Рішення

від 07.02.2019 по справі 902/724/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" лютого 2019 р. Cправа № 902/724/18

Господарський суд Вінницької області у складі: судді Колбасова Ф.Ф ., при секретарі судового засідання Вознюк К.В. , розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДГАРАНТ"

до Комунального закладу "ОСОБА_1 МЕДИЧНОГО ПОСТАЧАННЯ"

про стягнення 883194,03 грн.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю б/н від 18.08.2018 р.;

відповідача: ОСОБА_3 - керівник, ОСОБА_4 - за довіреністю №288 від 12.11.2018 р.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДГАРАНТ" звернулося в Господарський суд Вінницької області із позовом до Комунального закладу "ОСОБА_5 МЕДИЧНОГО ПОСТАЧАННЯ" про стягнення 883294,03 грн.

Ухвалою від 13.11.2018 р. було відкрито провадження у справі № 902/724/18; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі було призначено на 13.12.2018 р.

Встановлено, що вірною назвою відповідача є Комунальний заклад "ОСОБА_1 МЕДИЧНОГО ПОСТАЧАННЯ".

Тому відповідачем у даній справі слід вважати Комунальний заклад "ОСОБА_1 МЕДИЧНОГО ПОСТАЧАННЯ", а не Комунальний заклад "ОСОБА_5 МЕДИЧНОГО ПОСТАЧАННЯ", як зазначено у позовній заяві.

Також позивачем невірно визначено ціну позову, оскільки сума складових ціни позову - 700314,24 грн інфляційних втрат та 182879,79 грн 3% річних складає 883194,03 грн, а не 883294,03 грн, як зазначено у позові.

Таким чином, суд самостійно визначає ціну позову - 883194,03 грн.

07.12.2018 р. від відповідача - Комунального закладу "ОСОБА_1 МЕДИЧНОГО ПОСТАЧАННЯ" до суду надійшов відзив на позовну заяву (лист № 307 від 06.12.2018 р.), в якому відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до п.8.5. договору від 22.10.2012 р., підписаного сторонами, після реєстрації замовником фінансових зобов'язань в органах Державного казначейства України, замовник не несе відповідальності за проходження платежів.

Відповідач посилався на те, що відповідно до укладеного договору та наданих позивачем видаткових накладних, він вчасно зареєстрував свої фінансові зобов'язання в Головному управлінні Державної казначейської служби у Вінницькій області, однак останнє не провело платежі. Кошти були призначені для конкретних цілей, визначених субвенцією та не могли бути витрачені на інші цілі.

Відповідач у відзиві на позов також просив залучити до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_6 управління державної казначейської служби України у Вінницькій області.

10.12.2018 р. засобами електронного зв'язку та 13.12.2018 р. засобами поштового зв'язку до суду надійшли письмові пояснення, зокрема щодо залучення до участі в справі в якості третьої особи Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області.

Згідно доданої позивачем до пояснень копії листа Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області від 15.11.2018 р. № 13-14/1512-5484, останнє на адвокатський запит повідомило, що кошти не були списані по причині їх відсутності на рахунках; станом на теперішній час у боржника за визначеними кодами програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів та кодами економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування, що унеможливлює здійснення ОСОБА_6 управлінням безспірного списання коштів.

Ухвалою суду від 13.12.2018 р. продовжено підготовче провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 07.02.2019 р.

На вказану дату прибули представники обох сторін.

Розглянувши клопотання відповідача про залучення до участі в справі в якості третьої особи Головного управління Державної казначейської служби у Вінницькій області, суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання, оскільки стороною у договорі та відповідальною за зобов'язанням особою по рішенню суду є відповідач.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні 07.02.2019 р. зазначили, що всі докази зібрані та вважають за можливе закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

Суд, отримавши письмову згоду всіх учасників справи, керуючись ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, постановив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено, що 22.10.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти за № 103.

Предметом даного договору визначено, що позивач зобов'язується до 31 грудня 2012 року поставити відповідачу товар, зазначений в специфікаціях до договору, а відповідач - прийняти і оплатити товар.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна цього договору становить 10779845,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки провадяться замовником наступним чином: попередня оплата згідно п. 1 постанови КМУ від 09.10.2006 р. №1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що накуповуються за бюджетні кошти" шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок учасника в обсягах відповідно до місячного плану асигнувань у разі відсутності фінансування - після поставки товару оплата здійснюється замовником по мірі надходження фінансування з Державного бюджету України.

Згідно п. 4.2. договору кожен платіж погашається поставкою товару не пізніше 3-х місяців з дня попередньої оплати.

В зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань по оплаті за цим договором, позивач звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення з відповідача 4727944,16 грн заборгованості, з яких: 2477770,00 грн основного боргу, 2005186,77 грн інфляційних втрат та 244987,39 грн 3% річних.

При цьому суми заявлених до стягнення 2005186,77 грн інфляційних втрат та 244987,39 грн 3% річних були розраховані позивачем по кожній накладній окремо, за загальний період з 24.11.2012 р. по 28.03.2016 р.

18.05.2016 р. Господарський суд Вінницької області ухвалив рішення у справі №902/272/16, яким задовольнив заявлений позов та стягнув з відповідача на користь позивача 2477770,00 грн основного боргу, 2005186,77 грн інфляційних втрат, 244987,39 грн. 3% річних та 70919,18 грн судового збору.

Згідно ч. 4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, встановлені рішенням Господарського суду Вінницької області від 18.05.2016 р. у справі №902/772/16 обставини мають преюдиційне значення для вирішення даного спору, в якому беруть участь ті ж самі сторони.

Таким чином, факт укладення 22.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДГАРАНТ" та Комунальним закладом "ОСОБА_1 МЕДИЧНОГО ПОСТАЧАННЯ" договору № 103 про закупівлю товарів за державні кошти, відповідно до якого позивач, згідно специфікації поставив відповідачу товар загальною вартістю 10779845,00 грн, не потребує повторного доведення. Також не потребує повторного доведення факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за вказаним договором.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України, статті 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Посилаючись на те, що відповідач до цього часу не виконав рішення Господарського суду Вінницької області від 18.05.2016 р. у справі № 902/272/16 та свої грошові зобов'язання за договором, позивач заявив вимоги про компенсацію втрат від інфляції та сплату трьох відсотків річних від простроченої суми, з яких: втрати від інфляції становлять 700314,24 грн, три відсотки річних від простроченої суми становлять 182879,79 грн.

Судом встановлено, що судове рішення від 18.05.2016 р. у справі № 902/272/16 відповідачем не виконано.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та відсотків річних аж до повного виконання грошових зобов'язань.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін за господарською операцією по поставці товару, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

За статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

У пункті 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктами 3.1 та 3.2 постанови визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

За змістом п. 7.1. постанови за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином суд вважає, що заявлені вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають чинному законодавству.

Судом перевірено за допомогою системи "ЛІГА ЗАКОН" розрахунок інфляційних втрат:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу 18.05.2016 - 01.11.2018 2477770 1.304 754341.67

За розрахунком сума інфляційних втрат є більшою, в зв'язку з чим позовні вимоги про їх стягнення судом задовольняються повністю в межах заявленої позивачем суми - 700314,24 грн.

Перевіркою розрахунку суми трьох відсотків річних помилок не виявлено, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, на суму 182279,79 грн.

Заперечення відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, не спростовують обставин, встановлених судом в ході розгляду даної справи.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача, відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального закладу "ОСОБА_1 МЕДИЧНОГО ПОСТАЧАННЯ" (ідентифікаційний код 00180315; адреса місцезнаходження: вул. Писарєва, 23, м. Вінниця, 21036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДГАРАНТ" (ідентифікаційний код 32157279; адреса місцезнаходження: вул. Дніпровська набережна, 26, м. Київ, 02132) інфляційні втрати в сумі 700314,24 грн, 3% річних в сумі 182879,79 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 13247,91 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України).

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 12 лютого 2019 р.

Суддя Колбасов Ф.Ф.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул.Дніпровська набережна, 26, м. Київ, 02132)

3 - представнику позивача ОСОБА_7 (вул. Саксаганського, 120, оф. 602, м. Київ, 01032)

4 - відповідачу (вул. Писарєва, 23, м. Вінниця, 21036)