Рішення

від 04.02.2019 по справі 903/968/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 лютого 2019 р. Справа № 903/968/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінір"

до відповідача: Індивідуального підприємця Віднічек Євгенії Володимирівни

про стягнення 14643,81 євро

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Замлинський С.С., адвокат;

від відповідача: н/з.

Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінір" звернулося до суду з позовною заявою до Індивідуального підприємця Віднічек Євгенії Володимирівни про стягнення 14643,81 євро заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Контракту № 01/11/2017 від 01.11.2017 року.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 02.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.02.2019 року, зобов'язано відповідача надати відзив на позов, позивача - відповідь на відзив.

04.02.2019р. на адресу суду від відповідача поступила заява (вх.№01-57/1387/19) в якій зазначає, що після відкриття провадження у справі відповідачем було частково оплачено 2000 євро, що підтверджується платіжним дорученням №7 від 08.01.2019р., решту заборгованості - 12643,81 євро (14643,81-2000) визнає в повному обсязі та просить розглядати справу за його відсутності.

У судовому засіданні представник позивача не заперечує проти ухвалення рішення у підготовчому засіданні у зв'язку з визнанням позову відповідачем, позовні вимоги в сумі 12643,81 євро, з врахуванням часткової оплати 08.01.2019р., підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Судом встановлено, що заяву про визнання позову (вх.№01-57/1387/19) підписано відповідачем - Індивідуальним підприємцем Віднічек Євгенією Володимирівною, визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, за даних обставин, судом прийнято визнання позову відповідачем.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Беручи до уваги визнання позову відповідачем, суд дійшов до висновку про можливість ухвалення рішення в підготовчому засіданні 04.02.2019р. на підставі ст. 185 Господарського процесуального кодексу України та дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

01.11.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю ВІНІР (далі - Продавець) і індивідуальним підприємцем Віднічек Євгенією Володимирівною (далі - Покупець), укладено Контракт №01/11/2017 (далі - Контракт) (а.с.9-11).

Згідно п.1.1. Контракту сторони домовились про продаж Продавцем і купівлю Покупцем продукції лісопереробної промисловості (шпону струганого твердих порід, пиломатеріалів та ін. (далі - Товар) - відповідної якості, в обумовленій кількості, за взаємовигідною ціною - згідно Специфікацій, що є невід'ємними частинами Контракту.

До Контракту укладено додатки, зокрема, Специфікацію №13 від 17.07.2018р.(а.с.14), Специфікацію №14 від 01.11.2018 року(а.с.20), Протокол №1 від 31.10.2018р., Протокол №2 від 31.10.2018 року(а.с.12-13).

Згідно Специфікації №13 від 17.07.2018 року до Контракту поставці підлягає шпон струганий дуб у кількості 7030 кв.м на загальну суму 8 727,90 євро.

Згідно Специфікації №14 від 01.11.2018 року до Контракту поставці підлягає шпон струганий дуб у кількості 4137 кв.м на загальну суму 5915,91 євро.

Протоколом №1 від 31.10.2018р. сторони домовились про пролонгацію Контакту до 01 листопада 2019 року (а.с.12).

18 липня 2018 року Позивачем здійснено митне оформлення і відвантаження Товару відповідачу згідно Контракту та Специфікації №13 від 17.07.2018р. на загальну суму 8727,90 євро, що підтверджується електронною вантажною митною декларацією UA205090/2018/057036, міжнародною ТТН А№071882 від 18.07.2018р., сертифікатом про походження товару №BY80700F2899 від 18.07.2018р., повідомленням про фактичне вивезення товару UA205090/2018/057036 (а.с.15-16, 18-19).

01 листопада 2018 року позивачем здійснено митне оформлення і відвантаження Товару відповідачу згідно Контракту та Специфікації №14 від 01.11.2018 року на загальну суму 5915,91 євро, що підтверджується електронною вантажною митною декларацією UA205090/2018/092232, міжнародною ТТН А№071885 від 01.11.2018р., сертифікатом про походження товару №BY80700F5406 від 01.11.2018р., повідомленням про фактичне вивезення товару UA205090/2018/092232 (а.с.21-22, 24-25).

Згідно п.5.3. Контракту, здійснення Покупцем платежів після відвантаження Товару допускається лише на строк, що не перевищує 30 календарних днів, наступних за днем передачі Продавцем Товару перевізнику і оформлення ВМД, і з письмової згоди сторін.

Згідно п.5.4. Контракту валютою платежів є євро, якщо інше не буде передбачено сторонами в письмовій формі.

18 серпня 2018 року минули граничні строки оплати за отриманий Товар згідно Контракту та Специфікації №13 від 17.07.2018р., Покупець(відповідач) не оплатив виставленого Продавцем (позивачем) Рахунку-фактури №13 від 17.07.2018р. (а.с.17).

04 грудня 2018 року минули граничні строки оплати за отриманий Товар згідно Контракту та Специфікації №14 від 01.11.2018р., Покупець(відповідач) не оплатив виставленого Продавцем(позивачем) Рахунку-фактури №14 від 01.11.2018р.(а.с.23).

Згідно зі статтею 36 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , порядок притягнення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може визначатися зовнішньоекономічними договорами (контрактами), якщо це не суперечить чинним законам України.

Відповідно до статті 38 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України Про міжнародне приватне право , у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України Про міжнародне приватне право , зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України Про міжнародне приватне право , суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Згідно п. 1.1. Протоколу №2 від 31.10.2018р. до Контракту сторони дійшли домовленості викласти п.10.2 Контракту в наступній редакції: Відносини сторін в рамках даного Контракту регулюються матеріальним правом України. Всі спори і розбіжності, які будуть виникати в результаті виконання цього Контракту чи у зв'язку з ним, підлягають вирішенню в Господарському суді Волинської області в місті Луцьку (Україна) згідно з процесуальним правом України. Місце проведення засідань місто Луцьк, мова судочинства українська .

Згідно п.10.3 Контракту правом, яке регулює даний Договір (Контракт) є матеріальне право України.

З огляду на викладене, до змісту правовідносин, які виникають із вказаного Контракту, підлягає застосуванню право України, а спір підлягає розгляду в Господарському суді Волинської області.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено,що майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 ГК України та статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між ними Контракт №01/11/2017 від 01.11.2017р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався.

Частина 1 статті 662 ЦК України встановлює, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи слідує, що заборгованість відповідача перед позивачем при відкритті провадження у справі (02.01.2019р.) за отриманий Товар згідно Контракту становила 14643,81 Євро (8727,90 Євро + 5915,91 Євро), а тому позовна вимога позивача на день відкриття провадження у справі була підставною.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Враховуючи, що відповідач здійснив оплату основного боргу в сумі 2000 євро після порушення провадження у справі (платіжне доручення №7 від 08.01.2019р.), суд закриває провадження у справі на суму 2000 євро у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи визнання відповідачем позову, часткову оплату заборгованості після порушення провадження у справі, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути 12643,81 євро (залишок несплаченого боргу).

Згідно ст.ст. 129, 130 ГПК України судовий збір в сумі 6878,15 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 130, ч.3 ст.185, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Закрити провадження у справі на суму 2000 євро.

2. Стягнути з Індивідуального підприємця Віднічек Євгенії Володимирівни (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінір" (43024, Україна, Волинська обл., місто Луцьк, просп. Відродження, будинок 24, офіс 11, код ЄДРПОУ 38339705) 12643,81 євро заборгованості, а також 6878,15 грн. витрат по судовому збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено

12.02.2019

Суддя С. В. Костюк