Рішення

від 05.02.2019 по справі 443/1836/18

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1836/18

Провадження №2/443/549/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 лютого 2019 року м. Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі: головуючого судді Коліщук З.М., з участю секретаря Шальвіри І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1, звернувся в суд з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ним, в порядку спадкування за заповітом після смерті його батька- Романіва ОСОБА_3, котрий помер 29 липня 2001 року, право на земельну частку (пай) площею 0,82 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області, на яку померлий мав право на підставі сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №11648, який виданий на підставі розпорядженя голови Жидачівської районної державної адміністрації Львівської області від 30 травня 1997 року №332.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 29 липня 2001 року помер його батько-Романів ОСОБА_3. Після його смерті відкрилась спадщина, до якої входить земельна частка (пай) площею 0,82 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області, на яку померлий мав право на підставі сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №11648, який виданий на підставі розпорядженя голови Жидачівської районної державної адміністрації Львівської області від 30 травня 1997 року №332. На випадок своєї смерті покійний склав заповіт, відповідно до якого належне майно заповів йому. Відтак, він як єдиний спадкоємець, що виявив бажання отримати свідоцтво про право на спадщину, яку фактично прийняв, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, звернувся з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте отримав відмову у видачі такого, у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай), що знаходиться на території ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області. Вказана відмова позбавляє його можливості належним чином реалізувати волю спадкодавця та свої спадкові права, а тому він змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області - ОСОБА_4 подав заяву, в якій просить розглянути дану справу за відсутності представника сільської ради, оскільки позовні вимоги визнають та не заперечують проти їх задоволення.

Відповідно до ч.3 ст. 13 , ч.2 ст. 49 , ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України , у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, за правилом ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

У судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що 29 липня 2001 року, в с. Монастирець Жидачівського району Львівської області, помер ОСОБА_5, про що 31 липня 2001 року зроблено відповідний запис за №22 та Жидачівським РВ ДРАЦС ГТУЮ у Львівській області 16.01.2018 року видано повторно свідоцтво про смерть серії І-СГ №493876 (арк. справи 5).

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак, при постановленні рішення по даній справі, слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року. Окрім цього, при вирішенні вказаного судового спору також слід керуватися нормами ЦК України 2004 року, оскільки спадкування спадкового майна має місце після прийняття нового Цивільного Кодексу України.

Спадщина відкрилася в цей же день, 29 липня 2001 року відповідно до вимог статті 525 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин).

Судом встановлено, що спадщина померлого складається із земельної частки (пай) площею 0,82 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області, на яку він мав право на підставі сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №11648, який виданий на підставі розпорядженя голови Жидачівської районної державної адміністрації Львівської області від 30 травня 1997 року №332. (арк. справи 8).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 524 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до статті 534 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

З наявної в матеріалах справи копії дублікату заповіту від 25 липня 2001 року, вбачається, що ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: "все моє майно, яке б воно не було і з чого б воно не складалося, та все те, що буде належати мені на день моєї смерті, і на що я за законом матиму право заповідаю ОСОБА_1". Судом встановлено, що на день смерті заповідача заповіт не змінений та не скасований. Вказаний факт додатково підтверджується долученою до матеріалів справи довідкою № 919, яка видана ОСОБА_2 сільською радою Жидачівського району Львівської області від 08 серпня 2018 року. Також з вказаної довідки вбачається, що ОСОБА_1 (позивач) проживав разом з батьком ОСОБА_5 до дня смерті і на день смерті батька (арк. справи 7,9).

При вищевказаних обставинах, у відповідності до норм статей 534, 549 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняв ОСОБА_1, оскільки як спадкоємець за заповітом фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.

Разом з тим, згідно із постановою завідувача Жидачівською державною нотаріальною конторою Львівської області № 499/02-31 від 20.08.2018 року ОСОБА_6, позивачу ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті його батька-Романіва В.О., котрий помер 29 липня 2001 року, у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай), що знаходиться на території ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області (арк. справи 10).

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва", встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави. Документи, що підтверджують право особи спадкоємця є сертифікат на право на земельну частку (пай) спадкодавця, який є правовстановлюючим документом, виданий районною (міською) адміністрацією, що засвідчує наявність у її власника лише однієї правомочності - права розпорядження земельною часткою (паєм), а не право власності, яке виражається у володінні, користуванні та розпорядженні. Тому, коли спадкодавець був наділений лише правом на земельну частку (пай), а не правом власності, то і до спадкоємця переходить лише право на земельну частку (пай), а не право власності.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" від 05.06.2003 року право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Згідно із ст.ст. 81 , 126 ЗК України право власності громадяни України набувають на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності, прийняття спадщини. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, враховуючи свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права; те, що позивач оформити право на спадкове майно (земельну частку(пай)), в нотаріальному порядку не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; представник відповідача позовні вимоги визнав та проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані у справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 12 , 13 , 81 , 223 , 229 , 247 , 258 , 259 , 263-265 ЦПК України , суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті його батька- Романіва ОСОБА_3, котрий помер 29 липня 2001 року, право на земельну частку (пай) площею 0,82 умовних кадастрових гектари, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Жидачівського району Львівської області, на яку померлий мав право на підставі сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №11648, який виданий на підставі розпорядженя голови Жидачівської районної державної адміністрації Львівської області від 30 травня 1997 року №332.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний тест рішення виготовлено 05 лютого 2019 року.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2 сільська рада Жидачівського району Львівської області, місце знаходження: с. Монастирець Жидачівського району Львівської області, код ЄДРПОУ: 04374513

Суддя З.М. Коліщук