Рішення

від 12.02.2019 по справі 918/3/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2019 р. м. Рівне Справа № 918/3/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. при секретарі судового засідання Коваль С.М., розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" ОСОБА_1 (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А, код ЄДРПОУ 19364259)

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Нова Стріт" (33013, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35953438)

про стягнення заборгованості у сумі 1 503,97 грн.

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: не з"явився;

від відповідача: не з"явився.

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтями 35, 37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" ОСОБА_1 звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Нова Стріт", в якому просить стягнути заборгованість за Договором оренди нежитлового приміщення від 10.02.2015 року в сумі 1 503,97 грн., в тому числі заборгованість з орендної плати в сумі 1 320,00 грн. за листопад 2018 року та пеню в сумі 183,97 грн. за період з 06.11.2016 року по 05.05.2017 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився. Про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення ухвали суду.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судове засідання не з'явився представник відповідача, відзиву на позов не надав. До господарського суду повернулась ухвала суду із відміткою поштового відправлення "за закінченням терміну зберігання". Вказана ухвала надсилалась рекомендованим листом з поміткою "судова повістка" на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: (33013, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35953438).

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до п. 116 розділу "Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів" постанови КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку", у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через 5 календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

З поштового повідомлення, яким відповідачу направлялась копія ухвали, судом вбачається, що останню було повернуто поштою суду у зв'язку з закінченням терміну його зберігання на відділенні.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з зазначенням причини "за закінченням встановленого строку зберігання" можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання судової повістки, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення його до суду з поміткою "за закінченням встановленого строку зберігання" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Зважаючи на те, що неявка представника Відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, які подані Позивачем, з'ясувавши обставини, на які останній посилався як на підставу своїх вимог, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому господарський суд керувався наступним.

10 лютого 2015 року між ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ХРЕЩАТИК (далі - Позивач або Орендодавець або ПАТ КБ ХРЕЩАТИК ) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ НОВА СТРІТ (далі - Відповідач або Орендар або ТОВ НОВА СТРІТ ) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення (далі - Договір або Договір оренди).

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.3. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) нежитлове приміщення , загальною площею 13,2 кв.м, що розташоване на ІІІ-ому поверсі, та знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Київська, буд.10-Б, для розміщення в ньому офісу для здійснення господарської діяльності відповідно до Статуту Орендаря.

За змістом пункту 2.1. Договору, передача орендованого Приміщення Орендодавцем, прийняття його Орендарем і повернення його при припиненні або розірванні даного Договору оформлюються Актами прийому-передачі, підписаними Орендодавцем та Орендарем.

Умовами п.3.2. Договору визначено загальну суму орендної плати за Приміщення в розмірі 1 188,00 грн. (Одна тисяча сто вісімдесят вісім гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ, на місяць.

Згідно пункту 3.3. Договору розрахунки по орендній платі проводяться щомісячно на підставі цього Договору, шляхом перерахування Орендарем на рахунок Орендодавця суми, визначеної відповідно до умов п.3.2. даного Договору, не пізніше 05-го числа місяця, за який здійснюється оплата, починаючи з моменту підписання акту прийому-передачі Приміщення в оренду.

Згідно Додаткової угоди № 1 від 01 січня 2016 року до договору оренди нежитлового приміщення від 10 лютого 2015 року, загальна сума орендної плати за Приміщення становить 1 320,00 грн . (Одна тисяча триста двадцять гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ 220,00 грн., на місяць.

Відповідно до підпункту 4.3.2. Договору Орендар зобов'язався своєчасно і у повному обсязі сплачувати на користь Орендодавця орендну плату встановлену даним Договором.

На виконання Договору майно було передано в оренду, про що був складений Акт приймання-передачі від 01.12.16р., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплено відбитками печаток юридичних осіб.

Згідно пункту 8.1. Договору оренди, даний Договір укладено строком на один рік: з 10 лютого 2015 року по 10 лютого 2016 року.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що повернення орендованого Приміщення у разі закінчення строку дії цього Договору чи його дострокового розірвання/припинення здійснюється із складанням акту прийому-передачі.

Згідно Договору від 01 грудня 2016 року про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 10.02.2015 року, Договір оренди було достроково припинено з 01 грудня 2016 року. Приміщення повернуто Орендодавцю по акту приймання-передавання частини нежитлового приміщення від 01.12.2016.

ТОВ НОВА СТРІТ вищевказані зобов'язання зі сплати орендної оплати належним чином не виконало.

Позивачем 27.06.18р. на адресу Відповідача було направлено претензію з вимогою погасити заборгованість зі сплати орендних платежів. Проте, сплати заборгованості Відповідачем здійснено не було.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих Позивачем та не спростованих Відповідачем доказів вбачається, що Позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав Відповідачеві у тимчасове платне користування об'єкт оренди на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а Відповідач в порушення умов Договору частково сплатив на користь Позивача орендну плату в зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість зі сплати орендних платежів за листопад 2016 року у розмірі 1320,00 грн..

Враховуючи вищевикладене та на підставі зібраних доказів у справі, суд вважає вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 1320,00 грн. обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно пункту 6.2. Договору у разі несвоєчасного перерахування Орендарем платежів по орендній платі Орендодавцю відповідно до умов даного Договору, Орендар сплачує на його користь пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) від суми затриманого платежу за кожен день прострочення виконання зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на момент виникнення прострочення виконання зобов'язання від суми затриманого платежу.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного розрахунку за оренду приміщення Позивач просить суд стягнути з Відповідача 183,97 грн. пені за період з 06.11.2016 року по 05.05.2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши поданий Позивачем розрахунок пені судом встановлено, що при його здійсненні Позивачем допущено арифметичну помилку та за перерахунком суду пеня становить 181,46 грн. за період з 06.11.2016 року по 05.05.2017 року, у зв'язку з чим вимога позову в цій частині підлягає частковому задоволенню в сумі 181,46 гривень.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що Позивач довів належними та допустимими доказами наявність заборгованості зі сплати орендних платежів в сумі 1320,00 грн., а Відповідач не спростував їх, суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача 1320,00 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів за листопад 2016 року та 181 грн.46 коп. пені за період з 06.11.2016 року по 05.05.2017 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на Відповідача, так як спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Нова Стріт" (33013, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35953438) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" ОСОБА_1 (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 8-А, код ЄДРПОУ 19364259) заборгованість зі сплати орендних платежів за листопад 2016 року в сумі 1320,00 грн., 181,46 грн. пені за період з 06.11.2016 року по 05.05.2017 року, та 1 762, 00 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити в задоволенні.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.