Справа №443/1843/18
Провадження №2/443/552/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 лютого 2019 року м. Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Коліщук З.М.,
з участю секретаря судового засідання Шальвіри І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_3, який помер 27 серпня 2013 року, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 73,5 кв.м., житловою площею 46,2 кв.м., що знаходиться в с. Корнелівка по вул. Б. Хмельницького, 5 Жидачівського району Львівської області.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що житловий будинок з надвірними спорудами, що в с. Корнелівка по вул. Б. Хмельницького, 5 Жидачівського району Львівської області, на праві особистої власності належав колгоспному двору, членами якого були: ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_1 (дружина), що підтверджується записами в погосподарських книгах. Частка кожного становила 1/2 житлового будинку. 27 серпня 2013 року помер чоловік позивача - ОСОБА_3 - голова двору. Після його смерті відкрилась спадщина на належне померлому майно, до складу якої, окрім іншого, ввійшла 1/2 частка житлового будинку з надвірними спорудами, що в с. Корнелівка по вул. Б. Хмельницького, 5 Жидачівського району Львівської області. На випадок своєї смерті померлий склав заповіт, згідно якого все належне йому майно заповів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - дочці та онуку відповідно. Проте, останні в законодавчо визначений строк спадщини не прийняли. Відтак, позивач як єдиний спадкоємець, що виявив бажання отримати свідоцтво про право на спадщину, яку фактично прийняла, оскільки на момент відкриття спадщини проживала спільно із спадкодавцем, звернулася з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, проте отримала відмову у видачі такого, у зв'язку з тим, що житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в с. Корнелівка по вул. Б. Хмельницького, 5 Жидачівського району Львівської області , який є спадковим майном та власністю членів колгоспного двору, частки яких не визначені, а померлий не є його останнім членом.Вказана відмова позбавляє позивача можливості належним чином реалізувати свої спадкові права, а тому остання змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.
Представник позивача - адвокат ОСОБА_6 подав заяву про розгляд справи у його з довірителькою відсутності, позовні вимоги підтримує, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області - ОСОБА_7 подав заяву, в якій просить розглянути дану справу за відсутності представника територіальної громади, оскільки вони не заперечують проти задоволення позову.
Відповідно до ст.211 ЦПК України , учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України , у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученим витягом з погосподарської книги с. Корнелівка Жидачівського району Львівської області №659 від 12 вересня 2018 року, що станом на 30 червня 1990 року по с. Корнелівка вул. Б. Хмельницького, 5, Жидачівського району Львівської області рахувалося будинковолодіння №5 за колгоспним двором, членами якого були: ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_1 (дружина). Вказаний факт додатково підтверджується долученою до матеріалів позову копією свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 25 жовтня 1989 року /арк. справи 11, 15/.
Згідно технічного паспорта від 22 серпня 2018 року (копія якого долучена до матеріалів справи) на житловий будинок №5 по вулиці Б. Хмельницького в с. Корнелівка Жидачівського району Львівської області, загальна площа вказаного будинку становить 73,5 кв.м. (житлова - 46,2 кв.м.). Рік забудови - 1960 Інвентаризаційна вартість - 178610 грн. /арк. справи 12-14/.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак, при постановленні рішення по даній справі, слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року. Окрім цього, при вирішенні вказаного судового спору також слід керуватися нормами ЦК України 2004 року, оскільки спадкування спадкового майна має місце після прийняття нового Цивільного Кодексу України.
Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Як вбачається з п. 6 постанови Пленум Верховного суду України №20 від 22.12.95 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що спірний житловий будинок з надвірними спорудами, що в с. Корнелівка по вул. Б. Хмельницького, 5 Жидачівського району Львівської області належав суспільній групі господарств колгоспний двір , членами якого були: ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_1 (дружина ) . Частка кожного члена двору становила 1/2.
В судовому засіданні також встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що 27 серпня 2013 року, у віці 76 років, в с. Корнелівка Жидачівського району Львівської області помер ОСОБА_3, про що 28 серпня 2013 року зроблено відповідний актовий запис №17 та виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області, від 28 серпня 2013 року, видано свідоцтво про смерть серії І-СГ №329287 /арк. справи 8/.
Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України .
Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Судом встановлено, що спадщина померлого, складається із частки житлового будинку з надвірними спорудами, що в с. Корнелівка по вул. Б. Хмельницького, 5 Жидачівського району Львівської області (1/2 - як член колишнього колгоспного двору).
З наявної в матеріалах справи копії заповіту від 07 березня 2006 року, вбачається, що ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, згідно якого належне йому майно заповів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - дочці та онуку відповідно /арк. справи 10/.
Проте, дослідженими матеріалами судом встановлено, що зазначені особи протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не зверталися, з спадкодавцем на момент відкриття спадщини спільно не проживали, а відтак, спадкову масі за заповітом не прийняли.
Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу . Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно із ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.
Так, з долученої до матеріалів справи довідки виданої виконавчим комітетом ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області від 12 вересня 2018 року за №658, вбачається що до дня смерті і на день смерті ОСОБА_3 (спадкодавця) разом з ним, була зареєстрований та проживала його дружина - позивач у справі /арк. справи 9/.
За таких обставин, позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3, як така, що виявила бажання прийняти спадщину та фактично її прийняла оскільки на момент її відкриття проживала із спадкодавцем, та в законодавчо визначений строк не відмовилася від неї та звернулася з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса.
Разом з тим, згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №612/02-31 виданою завідувачем Жидачівською державною нотаріальною конторою від 05 жовтня 2018 року, встановлено факт звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка та відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з тим, що житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в с. Корнелівка по вул. Б. Хмельницького, 5 Жидачівського району Львівської області , який є спадковим майном та власністю членів колгоспного двору, частки яких не визначені, а померлий не є його останнім членом /арк. справи 16/.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Окрім того, суд враховує, що позивачка, фактично володіла Ѕ спірного житлового будинку, хоча в установленому порядку своїх прав не реєструвала. Відтак, враховуючи наведене, суд приходить до переконливого висновку в підставності позовних вимог ОСОБА_1, щодо визнання за нею цілісно права власності на спірний житловий будинок.
Таким чином, враховуючи, що позивач оформити право власності на спірний житловий будинок, в нотаріальному порядку не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; представник відповідача проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб ; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_3, який помер 27 серпня 2013 року, право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 73,5 кв.м., житловою площею 46,2 кв.м., що знаходиться в с. Корнелівка по вул. Б. Хмельницького, 5 Жидачівського району Львівської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: 81744, Львівська область, Жидачівський район, с. Корнелівка, паспорт серії КА 568539, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 сільська рада Жидачівського району Львівської області , місцезнаходження: 81773, Львівська область, Жидачівський район, с. Облазниця, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04373880.
Суддя З.М. Коліщук
Суд | Жидачівський районний суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 06.02.2019 |
Оприлюднено | 12.02.2019 |
Номер документу | 79742518 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Жидачівський районний суд Львівської області
Коліщук З. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні