Рішення

від 11.02.2019 по справі 240/5051/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року м. Житомир справа № 240/5051/18

категорія 8.2.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.А.М." про стягнення 385889,55 грн.,

встановив:

Головне управління ДФС у Житомирській області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.А.М." (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просить стягнути з відповідача податкову заборгованість в сумі 385889,55 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.А.М." рахується податковий борг на загальну суму 385889,55 гривень по таких податкових зобов'язаннях: з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 318614,57 грн. (з них: 318306,47 грн. - основний платіж та 308,10 грн. - пеня) та з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 67274,98 грн. (основний платіж). У зв'язку з цим, позивач просить стягнути з відповідача вищевказану заборгованість в сумі 385889,55 гривень.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2018 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання на 22 листопада 2018 року.

Копію вищезазначеної ухвали та судову повістку 30 жовтня 2018 року було надіслано рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Разом з тим, зазначений рекомендований лист 07 листопада 2018 року повернувся на адресу суду із зазначенням в довідці Укрпошти причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".

З огляду на зазначене та у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, що було призначене на 22 листопада 2018 року, судовий розгляд справи № 240/5051/18 було перенесено на 17 грудня 2018 року.

10 грудня 2018 року поштове відправлення із судовою повісткою про виклик відповідача в судове засідання на 17 грудня 2018 року, яке було надіслане Товариству з обмеженою відповідальністю "Р.А.М." на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулось на адресу суду із зазначенням в довідці Укрпошти причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частини 11 статті 162 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Оскільки поштове відправлення із судовою повісткою повернулось на адресу суду з незалежних від суду причин, суд приходить до висновку, що вищезазначена повістка вручена відповідачу належним чином.

17 грудня 2018 року в судове засідання з'явився представник позивача, відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду справи до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв.

Під час підготовчого судового засідання, що відбулося 17 грудня 2018 року представником позивача було подано заяву про зміну предмету позову, в якій останній зазначив, що звертаючись до суду позивач просив стягнути з рахунків у банку, що обслуговують Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.А.М." податкову заборгованість у розмірі 385889,55 гривень. Однак, на підставі інформації з системи ІС "Податковий блок" позивачу стало відомо, що станом на 14.12.2018 відповідачем закрито свої рахунки, а тому Головне управління ДФС у Житомирській області просить суд винести рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.А.М." податкового боргу у розмірі 385889,55 гривень.

В подальшому, представником позивача було заявлено клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні, а тому судовий розгляд справи було відкладено на 21 грудня 2018 року.

21 грудня 2018 року в судове засідання з'явився представник позивача, відповідач до суду не з'явився. У зв'язку з тим, що дату проведення судового засідання були відсутні відомості про вручення відповідачу судової повістки, розгляд справи, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 205 КАС України, було відкладено на 10 січня 2019 року.

Судове засідання, призначене на 10 січня 2019 року, було перенесено на 31 січня 2019 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді Черняхович І.Е. у відпустці.

17 січня 2019 року поштове відправлення із судовою повісткою про виклик відповідача в судове засідання на 31 січня 2019 року, яке було надіслане Товариству з обмеженою відповідальністю "Р.А.М." на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулось на адресу суду із зазначенням в довідці Укрпошти причини повернення - "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення".

Згідно з ч. 11 ст. 162 КАС України вищезазначена судова повістка вважається врученою Товариству з обмеженою відповідальністю "Р.А.М." належним чином.

Разом з тим, відповідач, який був належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, в судове засідання 31 січня 2019 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв.

Згідно з п. 1, 2 ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

При чому, у разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на зазначене та враховуючи наявність у матеріалах справи клопотання позивача про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Р.А.М." (код ЄДРПОУ 31724470) перебуває на обліку як платник податків в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією реєстраційних даних з інтегрованої картки платника податків з АІС "Податковий блок" (а.с.8).

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх податкових зобов'язань у нього утворилася заборгованість перед бюджетом, стягнення якої є предметом даного спору.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

У п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1 ст.36 ПК України).

Згідно з пунктом 15.1. статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).

Згідно із ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Відповідно до п.п. 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно із п.46.1. ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п.49.1, п.49.2 ст.49 ПК України).

Згідно п.54.1 ст.54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відносини з приводу нарахування та сплати податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) врегульовані розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 203 ПК України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.А.М." до Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області було подано податкові декларації з податку на додану вартість за період з березня по червень 2016 року, в яких відповідачем було самостійно визначено грошове зобов'язання в сумі 326795,00 гривень, а саме:

- декларацію від 18.04.2016 з податку на додану вартість за березень 2016 року (а.с.13) на загальну суму податкового зобов'язання 129138,00 гривень;

- декларацію від 19.05.2016 з податку на додану вартість за квітень 2016 року (а.с.14) на загальну суму податкового зобов'язання 191768,00 гривень;

- декларацію від 16.06.2016 з податку на додану вартість за травень 2016 року (а.с.12) на загальну суму податкового зобов'язання 1268,00 гривень;

- декларацію від 05.07.2016 з податку на додану вартість за червень 2016 року (а.с.11) на загальну суму податкового зобов'язання 4621,00 гривень.

Грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків не підлягає оскарженню (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

Відповідно до ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом.

Однак, із наданого позивачем розрахунку сум податкового боргу вбачається, що самостійно визначене Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.А.М." грошове зобов'язання з податку на додану вартість за період з березня по червень 2016 року в загальній сумі 318306,47 гривень (а саме: 120649,47 грн. - залишок несплаченого зобов'язання за березень 2016 року; 191768,00 грн. - зобов'язання за квітень 2016 року; 1268,00 грн. - зобов'язання за травень 2016 року; 4621,00 грн. - зобов'язання за червень 2016 року) відповідачем у строки визначені ПК України не сплачено (а.с.7).

На підставі п.п. 129.1.3. п. 129.1. ст. 129 ПК України позивачем було здійснено нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Р.А.М." пені з податку на додану вартість в сумі 308,10 гривень.

Таким чином, загальний розмір податкового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.А.М." із податку на додану вартість складає 318614,57 гривень (318306,47 грн. - основний платіж та 308,10 грн. - пеня).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.

У визначені законом строки податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 318614,57 гривень, відповідачем не сплачене, а тому у відповідності до пп 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України воно вважаються сумою податкового боргу.

Відносини з приводу нарахування та сплати податку на прибуток підприємств врегульовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з п.п.133.1.1 п. 133.1 ст. 133 ПК України платниками податку на прибуток підприємств - резидентами є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств визначений ст. 137 ПК України.

Так, відповідно до п. 137.1. ст.137 ПК України податок податку на прибуток підприємств нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Пунктами 137.4. та 137.5. ст. 137 ПК України встановлено, що податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку:

а) платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році;

б) виробників сільськогосподарської продукції;

в) платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 мільйонів гривень. При цьому до річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

При цьому, відповідно до п. 137.3. ст. 137 ПК України відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1-1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.А.М." до Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області було подано податкову декларації від 16.02.2016 з податку на прибуток підприємства за 2015 рік, в якій відповідачем було самостійно визначено грошове зобов'язання в сумі 70513,00 гривень (а.с.10).

Однак, із наданого позивачем розрахунку сум податкового боргу вбачається, що частина самостійно визначеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.А.М." грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємства за 2015 рік в сумі 67274,98 гривень відповідачем у строки визначені ПК України не сплачено (а.с.7).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України зазначене грошове зобов'язання вважаються сумою податкового боргу.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (п. 59.3 ст. 59 ПК України).

З матеріалів справи встановлено, що контролюючим органом на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми "Ю" від 16.01.2017 № 659-17 на суму 884858,80 грн. (а.с.15).

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.5 ст.59 ПК України).

Оскільки, після направлення Товариству з обмеженою відповідальністю податкової вимоги форми "Ю" від 16.01.2017 № 659-17 податковий борг відповідачем погашений не був, то після зміни суми боргу, податкова вимога на змінену суму податкового боргу додатково відповідачу не надсилалась.

Таким чином, судом встановлено, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена. Оскільки встановлено порушення відповідачем вищезазначених норм Податкового кодексу України щодо строків сплати грошових зобов'язань, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 87.1. ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.

Відповідно до п. 95.1, п. 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На момент розгляду справи в суді податковий борг на загальну суму 385889,55 гривень із сплати податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за період з березня по червень 2016 року та з податку на прибуток приватних підприємств за 2015 рік, відповідачем не сплачений, доказів протилежного відповідач суду не надав. Проти позову відповідач не заперечив, доводи позивача не спростував.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявлена до стягнення сума є узгодженою і являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачено та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на встановлене, суд визнає, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.А.М." податкового боргу зі сплати податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за період з березня по червень 2016 року та з податку на прибуток приватних підприємств за 2015 рік є такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, а тому вони підлягають задоволенню.

Враховуючи положення до ч. 2 ст. 139 КАС України та відсутність судових витрат суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 39459195) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.А.М." (пл. Путятинська, 2, м. Житомир, 10002; код ЄДРПОУ 31724470) про стягнення 385889,55 гривень - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.А.М." (пл. Путятинська, 2, м. Житомир, 10002; код ЄДРПОУ 31724470) податкову заборгованість в сумі 385889,55 гривень (триста вісімдесят п'ять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять гривень п'ятдесят п'ять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя                                                   І.Е.Черняхович