Рішення

від 31.01.2019 по справі 910/16748/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 31.01.2019Справа №  910/16748/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи за позовом          приватного підприємства «ВТОРІС» до                    товариства з обмеженою відповідальністю «АНКЕМ-КАПІТАЛ» про                    стягнення 20 070,68 грн. представники сторін не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ: У грудні 2018 року приватне підприємство «ВТОРІС» (далі – ПП «ВТОРІС», позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АНКЕМ-КАПІТАЛ» (далі – ТОВ «АНКЕМ-КАПІТАЛ», відповідач) про стягнення 20 070,68 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем його зобов'язань з поставки оплаченого позивачем товару за договором № 08-06/18 від 08.06.2018. Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 20 070,68 грн., з яких: 20 000,00 грн. – основний борг, 70,68 грн. – 3% річних. Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2018 відкрито провадження у справі № 910/16748/18 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.01.2019. 17.01.2019 позивач продав письмові пояснення, у яких вказав, що нарахування 3% річних здійснюється ним протягом 43 днів, виходячи з того, що претензія була направлена на адресу відповідача 23.10.2018, а датою звернення до суду є 05.12.2018. Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2019 повідомлено ТОВ «АНКЕМ-КАПІТАЛ», як відповідача, про наступне судове засідання, призначене на 31.01.2019. 31.01.2019 у судове засідання представники сторін не з'явився, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, відповідач правом надати відзив на позовну заяву не скористався. Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні 31.01.2019 було складено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив: 08.06.2018 між ТОВ «АНКЕМ-КАПІТАЛ», як продавцем, та ПП «ВТОРІС», як покупцем, був укладений договір № 08-06/18 (далі – договір). Пунктом 1.1 договору передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця брухт чорних металів (далі – товар), що утворюється в процесі господарської діяльності продавця, а покупець зобов'язується прийняти, оплатити та забрати товар зі складу продавця - у порядку і на умовах, передбачених договором. Відповідно до п. 3.1 договору поставка товару здійснюється транспортом і за рахунок покупця протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем повідомлення від продавця. Обов'язок продавця, щодо поставки товару вважається виконаним з моменту передачі товару покупцеві. Ціна товару визначається у протоколі узгодження вартості (додаток 1), що є невід'ємною частиною договору (п. 4.1 договору). Згідно зі специфікацією № 01, яка є додатком 1 до договору, сторони погодили поставку металобрухту в кількості 4 445,00 кг загальною вартістю без ПДВ 20 000,00 грн. Пунктом 4.3 договору передбачено, що розрахунок проводиться покупцем не пізніше 3 (трьох) банківських днів після передачі товару згідно накладної. Судом встановлено, що позивач здійснив попередню оплату товару, поставка якого обумовлювалась специфікацією № 01, на суму 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 105 від 11.06.2018. Відповідач, в порушення умов укладеного сторонами договору, оплачений позивачем товар не поставив, відповідного повідомлення про готовність передати позивачу товар, як це передбачено п. 3.1 договору, останньому не направив та доказів протилежного до суд у не подав. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за оплачений та непоставлений товар за договором № 08-06/18 від 08.06.2018 становить 20 000,00 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України). Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України). Також відповідно до ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Як свідчать накладна підприємства поштового зв'язку № 0306105372649 та опис вкладення у цінний лист 23.10.2018, позивач звернувся до відповідача з претензією № 43 від 04.10.2018, у якій просив повернути грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн. Проте, як вбачається з витягу з офіційного веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» поштове відправлення № 0306105372649 не було вручено відповідачу під час доставки 27.10.2018 та повернуто підприємством поштового зв'язку за зворотною адресою 08.11.2018. Судом встановлено, що вартість оплаченого позивачем і не переданого йому товару становить 20 000,00 грн. Відповідач документів, що підтверджують передання позивачу товару загальною вартістю 20 000,00 грн. або повернення позивачу грошових коштів у вказаному розмірі, суду не надав. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 20 000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі. Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 70,68 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. У п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Судом встановлено, що претензія № 43 від 04.10.2018, в якій позивач просив повернути попередню оплату в розмірі 20 000,00 грн., не була вручена 27.10.2018 відповідачу під час доставки, про що підприємством поштового зв'язку складено повідомлення про неможливість вручення. Таким чином, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та наведених роз'яснень Вищого господарського суду України, останнім днем строку виконання відповідачем обов'язку повернути позивачу попередню оплату було 03.11.2018, а прострочення виконання вказаного обов'язку настало з 04.11.2018. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Судом встановлено, що відповідач не поставив позивачу товар, оплачений останнім, а також не повернув позивачу грошові кошти, сплачені ним за непоставлений товар, відтак, відповідач допустив порушення зобов'язання. Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, суд встановив, що позивачем невірно визначений період нарахування вказаної позовної вимоги, а саме невірно визначений момент виникнення прострочення виконання зобов'язання повернути грошові кошти, сплачені позивачем за непоставлений товар. У зв'язку з цим судом був здійснений власний розрахунок 3% річних за період з 04.11.2018 по 05.12.2018 та встановлено, що їх розмір становить 52,60 грн., тобто є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Отже, вимога про стягнення з відповідача 3% річних заявлена позивачем правомірно та обгрунтовано, проте підлягає задоволенню у розмірі визначеному судом, а саме 52,60 грн. Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в розмірі 20 000,00 грн. та 3% річних у розмірі 52,60 грн. (у стягненні частини 3% річних в розмірі 18,08 грн. судом відмовлено). Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АНКЕМ-КАПІТАЛ» (01021, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 16, ідентифікаційний код 41638712) на користь приватного підприємства «ВТОРІС» (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Космонавтів, будинок 32, ідентифікаційний код 40916122) основний борг у розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.), 3% річних у розмірі 52,60 грн. (п'ятдесят дві грн. 60 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 760,41 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят грн. 41 коп.). 3. У задоволенні іншої частини позову відмовити. 4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 12.02.2019. Суддя                                                                                                    О.Г. Удалова