Ухвала

від 06.02.2019 по справі 757/47560/17-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/79/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

представника власника майна ТОВ «ВАРАНДА», адвоката ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «ВАРАНДА», адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою частково задоволено клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунку ТОВ «Варанда» (код ЄРДПОУ 66540) - № НОМЕР_1 від 01.04.2016; ТОВ «Трейдендкеч» (код ЄРДПОУ 39988749) - № НОМЕР_2 від 15.04.2016; ТОВ «Панорама 2016» (код ЄДРПОУ 40038527) - № НОМЕР_3 від 13. 04.2016; ТОВ «Будівельна компанія «Вектор» (код ЄДРПОУ 40012540) - № НОМЕР_4 від 11.04.2016, відкритого в ПАТ «Банк Восток» (МФО 307123) із забороною здійснювати видаткові операції по вказаних рахунках за винятком сплати податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету та виплати заробітної плати та з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене у клопотанні майно.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник власника майна ТОВ «ВАРАНДА», адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що посадові особи ТОВ «ВАРАНДА»ніколи в своїй господарській діяльності не мали на меті отримати грошові кошти протиправним шляхом та не вчиняли жодних кримінальних правопорушень. Вказує, що слідчий не надав доказів відповідності майна вимогам ст. 98 КПК України, розміру завданої шкоди, доказів причетності службових осіб до вчинення кримінальних правопорушень. Додає, що жодній службовій особі товариства про підозру не повідомлено.

Також адвокат вказує, що у кримінальному провадженні не заявлено цивільний позов, а арешт на грошові кошти товариства накладався двічі.

Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обгрунтування причин пропуску цього строку апелянт вказує, що ухвала постановлена без виклику у судове засідання власника майна, копію ухвали слідчого судді отримано засобами поштового зв`язку 17.09.2018 року.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що власник майна та його представник участі у судовому засіданні не приймали, копію ухвали слідчого судді апелянтом отримано засобами поштового зв`язку 17.09.2018 року, апеляційна скарга подана до суду 21.09.2018, (відповідно до штампу на конверті), пятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Судове засідання по розгляду згаданої апеляційної скарги призначено слуханням в апеляційній інстанції на 14 годину 15 хвилин 06.02.2019 року, про що надіслано повідомлення прокурору 21.12.2018 (а.с. 152) року, проте у судове засідання прокурор не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України перебувають матеріали кримінального провадження № 42016000000000866, відомості про яке29.03.2016 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209 КК України.

Слідчий слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 , за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунку ТОВ «Варанда» (код ЄРДПОУ 66540) - № НОМЕР_1 від 01.04.2016; ТОВ «Трейдендкеч» (код ЄРДПОУ 39988749) - № НОМЕР_2 від 15.04.2016; ТОВ «Панорама 2016» (код ЄДРПОУ 40038527) - № НОМЕР_3 від 13. 04.2016; ТОВ «Будівельна компанія «Вектор» (код ЄДРПОУ 40012540) - № НОМЕР_4 від 11.04.2016, відкритого в ПАТ «Банк Восток» (МФО 307123), яке ухвалою слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2017 року, задоволеночастково, проте з таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо, з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак зазначені вимоги закону не були дотримані.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Отже, звертаючись з клопотанням, слідчий мав чітко визначити мету зазначену в законі та довести необхідність арешту саме з цією метою, що у цьому випадку зроблено не було.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 , звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів, конфіскації майнаяк виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (а.с. 1-5).

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про відповідність цього майна положенням ст. 98 КПК України та наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу, оскільки слідчий суддя не наділений правом самостійного визначення підстав, передбачених ст. 98 КПК України та має здійснювати контроль правильності прийнятого слідчим рішення.

Наведені у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені прокурором у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як само клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Таким чином, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій вчинено не було, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування, слідчий суддя на відсутність постанови про визнання майна речовим доказом уваги не звернув.

Крім того, представленими в апеляційний суд матеріалами встановлено, що у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру жодній особі, в тому числі і посадовим особам ТОВ «ВАРАНДА», що є необхідною умовою при накладенні арешту саме з метою, передбаченою п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Також, матеріали додані до клопотання, не містять доказів існування у даному кримінальному провадженні цивільного позову, оскільки положення ст. 170 КПК України не містять підстав для накладення арешту з метою забезпечення майбутнього цивільного позову, передбачаючи лише право звертатись з таким клопотанням у разі необхідності забезпечення цивільного позову, який вже подано у кримінальному провадженні.

Накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову, який буде поданий у майбутньому, унеможливлює з`ясування питання співмірності вартості майна, на яке слідчий просить накласти арешт та ціни позову, оскільки він ще не поданий зацікавленою особою. Крім цього, положення ст. 128 КПК України передбачають право пред`явлення цивільного позову лише до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, тоді як відсутність цивільного позову позбавляє слідчого суддю можливості перевірити чи підлягає арешту майно особи, про яку йдеться у клопотанні слідчого.

Враховуючи наведене, на переконання колегії суддів, ініціатор клопотання не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні про арешт майна, а слідчий суддя, розглядаючи клопотання органу досудового розслідування на дані порушення уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене у ньому майно з метою забезпечення збереження речових доказів, конфіскації майна як виду покарання, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), хоча матеріали додані до клопотання не містять даних про оголошення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, що розслідується, не містять доказів існування у даному кримінальному провадженні цивільного позову, як і не містять постанови про визнання майна речовим доказом.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведених порушень КПК України, є передчасними, а тому не заслуговують на увагу у даному судовому засіданні.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частині накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Варанда» (код ЄРДПОУ 66540), а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом в цій частині нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «ВАРАНДА», адвоката ОСОБА_6 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16 серпня 2017 року, якою частково задоволено клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 , та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунку ТОВ «Варанда» (код ЄРДПОУ 66540) - № НОМЕР_1 від 01.04.2016; ТОВ «Трейдендкеч» (код ЄРДПОУ 39988749) - № НОМЕР_2 від 15.04.2016; ТОВ «Панорама 2016» (код ЄДРПОУ 40038527) - № НОМЕР_3 від 13.04.2016; ТОВ «Будівельна компанія «Вектор» (код ЄДРПОУ 40012540) - № НОМЕР_4 від 11.04.2016, відкритого в ПАТ «Банк Восток» (МФО 307123), скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунку ТОВ «Варанда» (код ЄРДПОУ 66540) - № НОМЕР_1 від 01.04.2016, відкриті в ПАТ «Банк Восток» (МФО 307123), та постановити в цій частині нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 про арешт грошових коштів, які знаходяться на рахунку ТОВ «Варанда» (код ЄРДПОУ 66540) - № НОМЕР_1 від 01.04.2016, відкриті в ПАТ «Банк Восток» (МФО 307123).

В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4