Рішення

від 11.02.2019 по справі 1.380.2019.000143

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа №1.380.2019.000143

11 лютого 2019 року

м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лунь З.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Дрогобицького відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матіїшина Андрія Ярославовича, Дрогобицького відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування постанов.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1) звернувся до суду з позовом до старшого державного виконавця Дрогобицького відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матіїшина Андрія Ярославовича (місцезнаходження: 82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.22 Січня, 43), Дрогобицького відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (місцезнаходження: 82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.22 Січня, 43), в якому просить суд:

-визнати неправомірними дії відповідачів щодо винесення 24.11.2016 постанови ВП № 48400120 про стягнення з боржника виконавчого збору;

-визнати неправомірними дії відповідачів щодо винесення 24.11.2016 постанови ВП № 48400120 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій;

-скасувати постанову старшого державного виконавця Дрогобицького відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матіїшина Андрія Ярославовича ВП № 48400120 від 24.11.2016 про стягнення виконавчого збору;

-скасувати постанову старшого державного виконавця Дрогобицького відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матіїшина Андрія Ярославовича ВП № 48400120 від 24.11.2016 про стягнення з боржника витрат на проведення виконання виконавчих дій.

Ухвалою від 15.01.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали. У визначений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 01.02.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду без виклику сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 10.08.2015 ВП №48400120 було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №442/8613/174-ц, виданого Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Альфа-Банк заборгованості по кредитному договору на загальну суму 368572,13грн. та судовий збір у сумі 3654,00грн. Зазначає, що норма ч.1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження вказує, що державний виконавець мав право приймати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору лише у випадку надання боржнику строку на самостійне (добровільне) виконання рішення суду і невиконання боржником рішення суду у визначені строки, чого відповідачем зроблено не було. Позивач стверджує, що постанови про відкриття виконавчого провадження, в якій мав бути вказаний строк на самостійне виконання рішення суду, він не отримував. Таким чином, вважає, що оскаржені постанови є протиправними, так як державний виконавець прийняв їх без дотримання визначеного законом порядку надання боржнику можливості самостійно виконати рішення суду, чим порушив ст.ст.26, 28 Закону України Про виконавче провадження . Крім цього, вважає, так як він добровільно сплатив узгоджену з банком суму, а державним виконавцем не було вчинено жодних виконавчих дій щодо примусового виконання, тому були відсутні підстави для винесення оскаржуваних постанов.

Відповідачі, старший державний виконавець Дрогобицького відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матіїшин Андрій Ярославович, Дрогобицький віддіу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України суду не надали.

Як видно з матеріалів справи, 25.07.2008 ВАТ Сведбанк (правонаступник якого є ПАТ Сведбанк ) та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1303/0708/71-048, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 35000,00 дол. США та зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування ним у сумі, строки та на умовах, передбаченими кредитним договором.

25.05.2012 між ПАТ Сведбанк та ПАТ Дельта Банк укладено Договір купівлі-продажу права вимоги, зокрема, за вказаним кредитним договором.

15.06.2012 ПАТ Дельта Банк відчужено право вимоги за кредитним договором № 1303/0708/71-048 від 25.07.2008 на користь ПАТ Альфа Банк на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 25.12.2014 у справі №442/8613/14-ц позов ПАТ Альфа-Банк до ОСОБА_3 про стягнення боргу задоволено. Стягнуто з останнього на користь ПАТ Альфа- Банк заборгованість по кредитному договору на загальну суму 368 572,13 грн. станом на 15.10.2014 та судовий збір у розмірі 3654,00 грн.

06.01.2015 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області виданий виконавчий лист №442/8613/14-ц.

10.08.2015 відкрито виконавче провадження №48400120з виконання вказаного виконавчого документа.

22.02.2016 позивач, не погоджуючись з винесенням вказаної постанови, звернувся із заявою до начальника відділу Державної виконавчої служби Дрогобицького МРУЮ, в якій вказував про факт не отримання постанови про відкриття виконавчого провадження та просив відкласти провадження виконавчих дій терміном на 10 днів, надати боржнику можливість добровільного виконання рішення суду.

Згідно із роздруківкою інформації про стан виконавчого провадження ВП №48400120 від 26.05.2017, на підставі вищевказаної заяви від 24.02.2016, державним виконавцем винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій з визначенням дати, до якої відкладено провадження виконавчих дій, до 04.03.2016.

02.03.2016 (до моменту закінчення вищевказаного строку виконання рішення суду в добровільному порядку) головним державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України Про виконавче провадження , враховуючи фактичне повне виконання рішення суду.

Начальником відділу ДВС Нагорняком В.Я. 24.11.2016 винесено постанову про скасування процесуального документу, а саме постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2016.

В цей же день старшим державним виконавцем Матіїшин А .Я. винесена постанова про стягнення виконавчого збору ВП №48400120 від 24.11.2016, постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №48400120 від 24.11.2016, постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №48400120 від 24.11.2016, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№52974225 від 24.11.2016.

Позивач вважає, що дії старшого державного виконавця Матіїшина Андрія Ярославовича з винесення 24.11.2016 постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій є необгрунтованими та незаконними, оскільки рішення суду боржником виконано добровільно у встановлений термін - до 04.03.2016, що визначає підставу відсутності вимоги зі сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням суб'єкта владних повноважень та відповідним доводам учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 4 ст.372 КАС України визначено, що примусове виконання рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Органи державної виконавчої служби є органами державної влади, а тому зобов'язані діяти у відповідності до ст.19 Конституції України лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII Про виконавче провадження .

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.3 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому ст. 27 цього Закону.

Відповідно до ст. 27 цього ж Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Як видно з матеріалів справи, постановою державного виконавця Дрогобицького відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області 10.08.2015 відкрито виконавче провадження ВП №48400120 на підставі виконавчого листа №442/8613/14-ц, виданого 06.01.2015 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Альфа- Банк заборгованості по кредитному договору на загальну суму 368 572,13 грн., судовий збір у розмірі 3654,00 грн.

Проте, вказану постанову Дрогобицького відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області позивачем не отримано.

При цьому, Верховний Суд України, усуваючи розбіжності у застосуванні норм Закону №606- XIV при вирішенні питання щодо можливості стягнення виконавчого збору з боржника, у своїй постанові від 28.01.2015 №3-217гс14 зазначив, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в цьому випадку не вчинялися.

Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

22.02.2016 позивач звернувся із заявою від до начальника відділу Державної виконавчої служби Дрогобицького МРУЮ, в якій вказував про факт не отримання постанови про відкриття виконавчого провадження та просив відкласти провадження виконавчих дій терміном на 10 днів, надати боржнику можливість добровільного виконання рішення суду.

На підставі вищевказаної заяви 24.02.2016, державним виконавцем винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій з визначенням дати, до якої відкладено провадження виконавчих дій 04.03.2016.

Таким чином, виконавець державний виконавець встановив кінцеву дату для надання можливості боржнику виконати рішення суду у добровільному порядку.

02.03.2016 (до моменту закінчення вищевказаного строку виконання рішення суду в добровільному порядку) головним державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, враховуючи фактичне повне виконання рішення суду.

В подальшому, начальником відділу Нагорняком В.Я. 24.11.2016р. винесено постанову про скасування процесуального документу, а саме постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.03.201.

В цей же день, старшим державним виконавцем Матіїшин А .Я., винесена постанова про стягнення виконавчого збору ВП №48400120 від 24.11.2016, постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій ВП №48400120 від 24.11.2016, постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №48400120 від 24.11.2016, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№52974225 від 24.11.2016.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із п.9 ч.1 ст.39 Закону Про виконавче провадження (п.8 ч.1 ст.49 в редакції 1999, чинній на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження) підлягає закінченню у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як видно із постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.03.2016 у виконавчому провадженні №48400120, це виконавче провадження закінчено у зв'язку з повним виконанням рішення суду в строк, наданий для добровільного виконання, таким чином у відповідності до вимог закону виконавчий збір не стягується.

Крім того, у виконавчому провадженні № 48400120 винесена постанова від 24.11.2016 про стягнення виконавчого збору.

Щодо стягнення витрат виконавчого провадження суд керується нормою ст. 42 вказаного Закону де зазначено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у п.п. 2 і 3 ч.1 цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, з аналізу зазначених норм витрати виконавчого провадження можуть стягуватись витрати виконавчого провадження, визначені у Наказі Міністерства юстиції України № 2830/5 від 29.09.2016 Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження . При цьому витрати виконавчого провадження здійснюються щодо забезпечення примусового виконання рішень. У зазначеному виконавчому провадженні рішення не виконувалось у примусовому порядку, боржник добровільно його виконав 08.01.2015.

Таким чином, суд вважає, що немає підстав для стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На думку суду, позивачем надано достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а відповідач не довів, що діяв з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та вимог законодавства України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути з Дрогобицького відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань сплачений позивачем судовий збір на суму 2305,20 грн.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Дрогобицького відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матіїшина Андрія Ярославовича щодо винесення постанови ВП № 48400120 від 24.11.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Дрогобицького відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матіїшина Андрія Ярославовича, щодо винесення постанови ВП № 48400120 від 24.11.2016 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Дрогобицького відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матіїшина Андрія Ярославовича ВП № 48400120 від 24.11.2016 про стягнення виконавчого збору.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Дрогобицького відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Матіїшина Андрія Ярославовича ВП № 48400120 від 24.11.2016 про стягнення з боржника витрат на проведення виконання виконавчих дій.

Стягнути з Дрогобицького відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (місцезнаходження: 82100, Львівська область, м.Дрогобич, вул.22 Січня, 43, код ЄДРПОУ 35019539) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 2305 (дві тисячі триста п'ять) грн. 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя Лунь З.І.