи "фіктивними" суб'єктами господарювання.

Поряд з цим, суд зауважує, що перевіркою, а також в ході розгляду справи судом не встановлено жодних фактів, які б свідчили про те, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

З огляду на все вищевказане, суд вважає, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судом документів.

Поряд з цим, суд, керуючись вимогами частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії" (№3991/03), відповідно до яких, платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню; у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

В той же час, відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які, можливо, допускав його контрагент, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

За наведеного, висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 50400,00 грн. є протиправними і безпідставними.

Крім того, протиправними і безпідставними є висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.44.1 та п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, оскільки судом встановлено, що позивачем на виконання запиту контролюючого органу у 2017 році надавались документи для перевірки господарських операцій ПП "Меблевий клуб" з ТОВ "Лігатура Груп" у березні 2017 року.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області №0005991403 та №0006001403 від 25.06.2018 не відповідають критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частини другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідних рішень суб'єкта владних повноважень.

Крім того, суд зазначає, що як установлено частиною 2 статті 124 Конституції України юрисдикція суддів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

З наведеної норми Конституції України судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

В свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Вказаний принцип також закріплений в частині 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Виходячи із положень пункту першого частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Так, згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб).

Виходячи з наведеного, платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які фактично відновлюють порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

В той же час, згідно з пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, оскільки дії з проведення зустрічних звірок та зі складання актів за їх результатами не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків, та враховуючи, що податковий орган має законодавчо визначене право на проведення таких звірок, то дії щодо не проведення зустрічної звірки не можуть вважатись протиправними.

Враховуючи викладене, позовна вимога про визнання незаконними дій відповідача стосовно не проведення зустрічної звірки з питань взаєморозрахунків позивача з ТОВ "Лігатура Груп" до задоволення не підлягає.

Відтак позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За наведеного присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена ним сума судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства "Мебельний клуб" (код ЄДРПОУ 39620549, вул. І.Франка, буд.2, кв.4, смт.Смига, Дубенський район, Рівненська область, 35680) до Головного управління ДФС в Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул.Відінська, 12, м.Рівне, 33023 ) задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Рівненській області №0006001403 від 25.06.2018, яким Приватному підприємству "Мебельний клуб" донараховано штрафну санкцію в сумі 510,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС в Рівненській області №0005991403 від 25.06.2018, яким Приватному підприємству "Мебельний клуб" донараховано суму грошового зобов'язання за платежем: "податок на додану вартість" в розмірі 63000,00 грн., в тому числі 50400,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 12600,00 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В частині позовних вимог про визнання незаконними дій Головного управління ДФС в Рівненській області з приводу не проведення зустрічної перевірки з питання взаєморозрахунків з ТОВ "Лігатура Групп" , - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Рівненській області на користь Приватного підприємства "Мебельний клуб" сплачений судовий збір в сумі 1762,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 01 лютого 2019 року.

Суддя Друзенко Н.В.