Рішення

від 07.02.2019 по справі 920/1043/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.02.2019 Справа № 920/1043/18 м. Суми

За позовом Фізичної особи-підприємця Ничика Віктора Володимировича (АДРЕСА_1; ід. номер НОМЕР_1)

до відповідача Фермерського господарства ОЗОН (41145, Сумська область, Шосткинський район, с. Клишки, вул. Бойко, 105-А; ід. код 30425209)

про стягнення 181 320,84 грн.

Суддя Котельницька В.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Петрищев О.О. (ордер серії СМ № 8 від 13.02.2018)

від відповідача Джепа Г.В. (ордер серії СМ № 0502/19-02 від 06.02.2019)

при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на свою користь 181320,84 грн., у тому числі 121520,00 грн. суму попередньої оплати за непоставлений товар, 46177,84 грн. інфляційних збитків, 13623,00 грн. - суму 3% річних; а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Відповідач подав відзив на позов, проти вимог позивача заперечує та зазначає, що відповідно до умов договору поставки, укладеного між сторонами у справі, постачання товару здійснювалось на підставі письмових заявок позивача, а таких заявок на суму, яку просить стягнути позивач, до відповідача не надходило. Також у відзиві відповідач наголошує, що на його адресу не надходило вимоги позивача про повернення суми попередньої оплати.

Присутній представник позивача підтвердив факт отримання відзиву на позов. Також представником позивача було заявлено усне клопотання про надання йому можливості використовувати при обґрунтуванні своєї позиції по справі № 920/1043/18 російську мову.

Судом дане усне клопотання було задоволено, про що постановлено протокольну ухвалу, яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Судом за письмовою згодою присутніх представників сторін на підставі ч. 6 ст.183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та початок розгляду справи по суті у судовому засіданні 07.02.2019.

При розгляді справи по суті судом надано вступне слово представнику позивача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві на позов, просив суд відмовити у задоволенні вимог позивача за необґрунтованістю.

Судом досліджено докази, подані позивачем та відповідачем.

Присутніми представниками були надані пояснення з приводу обставин, на які вони посилались у поданих до суду заявах по суті справи.

У ході судового засідання судом були встановлені обставини справи, досліджено докази, надані сторонами на підтвердження своїх позицій по суті спору, а також вчинено інші необхідні дії, встановлені Главою 6 Розгляд справи по суті Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд встановив :

28.10.2016 між сторонами у справі був укладений договір поставки № 28-10-16, за умовами якого відповідач як постачальник зобов'язався передати у власність, а позивач як покупець - оплатити й прийняти гречку урожаю 2016 року, надалі іменовану товар . Відповідно до цього договору Продавець продає гречку, що повинна відповідати наступним якісним показникам: вологість не більша 14%; сміттєва домішка не більше 2%; зернова домішка не більше 2%. У разі перевищення цих показників вага зараховується за заліковою вагою (пункт 1.1 договору).

Згідно з умовами п. 2.1 договору поставки сторони погодили кількість товару, яка складає 100 тон +/- 10% по ціні 14500,00 грн. за тону та визначається за фактичною вагою товару, отриманою покупцем.

У розділі 3 вказаного договору сторони досягли домовленості про умови поставки. Так, місцезнаходження та пункт відвантаження товару сторони визначили у с. Клишки, Сумська область; момент переходу права власності на товар та всіх ризиків до покупця - в момент отримання товару на складі постачальника; датою поставки товару визначено дату підписання видаткової накладної, видано постачальником на ім'я покупця.

Відповідно до умов пунктів 4.1, 4.2 договору від 28.10.2016 покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку постачальника. Форма оплати - передоплата. Оплата вважається здійсненою в момент зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на виконання умов договору поставки від 28.10.2016 надав позивачу рахунок-фактуру № 48 від 28.10.2016 для оплати вартості 100 тон зерна гречки на загальну суму 1550000,00 грн.

Позивач відповідно до платіжного доручення № 30 від 31.10.2016 перерахував на користь відповідача 699940,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 2662 від 31.10.2016 - 75000,00 грн. У призначенні платежу у вказаних платіжних дорученнях зазначено: оплата за гречку згідно рахунку № 48 від 28.10.2016.

Відповідно до видаткової накладної № 64 від 05.11.2016, виданої на підставі договору поставки № 28-10-16 від 28.10.2016, представник позивача за довіреністю № 30 від 05.11.2016 отримав від відповідача 35,800 тон зерна гречки на загальну суму 533420,00 грн.

Як стверджує позивач, у зв'язку з тим, що з листопада 2016 року поставки товару згідно договору від 28.10.2016 не відбувались, він 05.05.2017 звернувся до відповідача з листом № 05/05/17, у якому просив повернути кошти за недоотриману гречку в сумі 241520,00 грн.

Згідно платіжного доручення № 518 від 24.04.2018 відповідач перерахував на рахунок позивача 120000,00 грн., що становить частину надлишково перерахованих коштів за гречку.

При цьому, у позові позивач наголошує, що саме на підставі вказаного листа відповідач перерахував йому кошти у сумі 120000,00 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач на вимогу позивача не перерахував йому всю необхідну суму коштів, позивач відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України провів нарахування на несплачену суму інфляційних втрат та 3% річних.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з посиланням на те, що умовами договору поставки не передбачені строки поставки, а відтак поставка товару мала відбуватись за заявкою покупця. Враховуючи, що заявок від останнього не надходило, відповідач не передавав йому товар, обумовлений договором № 28-10-16.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Статтею 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. Якщо в довгостроковому договорі кількість поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передбачений, договір вважається укладеним на один рік. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем. Договором може бути передбачений порядок поставки недоодержаної покупцем у встановлений строк кількості товарів.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно з частиною 2 вказаної статті якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 693 Цивільного кодексу України покупцю надано право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав цей товар у встановлений строк.

Як встановлено в ході судового розгляду, відповідачем товар у обсязі, обумовленому договором поставки від 28.10.2016, переданий позивачеві не був, як не були і перераховані позивачу кошти, які складають вартість недоотриманого, але оплаченого позивачем товару.

Матеріали справи містять копію листа позивача № 05/05/17 від 05.05.2017 з вимогою перерахувати кошти, перераховані відповідачеві як попередня оплата за зерно гречки.

З урахуванням встановлених обставин суд зазначає, що після отримання вказаного листа відповідачем були перераховані позивачеві кошти у сумі 120000,00 грн., а залишок неповернутих коштів склав 121520,00 грн.

Твердження відповідача, що підставою для поставки товару є заявка позивача, не відповідають встановленим обставинам справи та не підтверджуються змістом договору поставки на наявними у справі доказами, а тому відхиляються судом як безпідставні.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 121520,00 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 46177,84 грн. інфляційних збитків та 13623,00 грн. 3% річних суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, суд бере до уваги той факт, що сума основного боргу, на яку позивачем проведено нарахування інфляційних втрат та 3% річних є попередньою оплатою за товар.

Відповідно до п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача сум інфляційних збитків та 3% річних, нарахованих на суму попередньої оплати.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог з урахуванням розміру судового збору, який необхідно було сплатити позивачу при зверненні о суду з даним позовом.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 183, 232, 233, 236- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства ОЗОН (41145, Сумська область, Шосткинський район, с. Клишки, вул. Калініна, буд. 3А, код ЄДРПОУ 30425209) на користь Фізичної особи-підприємця Ничика Віктора Володимировича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) 121520,00 грн. суми попередньої оплати за непоставлений товар, 1822,82 грн. судового збору.

3. В іншому - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено 12.02.2019.

Суддя В.Л. Котельницька