Рішення

від 31.01.2019 по справі 917/1275/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2019 року Справа № 917/1275/18

Суддя Білоусов С. М. при секретарі судового засідання Кльоповій І.Г., розглянувши матеріали

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", вул. Хрещатик, 8-А, м. Київ, 01001; адреса для листування: 01601, м. Київ, вул. Прорізна, 8, код ЄДРПОУ 1936425 в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олінад", вул. Котляревського, 1/27, м. Полтава, 36000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17, код ЄДРПОУ 21708016)

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олінад" частини простроченої заборгованості (основного боргу/тіла кредиту) за кредитним договором № 57-47/1-13 від 27.12.2013 року в розмірі 117 400,00 грн.

За ухвалою від 22.10.2018 року провадження в цій справі відкрито в порядку загального провадження, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та призначено підготовче засідання на 22.11.2018 року.

Ухвалою суду від 22.11.2018 року відкладено підготовче засідання на 18.12.2018 року.

Ухвалою суду від 18.12.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.01.2019 року.

Ухвала від 18.12.2018 р. повернулась до суду з відміткою пошти на конверті про інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення, яка була направлена на адресу відповідача, зазначену у позові та перевірена судом по безкоштовному пошуку відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на неявку відповідача та не подання ним відзиву на позов у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором №57-47/1-13 від 27.12.2013 року в частині виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів, частину яких в сумі 117 400,00 грн. заявлено позивачем до стягнення.

Рішення приймається з врахуванням вимог ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд встановив:

27.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Хрещатик" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олінад" (попереднє найменування Товариство обмеженою відповідальністю "Стейд-Інвест") (відповідач) укладено кредитний договір № 57-47/1-13 (кредитний договір), відповідно до пункту 1.1 якого банк відкриває позичальнику в порядку, передбаченому цим договором, відкличну відновлювальну кредитну лінію з лімітом у сумі 61 000 000,00 грн. строком на 24 місяці, з терміном повернення 25.12.2015 року.

Згідно з пунктом 1.2 Кредитного договору позичальник зобов'язався використати кредит на цілі, передбачені цим договором, сплатити банку проценти за користування кредитом і комісії у розмірі та порядку, передбачених цим договором, та повернути банку суму кредиту в порядку і строки, передбачені цим договором.

Пунктом 1.3 Кредитного договору визначено, що кредит надається позичальнику для придбання майнових прав на нерухоме майно - нежитлові приміщення та машиномісця у паркінгу та оплати пов'язаних з цим витрат, поповнення обігових коштів та здійснення статутної діяльності.

Відповідно до розділу 4 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти у розмірі 8 % річних. Проценти за користування кредитом розраховуються за поточний календарний місяць з урахуванням фактичного періоду користування кредитом на фактичну суму заборгованості із врахуванням фактичної кількості днів у році. При розрахунку заборгованості враховується перший день видачі кредиту і не враховується день повернення.

Нараховані проценти позичальник сплачує не пізніше останнього робочого дня місяця наступного за місяцем, в якому здійснюється нарахування процентів на рахунок доходів майбутніх періодів № 3600.4.001.132224, МФО 300670, відкритого в ПАТ КБ Хрещатик , а в останній робочий день місяця в тому ж місяці, в якому здійснюється нарахування процентів на рахунок нарахованих доходів №2068.9.001.132224, МФО 300670, відкритого в ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик". Остання сплата процентів здійснюється разом із остаточним погашенням заборгованості за кредитом.

Повернення кредиту відповідач здійснює на позичковий рахунок №2063.4.001.132224, МФО 300670, відкритого в ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик".

Згідно розділу 7 кредитного договору, позичальник зобов'язаний забезпечити своєчасне повернення кредиту відповідно до обумовлених цим кредитним договором строки на позичковий рахунок № 2063.4.001.132224, МФО 300670, відкритого в ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", своєчасно сплачувати нараховані проценти за користування кредитом, сплачувати 3% річних від простроченої суми кредиту відповідно до ст. 625 ЦК України, пеню за прострочення повернення кредиту, прострочення слати процентів та комісій.

Відповідно до Додаткового договору № 1 від 29.04.2014 року до кредитного договору, сторони дійшли згоди встановити термін сплати відсотків за користування кредитом нарахованих за березень 2014 року в сумі 409 835,56 грн. до 30 травня 2014 року.

Пунктом 10.3 кредитного договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань з повернення кредиту, своєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами, позичальник зобов'язаний сплатити банку штрафні санкції (неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачуються штрафні санкції (неустойка), обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочки виконання зобов'язань від дня виникнення відповідної прострочки до повного її погашення, але в межах строків позовної давності, визначеної цим кредитним договором.

Відповідно до п. 10.11 кредитного договору, строк позовної давності за цим договором встановлюється сторонами в три роки, в тому числі вимоги по поверненню процентів за користування кредитом та суми заборгованості по кредиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, штрафних санкцій (неустойки) за несвоєчасну сплату процентів, комісій та кредиту, та інших видатків, понесених банком під час виконання умов цього договору.

13.05.2016 року позивачем направлено позичальнику вимогу вих. № 47/8/1684 від 13.05.2016 року про погашення заборгованості за кредитним договором № 57-47/1-13 від 27.12.2013 року.

В свою чергу позичальником допущені порушення умов кредитного договору. Так станом на 01.02.2018 року заборгованість позичальника за кредитним договором становить: 58 322 289,39 грн. Ця сума складається з простроченого основного боргу в розмірі 36 688 856,63 грн., прострочені проценти за кредитом в сумі 5 658 846,56 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 4 883 136,04 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів у сумі 642 648,76 грн., інфляційні витрати від прострочення повернення кредитної заборгованості у розмірі 8 658 570,16 грн. та 1 762 523,45 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту.

Отже, з вищевказаного випливає, що спір у справі виник у зв'язку з неналежним, як вказує позивач, виконанням відповідачем свого обов'язку з повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення частини заборгованості в сумі 117 400,00 грн.

При винесенні рішення судом враховано наступне .

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає кредитний договір № 57-47/1-13 від 27.12.2013 року (змінами та доповненнями) як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на дату укладення договору від 27.12.2013 року, визначалось, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем свого обов'язку за Кредитним договором надати позичальнику кредитні кошти в межах кредитного ліміту 57 400 000,00 грн., внаслідок чого у відповідача виник обов'язок повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.4 Кредитного договору в редакції додаткового договору № 4 від 28.12.2015 визначено, що датою погашення/зменшення ліміту кредитування є 25.03.2016 року.

З урахуванням ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.4 Кредитного договору, відповідач повинен був повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитними коштами до 25.03.2016 року. Отже, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Однак, як встановлено судом, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість простроченого основного боргу в розмірі 36 688 856,63 грн., прострочені проценти за кредитом в сумі 5 658 846,56 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 4 883 136,04 грн., пеня за несвоєчасну сплату процентів у сумі 642 648,76 грн., інфляційні витрати від прострочення повернення кредитної заборгованості у розмірі 8 658 570,16 грн. та 1 762 523,45 грн. 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не було спростовано відповідачем.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за Договором, позивачем було нараховано пеню за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасну сплату процентів на підставі пункту 7.5 кредитного договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Крім того, будь-яких заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

При цьому, судом враховано, що відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

За висновками суду, саме позивачу належить право самостійно визначати межі позовних вимог, а відтак поданий до суду позов про стягнення частини заборгованості в сумі 117 400,00 грн. за Кредитним договором узгоджується з принципом диспозитивності господарського судочинства, який закріплений у статті 14 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, як вбачається зі змісту прохальної частини позовної заяви, позивачем не було визначено, яку саме заборгованість (прострочену заборгованість за кредитом чи прострочені проценти за користування кредитом) останній просить суд стягнути з відповідача.

У даному випадку господарський суд враховує положення пункту 4.8 Кредитного договору, в якому визначено, що боргові зобов'язання позичальника по цього договору погашаються в такій черговості:

витрати, понесені банком за цим договором, пов'язані з одержанням виконання;

прострочені проценти та комісії за користування кредитом та одночасно штрафі санкції(пеня) за несвоєчасну сплату процентів;

строкові проценти та комісії за користування кредитом;

прострочена сума кредиту та одночасно штрафні санкції (пеня) за несвоєчасне погашення кредиту;

строкові платежі у погашення строкової заборгованості за кредитом.

Виходячи зі змісту зазначеного пункту Кредитного договору, та враховуючи викладені позивачем позовні вимоги про стягнення частини простроченої заборгованості в розмірі 117 400,00 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 117 400,00 грн. як частину прострочених процентів за кредитом.

Таким чином, приймаючи до уваги належне виконання позивачем своїх зобов'язань з надання кредитних коштів, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе обов'язків за кредитним договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олінад" частини прострочених процентів за кредитом в сумі 117 400,00 грн.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олінад" (вул. Котляревського, 1/27, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 38908882) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (вул. Хрещатик, 8-А, м. Київ, 01001; адреса для листування: 01601, м. Київ, вул. Прорізна, 8, код ЄДРПОУ 1936425 в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" ОСОБА_1) - 117 400,00 грн. боргу по кредиту та 1 762,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 08.02.2019 року.

Суддя Білоусов С. М.