Ухвала

від 05.02.2019 по справі 908/2504/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 26/128/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

05.02.2019 Справа № 908/2504/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Судя ОСОБА_1, розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Інтернешнл» , 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 30964777

до відповідача -1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУД ЕНД СЕРВІС» , 69002, м. Запоріжжя, вул. Шкільна, 32, код ЄДРПОУ 41057121

до відповідача -2 S&W International GmbH ImZemmer 4 D - 52152 Simmerath Postbank AG, D - 60290 Frankfurt, Germany, BIC :PBNKDEFF590, IBAN: DE57440100460221352467 euro, IBAN: DE12590100660901864664 USD

про стягнення 19 285 449,05 грн. та 2 500,00 грн. штрафу

поданої в межах справи № 908/2504/18

Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГУД ЕНД СЕРВІС» , код ЄДРПОУ 41057121 (вул. Шкільна, 32, м. Запоріжжя, 69002)

За участю представників сторін: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.12.2018 року відкрито провадження у справі № 908/2504/18 про банкрутство відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУД ЕНД СЕРВІС» , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_2.

В межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУД ЕНД СЕРВІС» , Товариство з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Інтернешнл» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГУД ЕНД СЕРВІС» та S&W International GmbH ImZemmer 4 D - 52152 Simmerath Postbank AG, D - 60290 Frankfurt, Germany про стягнення 19 285 449,05 грн.

Ухвалою суду від 10.01.2019р. прийнято до розгляду позовну заяву, прийнято рішення про розгляд позову за правила загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18.01.2019р. о 10-00.

Ухвалою від 18.01.2019р. підготовче засідання було відкладено на 05.02.2019р. об 11-00.

У судове засідання 05.02.2019. представники позивача та відповідачів не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

04.02.2019р. від відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву в яких визнають заявлені позовні вимоги та не заперечують проти їх задоволення в повному обсязі.

З огляду на обмеженість розгляду справи визначеними законом процесуальними строками, відсутність перешкод для розгляду справи, достатність матеріалів справи для розгляду та прийняття відповідного рішення, судове засідання відбулося за відсутності представників сторін, згідно зі статтею 202 ГПК України.

У підготовчому засіданні 05.02.2019. судом були вчинені дії, передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України .

Випадків, що є підставами для відкладення підготовчого засідання та оголошення перерви у підготовчому засіданні, які передбачені ст. 183 Господарського процесуального кодексу України , судом не встановлені.

Згідно з ч.3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Оцінивши надані докази, наведені обґрунтування сторін, проаналізувавши діюче законодавство, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Частиною 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника , у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

11 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Брейн Сорс Інтернешнл» (Позивач, Продавець) та компанією S & W Internationale Spedition GmbH (Відповідач 2, Покупець) було укладено Контракт № BS/SW-O-CUC відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити зерно кукурудзи третього класу, українського походження, врожаю 2017 року, розсипом.

28.12.2018 року між сторонами вказаного Контракту було укладено Додаткову угоду №7, відповідно до умов якої будь-які розбіжності або претензії між Сторонами, що виникають на підставі або пов'язані з цим Договором, включаючи будь-які питання щодо його існування, дійсності, припинення або порушення підлягають виключній юрисдикції Господарського суду Запорізької області.

05.06.2018 року Позивачем було виставлено рахунок - фактуру № 0506-2 Покупцю на суму 11 226 102,80 грн.

08.06.2018 року Позивачем було здійснено поставку Покупцю кукурудзи 3 класу врожаю 2017 року в кількості 2 195 600 кг., на загальну суму 11 226 102,80 грн., що підтверджується декларацією за формою МД - 2 № 500040/2018/006144.

Тобто, заборгованість Відповідача 2 за Контрактом № BS/SW-O-CUC становить 11 226 102,80 грн.

16.04.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Брейн Сорс Інтернешнл (Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АРТЕЙ СИСТЕМ було укладено договір комісії на продаж с/г продукції № 1604, згідно з яким ТОВ АРТЕЙ СИСТЕМ мало здійснити продаж від власного імені але в інтересах ТОВ Брейн Сорс Інтернешнл с/г продукції.

16.04. 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АРТЕЙ СИСТЕМ в інтересах ТОВ «Брейн Сорс Інтернешнл» (Позивач, Комітент) та компанією S & W Internationale Spedition GmbH (Відповідач 2, Покупець) було укладено Контракт № AR-1604 відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити кукурудзу третього класу, українського походження, врожаю 2017 року, розсипом.

Відповідно до п. 2.1 вказаного контракту кількість Товару становить 700 метричних тон +/-5% на вибір Покупця.

Відповідно до п.4/2 вказаного контракту загальна вартість контракту складає 3 517 500,00 доларів грн.. +/- 5 %.

16.04. 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АРТЕЙ СИСТЕМ в та компанією S & W Internationale Spedition GmbH (Відповідач 2, Покупець) було укладено Додаткову угоду, відповідно до умов якого, зважаючи на те, що Комітент є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, як власник товару який підлягає продажу згідно з Зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу № AR-1604 від 16.04.2018 року (далі по тексту - «Контракт» ) між Продавцем та Покупцем, та який набуває прав та здійснює обов'язки за Контрактом, та відповідно до умов якого має отримувати виручку безпосередньо на свій поточний рахунок, Сторони погодили залучити до Контракту у якості Сторони - ТОВ «Брейн Сорс Інтернешнл» - Комітента згідно Договору комісії № 1604 від 16.04.2018 р.

28.12.2018 року між сторонами вказаного Контракту було укладено Додаткову угоду №7, відповідно до умов якої будь-які розбіжності або претензії між Сторонами, що виникають на підставі або пов'язані з цим Договором, включаючи будь-які питання щодо його існування, дійсності, припинення або порушення підлягають виключній юрисдикції Господарського суду Запорізької області.

21.06.2018 року Позивачем було виставлено рахунок-фактуру №1604-04 Покупцю на суму 4 446 723,00 грн.

24.06.2018 року Позивачем було здійснено поставку Покупцю кукурудзу 3 класу, насипом, врожаю 2017 року у кількості 884920 кг., на загальну суму 4 446 723,00 грн., що підтверджується декларацією за формою МД - 2 №500170/2018/011700.

27.06.2018 року Позивачем було виставлено рахунок - фактуру №1604-08 Покупцю на суму 3 612 623,25 грн.

28.06.2018 року Позивачем було здійснено поставку Покупцю кукурудзу 3 класу, насипом у контейнері, врожаю 2017 року у кількості 718930 кг., на загальну суму 3 612 623,25 грн., що підтверджується декларацією за формою МД - 2 № 500120/2018/005436.

Тобто, заборгованість Відповідача 2 за Контрактом № AR-1604 становить 8 059 346,25 грн.

В цілому, Позивачем було здійснено поставку Відповідачеві 2 Товару на загальну суму 19 285 449,05 грн.

02.10.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Брейн Сорс Інтернешнл (Позивач) як Кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю ГУД ЕНД СЕРВІС (Відповідач 1) Поручителем було укладено Договір поруки б/н, відповідно до умов якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку компанії S&W Internationale Spedition GmbH щодо оплати товару за Договорами:

- Контракт №AR-1604 від 16.04.2018 року,

- Контракт №BS/SW-O-CUC від 11.04.2018 року.

Загальна сума вимог, за виконання яких поручився Відповідач 1 становить 19 285 449,05 грн.

Між тим, Відповідач 2 наявний борг за Контрактами №AR-1604 від 16.04.2018 року, №BS/SW-O-CUC від 11.04.2018 року не сплатив, що також підтверджується обома сторонами.

Відповідач 2 визнав позовні вимоги в повному обсязі, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини.

Згідно з п.1 ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачено, що спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 9 Конституції України, які кореспондуються з вимогами ч.1 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" та ч.1 ст. 10 Цивільного Кодексу України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з ч.1 ст.1 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980р. (дата приєднання Україною - 23.08.1989р., дата набуття чинності для України - 01.02.1991р.) ця Конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах: коли ці держави є Договірними державами або коли згідно з нормами міжнародного приватного права застосовано право Договірної держави.

Контрактами №AR-1604 від 16.04.2018 року, №BS/SW-O-CUC від 11.04.2018 року передбачено вирішення спорів, які виникають на їх підставі, в господарському суді Запорізької області на підставі норм матеріального та процесуального права України.

Відповідачем 2 у даній справі є компанія S & W Internationale Spedition GmbH зареєстрована в Федеративній Республіці Німеччина.

Отже, виходячи з того, що в силу вимог Закону України "Про міжнародне приватне право" сторони - учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин, приймаючи до уваги, що сторони, користуючись таким правом, визначили в договорі законодавство України як таке, що має застосовуватись до спірних правовідносин, господарський суд дійшов висновку, що в даному випадку мають застосовуватись саме норми законодавства України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Ч. 1 ст. 1011 ЦК України встановлює, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного Кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.257 Митного Кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках. Митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Згідно з ч.1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 частини першої ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 53 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити вартість товару і прийняти поставку товару згідно з вимогами договору та цієї Конвенції.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив бо виконання зобов'язання або не виконав його у строк, вставлений договором або законом.

Станом на даний час Відповідач 2 своїх зобов'язань перед позивачем за Контрактами №AR-1604 від 16.04.2018 року, №BS/SW-O-CUC від 11.04.2018 року не виконав.

Розмір заборгованості відповідача 2 становить 19 285 449,05 грн.

При цьому наявний розмір заборгованості, а також даний позов про стягнення цієї заборгованості визнані відповідачем 2 у підготовчому провадженні в повному обсязі.

Згідно з ч.ч. 1,4 ст.191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За таких обставин, а також виходячи з того, що визнання відповідачем 2 позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕЙН СОРС ІНТЕРНЕШНЛ" підлягають задоволенню господарським судом в частині стягнення заборгованості з Компанія S & W Internationale Spedition GmbH в розмірі 19 285 449,05 грн.

Суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Гуд Енд Сервіс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕЙН СОРС ІНТЕРНЕШНЛ" штраф за договором поруки б/н від 02.10.18. в розмірі 2500,00 грн. не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки, чинним законодавством не передбачено розмір штрафних санкцій за невиконання зобов'язання Боржника за договором поруки, так само як це не передбачено Договором поруки б/н від 02.10.18., то позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 2500,00 грн. не підлягають задоволенню з огляду на їх безпідставність.

Суд прийшов до висновку, що позовна вимога щодо солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Гуд Енд Сервіс заборгованості за вказаними вище Контрактами не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Ч.2 ст. 554 Цивільного кодексу України - поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до положень п1.2 вказаного вище договору поруки б/н від 02 жовтня 2018 року, у випадку порушення Боржником обов'язку за основним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

П.3.1. вказаного договору поруки передбачає, що поручитель зобов'язаний у разі порушення Боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора в 10-денний строк шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Кредитора.

Враховуючи ту обставину, що матеріали справи не містять доказів направлення передбаченої письмової вимоги до Відповідача 1 самостійно виконати зобов'язання Боржника перед Кредитором, то, відповідно, у Відповідача 1 у даному випадку відсутній обов'язок щодо виконання зобов'язання щодо оплати товару за Контрактами.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати за позовом покладаються на відповідача-2.

Керуючись ст. ст. 2, 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , статтями 3, 12, 20, 129, 232-234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з S&W International GmbH ImZemmer 4 D-52152 Simmerath Postbank AG D-60290 Frankfurt, Germany BIC: PBNKDEFF590 IBAN:DE57440100460221352467 euro IBAN:DE12590100660901864664 USD на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Брейн Сорс Інтернешнл (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12 код ЄДРПОУ 30964777) заборгованість за Контрактами №AR-1604 від 16.04.2018 року, №BS/SW-O-CUC від 11.04.2018 року в розмірі 19 285 449 (дев'ятнадцять мільйонів двісті вісімдесят п'ять тисяч чотириста сорок дев'ять)грн. 05 коп.

Стягнути з S&W International GmbH ImZemmer 4 D-52152 Simmerath Postbank AG D-60290 Frankfurt, Germany BIC: PBNKDEFF590 IBAN:DE57440100460221352467 euro IBAN:DE12590100660901864664 USD на користь Державного бюджету (отримувач коштів: УДКС у місті Запоріжжя (Вознесенівський район), код отримувача: (код за ЄДРПОУ - 38025409, банк отримувача - ГУДКСУ у Запорізькій області, код банку отримувача - 899998, рахунок отримувача - 34311206083010, код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір 616 700 (шістсот шістнадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп.

Видати накази.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, відповідно до ч.1 ст.235 ГПК України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня її проголошення за правилами, визначеними ст. ст. 256-259 ГПК України, шляхом подання апеляційної скарги наразі через Господарський суд Запорізької області.

Повний текст ухвали, відповідно до ст. 233 ГПК України, складено 11.02.2019 року.

Суддя О.О. Юлдашев