Рішення

від 07.02.2019 по справі 910/14402/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 07.02.2019Справа №910/14402/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лиман"    до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Кахєті"    про стягнення 72 000,00 грн.                                                                                             Суддя Борисенко І.І. Представники сторін: без виклику. Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Лиман" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кахєті" про стягнення 72 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем всупереч умов договору поставки №204 від 06.09.2018 (п.3.1.1 договору) не було здійснено поставку товару. Суму попередньої оплати, відповідач також не повернув, що і стало причиною звернення позивача з даним позовом до суду.   Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2018 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення цієї ухвали. 04.12.2018 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява на виконання ухвали від 01.11.2018. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2018 відкрито провадження у справі №910/14402/18. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк, який становить 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, для подання до суду: відзиву на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 178 Господарського процесуального кодексу України; доказів направлення відзиву позивачу. Позивачу встановлено строк, який становить 5 днів з дня отримання відзиву на позов, але не пізніше 27.01.2019, для подання до суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу. Сторони у справі були належним чином повідомлені про розгляд даної справи судом, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення №84450 00010546. Сторони правом для подання до суду заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, у встановлений судом строк, не скористались. Відповідач своїм правом на подання відзиву в установлений судом строк не скористався. Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, - ВСТАНОВИВ: 06.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Лиман" (далі – позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кахєті" (далі – відповідач, постачальник) було укладено договір поставки №204 від 06.09.2018 (далі – договір). Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується на умовах даного договору поставити товар відповідно до специфікації до даного договору, (далі –товар),  а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором, згідно рахунку-фактури. Найменування, кількість та асортимент товару визначається специфікацією (п. 1.2. договору). Вартість товару визначається постачальником в рахунку-фактурі та специфікації до даного договору (п. 2.1. договору). Відповідно до укладеного  договору поставки позивач здійснив оплату товару у розмірі 48  000,00 грн. відповідно до платіжного доручення №31 від 07.09.2018. Відповідно до розділу 3 договору передбачено, що поставка партії товару здійснюється на наступних умовах: товар має бути поставлений/ постачальником протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання передоплати. Постачальник своїми силами доставляє товар на склад одержувача до смт. Дробишеве, Донецька обл. Згідно з п. 5.1. договору покупець (уповноважений представник) при одержанні товару зобов'язаний перевірити товар, відповідність найменування, маркування товару, а  також відповідність товару по кількості місць даним, зазначеним у супровідних документах. Претензії покупця по найменуванню, маркуванню, кількості місць упаковці після одержання товару не приймається. Матеріалами справи суду доведено, що на час звернення Позивача до суду Відповідач не виконав умови договору, щодо поставки товару та не здійснив повернення передоплати у розмірі 48  000,0грн. У випадку порушення постачальником строків поставки товару відповідно до п.п. 3.1.1. даного договору постачальник виплачує покупцю пеню, розраховану в розмірі 10% від суми, що підлягає до поставки за кожен день прострочення в поставці, але не оплачує 50% (п. 6.2. договору). Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. 20.09.2018 позивач направив відповідачу претензію від 19.09.2018 за №40, з вимогою повернути попередньо сплачену оплату за товар. Однак, відповідач залишив претензію позивача без відповіді та задоволення. Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару та щодо повернення суми попередньої оплати не виконав, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 48 000,00 грн. попередньої оплати за недопоставлений товар. Крім того позивач у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки нарахував відповідачу пені у розмірі 50% від суми заборгованості, а саме 24  000,00 грн. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарський кодекс України). Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як встановлено судом позивач звернувся до відповідача з вимогою 20.09.2018 проте станом на час прийняття рішення відповідач не повернув позивачу кошти, сплачені ним за отримання товару. Отже, строк виконання обов'язку відповідачем щодо повернення коштів є таким, що настав. Статтею 525 Цивільного кодексу України не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, а згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 527 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання. Згідно зі ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється. Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Відповідно до ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Вищий господарський суд України у своїй постанові від 12.06.2012 по справі №55/385 за позовом про стягнення грошових коштів за неналежне виконання договірних зобов'язань вказав, що згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Оскільки станом на час прийняття рішення відповідач суму попередньої оплати не повернув, строк повернення якої настав, позов в частині стягнення з відповідача 48 000,00 грн. попередньої оплати підлягає задоволенню. Щодо вимог про стягнення пені в розмірі 24 000,00 грн., суд вказує наступне. Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання. За визначенням, що міститься у Господарському кодексі України (ч. 1 ст. 230), штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Сторони в пункті 6.2 визначили, що у випадку порушення постачальником строків поставки товару відповідно до п.п. 3.1.1. даного договору постачальник виплачує покупцю пеню, розраховану в розмірі 10% від суми, що підлягає до поставки за кожен день прострочення в поставці, але не оплачує 50% . За змістом ст. 550 Цивільного кодексу України управнена сторона має право на неустойку, яке виникає незалежно від наявності у неї збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до частини першої статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Юридичний аналіз наведених правових положень свідчить, що неустойка (штраф, пеня) не є зобов'язанням, а являється санкцією за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Відтак, виходячи з вищенаведених правових норм, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання може потягнути за собою такі наслідки: повернення суми попередньої оплати, сплата неустойки. При цьому, чинним законодавством не встановлено обмежень згідно яких управнена сторона не може вимагати комплексного застосування таких наслідків. Таким чином, відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 199, 230, 231 Господарського кодексу України та згідно з п. 6.2 договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 50%, що підлягає до поставки. Перевіривши арифметичний розрахунок пені судом встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 24  000,00 грн. пені. Відповідно до приписів ст. ст. 161, 165 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є, зокрема, відзив на позовну заяву (відзив). У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. У разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Оскільки відповідачем у передбаченому вищевказаними нормами не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів та/або документів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд вирішив справу за наявними у ній матеріалами у відповідності до ст. 165 ГПК України. За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 129, 233, 238, 250, 252  ГПК України, суд В И Р І Ш И В: Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лиман" задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кахєті" (03039, м. Київ, проспект Науки, буд. 3, ідентифікаційний код 40314356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лиман" (84450, Донецька обл., Лиманський район, смт. Дробишеве, вул. Чекалова, буд. 1Б, ідентифікаційний код 38355894) 48 000 (сорок вісім  тисяч) грн. 00 коп. сума попередньої оплати за недопоставлений товар, 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп. пені та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору. Наказ видати відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили в порядку в порядку встановленому в ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.              Суддя                                                                                                   І.І. Борисенко