Рішення

від 11.02.2019 по справі 702/39/19

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №702/39/19

Провадження №2/702/100/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2019 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Чорненької Д.С.,

секретар судового засідання Шковира А.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Монастирище цивільну справу за позовомУманської місцевої прокуратури Черкаської області в інтересах Монастирищенської районної ради до ОСОБА_2, третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог, Монастирищенської центральної районної лікарні про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

встановив:

Прокурор в інтересах держави в особі Монастирищенської районної ради 15.01.2019 звернувся до суду з позовом до відповідача, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Підставою своїх вимог вважає, те що ОСОБА_2 04 лютого 2018 року, знаходячись біля входу у приміщення кафе-бару Більярдний клуб , що перебуває в оренді ФОП ОСОБА_3 та розташований за адресою АДРЕСА_1, під час суперечки з ОСОБА_4, яка виникла між ними на грунті особистих неприязних відносин, умисно наніс декілька ударів лівою рукою в область голови, чим спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді садна лоба, які згідно висновку експерта Уманського міжрайонного відділення КУ Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи №05-7-01/92 від 19 лютого 2018 належить до легких тілесних ушкоджень. Правова кваліфікація умисних дій ОСОБА_2 визначена, як умисне легке тілесне ушкодження, передбачене ч.1 ст.125 КК України. Ухвалою Монастирищенського районного суду від 30.03.2018 задоволено клопотання потерпілого ОСОБА_4 про відмову від обвинувачення у кримінальному провадженні за ч.1 ст.125 КК України відносно обвинуваченого ОСОБА_2 та закрито провадження за нереабілітуючої підстави-п.7 ч.1 ст.284 КПК України. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Монастирищенської центральної районної лікарні протягом 5 ліжко-днів, а саме в період з 05.02.2018 по 10.02.2018. За даний період, при вартості 1 ліжко-дня 454,09 грн., згідно довідки Монастирищенської ЦРЛ №657 від 21.12.2018, на лікування ОСОБА_4 витрачена сума 2 270,45 грн., чим завдано матеріальних збитків державі на вказану суму. Оскільки, саме злочинними діями ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_4 було заподіяно умисне легке тілесне ушкодження, внаслідок якого він лікувався в хірургічному відділенні Монастирищенської центральної районної лікарні та, враховуючи те, що відповідачем в добровільному порядку шкода не відшкодована, тому є всі підстави для стягнення з відповідача витрат на лікування потерпілого, тобто матеріальних збитків завданих державі внаслідок вчиненого відповідачем кримінального правопорушення. Відповідно до ст.1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 07.07.1995 Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат зазначено, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 (далі-Порядок). Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній. Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами. Відповідно до ч.7 ст.128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства. Відповідно до п.3 ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Згідно ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 встановлено, що поняття інтереси держави є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає з посиланням на законодавство підстави подання позову, вказує, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. Згідно ч.3 ст.1206 Цивільного кодексу України якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету. Відповідно до Статуту Монастирищенської центральної районної лікарні, затвердженого рішенням сесії Монастирищенської районної ради від 25.09.2006 року, лікарня передана до районної комунальної власності, є бюджетним закладом охорони здоров'я і фінансується з бюджету районної ради народних депутатів. Власником майна лікарні є Монастирищенська районна рада. Згідно листа Монастирищенської районної ради №343/01-20 від 26.12.2018 Монастирищенська районна рада є засновником Монастирищенської центральної районної лікарні та передала їй для забезпечення статутної діяльності майно, яке належить до районної комунальної власності, на праві оперативного управління. Витрати понесені медичною установою на лікування потерпілих від злочину та їх непогашення призводять до ненадходження коштів до відповідного бюджету, що створює навантаження на бюджет та ускладнює процес безкоштовного лікування осіб, які цього потребують, чим завдається істотна шкода державним інтересам. Водночас, додержання всіма учасниками суспільних відносин принципу законності, який закріплено у ст.68 Конституції України, є обов'язковою умовою досягнення загальнонаціональної мети українського народу-побудови демократичної, соціальної, правової держави. Таким чином, дії ОСОБА_2 порушують не лише матеріальні інтереси держави, а і нематеріальні-порушення принципів законності та верховенства права, що закріплені Конституцією України. Відповідно до ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування районна ради є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. Стаття ст.18-1 Закону України Про місцеве самоврядування встановлює, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. Вказані положення Закону надають Монастирищенській районній раді право на захист інтересів громади щодо забезпечення належного матеріально-технічного та фінансового забезпечення галузі охорони здоров'я, у тому числі право на звернення до суду в спосіб, передбачений ст.16 ЦК України. Згідно листа Монастирищенської районної ради №343/01-20 від 26.12.2018 заходи щодо відшкодування збитків, завданих медичній установі районною радою не вживалися. Таким чином, Монастирищенська районна рада неналежним чином виконує покладені на неї обов'язки, що дає право Уманській місцевій прокуратурі вживати заходи представницького характеру на захист інтересів держави в порядку, передбаченому ст.23 Закону України Про прокуратуру . Відповідно до ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом, тому дана справа підсудна Монастирищенському районному суду.

При цьому, повідомляють, що Уманською місцевою прокуратурою не подавався інший позов до ОСОБА_2 в порядку ст. ст.4, 56 ЦПК України про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення в інтересах Монастирищенської районної ради в сумі 2 270,45 грн. Пунктом 6 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Просить стягнути із ОСОБА_2 витрати, понесені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину в сумі 2 270,45 грн, які підлягають зарахуванню до районного бюджету за реквізитами: Одержувач УДКСУ у Монастирищенському районі Черкаської області код: 02005390 Банк ГУДКСУ у Черкаській області, МФО 854018, розрахунковий рахунок 35426251023038.

У судовому засіданні прокурор в інтересах держави позов підтримав повністю, просить його задоволити.

У судове засідання представник позивача Монастирищенської районної ради не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належдним чином.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов визнав, про що подав заяву. Наслідки визнання ним позову йому зрозумілі.

У судове засідання представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог, Монастирищенська центральна районна лікарня не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши думку прокурора та відповідача, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд ухвалює рішення про його задоволення за наявності до того законних підстав.

Відповідно до п.3 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.3 ст.56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно ч.4 ст.56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 встановлено, що поняття інтереси держави є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає з посиланням на законодавство підстави подання позову, вказує, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх субєктів права власності та господарювання тощо.

Відповідно до відповіді на запит №657, виданої 21.12.2018 Монастирищенською центральною лікарнею, ОСОБА_4, дійсно перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з 05.02.2018 по 10.02.2018-5 ліжко днів. Історія хвороби №487. Вартість 1 ліжко-дня у лютому 2018 року склала 454,09 грн., вартість перебування у лікарні 2 270,45 грн., без вартості затрачених пацієнтом медикаментів (а.с.9).

Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року №11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим постановою Кабінерту Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Відповідно до п.4 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ від 16.07.1993 року №545 передбачено, що стягнуті в установленому порядку кошти, залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 30.03.2018 встановлено, що ОСОБА_2 04 лютого 2018 року близько 23 години 30 хвилин, знаходячись біля входу у приміщення кафе-бару Більярдний клуб , що перебуває в оренді ФОП ОСОБА_3 та розташований за адресою АДРЕСА_1, під час суперечки з ОСОБА_4, яка виникла між ними на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно наніс декілька ударів лівою рукою в область голови останнього, чим спричинив ОСОБА_4, тілесні ушкодження у вигляді садна лоба, які згідно висновку експерта Уманського міжрайонного відділення КУ Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи №05-7-01/92 від 19 лютого 2018 належить до легких тілесних ушкоджень (а.с.7).

Стаття 284 КПК України містить перелік підстав, за наявності яких кримінальне провадження закривається.

Так, зокрема, відповідно до п.7 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

При цьому, підстави, передбачені пунктами 5-7 частини 1 вказаної статті, не відносяться до реабілітуючих (тобто є такими, що не знімають підозру, але звільняють від кримінальної відповідальності).

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 було закрито, у зв'язку з відмовою потерпілого від обвинувачення (п.7 ч.1 ст.284 КПК України), тобто з нереабілітуючих обставин, а отже ОСОБА_2, як особа, яка вчинила злочин, зобов'язаний відшкодувати витрати за лікування потерпілого ОСОБА_4, яке він проходив внаслідок отриманих тілесних ушкоджень від його протиправних дій.

Вищевказана правова позиція, викладена в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6-29040ск15 від 16.03.2016 та №6-17168св15 від 11.11.2015 року.

Відповідно до п.3 Постанови КМ України №545 від 16.07.1993 року Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора.

У разі коли при ухваленні вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Згідно ч.7 ст.128 КПК України особа, яка не пред"явила цивільний позов в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред"явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно ч.3 ст.1206 ЦК України якщо лікування проводилось закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховується до відповідного бюджету.

Згідно повідомлення №343/01-20, виданого 26.12.2018 Монастирищенською районною радою Черкаської області, Монастирищенська районна рада Черкаської області не пред'являла та не має наміру пред'являти позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_4 до осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (а.с.10).

Станом на дату звернення із позовом до суду збитки в сумі 2 270,45 грн. відповідачем не відшкодовані, а тому позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Тому судові витрати підлягають стягненню із відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України Про прокуратуру , ст.ст.2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 141, 223, 206, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 1206 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року №11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат", постановою Пленуму Верховного Суду №3 від 31.03.1989 року Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна , Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою КМУ від 16.07.1993 року №545, суд

ухвалив:

Позов задовільнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого АДРЕСА_2, паспорт серія НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Монастирищенської центральної районної лікарні, місцезнаходження: вул.Соборна,1, м.Монастирище Черкаської області, 19101, розрахунковий рахунок ЦРЛ 35426251023038 ГДКСУ у Черкаській області, код 02005390, МФО 854018, витрати на лікування в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 45 коп.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого АДРЕСА_2, паспорт серія НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судовий збір на користь Державної судової адміністрації України, вул.Липська,18/5, м.Київ, 01601, ЄДРПОУ 26255795, на рахунок: ГУК у м.Києві (м.Київ) 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ):-37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106 в сумі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривня.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах та до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Монастирищенський районний суд Черкаської області до апеляційного суду Черкаської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

учасники справи:

прокурор Уманської місцевої прокуратури Черкаської області, місцезнаходження: вул.Гайдамацька,16 м.Умань Черкаської області, 20300, е-mail:pguman@ukr.net,

позивач Монастирищенська районна рада, місцезнаходження вул.Соборна,121 м.Монастирище Черкаської області, 19101, ідентифікаційний код 25210767,

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог, Монастирищенська центральна районна лікарня, місцезнаходження: вул.Соборна,1 м.Монастирище Черкаської області, 19101, ідентифікаційний код 0205390,

відповідач ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований АДРЕСА_2, паспорт серія НОМЕР_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Суддя