Постанова

від 05.02.2019 по справі 910/2407/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2019 р. Справа№ 910/2407/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Хрипуна О.О.

Суліма В.В

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Зарічна Н.В. - директор

від позивача: Суховенко О.В., адвокат, представник згідно ордеру серії КС № 428775 від 28.01.19

від відповідача: Дегтярьов Є.В., адвокат, представник згідно ордеру серії ЛГ № 002121 від 18.09.18

від третьої особи: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2018 року (повний текст складено 30.10.2018 р.)

у справі № 910/2407/18 (суддя Морозов С.М. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М2 Україна",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес",

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЛГ",

про стягнення 507 859,12 грн., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "М2 Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення 507 859,12 грн., з яких 480815,17 грн. збитків, витрати на отримання висновку Торгово-промислової палати у розмірі 7 100,00 грн., 17 888,96 грн. пені та 2 054,99 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 04.10.2017р. по 24.11.2017р. (т.І, а.с.10-16).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2018 року у справі №910/2407/18 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Трансвосток Експрес" на користь ТОВ "М2 Україна" 480 815,17 грн. завданих збитків, 7 100,00 грн. вартості додаткових витрат, понесених для визначення розміру збитків та 7 318,73 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено (т.ІІ, а.с.185-199).

13 листопада 2018 року, ТОВ "Трансвосток Експрес" звернулось з апеляційною скаргою від 13 листопада 2018 року на рішення Господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2018 року у справі № 910/2407/18, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 листопада 2018 року, апеляційна скарга ТОВ "Трансвосток Експрес" у судовій справі № 910/2407/18 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Сулім В.В., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03 грудня 2018 року у справі №910/2407/18 апеляційну скаргу ТОВ "Трансвосток Експрес" на рішення Господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2018 року залишено без руху та зазначено, що ТОВ "Трансвосток Експрес" має право усунути недоліки.

06 грудня 2018 року від ТОВ "Трансвосток Експрес" надійшла заява про виправлення недоліків.

13 грудня 2018 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Сулім В.В., Хрипун О.О.) відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2407/18 за апеляційною скаргу ТОВ "Трансвосток Експрес" на рішення Господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2018 року у справі № 910/2407/18, розгляд якої призначено на 29 січня 2019 року.

09 січня 2019 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

29 січня 2019 року у судовому засіданні оголошено перерву до 05 лютого 2019 року.

04 лютого 2019 року від позивача надійшло клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів по справі та долучення доказів до матеріалів справи.

Представник ТОВ "Транвосток Експрес" у судовому засіданні 05 лютого 2019 року надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та винести нове рішення, яким у задоволенні відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні 05 лютого 2019 року директор та представник ТОВ "М2 Україна" надали пояснення, в яких заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник ТОВ "ФЛГ" у судове засідання 05 лютого 2019 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у розумінні ст.ст. 120, 242 ГПК України та ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", що підтверджується Реєстром на відправлення кореспонденції з повідомлення, а також шляхом опублікування у Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали від 29.01.2019 р. про оголошення перерви (http://reyestr.court.gov.ua/Review/79543869).

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника третьої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.

21 вересня 2015 року між ТОВ "М2 Україна" (далі - позивач), як замовником та ТОВ "Трансвосток Експрес" (далі - відповідач), як експедитором укладено Договір №RFF 424/09/15 LC транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні (далі - Договір), за умовами якого експедитор прийняв на себе зобов'язання щодо виконання або організації виконання за рахунок замовника транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень вантажів у міжнародному сполучення та територією України, що визначаються замовником у заявці, що є невід'ємною частиною цього договору (далі - послуги транспортного експедирування) (т.І, а.с. 60-67).

Відповідно до п. 1.5 Договору транспортного експедирування, у строк не пізніше одного дня після отримання Заявки Експедитор повинен підтвердити прийняття Заявки до виконання на умовах, що викладені в ній, або, при неможливості здійснення перевезення на умовах, викладених у Заявці, запропонувати інші умови здійснення перевезення. В підтвердженій Заявці Експедитор повідомляє Замовнику розмір плати Експедитору.

За змістом п. 1.6 Договору транспортного експедирування, для цілей даного Договору підтверджена Заявка, після підписання її Сторонами, буде розглядатись як додаток до даного Договору, що є невід'ємною його частиною. Сторони домовилися, що підтверджена Заявка, надіслана за допомогою факсимільного зв'язку, має силу оригіналу до того часу, поки оригінал не буде підписаний сторонами.

Заявки до Договору є невід'ємними частинами даного Договору - як оригінали, так і факсимільні або скановані копії (п. 7.5 Договору).

У матеріалах справи наявна копія заявки № 6 на перевезення вантажу автомобільним транспортом за договором (у якій міститься надрукована дата 19.07.2017р., яка виправлена кульковою ручкою на дату - 11.09.2017р.), з адресою навантаження у Німеччині та відвантаження в Україні, найменування вантажу "Лента Зип-Лок" 7 палет, дата подання під навантаження 14.09.2017. Заявка містить біля графи "експедитор" відтиск печатки відповідача та підпис, а також напис наступного змісту: "підтверджена експедитором факсимільна копія цієї заявки має юридичну силу та є підтвердженням зі сторони перевізника, факти прийняття до виконання" (т.І, а.с. 68).

У матеріалах справи наявна копія електронної митної декларації (форма МД-2) ІМ40ДЕ, у графі 31 якої (вантажні місця та опис товару) зазначено: "ламінована бумага для скрол-білбордів 315х100м - 102 рулонів. Ламінована бумага для скролл-білбордів 31 див. доп. " У графі "46 статистична вартість зазначено 907,93538", а у графі "42 ціна товару" - "27844,84". У документі "до графи 2" зазначено "місць - 7" (т.І, а.с. 70-71).

У наявній в матеріалах справи копії міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) б/н від 21.09.2017р., зазначено, що перевезення здійснювалось автомобілем реєстраційний номер НОМЕР_1/НОМЕР_2 в місці відправлення завантажено 7 піддонів з найменуванням вантажу двосторонній ламінований папір для широкоформатного друку реклами, пакувальний лист №201709, інвойс № СІ20170718 від 18.07.2017. У графі 24 міститься рукописний напис наступного змісту: "груз прибыл в поврежденном стостоянии, точное количество поврежденного груза уточняется и будет заявлено позже" (т.І, а.с. 72).

27 вересня 2017 року представником перевізника ОСОБА_5 та вантажоотримувача складено Акт про несхоронність вантажу під час перевезення, у якому зазначено про те, що: "на автомобілі марки ДАФ НОМЕР_1 по СМR б/н від 21.09.2017 р. на склад вантажовідправником завантажено папір в рулонах 105 рулонів, загальною вагою 6300 кг, вантаж запакований на дерев'яних піддонах в поліетиленову плівку по кількості 7. Транспортний засіб не опломбовано. Вантаж перевантажували у Польщі. Вантаж доставлено на склад вантажоотримувача за адресою м. Житомир, вул. Бульби Боровця, 40. При відвантаженні виявилось, що 47 рулонів пошкоджене пакування, а сам матеріал у кількості 41 рулон отриманий у мокрих піддонах. При первинному огляді можливо встановити, що ватаж змістився під час перевезення або навантаженні" (т.І, а.с. 73).

Також у матеріалах справи міститься Акт виявлення недоліків товару від 03.10.2017 (т.І, а.с. 215).

У Експертному висновку Київської торгово-промислової палати України №І-1682 від 03.10.2017 р. зазначено, що: 47 рулонів з папером шириною 315мм, довжиною 100метрів мають пошкодження пакування з проникненням крапель води під пакувальну плівку по всій довжині, рулони вологі по всьому намотуванню в глибину, у тому числі 11 рулонів мають механічні пошкодження у вигляді вм'ятин, подряпин, побитостей на матеріалі, потертостях по краях рулону, пошкодження упаковки. Поверхня кожного рулону має розводи блідо-жовтого кольору різних розмірів по всій довжині, точкові плями плісняви на поверхні паперу, деформацію та склеювання паперу у підсохлих місцях рулону." (т.І, а.с. 217).

На підтвердження замовлення проведення експертизи ТОВ "ХК "Адванс", замовник ТОВ "М2 Україна" позивачем надано адресовану ТПП України заявку на проведення експертизи, з гарантуванням сплати вартості послуги з проведення експертизи товару позивачем надано рахунок на оплату, акт наданих послуг та платіжне доручення на суму 7100 грн. (т.І, а.с. 99-101, 102).

Позивач вказує, що ним направлено відповідачу претензію вих. № 03/10 від 03.10.2017р. на суму 480 815,17 грн., до якої було долучено довідку-розрахунок збитків, копію міжнародної товарно-транспортної накладної з відміткою про пошкодження вантажу, акт про несхоронність вантажу, диск та фото таблиці на підтвердження неналежного перевезення вантажу, яка згідно повідомлення про вручення поштового відправлення отримана останнім 19.10.2017р., проте залишена без відповіді та задоволення відповідача, що підтверджується в тому числі наданою позивачем Довідкою обслуговуючого банку вих. № Д1-В71/62-634 від 28.02.2018р. про відсутність надходження коштів на рахунок (т.І, а.с. 107-110).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не забезпечено схоронність ввіреного йому на підставі договору транспортного експедирування та поданої позивачем заявки вантажу (товару), внаслідок чого його було пошкоджено. Розмір завданих збитків позивач вираховує, виходячи з вартості вантажу згідно вантажної митної декларації на підставі п. 4.6. Договору та довідки-розрахунку від 03.10.2017р., відтак збитки, які має відшкодувати відповідач (вартість пошкоджених 47 рулонів) становлять 480 815,17 грн.

У апеляційній скарзі відповідач зазначає про відсутність у позивача підстав висувати претензії щодо розміщення вантажу в транспортному засобі з огляду на не зазначення ним особливих умов для перевезення та невірне застосування судом першої інстанції положень ст. 10 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність". Відповідач вказує, що судом першої інстанції не встановлено складу правопорушення в діях відповідача та припускає, що вантаж було пошкоджено до прийняття його відповідачем до перевезення. За доводами відповідача, суд не прийняв до уваги акт несхоронності вантажу від 27.09.2017 року де зазначено, що "упаковка поддона не была нарушена" "попадание влаги внутрь рулонов произошло до момента упаковки" та "показання свідка", у яких вказано аналогічну інформацію. Відповідач вказує на не встановлення судом належності саме позивачу права на товар та те, що у експертному висновку є посилання на контракт № 20170718 від 18.07.2017 про купівлю-продаж товару, проте матеріали справи копії такого договору не містять. Відповідач вказує на відсутність підстав для врахування висновку експерта, оскільки суб'єкт оціночної діяльності не несе відповідальності за достовірність даних, використаних для складання висновку, не був повідомлений про кримінальну відповідальність, а висновок не підтверджує неможливості використання в подальшому товару по його призначенню та характеру пошкоджень. Відповідач також заперечує проти розміру збитків та вказує на неправомірність включення позивачем витрат на проведення експертного дослідження до ціни позову, безпідставність сплати таких коштів третій особі (посереднику як вказує відповідач), завищення таких витрат. Також відповідач вказує, що претензія TOB "M2 Україна" не відповідала визначеним договором вимогам.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що: відповідач у випадку необхідності отримання інструкцій був не позбавлений можливості зробити запит на її отримання і не приступати до виконання обов'язків до цього моменту; вартість товару визначена у вантажній митній декларації; позивачем доведено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення; позивач не виключає той факт, що вантаж був упакований повторно в процесі перевезення; відсутність доказів іншого від того, що вантаж, прийнятий відповідачем до перевезення, був у належному стані; посилання на контракт, за яким позивачем придбано товар міститься у ВМД, в якій в т.ч. позивач зазначений як одержувач, а також посилається на можливість ідентифікації та визначення приналежності товару на підставі Доповнення 1 до ВМД, Рахунку-фактури (інвойсу) та CMR б/н від 21.09.2017 р.; пошкодження 47 рулонів вартістю 480 815,17 грн. підтверджується Актом про несхоронність вантажу від 27.09.2017 р.; У експертному висновку №1-1682 від 03.10.2017 р. описані пошкодження та встановлено наявність дефектів якості у 47 рулонах; твердження відповідача є припущеннями; умовами Договору не передбачений обов'язок Замовника викликати Експедитора при наявності претензій до вантажу; приймання-передача вантажу від відповідача (експедитора) позивачу вантажоотримувачу відбулася із зазначенням вже наявних пошкоджень вантажу, а саме упаковка пошкоджена, упаковка за зовнішнім виглядом не відповідає тій, що зображена на фото постачальника, опломбований не був не лише вантаж, а й автомобіль (про що зазначено в Акті несхоронності вантажу).

У "клопотанні про встановлення додаткового строку для подання доказів по справі та долучення доказів до матеріалів справи" позивач вказує, що : належним доказами для визначення розміру збитків є надана ним електронна вантажна митна декларація, у якій міститься визначення митної вартості товару. З огляду на те, що здійснення оплати за товар позивачем не викликало сумнівів (оскільки імпортно-експортні операції підлягають валютному контролю), у позивача не було необхідності подати докази оплати товару до суду першої інстанції. Зважаючи на це, позивач просив суд апеляційної інстанції прийняти докази, що підтверджують оплату товару (пошкодженого вантажу), а саме: контракт №201707І8 від 18.07.2017 р.; рахунок-фактуру (інвойс) №РІ20170718 та платіжне доручення №15 від 10.08.2017 р. Також позивач вказує, що у зв'язку із фактичним знищенням частини товару, його подальше використання та (або) реалізація стали неможливими, з огляду на що, вказані матеріальні цінності були списані, а тому позивач просив суд прийняти докази, що додатково підтверджують спричинення збитків позивачу (неможливість подальшого використання товару у виробництві чи реалізації), а саме: акт списання товарів № 10 від 15.12.2017 р.; довідка про списання товару № 03/12 від 20.12.2017 р.

Враховуючи те, що фактично позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ВМД та експертний висновок Київської торгово-промислової палати, а надані додатково докази лише роз'яснюють та доповнюють, визначені первісно поданими доказами обставини, колегія суддів приходить до висновку про можливість врахування додатково поданих доказів в процесі апеляційного перегляду справи.

З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст.22 ЦК України збитками є в т.ч.: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч. 2 ст. 224 ГК України).

Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються в т.ч.: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства ; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення : протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності ), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ст. 614 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування , якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України).

Тобто, обов'язок по доведенню перших трьох складових цивільного правопорушення покладено на кредитора, а обов'язок по доведенню відсутності вини покладено на боржника.

Згідно зі ст. 144 ГК України, майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом.

Згідно до ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 929 ЦК України, що кореспондується зі ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

За змістом п. 7.3 Договору, Договір складений і підписаний у двох екземплярах, які мають однакову юридичну силу - по одному для кожної із Сторін. Факсимільні копії Договору та інших документів, які відносяться до даного Договору, мають ту ж юридичну силу, що й оригінали до моменту одержання Сторонами останніх. Надання оригіналів згодом є обов'язковим.

Враховуючи викладене, факсимільна копія Договору та заявки №6 від 11.09.2017 р., мають ту ж юридичну силу, що й оригінали до моменту одержання Сторонами останніх , при цьому сторони факт укладення договору та прийняття до виконання заявки №6 не заперечували.

Відповідно до частин 11, 12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом, в тому числі, може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Факт прийняття відповідачем вантажу позивача до перевезення підтверджується копією товарно-транспортної накладної № б/н від 21.09.2017р.

Згідно ч. 1 ст. 933 ЦК України клієнт зобов'язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов'язків, встановлених договором.

Відповідно до п. 2.2.2. та п. 2.2.4. Договору на замовника покладаються обов'язки щодо підготовки вантажу до перевезення, забезпечення упаковки та кріплення вантажу, які б гарантували його цілісність під час транспортування.

Положення про те, що заявка на перевезення повинна містити в т.ч. вимоги та іншу необхідну інформацію та інші вказівки замовника щодо виконання та організації виконання експедитором транспортно-експедиторських послуг також викладено у п. 1.4 Договору.

Разом з тим, відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 933 ЦК України експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі.

Згідно ст. 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор має право не приступати до виконання обов'язків за договором транспортного експедирування до отримання від клієнта всіх необхідних документів та іншої інформації щодо властивостей вантажу, умов його перевезення, а також іншої інформації, необхідної для виконання експедитором обов'язків, передбачених договором транспортного експедирування.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вимоги щодо виконання правил чи надання інструкцій щодо розміщення вантажу, складання вантажу у певній формі відповідач мав висувати на стадії прийняття вантажу до перевезення, а у випадку ненадання клієнтом документів та необхідної інформації відповідач був не позбавлений права відкласти виконання своїх обов'язків за договором до надання позивачем документів та інформації в повному обсязі.

При цьому, відповідач взяв на себе зобов'язання організувати перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом, обраним позивачем, та уклав від свого імені (як вказує сам відповідач), Договір перевезення вантажу №19/09-17 від 19.09.2017р. з перевізником - ТОВ "ФЛГ" (третя особа у справі) за заявкою № 6 від 11.09.2017р., тобто прийняв заявку позивача до виконання.

Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги про невірне застосування до спірних правовідносин положень ст. 10 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" та щодо відсутності у позивача підстав висувати претензії щодо розміщення вантажу в транспортному засобі з огляду на не зазначення ним особливих умов для перевезення.

Статтею 932 ЦК України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Статтею 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція) визначено, що для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

За змістом ст. 934 ЦК України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

В п. 2.1.9. Договору експедитор бере на себе зобов'язання забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій особі вантажоодержувача.

Згідно ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником , і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

У вантажній митній декларації та у міжнародній транспортній накладній на перевезення вантажу зазначено вид товару, код товару згідно УКТ ЗЕД, вид упаковки (палета), кількість місць, вагу, тощо, а з умов договору та заявки на перевезення не вбачається особливих умов, які мав надавати позивач для перевезення вантажу.

Міжнародною товарно-транспортною накладною № б/н від 21.09.2017р. та №8640844 від 14.09.2017р. підтверджується та не заперечується відповідачем, що вантаж перезавантажувався у Польщі. Разом з тим, вказані документи не містять відміток щодо пошкодження вантажу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у матеріалах справи відсутні докази на спростування того, що вантаж був прийнятий відповідачем до перевезення у належному стані.

При цьому, відповідачем не надано доказів того, що прийнятий до перевезення вантаж було пошкоджено до прийняття його відповідачем до перевезення , а відповідно і відсутності своєї вини у заподіянні позивачу шкоди.

У заяві свідка ОСОБА_5 (водія транспортного засобу, яким здійснювалась доставки вантажу), на яку посилається відповідач зазначено про те, що під час завантаження товару в Республіці Польщі 21.09.2017р. він не бачив жодних ознак неправильного фасування і вологості, а також те, що після розірвання плівки виявилось, що рулони вологі (т.І, а.с. 230).

При цьому, у Акті про несхоронність вантажу під час перевезення від 27.09.2017 р., складеного за участі ОСОБА_5 вказано те, що: "При відвантаженні виявилось, що 47 рулонів пошкоджене пакування, а сам матеріал у кількості 41 рулон отриманий у мокрих піддонах. При первинному огляді можливо встановити, що ватаж змістився під час перевезення або навантаженні" (т.І, а.с. 73).

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, Акт про несхоронність вантажу не може достеменно свідчити про те, що пошкодження вантажу відбулось через неналежне його упакування та розміщення у транспортному засобі.

Вказане у сукупності з тим, що у CMR 8640844 зазначено, що первинне навантаження відбулось у м. Крефельд (Німеччина) 14.09.2017 р., кінцевим місцем доставки є Україна, а перевантаження здійснювалось у м. Блоне (Польща), що також відображено у CMR від 21.09.2017 р. (у комплексі із рукописним застереженням про те, що: "груз прибыл в поврежденном стостоянии, точное количество поврежденного груза уточняется и будет заявлено позже ") з урахуванням положень договору, якими встановлено зобов'язання експедитора забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій особі вантажоодержувача, спростовує доводи відповідача щодо відсутності його вини у незбереженні вантажу.

Враховуючи викладені обставини з урахуванням прийняття відповідачем вантажу до перевезення та не зазначення про будь-які пошкодження вантажу у міжнародній транспортній накладній № 8640844 від 14.09.2017р., колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що показання свідка ОСОБА_5 не спростовують доводів позивача про те, що вантаж був пошкоджений у проміжок часу між прийняттям товару до перевезення і його видачею вантажоотримувачу (позивачеві).

Відповідно до положень ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки , а також за будь-яку затримку доставки. Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику (ч. 1 ст. 18 Конвенції).

Зазначені норми передбачають принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 17.05.2018р. у справі № 907/603/17.

Разом з тим, відповідачем не доведено відсутності вини (умислу чи необережності) у заподіянні збитків позивачеві, які виникли в результаті пошкодження отриманого до перевезення вантажу.

Згідно п. 4.6. Договору у разі повної або часткової втрати, нестачі, псування, пошкодження або знищення вантажу, що відбулось в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення і його здачею вантажоодержувачу експедитор відшкодовує замовнику вартість такого вантажу, не більшу вартості втраченого (невистачаючого, зіпсованого, пошкодженого, знищеного) вантажу, вказаної у товаро-супровідних документах.

У п. 6.2. Договору сторони погодили, що при пред'явленні письмової претензії зацікавлена сторона зобов'язана надати іншій стороні документи, що підтверджують спричинений збиток, зокрема, розрахунок такого збитку, експертний висновок, що встановлює факт нанесення збитку, причини його виникнення і розмір спричиненої шкоди (6.2.1), товарно-транспортну накладну (CMR, ТТН та ін.) з відміткою про пошкодження вантажу, вказуючи кількість пошкоджених, транспортних упаковок (п. 6.2.3), акт прийому-передачі товару з відміткою про пошкодження та збитки (п. 6.2.4), акт виданий Торгово-промисловою Палатою України у випадку коли розмір збитку становить більше 1 000 дол. США в гривні по курсу НБУ на день виставлення претензії (п. 6.2.5).

Отже умовами п. 6.2 Договору визначено, що належним доказом , який підтверджує спричинений позивачу збиток є Експертний висновок Торгово-промислової палати . Обставин щодо невідповідності наданого позивачем Експертного висновку Торгово-промислової палати № І-1682 від 03.10.2017р. положенням ст. ст. 76-79 ГПК України, відповідачем не наведено, а посилання на його невідповідність вимогам ст. 98 ГПК України (які встановлюються до висновку експерта) є безпідставними з огляду на те, що виконання та надання зазначеного висновку передбачено умовами договору . Клопотань щодо проведення експертизи відповідачем не заявлено.

У Експертному висновку Київської торгово-промислової палати України №І-1682 від 03.10.2017 р. зазначено, що: "47 рулонів з папером шириною 315мм, довжиною 100метрів мають пошкодження пакування з проникненням крапель води під пакувальну плівку по всій довжині, рулони вологі по всьому намотуванню в глибину , у тому числі 11 рулонів мають механічні пошкодження у вигляді вм'ятин, подряпин, побитостей на матеріалі, потертостях по краях рулону, пошкодження упаковки. Поверхня кожного рулону має розводи блідо-жовтого кольору різних розмірів по всій довжині, точкові плями плісняви на поверхні паперу, деформацію та склеювання паперу у підсохлих місцях рулону./…/ За заявою замовника експертизи товар надійшов згідно наступних документів, пред'явлених експерту: Контракт №20170718 від 18.07.2017р. між Компанією "І.K.MED1A SYSTEMS LTD", Республіка Кіпр (Продавець) та TOB "M2 Україна", Україна (Покупець), про купівлю-продаж товару; Комерційний інвойс № СІ 20170718 від 18.07.2017р.. в якому зазначено: ламінований папір для скроллерів 3,15*100м, 102 роли - 32130м.кв.; ламінований папір для скроллерів 3,15*150м, 3 роли - 1418м.кв.; CMR без номеру від 21.09.2017р., в якій зазначено: Paper for large format printing advertising. 7 місць, 6258кг, а/м AC 1623AT/AC3873XX; Пакувальний лист №: 201709 від 08.09.2017р.. в якому зазначено: Paper for large format printing advertising. 7 місць, 315смx100м. 105 рулонів, маса брутто 6258кг. маса брутто рулонів 6006кг, нетто паперу 5523кг. Крім того, експерту пред'явлено Акт про незбереження вантажу при перевезенні б н від за підписами представника перевізника ОСОБА_5 та представника вантажоотримувача ОСОБА_9" (т.І, а.с. 75-76). Вказаний висновок складено експертом Камешко Л.А. та скріплений печаткою Київської ТПП, на підтвердження у вказаної особи повноважень експерта позивачем надано копію посвідчення експерта Київської ТТП (т.І, а.с. 217).

Тобто, вказаним висновком підтверджується пошкодження 47 рулонів з потраплянням крапель води під пакувальну плівку по всій довжині та їх вологість по всьому намотуванню в глибину , а також те, що 11 рулонів з цих 47, мають механічні ушкодження.

Зовнішній стан товару документально підтверджується 44 фотознімками, що додаються до експертного висновку та є його невід'ємною частиною.

При цьому, Експертним висновком № І-1682 підтверджується також факт придбання позивачем товару (який був прийнятий до перевезення відповідачем) за угодою з Компанією "І.К.МEDIA SISTEMS LTD" та те, що оплата цього товару мала бути здійснена відповідно до комерційного інвойсу, у якому також визначено специфікацію товару.

Крім того, з метою конкретизації вказаних обставин позивачем надано до матеріалів справи копію контракту №20170718 від 18.07.2017 р., комерційний інвойс №РІ 20170718, а також платіжне доручення в іноземній валюті №15 від 10.08.2017 р. на суму 27844,43 євро з призначення платежу "попередня оплата за папір у відповідності до контракту №20170718 від 18.07.17 інвойс №РІ20170718".

Щодо доводів відповідача про недоведеність позивачем того, що товар був зіпсований та не підлягає подальшому використанню, а вартість знецінення не наведена, слід зазначити наступне.

Відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов'язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення (ч. 1 ст. 23 Конвенції).

Статтею 25 Конвенції передбачено, що у випадку пошкодження вантажу перевізник сплачує суму, що відповідає знеціненню вантажу, яке обчислюється з вартості вантажу, яка встановлена відповідно до пунктів 1, 2 і 4 статті 23.

Розмір компенсації не може, однак, перевищувати: a) у випадку пошкодження всієї відправки, суми компенсації, яка підлягала б сплаті при втраті всього вантажу; b) у випадку пошкодження лише частини відправки, суми, яка підлягала б сплаті при втраті тієї частини вантажу, яка виявилася пошкодженою.

Факт пошкодження вантажу і характер таких пошкоджень (проникнення крапель води під пакувальну плівку по всій довжині , рулони вологі по всьому намотуванню в глибину, поверхня кожного рулону має розводи блідо-жовтого кольору різних розмірів по всій довжині, точкові плями плісняви на поверхні паперу, деформацію та склеювання паперу у підсохлих місцях рулону) та причину пошкодження (потрапляння вологи/намокання), а також загальну кількість пошкодженого товару підтверджено Експертним висновком Торгово-промислової палати № І-1682 від 03.10.2017р.

Крім того на спростуванні доводів відповідача, позивачем додатково, у підтвердження неможливості подальшого використання товару надано акт списання товарів № 10 від 15.12.2017 р. та довідку про списання товару № 03/12 від 20.12.2017 р.

Згідно вантажної митної декларації загальна кількість вантажу складає 105 рулонів вартістю 27844,84 євро, що еквівалентно 907935,38 грн. та зазначено у графі "статистична вартість", крім того ПДВ 181587,08 грн. Загальна вартість товару у розмірі 27844,43 євро також підтверджується контрактом №20170718 від 18.07.2017 р., комерційним інвойсом №РІ 20170718 та платіжним дорученням в іноземній валюті №15 від 10.08.2017 р. на суму 27844,43 євро. При цьому у інвойсі зазначена однакова вартість квадратного метра кожної з позицій придбаного позивачем товару.

Враховуючи те, що у Експертному висновку зазначено про пошкодження 47 рулонів паперу шириною 315мм, довжиною 100метрів, вартість пошкоджених 47 рулонів становить 480815,17 грн., з розрахунку 10230,11 грн. за 1 рулон з огляду на наступний розрахунок: (315 см = 3,15 м; 3.15м х 100м х 102 рулони = 32 130 м.кв.; 3.15м х 150м х 3 рулони = 1 418 м.кв.; 32 130 м 2 + 1418 м 2 = 33 548 м.кв. - загальна площа поставленого паперу; 907 935,38 грн. (зазначена у ВМД статистична вартість) / 33 548 м.кв. . = 27,06 грн. (вартість 1 м.кв); 3.15м х 100м х 27,06 = 8 523,90 грн. (вартість 1 рулону 315см х 100м без ПДВ); 8523.90 грн. + 20% ПДВ = 10 230,11 грн. (вартість 1 рулону 315см х 100м з ПДВ); 10230,11грн. х 47 рулонів = 480 815,17 грн. (загальна сума збитків), що також підтверджується наданою позивачем довідкою про розмір заподіяної матеріальної шкоди (т.І, а.с. 106).

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність позивачем: факту пошкодження товару, прийнятого відповідачем до перевезення, розміру збитків, протиправної поведінка відповідача (щодо невиконання обов'язку зі збереження вантажу) через що позивачу завдано збитків (причинно-наслідковий зв'язок). Натомість відповідачем вказаних обставин не спростовано, а викладені у апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до припущень та належним чином не обґрунтовані.

Враховуючи те, що за заявкою вих. № 01/10 від 02.10.2017р. на проведення експертизи (адресованій Київські торгово-промисловій палаті) для визначення якості товару: папір з целюлозних волокон, з покриттям, з кодом 4811510000, у кількості 105 рулонів, країна виробник: Кіпр, за зовнішнім оглядом, на підставі рахунку на оплату №СС000000369 від 04.10.2017р., позивачем було оплачено послуги ТОВ "Холдингова компанія "Адванс" з проведення експертизи товару на суму 7100 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1971 від 06.10.2017р. на вказану суму та такі послуги згідно Акту надання послуг № 961 від 10.10.2017р. прийняті позивачем та те, що у випадку не пошкодження вантажу (товару), позивач не мав би нести зазначених витрат, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що понесення позивачем таких витрат перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із завданими відповідачем збитками та визначеною Договором процедурою їх підтвердження, з огляду на що також підлягають стягненню з відповідача. Також колегія суддів зазначає, що доказів невідповідності вартості послуг з проведення експертизи ринковим цінам та її завищення - відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення підлягає 480 815,17 грн. завданих (реальних) збитків, 7 100,00 грн. вартості додаткових витрат, понесених для визначення розміру збитків.

При цьому, колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010), а також те, що суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2018 року у справі № 910/2407/18 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес" на рішення Господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2018 року у справі № 910/2407/18 задоволенню не підлягає.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес" на рішення Господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2018 року у справі № 910/2407/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2018 року у справі №910/2407/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансвосток Експрес".

4. Справу №910/2407/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.О. Хрипун

В.В. Сулім

Дата складення повного тексту - 08.02.2019 р.