Постанова

від 11.02.2019 по справі 923/850/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року м. ОдесаСправа № 923/850/18

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Херсонської філії ПАТ «Укртелеком»

на рішення Господарського суду Херсонської області від 12.11.2018

по справі №923/850/18

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Херсонської філії ПАТ «Укртелеком»

до Управління соціального захисту населення Каланчацької районної державної адміністрації

про стягнення 42 858,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (далі – ПАТ «Укртелеком») звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Управління соціального захисту населення Каланчацької районної державної адміністрації (далі – Управління) в якому просило стягнути заборгованість у розмірі 42 858,57 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що ПАТ «Укртелеком» є оператором телекомунікацій та відповідно до вимог Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, надає послуги зв'язку на підставі публічного договору, зокрема, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати. Зазначені пільги встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», Законом України «Про жертви нацистських переслідувань», Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус», Закон України «Про охорону дитинства». Відповідно до п.п. б п.4 ч.1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості наданих послуг пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, відповідач є розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг, до його повноважень належить здійснення відшкодування витрат, понесених позивачем на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян.

Позивач вказує, що за період з січня по грудень 2017 року він надав послуги пільговим категоріям громадян на загальну суму 42 858,57 грн., вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенції з бюджету.

Посилаючись на ч. 2 ст. 617 ЦК України, рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, постанову Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446, позивач вказує, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язань перед позивачем щодо компенсації витрат за надані послуги пільговим категоріям населення.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 12.11.2018 року позовні вимоги задоволені частково, провадження у справі в частині стягнення 10 001,87 грн. закрито, стягнуто з відповідача на користь ПАТ «Укртелеком» 8 621,54 грн. основної заборгованості та 765,59 грн. компенсації по сплаті судового збору. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідач, як головний розпорядник бюджетних коштів у період з 01.01.2017 по 23.06.2017 щодо виконання державних програм соціального захисту населення по фінансуванню пільг з послуг зв'язку мешканцям Каланчацького району, не виконав покладених на нього обов'язків по сплаті позивачу відповідної компенсації за період з 01.01.2017 по 30.04.2017 у сумі 18 623,41 грн., а саме у січні на суму 4 864,80 грн., у лютому – 4 216,13 грн., у березні – 4 780,15 грн., у квітні – 4 762,33 грн., сплативши її частину (10 001,87 грн.) лише під час розгляду справи в суді, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 8 621,54 грн., з розрахунку: 18 623,41 грн. – 10 001,87 грн. = 8 621,54 грн.

При цьому вимоги позивача про стягнення 24 235,16 грн. за період з 01.05.2017 по 31.12.2017 задоволенню не підлягають, оскільки вони заявлені до відповідача, як особи, яка не є розпорядником бюджетних коштів щодо виконання державних програм соціального захисту населення по фінансуванню пільг з послуг та не відповідає перед позивачем за сплату таких витрат, а тому є безпідставними.

Господарський суд, приймаючи рішення зазначив, що при розрахунку взятий за основу період з 01.01.2017 по 30.04.2017, оскільки відповідно до пункту 2 «Інструкція про порядок заповнення форми « 2-пільга», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 № 535 «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг « 2-пільга», та Інструкції про порядок її заповнення», «…підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа, що настає після звітного періоду, подають управлінням праці та соціального захисту населення на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга», а тому станом на час подачі позивачем відповідачу 08.08.2017 супровідним листом № 2017-4 відповідних Розрахунків за травень-липень 2017 року відповідач вже не був розпорядником бюджетних коштів та не мав права здійснювати відповідні виплати.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ «Укртелеком» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області від 12.11.2018 року скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги в сумі 32 856,70 грн. задовольнити та стягнути з відповідача на користь апелянта 2 643,00 грн. компенсації по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що Господарським судом Херсонської області при винесенні оскаржуваного рішення було порушені норми матеріального і процесуального права з огляду на наступне.

Так, апелянт погодився з судом першої інстанції, щодо закриття провадження в частині стягнення 10 001,87 грн., оскільки відповідачем після відкриття провадження у справі було частково здійснено оплату боргу саме на цю суму.

Проте, скаржник не погоджується з висновками господарського суду, що позовні вимоги за послуги надані з 01.06.2018 по 31.12.2017 не підлягають задоволенню, оскільки відповідач, на думку суду, не є головним розпорядником бюджетних коштів щодо виконання державних програм соціального захисту населення по фінансуванню пільг з послуг та не відповідає перед позивачем за сплату таких витрат, вказує на неналежності відповідача внаслідок недостатньої компетенції щодо здійснення розрахунків за послуги, включених в перелік державних програм соціального захисту, передбачених до видатків місцевих бюджетів, які можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, надані пільговим категоріям населення Каланчацького району Херсонської області 2017 році згідно законів України.

Так, скаржник стверджує, що пунктом 2 Постанови № 256 чітко зазначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги № (тобто визначених відповідними соціальними законами України); здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, жодної залежності визначення головного розпорядника коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення від джерел фінансування цих програм жодним нормативним актом не визначено.

Скаржник вважає, що правова позиція, викладена у рішенні суду жодним чином не регулює відносини між апелянтом та відповідачем, оскільки заявлені позовні вимоги щодо відшкодування витрат з надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян згідно законів України регулюються законами України та не виключають фінансування відповідача державою згідно ч.3 ст. 142 Конституції України та соціальних законів (не обмежені напрямками фінансування).

Навпаки, пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою № 256, чітко зазначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

До того, як вбачається з Положення про управління соціального захисту населення Каланчацької районної державної адміністрації, затвердженої розпорядженням голови районної державної адміністрації №636 від 26 листопада 2012 року саме відповідач здійснює розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян і призначені житлові субсидії населенню (абз. 6 п. 29). Апелянт наголошує на тому, що на території району іншого визначеного органу чи юридичної особи, до компетенції якого входить такий обов'язок немає.

Тобто, саме відповідач забезпечує на відповідній території (Каланчацький район Херсонської області) реалізацію державної політики, зокрема соціальної підтримки та надання соціальних послуг категоріям осіб, які згідно із законодавством України мають право на пільги.

Так, на думку скаржника до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території Каланчацького району Херсонської області державної політики у сфері соціального захисту населення, і саме відповідач як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

Відтак, за твердженням апелента, грошові зобов'язання держави з відшкодування вартості наданих соціальних послуг виникають в силу закону та повинні виконуватись уповноваженими державою органами, яким в даному випадку є відповідач у справі.

Таким чином, скаржник вважає, що твердження суду щодо відсутності у відповідача відповідної компетенції є досить суперечливими та базуються не на правових підставах, а виключно на суб'єктивних міркуваннях щодо відповідальності з огляду на цілковите ігнорування спеціальних нормативно-правових актів, що регулюють спірні відносини.

Апелянт вважає, що у ПАТ «Укртелеком» виникло право на отримання компенсації. А отже, неотриманні апелянтом 32 856,70 грн. компенсації є його власністю.

Таким чином, відмова у компенсації, на яку ПАТ «Укртелеком» має право за законодавством, становить порушення його майнових прав.

Ухвалою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018 вищевказаною колегією суддів справу № 923/850/18 прийнято до провадження, розпочато апеляційний перегляд останньої та вирішено розглянути вищевказану апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Так як суд з власної ініціативи при відкритті провадження не дійшов висновків про наявність підстав для розгляду справи з повідомленням учасників справи та застосування ч. 10 ст. 270 ГПК України при розгляді апеляційної скарги у даній справі, а скаржник у своєму клопотанні не навів обґрунтованих підстав в підтвердження своїх посилань на необхідність розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення такого клопотання.

Отже, з урахуванням приписів ст. 8, 270 ГПК України та ціни даного позову, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

08.01.2019 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог ПАТ «Укртелеком» та просить суд відмовити ПАТ «Укртелеком» в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості у повному обсязі у зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю.

07.02.2019 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано клопотання ПАТ «Укртелеком» про доручення письмових доказів до матеріалів справи в якому апелянт просить приєднати до матеріалів справи копію діючого Положення про Управління соціального захисту населення Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області, затвердженого Розпорядженням голови районної державної адміністрації №636 від 26.12.2012.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Cудова колегія відзначає, що звертаючись із клопотанням про долучення до матеріалів справи письмових доказів апелянт не обґрунтував неможливості їх подання до суду першої інстанції, у зв'язку із чим надані докази не приймаються колегією суддів до уваги при прийнятті даної постанови.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, копію вищевказаної ухвали суду від 12.12.2018 ПАТ «Укртелеком» отримано 21.12.2018 та 26.12.2018, Управлінням – 21.12.2018.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-Західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, встановив наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи позивачем протягом січня - грудня 2017 року пільговим категоріям громадян, які проживають у Каланчацькому районі, були надані телекомунікаційні послуги на загальну суму 42 858,57 грн., що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, за відповідний період.

Відповідно до щомісячних розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за 2017 рік, ПАТ «Укртелеком» протягом 2017 року надавало телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян Каланчацького району Херсонської області, у зв'язку з чим ним обраховані витрати, які понесені у зв'язку з оплатою пільговими абонентами за надані послуги зі знижкою у сумі 42 858,57 грн., у тому числі: у січні на суму 4 864,80 грн., у лютому – 4 216,13 грн., у березні – 4 780,15 грн., у квітні – 4 762,33 грн., у травні – 4 710,93 грн., у червні – 4 721,81 грн., у липні – 2 921,67 грн., у серпн і – 1 787,71 грн., у вересні – 2 314,31 грн., у жовтні – 2 610,38 грн., у листопаді – 2 603,57 грн., у грудні – 2 564,78 грн.

Вказані Розрахунки позивачем надані відповідачу, що підтверджується супровідними листами № 2017-1 від 08.02.2017, № 2017-2 від 20.03.2017, № 2017-3 від 24.05.2017, № 2017-4 від 08.08.2017, № 2017-5 від 05.10.2017, № 2017-6 від 27.12.2017, № 2017-7 без дати.

Позивачем складено акти звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги, станом на 01.02.2017, 01.03.2017, 01.04.2017, 01.05.2017, 01.06.2017, 01.07.2017, 01.08.2017, 01.09.2017, 01.11.2017, 01.12.2017, 01.01.2018, проте ці акти відповідачем не підписані.

Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога від 25.07.2018 № 17-65С000/28 про сплату заборгованості у сумі 42 858,57 грн.

Відповідачем надано відповідь від 06.08.2018 №1467/01 на вимогу позивача, у якій відповідач зазначає, що у зв'язку з утворенням Каланчацької та Мироненської об'єднаних громад в районі, враховуючи те, що з 01 січня 2017 року відповідно до Бюджетного кодексу України, Законів України «Про Державний бюджет України», «Про добровільне об'єднання територіальних громад» здійснено розмежування видаткових повноважень, сільські та селищні ради зобов'язані забезпечити здійснення видатків з місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статями 89-91 вищевказаного кодексу, оскільки держава передала на здійснення видатків відповідний фінансовий ресурс у вигляді загальнодержавних податків і зборів. Бюджет Каланчацького району складається з бюджетів трьох дотаційних сільських рад: Олексіївської, Новоолексіївської та Хорлівської. Виділення коштів з районного бюджету на погашення заборгованості по пільгах наданих громадянам всього району фізично неможливо.

Також у листі від 06.08.2018 №1467/01 відповідач зазначив, що Каланчацькою районною державною адміністрацією вирішується питання погашення існуючої перед ПАТ «Укртелеком» заборгованості за надані пільговим категоріям громадян послуги за рахунок місцевих бюджетів району за 2017 року та щодо подальшої оплати послуг наданих у 2018 році.

Отже, предметом даного спору є стягнення заборгованості з компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям споживачів, за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 в сумі 42 858,57 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія приймає до уваги наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно із п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Категорії громадян, яким надано пільги з оплати послуг зв'язку, визначені Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про охорону дитинства».

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій (ст. 5, 6) надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів

В силу п. 10 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни та прирівняним до них особам (ст. 7) надаються такі пільги: позачергове безплатне встановлення квартирних телефонів і позачергове користування всіма послугами зв'язку. Абонементна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів, а для осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни зі 100-процентною знижкою від затверджених тарифів.

Крім того, ч. 6 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що учасникам бойових дій у період Другої світової війни, яким виповнилося 85 років і більше, надаються пільги, передбачені статтею 13 цього Закону для осіб з інвалідністю внаслідок війни I групи.

Згідно із п. 18 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни (ст. 8, 9) надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

Пунктом 20 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що особам, на яких поширюється чинність цього Закону (ст. 10), надаються такі пільги: позачергове користування всіма послугами зв'язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів - додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 процентів від затверджених тарифів.

За змістом п. 11, 28 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: 50-процентна знижка плати за користування телефоном (абонентна плата, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів при посекундному обліку їх тривалості); позачергове встановлення телефону з оплатою 50 процентів вартості його встановлення. Зазначені у п.11 пільги надаються також членам сімей громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають у жилих будинках (квартирах) усіх форм власності в межах норм, передбачених законом. До членів сімей громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, належать: дружина (чоловік), неповнолітні діти, непрацездатні батьки, особа, яка проживає разом з постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи особою - інвалідом I групи та доглядає за нею, за умови, що ця особа не перебуває у шлюбі; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, що має право на пільги, та проживає разом з ним.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пільги, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 частини першої цієї статті, надаються дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 2 (пункт 2 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31 статті 20.

До того ж, в силу ч. 2 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пільги, передбачені пунктами 5, 7, 8, 11, 12, 20, 23 і 27 статті 20, надаються дружині (чоловіку) померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською катастрофою, або опікуну (на час опікунства) дітей померлого.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» встановлено пільги у розмірі 50-відсоткової знижки з оплати за користування квартирним телефоном ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України і членам їх сімей, які проживають разом з ними.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» вдови (вдівці) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та члени їх сімей, які перебувають на їх утриманні, користуються пільгами, передбаченими пунктами 6 – 9 статті 6 цього Закону.

Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» багатодітним сім'ям надаються такі пільги: позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.

При цьому судова колегія приймає до уваги, що оскільки за змістом ст.178 Господарського кодексу України та ст.633 Цивільного кодексу України договір про надання телекомунікаційних послуг є публічним, оператор, провайдер телекомунікацій зобов'язаний здійснювати надання послуг зв'язку кожному, хто до нього звертається на законних підставах, не має права відмовити у наданні послуг за наявності у нього такої можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншими щодо укладення публічного договору, крім випадків, передбачених законодавством. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Отже, вищенаведеними нормами чинного законодавства встановлено право фізичних осіб, які мають визначений вищевказаними законами соціальний статус, на отримання послуг зв'язку на пільгових умовах (з частковою оплатою їх вартості або безкоштовно), та обов'язок провайдера, оператора телекомунікацій надавати такі послуги з урахуванням встановлених чинним законодавством пільг.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

В силу підп. «б» п.4 ч.1 ст.89, ч.1 ст.102 Бюджетного кодексу України, в редакції, що діяла з 01.01.2017, видатки місцевих бюджетів на державні соціальні програми, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, зокрема, щодо пільг окремим категоріям громадян, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог ст.102 Бюджетного кодексу України Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 затверджено «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (далі по тексту Порядок) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 був затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі - Порядок).

В силу п.3 Порядку, в редакції, що діяла до 24.06.2017, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до Положення про управління соціального захисту населення Каланчацької районної державної адміністрації, затвердженої розпорядженням голови районної державної адміністрації № 636 від 26 листопада 2012 року саме відповідач здійснює розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян і призначені житлові субсидії населенню (абз. 6 п. 29).

З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території Каланчацького району Херсонської області державної політики у сфері соціального захисту населення, і саме відповідач як головний розпорядник коштів на фінансування державних соціальних програм зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017 № 426, яка набрала чинності з 24.06.2017, були внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256.

Даними змінами з п. 1 Порядку були виключені норми про те, що цей Порядок визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Таким чином, до 24.06.2017 відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям громадян, повинно було проводитись відповідачем за рахунок субвенції з державного бюджету до бюджету Каланчацького району.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по відшкодуванню вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян за період з 01.01.2017 по 24.06.2017, є обґрунтованими.

Крім цього, судова колегія вважає, що решта позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 25.06.2017 по 31.12.2017 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 3, 10, 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи):

організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей;

ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою « 1 – пільга», в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків;

вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;

надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою « 2-пільга».

Отже, з огляду на вищевикладене, судова колегія відхиляє доводи відповідача, що рішенням про районний бюджет на 2017 рік управління соціального захисту населення Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області не було визнанно головним розпорядником для оплати пільг з послуг зв'язку, адже до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення на території Каланчацького району, і саме відповідач зобов'язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту населення, а також відсутність призначень на здійснення таких програм в місцевому бюджеті, а відтак і відсутність у управління соціального захисту населення можливості здійснити ці виплати, оскільки відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність органу державної влади чи місцевого самоврядування та не є підставою для уникнення від виконання зобов'язання. Відповідна правова позиція викладена в рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України», яка застосовується судом як джерело права на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» зазначено, що: «Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань».

Отже, за змістом частини 2 статті 617 ЦК України, частини 2 статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №921/177/17-г/14, від 21.02.2018 у справі №923/1292/16, від 16.03.2018 у справі №909/395/17, від 16.03.2018 у справі №911/1573/17, від 17.04.2018 у справі № 911/4249/16.

До того ж, судова колегія звертає увагу, що в силу ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України, яка є спеціальною для спірних правовідносин щодо інших викладених у вказаній статті норм, які регулюють загальний порядок взяття бюджетних зобов'язань та на які посилається відповідач, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Тобто, право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в 2017 році підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що Законом про Державний бюджет України та відповідними рішеннями органу місцевого самоврядування Каланчацького району видатків на ці потреби не було передбачено, оскільки законодавство, що визначає фінансові зобов'язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство похідний від нього характер.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції констатує, що відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

До того ж, суд звертає увагу, що у рішенні №26-рп/2008 від 27.11.2008 у справі №1-37/2008 Конституційний Суд України зазначив, що: «Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов'язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства.

З огляду на вищевикладене судова колегія дійшла висновку, що на наявність у особи певного права, а у держави відповідного фінансового зобов'язання впливає не закон про Державний бюджет та похідні від нього акти (бюджетний розпис, кошторис тощо), а нормативно-правовий акт, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин.

Отже, судова колегія встановила, що з січня по грудень 2017 року позивач надав телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян на суму 42 858,57 грн., які підлягають відшкодуванню відповідно до вищевказаного законодавства. З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції, відповідач компенсував частину вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в розмірі 10 001,87 грн. (т.1, а.с. 214), у зв'язку з чим, господарський суд обґрунтовано закрив провадження у справі в частині стягнення 10 001,87 грн., проте, помилково відмовив у задоволенні позову в частині залишку заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 32 856,70 грн. (42 858,57 грн. – 10 001,87 грн.), яка також підлягає задоволенню та стягненню з Управління на користь ПАТ «Укртелеком».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду Херсонської області прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, в частині відмови у задоволенні позову, у зв'язку з чим останнє підлягає в цій частині скасуванню, а позовна заява - задоволенню.

Відповідно до пунктів «б», «в» ч. 4 ст. 282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються судом апеляційної інстанції на Управління соціального захисту населення Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області згідно п.2 ч.1 ст.129, ст.130 ГПК України.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на Управління соціального захисту населення Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області з їх відшкодуванням на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» на підставі ст.ст.129, 282 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» - задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 12.11.2018 у справі №923/850/18 в частині відмови у позові скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову, виклавши резолютивну частину рішення у наступній редакції:

« 1. Провадження у справі в частині стягнення 10001,87 грн. закрити.

2.Позов Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» - задовольнити.

3. Стягнути з Управління соціального захисту населення Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області (75800 Херсонська область, Каланчацький район, смт. Каланчак, вул. Херсонська, буд. 11, код ЄДРПОУ 03198221) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (73000 м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 41, код ЄДРПОУ 01188661) – 32 856,70 грн. заборгованості.

4. Стягнути з Управління соціального захисту населення Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області (75800 Херсонська область, Каланчацький район, смт. Каланчак, вул. Херсонська, буд. 11, код ЄДРПОУ 03198221) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (73000 м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 41, код ЄДРПОУ 01188661) – 1 762,00 грн. судового збору сплаченого за подання позову».

Стягнути з Управління соціального захисту населення Каланчацької районної державної адміністрації Херсонської області (75800 Херсонська область, Каланчацький район, смт. Каланчак, вул. Херсонська, буд. 11, код ЄДРПОУ 03198221) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Херсонської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (73000 м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 41, код ЄДРПОУ 01188661) – 2 643,00 грн. судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідні накази.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Датою ухвалення та складання повного судового рішення є 11.02.2019.

Головуючий суддя                                                             Аленін О.Ю.

Суддя                                                                                 Лавриненко Л.В.

Суддя                                                                       Філінюк І.Г.