Постанова

від 07.02.2019 по справі 361/1071/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 361/1071/18 Головуючий в суді І інстанції ПетришинН.М.

Провадження № 22ц-824/1934/19 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(у порядку письмового провадження)

07 лютого 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Іванової І.В. та Матвієнко Ю.О.-

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2018 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року представник АТ КБ ПриватБанк звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 відповідно до підписаної анкети-заяви від 02 грудня 2009 року отримав кредит у розмірі 500, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Вказує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору станом на 15 січня 2018 року він має заборгованість у розмірі 22 879, 79 грн.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2018 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1143, 84 грн. заборгованості за кредитним договором, з яких: 705, 00 грн. - заборгованості за тілом кредиту, та 437, 97 грн. - заборгованості за відсотками, а також стягнуто 88, 10 грн. судових витрат, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, представник АТ КБ ПриватБанк подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на те, що судом не взято до уваги, що відповідач погодився із умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на сайті банку, підписавши анкету-заяву на отримання кредитних коштів та довідку про умови кредитування, однак порушив умови кредитного договору, через що вважає відмову у задоволенні решти позовних вимог необґрунтованою.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконав своїх обов'язків щодо повернення кредитних коштів, проте і позивачем не було надано належних доказів узгодження між сторонами відсоткової ставки за кредитом та неустойки, а тому з відповідача на користь банку стягнуто лише заборгованість за тілом кредиту та відсотки, виходячи з облікової ставки НБУ, а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 відповідно до підписаної анкети-заяви від 02 грудня 2009 року, отримав кредит у розмірі 500, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_3 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених вказаним договором.

Проте, позивач вважає, що відповідач належним чином не виконав умов кредитного договору, внаслідок чого за ним рахується заборгованість у розмірі 22 879, 79 грн.

Також позивач надав суду витяги із тарифів та Умов і Правил надання банківських послуг. При цьому, копії тарифів та Умов і Правил надання банківських послуг не містять підпису відповідача, однак довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки Універсальна 55 днів льотного періоду містить підпис відповідача (а.с.8).

З вказаної довідки вбачається погодження між сторонами відсоткової ставки у розмірі 30 % на рік, неустойки та комісії.

Крім того, позивачем було надано виписку по рахунку ОСОБА_3, з якого вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами банку (а.с.59).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Станом на момент укладання договору діяла редакція ст. 1056-1 ЦК України, яка включала три частини і вказувала на те, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

З аналізу зазначених норм можна дійти висновку про те, що якщо умовами кредитного договору передбачається право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну було прийняте до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2355цс15.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Так, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідна правова позиція Верховного суду України, викладена в постанові №6-2003ці15 від 23 жовтня 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.

Аналогічна позиція висловлена в правових висновках, що викладені в ухвалах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (№6-16цс15), від 22 березня2017 року (6-2320цс16) та постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року № 61-787св18.

Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень абзацу 2 частини четвертої статті 11 Закону України Про захист прав споживачів , у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Крім того, за змістом статей 11,18 Закону України Про захист прав споживачів , у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, що є підставою для визнання таких положень недійсними.

При цьому, колегія суддів виходить з того, що Умови і правила надання банківських послуг та тарифи банку не містять підпису відповідача, однак ОСОБА_3 судове рішення не оскаржував, а тому суд апеляційної інстанції перевіряє рішення лише у межах доводів і вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 367 ЦПК України.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було враховано вищевказаних вимог закону, не було взято до уваги тієї обставини, що відповідачем було надано згоду на укладення кредитного договору шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а також підписано довідку про умови кредитування за карткою Універсальна , і відповідач у подальшому допустив кредитну заборгованість, а тому рішення суду першої інстанції не може вважатися законним і обґрунтованим.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції не повною мірою погоджується з розрахунком заборгованості, наданого позивачем, оскільки з нього вбачається одностороння зміна відсоткової ставки річних замість встановлених 30 % річних, що є порушенням умов договору.

Виходячи з наведеного, а також досягнутих сторонами істотних умов при укладенні договору, з урахуванням фактично використаних позивачем кредитних коштів, кількості днів користування коштами та відсоткової ставки 30%, відсотки за використані відповідачем кредитні кошти (кредитний ліміт) становлять наступні суми: 705 грн. 87 коп. (заборгованість за кредитом) : 360 днів х 2970 дні (фактична кількість днів користування кредитними коштами) х 30 % (відсоткова ставка визначена сторонами при укладенні договору ) = 1747 грн. 03 коп.

Також встановлено, що вимоги в частині нарахованої неустойки вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки зі змісту позовної заяви та розрахунку заборгованості вбачається, що за порушення грошових зобов'язань за один і той самий період позивачем нараховано як пеню так і штрафи, внаслідок чого відповідача двічі притягнуто до одного і того ж виду відповідальності, що суперечить вимогам ст. 549 ЦК України, ст. 61 Конституції України, тому з відповідача підлягає стягненню лише сума штрафу у розмірі 500, 00 грн. (фіксована частина) і 1065, 70 грн. штрафу (процентна складова), усього - 1565, 70 грн.

Поряд з цим, умови договору в частині встановлення щомісячної комісійної винагороди банку за обслуговування кредитної заборгованості не відповідають вимогам Закону України Про захист прав споживачів та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, тому позовні вимоги у частині стягнення з відповідача заборгованості по комісії задоволенню не підлягають.

Таким чином, на думку колегії, з ОСОБА_3 на користь банку підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором б/н від 02 грудня 2009 року у розмірі 4018, 60 грн., з яких: заборгованість за тілом кредитом у розмірі 705, 87 грн., заборгованість по процентам у розмірі 1747, 03 грн., 500 грн. штрафу (фіксована частина), 1065, 70 грн. штрафу (процентної складової), а також 881 грн. судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування апеляційна скарга не містить.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, рішення суду підлягає скасуванню як таке, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням усіх обставин справи, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 259, 369, 374, 376 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк задовольнити частково.

Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути ОСОБА_3 (ІПН - НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк (код ЄДРПОУ - 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 02 грудня 2009 року у розмірі 4018, 60 грн., з яких: 705 грн. 87 коп. - заборгованість за тілом кредитом, 1747 грн. 03 коп. - заборгованість по процентам, 500 грн. 00 коп. - штрафу (фіксована частина), 1065 грн. коп. - штрафу (процентної складової), а також 881 грн. судових витрат

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: