Постанова

від 30.01.2019 по справі 326/371/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

справа № 326/371/17

провадження № 61-37088св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - керівник Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, діючий в інтересах держави,

відповідачі: Борисівська сільська рада Приморського району Запорізької області, ОСОБА_1,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 26 січня 2018 року у складі судді: Чапланової О. М. та постанову апеляційного суду Запорізької області від 26 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року керівник Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави звернувся з позовом до Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області, ОСОБА_1 про визнання рішення в частині передачі земельної ділянки незаконним, витребування земельної ділянки з незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016080340000985 за статтею 356 КК України Бердянською місцевою прокуратурою Запорізької області під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин надано оцінку рішенню Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області з питань регулювання земельних правовідносин та встановлено факт незаконного надання земельної ділянки рекреаційного призначення у користування за наступних обставин.

Борисівською сільською радою 01 жовтня 2015 року прийнято рішення № 12 Про надання згоди на виділення земельних ділянок , яким, зокрема, із вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_1 надано згоду на виділення земельної ділянки із земель запасу сільської ради на стоянці Автотурист для організації відпочинку площею 0,015 га, яка фактично розташована на узбережжі Азовського моря.

На підставі вказаного рішення між Борисівською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі б/н від 01 жовтня 2015 року згідно з яким останній передано в строкове платне користування земельну ділянку рекреаційного призначення із земель Борисівської сільської ради загальною площею 0,015 га для організації відпочинку. Пунктом 8 договору передбачено, що земельну ділянку передано в оренду строком на 5 років. Термін дії договору закінчується 01 жовтня 2020 року.

Факт передачі Борисівською сільською радою указаної земельної ділянки у користування ОСОБА_1 підтверджено актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01 жовтня 2015 року та актом прийому-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 01 жовтня 2015 року.

Проведеним у кримінальному провадженні оглядом місця події від 05 грудня 2016 року встановлено, що ОСОБА_1 використовує зазначену земельну ділянку шляхом розміщення дерев'яного вагончику синього кольору з двома метало пластиковими вікнами площею 21 кв. м без улаштування фундаменту (тимчасова споруда).

Вивченням рішення Борисівської сільської ради від 01 жовтня 2015 року № 12 Про надання згоди на виділення земельних ділянок встановлено, що його винесено у порушення вимог статей 79-1, 122, 123, 124, 125, 134 Земельного кодексу України та статей 20, 50 Закону України Про землеустрій без розроблення проекту землеустрою, внаслідок чого в оренду відповідача передано не земельну ділянку із встановленими межами, місцезнаходженням та правовим статусом, а певну площу невизначеної землі на території стоянки Автотурист . Тому воно підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Вказував, що спірна земельна ділянка не сформована та відповідно не є об'єктом цивільних прав, сторони указаного договору не досягли згоди щодо істотної умови договору - предмету договору; державну реєстрацію договору в установленому законом порядку не проведено, тому зазначений правочин є неукладеним, що свідчить про користування ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави. А оскільки земельна ділянка надавалася ОСОБА_1 в оренду вільною від будь-яких забудов, їй необхідно відновити попередній стан земельної ділянки шляхом звільнення її від всіх споруд, що знаходяться на ній.

Позивач просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення Борисівської сільської ради від 01 жовтня 2015 року №12 Про надання згоди на виділення земельних ділянок , в частині виділення ОСОБА_1 земельної ділянки із земель запасу сільської ради на стоянці Автотурист для організації відпочинку площею 0,015 га;

- зобов'язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді Борисівської сільської ради в особі Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області, земельну ділянку розміром 0,015 га, яка розташована згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01 жовтня 2015 року на території Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області та яка передана ОСОБА_1 згідно з актом прийому-передачі об'єкта оренди за договором б/н від 01 жовтня 2015 року, звільнивши вказану земельну ділянку від тимчасової споруди без улаштування фундаменту, а саме дерев'яного вагончику синього кольору з двома вікнами;

- стягнути з відповідачів судовий збір.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 26 січня 2018 року позовні вимоги керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення Борисівської сільської ради від 01 жовтня 2015 року № 12 Про надання згоди на виділення земельних ділянок в частині виділення ОСОБА_1 земельної ділянки із земель запасу сільської ради на стоянці Автотурист для організації відпочинку площею 0,015 га. Стягнуто з Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області на користь прокуратури Запорізької області судовий збір у розмірі 1 600 грн.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ОСОБА_1 повернути територіальній громаді Борисівської сільської ради, в особі Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області, земельну ділянку розміром 0,015 га, яка розташована згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01 жовтня 2015 року на території Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області та яка передана ОСОБА_1 згідно з актом прийому-передачі об'єкта оренди за договором б/н від 01 жовтня 2015 року, звільнивши вказану земельну ділянку від тимчасової споруди без улаштування фундаменту, а саме дерев'яного вагончику синього кольору з двома вікнами; та в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь прокуратури Запорізької області в особі Бердянської місцевої прокуратури судового збору у розмірі 1 600 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Борисівської сільської ради від 01 жовтня 2015 року № 12 в частині виділення ОСОБА_1 земельної ділянки із земель запасу сільської ради на стоянці Автотурист для організації відпочинку площею 0,015 га мотивовано обґрунтованістю та законністю вимог позивача.

При відмові у задоволенні позову в частині зобов'язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку суд зробив висновок про те, що відпали підстави для звернення з даним позовом, оскільки рішенням Борисівської сільської ради рішення про виділення земельної ділянки розміром 0,015 га в оренду ОСОБА_1 від 01 жовтня 2015 року визнано таким, що втратило чинність на підставі угоди від 31 липня 2017 року про дострокове розірвання договору оренди від 01 жовтня 2015 року. Указаний договір було розірвано та повернуто земельну ділянку розміром 0,015 га згідно акту прийому-передачі об'єкта оренди від 31 липня 2017 року ОСОБА_1 власнику - Борисівській сільській раді, про що свідчить додаткова угода від 31 липня 2017 року, рішення сесії Борисівської сільської ради від 14 липня 2017 року та акт прийому-передачі об'єкта оренди від 31 жовтня 2017 року. Суд зробив висновок, що у задоволенні позовних вимог в цієї частині слід відмовити, у зв'язку з відсутністю на момент постановлення рішення предмета спору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 26 квітня 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора області залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 26 січня 2018 року в оскарженій частині залишено без змін.

Рішення суду першої інстанції до апеляційного суду оскаржено позивачем в частині відмови у задоволенні позовних вимог. У іншій частині рішення суду першої інстанції до апеляційного суду не оскаржувалось, тому в апеляційному порядку не переглядалось.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог є законним та обґрунтованим. Підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України (відсутній предмет спору) в частині позовних вимог щодо зобов'язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку відсутні, оскільки предметом спору у справі є земельна ділянка, а не її повернення. Прокурор у суді першої інстанції вказані вимоги підтримував та на них наполягав. Апеляційний суд виходив із того, що посилання суду першої інстанції про відсутність предмету спору не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення в оскарженій частині.

Аргументи учасників справи

У червні 2018 року заступник прокурора Запорізької області подав касаційну скаргу в якій просив рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і закрити провадження у справі в частині зобов'язання повернути спірну земельну ділянку.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 255 ЦПК України відмовлено у позові в частині зобов'язання повернути спірну земельну ділянку, а не закрито провадження у справі, як це визначено чинним законодавством. Суд технічно підійшов до визначення предмету даного спору та обмежився з'ясуванням лише фізичної наявності або відсутності спірної земельної ділянки. Натомість предметом спору є повернення територіальній громаді переданої ОСОБА_1 на підставі незаконного рішення Борисівської сільської ради від 01 липня 2015 року № 12 земельної ділянки прибережної захисної смуги площею 0,015 га.

У липні 2018 року Борисівська сільська рада Приморського району Запорізької області надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржені рішення залишити в силі. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Суд правильно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо повернення земельної ділянки ОСОБА_1, оскільки, окрім відсутності предмету спору мають місце інші підстави відмови у позові, які були зазначені у письмових запереченнях відповідачів, доданих до справи. Окрім цього, докази того, що предмет спору відсутній були надані суду під час розгляду справи у період дії цивільно-процесуального кодексу, положення якого не передбачали закриття справи за відсутності предмету спору. Окрім цього, при закритті провадження у справі судовий збір повертається з бюджету, а не стягується із сторін.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2019 року справа призначена до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

У справі, що переглядається, позивач просив зобов'язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді Борисівської сільської ради в особі Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області, земельну ділянку розміром 0,015 га, яка розташована згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01 жовтня 2015 року на території Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області та яка передана ОСОБА_1 згідно з актом прийому-передачі об'єкта оренди за договором б/н від 01 жовтня 2015 року, звільнивши вказану земельну ділянку від тимчасової споруди без улаштування фундаменту, а саме дерев'яного вагончику синього кольору з двома вікнами.

Суди встановили, що рішенням № 8 від 14 липня 2017 року Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області вирішено достроково припинити право користування земельною ділянкою, у зв'язку з розірванням договору оренди, площею 0,015 га, яка знаходиться у користуванні на умовах оренди у ОСОБА_1 згідно договору оренди землі від 01 жовтня 2015 року б/н, яка розташована на території Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області на стоянці Автотурист для організації відпочинку. Достроково припинити дію договору оренди землі від 01 жовтня 2015 року б/н, укладеного з ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 0, 015 га, яка розташована на території Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області на стоянці Автотурист для організації відпочинку. Укласти з ОСОБА_1 угоду про дострокове припинення дії договору оренди землі від 01 жовтня 2015 року б/н.

Рішенням № 29 від 14 липня 2017 року Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області, на підставі розірвання договорів оренди б/н від 01 жовтня 2015 року, рішення 52-ої сесії шостого скликання №12 від 01 жовтня 2015 року Про надання згоди на виділення земельних ділянок визнано таким, що втратило чинність в частині надання громадянам згоди на виділення земельних ділянок на стоянці Автотурист для організації відпочинку, зокрема ОСОБА_1, площею 0,015 га.

Суди встановили, що 31 липня 2017 року між орендодавцем - Борисівською сільською радою, та орендарем - ОСОБА_1, укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди землі б/н від 01 жовтня 2015 року, відповідно до якої сторони прийшли до взаємної згоди, на підставі рішення №8 від 14 липня 2017 року Про дострокове припинення договору оренди землі від 01 жовтня 2015 року б/н (орендар ОСОБА_1; земельна ділянка розташована на території Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області на стоянці Автотурист ; для організації відпочинку) достроково розірвати договір оренди землі від 01 жовтня 2015 року б/н, укладений з ОСОБА_1 на земельну ділянку загальною площею 0,015 га, яка розташована на території Борисівської сільської ради Приморського району Запорізької області на стоянці Автотурист для організації відпочинку. Повернення об'єкта оренди здійснюється на підставі акта прийому-передачі у термін до 14 серпня 2017 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, суди виходили з того, що вказана ділянка під час розгляду справи судом першої інстанції звільнена від тимчасової споруди, яка на ній знаходилась та повернута сільській раді.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками з таких підстав.

У пункті 2 частини першої статті 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 зроблено висновок, що необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Проте поняття юридичного спору має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття спір про право (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття спору про право має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Тому судам слід було закрити провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, оскільки відсутній предмет спору.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржені рішення в частині позовних вимог керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави до ОСОБА_1 про зобов'язання повернути земельну ділянку підлягають скасуванню з закриттям провадження у справі.

У касаційній скарзі заступник прокурора Запорізької області просив повернути на користь прокуратури Запорізької області в особі Бердянської місцевої прокуратури кошти витрачені на сплату судового збору.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (пункт 5 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір ). Тому заяву про повернення судового збору слід задовольнити.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 26 січня 2018 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 26 квітня 2018 року в частині позовних вимог керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави до ОСОБА_1 про зобов'язання повернути земельну ділянку скасувати.

Провадження у справі № 326/371/17 в частині позовних вимог керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави до ОСОБА_1 про зобов'язання повернути земельну ділянку закрити.

Заяву заступника прокурора Запорізької області про повернення судового збору задовольнити.

Повернути прокуратурі Запорізької області судовий збір у розмірі: 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок, що внесений згідно платіжного доручення № 406 від 09 березня 2017 року на розрахунковий рахунок № 31212206700276, отримувач - УК у Приморському районі Запорізької області, код банку отримувача - 813015, код отримувача - 37917236; у розмірі 4 800 (чотири тисячі вісімсот) гривень 00 копійок, що внесений згідно платіжного доручення № 226 від 19 лютого 2018 року на розрахунковий рахунок № 31218206780007, отримувач - УК у м. Запоріжжі (Вознесенівський р-н.), код банку отримувача - 813015, код отримувача - 38025409; у розмірі 6 400,00 (шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок, що внесений згідно платіжного доручення № 924 від 21 травня 2018 року на розрахунковий рахунок № 31213207700007, отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код банку отримувача - 820019, код отримувача - 38004897.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Приморського районного суду Запорізької області від 26 січня 2018 року та постанова апеляційного суду Запорізької області від 26 квітня 2018 року в частині позовних вимог керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави до ОСОБА_1 про зобов'язання повернути земельну ділянку втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І. Крат