Ухвала

від 12.02.2019 по справі 910/1263/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua 0,2

УХВАЛА

м. Київ

12.02.2019Справа № 910/1263/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ващенко Т.М., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Юмас Плюс (74300, Херсонська обл., Бериславський район, місто Берислав, вул. 1 Травня, б. 235; ідентифікаційний код 37557010) до Херсонської обласної державної адміністрації (73003, м. Херсон, пл.. Свободи, б. 1; ідентифікаційний код 00022645) про визнання права користування водними біоресурсами,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Юмас Плюс звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Херсонської обласної державної адміністрації про визнання за позивачем права користування водними біоресурсами об'єкту загальнодержавного значення загальною площею 70,07 га, що розташований у Республіканській затоці Каховського водосховища на території Новокаїрської сільської ради Бериславського району, площею 19,47 га (кадастровий номер 6520684800:06:001:0001) та на території Новорайської сільської ради Бериславського району площею 50,60 га (кадастровий номер 6520685200:05:001:0001) на підставі режиму рибогосподарської експлуатації.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.18. у справі № 923/130/18 розірвано укладений між Бериславською районною державною адміністрацією Херсонської області та позивачем договір від 29.04.13. оренди водного об'єкту загальнодержавного значення та вилучено у Товариства з обмеженою відповідальністю Юмас Плюс та повернуто у володіння Херсонської обласної державної адміністрації водний об'єкт загальнодержавного значення загальною площею 70,07 га, розташований у Республіканській затоці Каховського водосховища на території Новокаїрської сільської ради Бериславського району, площею 19,47 га, та на території Новорайської сільської ради Бериславського району площею 50,60 га.

Позивач вказує, що зобов'язавши звільнити водний об'єкт, Херсонська обласна державна адміністрація не визнає за позивачем право користування водними біоресурсами і це право підлягає захисту в суді.

Дослідивши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що вказаний позов не підлягає прийняттю до розгляду, зважаючи на наступне.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Так, згідно із статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведеними положеннями визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Тобто, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

В той же час, надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Тобто, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відтак, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту, що і унормовано в положеннях ст.ст. 4, 5 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Судом встановлено, що Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.12.18. у справі № 923/130/18 відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю Юмас Плюс та повернення у володіння Херсонської обласної державної адміністрації земельної ділянки державної форми власності загальною площею 70,07 га, розташованої під водним об'єктом у Республіканській затоці Каховського водосховища, на території Новокаїрської сільської ради Бериславського району, площею 19,47 га, та на території Новорайської сільської ради Бериславського району площею 50,60 га.

Вказаною постановою встановлено, що повернення водного об'єкту є наслідком розірвання договору від 29.04.13. оренди водного об'єкту загальнодержавного значення з підстав невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю Юмас Плюс умов вказаного договору в частині укладення договору оренди земельної ділянки під вказаним об'єктом.

Вказане не свідчить про оспорення реалізації позивачем своїх прав за режимом рибогосподарської експлуатації.

Ініціювання розгляду справ про визнання права користування водними біоресурсами об'єкту загальнодержавного значення на підставі режиму рибогосподарської експлуатації може передбачати намір позивача встановити преюдиціальні обставини (факти) для:

- подальшого користування водним об'єктом без оформленого в установленому порядку договору оренди водного об'єкта загальнодержавного значення;

- подальшого пред'явлення позову про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки під водним об'єктом.

При цьому, звертаючись з даним позовом позивач фактично оскаржує факти та обставини, встановлені постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.18. у справі № 923/130/18.

Вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

Тобто, задоволення пред'явленої позивачем вимоги не призведе до поновлення чи захисту порушених прав і інтересів позивача, в той час, як господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких знаходиться спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин, а не встановлення самого факту наявності таких відносин.

Таким чином, слід дійти висновку, що заявлена за поданим позовом та з означених підстав позивачем вимога про визнання права користування водними біоресурсами об'єкту загальнодержавного значення на підставі режиму рибогосподарської експлуатації не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, адже пред'явлена за відсутності визначення на захист яких прав та інтересів вона подана, тобто, не стосується захисту порушених прав чи інтересів (відсутній спір про право), а тому можливість розгляду такої вимоги у господарському суді відсутня.

Аналогічні висновки щодо неможливості розгляду судом самостійно в окремому позовному провадженні вимоги, яка не супроводжує спір про право, а стосується виключно встановлення юридичного факту, викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.18. у справі № 910/14144/17 та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.

За таких обставин, суд відмовляє у прийнятті позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Юмас Плюс до Херсонської обласної державної адміністрації про визнання права користування водними біоресурсами, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд звертає увагу на те, що за наведених обставин вказаний спір, заявлений самостійно в окремому позовному провадженні, не може бути розглянутий й у порядку іншого (ніж господарське) судочинства.

На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 175, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у прийнятті позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Юмас Плюс до Херсонської обласної державної адміністрації про визнання права користування водними біоресурсам.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 12.02.19. та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені положеннями ст.ст. 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко