Рішення

від 07.02.2019 по справі 927/36/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

07 лютого 2019 року м. Чернігів

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Хіловської І. Д.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/36/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю УНІВЕРСАЛ-СПЕЦТЕХНІКА , вул. Перемоги, 9, офіс 7, м. Київ, 03170; адреса для листування: вул. Житкова, 3, оф.1, м. Київ, 04060

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ОТТОМАН ВУДС , АДРЕСА_1, 14000

про стягнення 129436грн.03коп.

у присутності представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 - адвоката (ордер серії КС №32578)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 07.02.2019 на підставі ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 120277грн.95коп. боргу, 7175грн.79коп. пені, нарахованої за період з 05.05.2018 по 29.12.2018, 1373грн.89коп. інфляційних втрат, обчислених за вересень, жовтень, листопад 2018 року та 608грн.40коп. трьох процентів річних, нарахованих за період з 05.05.2018 по 29.12.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору поставки №0305/18-01 від 03.05.2018 та специфікації №1 від 03.05.2018, яка є додатком №1 до даного договору, по видатковій накладній №РН-0001945 від 30.05.2018 позивачем передано відповідачу вилковий навантажувач HYSTER H 4.0 FT-5 (1шт.) вартістю 581597грн.45коп., що на момент підписання договору еквівалентно 18500 EURO. За повідомленням позивача, відповідач здійснив лише часткову оплату товару на загальну суму 461319грн.50коп., і платежі здійснювались відповідачем з порушенням встановлених в договорі строків. В зв'язку з цим, за твердженням позивача, за відповідачем рахується борг в заявленому до стягнення розмірі, який він і просить стягнути з відповідача в судовому порядку, а також застосувати до нього за прострочення оплати товару передбачені договором та законом заходи відповідальності у вигляді стягнення пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.

У строк, встановлений судом, відзив відповідачем не надано. Про поважність причин ненадання відзиву на позов відповідач суд не повідомив. Враховуючи, що відзив не наданий відповідачем без поважних причин, суд відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідач в судове засідання не з'явився.

Як вбачається з матеріалів справи копія ухвали від 11.01.2019 про відкриття провадження у справі та призначення судового засідання по розгляду справи по суті на 07.02.2019 о 14год.15хв. направлялася рекомендованим листом №1400042500757 з повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1, 14000.

17 січня 2019 року вищевказана копія ухвали повернута до господарського суду не врученою адресату (відповідачу) з відміткою оператора поштового зв'язку про причини повернення: за закінченням терміну зберігання .

За змістом ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Враховуючи, що ухвала суду надсилалася на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, та в інших документах матеріалах справи, а саме договорі поставки №0305/18-01 від 03.05.2018, і відповідачем не повідомлено суду іншої адреси, тому суд приходить до висновку, що відповідач відмовився від отримання поштового відправлення з ухвалою суду.

Відтак, в силу приписів вищезазначеної статті Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку про вручення копії ухвали суду від 11.01.2019 відповідачу, що свідчить про повідомлення відповідача належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи.

За правилами ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання учасника справи без поважних причин або без повідомлення причин неявки суд розглядає справу за відсутності такого учасника.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, з метою уникнення затягування вирішення спору, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду справи по суті за відсутності відповідача в судовому засіданні за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

03 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю УНІВЕРСАЛ-СПЕЦТЕХНІКА (позивач у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОТТОМАН ВУДС (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки №0305/18-01 (далі за текстом - договір поставки), за умовами якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність відповідача, вилковий навантажувач HYSTER H 4.0 FT-5 (1шт.), а відповідач, в свою чергу, зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити обладнання.

Відповідно до п.1.2. договору поставки найменування, одиниці виміру та загальна кількість обладнання, що є предметом поставки за цим договором, визначаються специфікацією, що є додатком №1 до цього договору.

Згідно із п.3.1. договору поставки постачальник відвантажує обладнання на адресу покупця за цінами, що визначені в погодженій та підписаній сторонами специфікації до даного договору (додаток №1), грошова одиниця платежу - українська гривня.

В силу п.3.3. договору поставки вартість обладнання на момент підписання договору становить 581597,45грн. (п'ятсот вісімдесят одна тисяча п'ятсот дев'яносто сім гривень 45 коп.) грн., і включає в себе ПДВ 20% 96932,91 (дев'яносто шість тисяч дев'яносто тридцять дві гривень 91 коп.) грн., що еквівалентно 18500 EURO.

До договору поставки сторонами підписано специфікацію №1 від 03.05.2018, що є додатком №1 до цього договору, в якій сторонами продубльовано умови про ціну, кількість та вартість товару, що є предметом поставки за цим договором, та визначено технічні характеристики обладнання, його рік випуску. А саме відповідно до специфікації №1 від 03.05.2018 позивач зобов'язався поставити відповідачу навантажувач H 4.0 FT-5, газовий, 2011 року випуску, з напрацюванням 4871 м/г, вантажопідйомністю при центрі ваги 500мм - 4,000кг, висотою підйому 4,00 метра, довжиною вил 1200мм; в кількості 1 шт.; загальною вартістю 581597грн.45коп.

За змістом п.3.3. договору поставки ціна на обладнання формується з урахуванням міжбанківського курсу євро до української гривні, 1 EURO = 31,4377грн., курс на момент підписання договору береться як розрахунковий та буде перерахований на момент оплати, www:minfin.com.

Відповідно до п.3.5., 3.6. договору поставки вартість обладнання може бути збільшена і підлягає коригуванню, за умови збільшення міжбанківського курсу євро по відношенню до української гривні, що обов'язково має бути підтверджено підписанням додаткової угоди сторонами. Якщо вартість євро по відношенню до української гривні менша або залишається без змін, у такому разі ціна на обладнання залишається незмінною.

Оскільки сторонами під час розгляду справи не надано суду додаткової угоди про збільшення вартості обладнання з підстави, зазначеної в п.3.5. договору поставки, а тому суд доходить висновку, що на момент розгляду справи вартість обладнання, яке підлягало поставці в гривневому еквіваленті становить 581597,45грн., тобто відповідає вартості узгодженій сторонами в договорі поставки та специфікації №1 від 03.05.2018 до цього договору.

За змістом п.4.1., 4.2. договору поставки обладнання визначене даним договором поставляється покупцю протягом двох днів, з моменту отримання постачальником передоплати, розмір якої визначений п.3.4.1. договору. Передача обладнання постачальником здійснюється уповноваженому представнику покупця на складі покупця в смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1, за наявності у нього довіреності на отримання зазначеного обладнання.

Згідно із п.8.1. договору поставки цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

В силу п.8.2. договору поставки строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1. цього договору та діє до повного виконання сторін їх обов'язків.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії примірника договору поставки №0305/18-01 від 03.05.2018, договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України договір поставки №0305/18-01 від 03.05.2018 є обов'язковими для виконання сторонами.

Аналіз змісту та суб'єктного складу договору свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору поставки свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

На виконання договору поставки позивачем по видатковій накладній №РН-0001945 від 30.05.2018 передано відповідачу товар - автонавантажувач газовий вилковий Hyster H 4.0 FT-5 в кількості 1шт. вартістю 581597грн.45коп.

Про отримання відповідачем товару, погодження з ціною та кількістю поставленого товару свідчить відбиток печатки відповідача на вищевказаній видатковій накладній, якою засвідчено підпис особи, яка отримувала товар від позивача для відповідача. Повноваження особи, яка приймала товар, на отримання товару від позивача для відповідача підтверджується також й довіреністю №11/5 від 03.05.2018.

Відповідачем доказів, що спростовують факт отримання ним від позивача на підставі договору поставки по видатковій накладній №РН-0001945 від 30.05.2018 обладнання вартістю 581597грн.45коп. під час розгляду справи не надано.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем виконано взяті на себе за договором зобов'язання в частині поставки товару відповідачу.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із п.3.4. договору поставки покупець здійснює оплату на підставі даного договору, в наступному порядку та формі:

3.4.1. протягом одного банківського дня з моменту підписання даного договору покупець оплачує постачальнику 30% авансу від загальної вартості обладнання визначеної в специфікації (додаток №1), що складає 174479,24 (сто сімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят дев'ять гривень 24 коп.) грн., і включає в себе ПДВ 20% 29079,87 (двадцять дев'ять тисяч сімдесят дев'ять гривень 87 коп.) грн., що еквівалентно 5500 EURO;

3.4.2. неоплачену частину вартості обладнання в розмірі 407118,22 (чотириста сім тисяч сто вісімнадцять гривень 22коп.) грн., і включає в себе ПДВ 20% 67853,04 (шістдесят сім тисяч вісімсот п'ятдесят три гривень 04коп.) грн., що еквівалентно 12950 EURO, покупець зобов'язаний оплатити постачальнику протягом семи місяців, рівними частинами по 58159,75 (п'ятдесят вісім тисяч сто п'ятдесят дев'ять гривень 75коп.) грн., і включає в себе ПДВ 20% 9693,29 (дев'ять тисяч шістсот дев'яносто три гривні 29 коп.) грн., що еквівалентно 1850 EURO (але не пізніше кожного двадцять п'ятого числа поточного місяця).

Відповідно до п.3.7. договору поставки датою оплати обладнання вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

За змістом ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 04.05.2018 перераховано на рахунок позивача 165000грн.00коп., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за період з 01.05.2018 до 26.12.2018. Тобто сплачена відповідачем сума, є меншою визначеного договором розміру авансу (174479грн.24коп.), який відповідач мав сплатити протягом одного банківського дня з моменту підписання договору, що свідчить про неналежне виконання відповідачем обов'язку в частині сплати авансу.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

З огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства виконання сторонами договору купівлі-продажу своїх обов'язків має зустрічний характер, тому невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару є підставою для застосування ст.538 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.4 ст.538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Отже у разі передачі продавцем покупцю товару за відсутності повної сплати попередньої оплати до його передання, покупець не звільняється від обов'язку сплатити вартість фактично отриманого товару.

Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснити повний розрахунок за отриманий товар.

Враховуючи підп.3.4.2. п.3.4. договору поставки та норми чинного законодавства, суд доходить висновку, що неоплачену частину вартості отриманого обладнання у сумі 407118грн.22коп., яка залишалась у разі повної сплати відповідачем авансу у розмірі, встановленому в підп.3.4.1. п.3.4. договору поставки, відповідач зобов'язаний був сплатити протягом семи місяців рівними частинами по 58159грн.75коп. не пізніше кожного двадцять п'ятого числа поточного місяця. При цьому перший платіж відповідач зобов'язаний був здійснити не пізніше 25.06.2018, а останній - не пізніше 25.12.2018.

За повідомленням позивача, відповідачем в рахунок оплати отриманого обладнання перераховано: 04.07.2018 - 60000грн.; 16.08.2018 - 58159грн.75коп.; 28.09.2018 - 120000грн.; 25.10.2018 - 58159грн.75коп.

Дані обставини підтверджуються банківською випискою з рахунку позивача за період з 01.05.2018 по 26.12.2018.

За твердженням позивача більше коштів в рахунок оплати отриманого товару від відповідача не надходило, внаслідок чого за ним обліковується борг у сумі 120277грн.95коп., який він і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідач доказів, які спростовують наявність боргу в розмірі 120277грн.95коп., в ході розгляду даної справи в місцевому господарському суді не надав.

Відтак суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 120277грн.95коп.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки на момент звернення позивача до суду з даним позовом термін виконання зобов'язання сплив, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати товару, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором поставки зобов'язань.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, отриманого від позивача на підставі договору поставки №0305/18-01 від 03.05.2018 по видатковій накладній №РН-0001945 від 30.05.2018, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості за отриманий товар відповідач суду не представив, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 120277грн.95коп. боргу є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.6.2. договору поставки у разі порушення покупцем строків оплати останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, виходячи із суми неоплаченої вартості обладнання.

З посиланням на вказану умову договору позивач просить стягнути з відповідача 7175грн.79коп. пені, нарахованої за період з 05.05.2018 по 29.12.2018.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України правовим наслідком порушення зобов'язання є, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, судом встановлено, що він здійснений з урахуванням умов договору поставки та фактичних обставин справи, та є арифметично вірним.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного від позивача товару, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача 7175грн.79коп. пені є правомірною і задовольняється судом в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на дану цивільно-правову норму позивач просить стягнути з відповідача 1373грн.89коп. інфляційних втрат, обчислених за вересень, жовтень, листопад 2018 року та 608грн.40коп. трьох процентів річних, нарахованих за період з 05.05.2018 по 29.12.2018.

Здійснивши перевірку правильності обчислення позивачем інфляційної складової боргу та трьох процентів річних, судом встановлено, що розрахунки здійснені з урахуванням фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства та є арифметично вірними.

Враховуючи, що факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань задовольняються судом в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги належить задовольнити повністю і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 120277грн.95коп. боргу, 7175грн.79коп. пені, 1373грн.89коп. інфляційних нарахувань та 608грн.40коп. трьох процентів річних.

Згідно із ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з доданого до позовної заяви попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, серед таких витрат позивачем зазначено 1942грн. судового збору, 15000грн. витрат на професійну правничу допомогу та 46грн.20коп. витрат на надіслання відповідачу копій позовної заяви і доданих до неї документів.

В судовому засіданні позивач просив суд здійснити визначення розміру судових витрат позивача без урахування 46грн.20коп. витрат на надіслання відповідачу копій позовної заяви і доданих до неї документів, а тому розподіл судових витрат здійснюється судом без урахування вимоги про відшкодування цих витрат.

За подання даної позовної заяви до господарського суду позивачем платіжним дорученням №7431 від 26.12.2018 сплачено судовий збір у сумі 1942грн.00коп.

Факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000грн., які полягають у здійсненні адвокатом ознайомлення з матеріалами та документами, наявними у замовника, надання правових консультацій, підготовки позовної заяви та додатків до позову, підтверджується наданим до матеріалів справи договором про надання правової допомоги №1 від 17.08.2018, укладеним між позивачем та Адвокатським бюро ОСОБА_1 , додатком №6 від 22.12.2018 до договору про надання правової допомоги №1, рахунком-фактурою №33 від 22.12.2018, платіжним дорученням №7430 від 26.12.2018, банківською випискою з рахунку за 26.12.2018, актом здачі-прийняття наданих послуг №33 від 29.12.2018.

На підтвердження наявності у ОСОБА_1 статусу адвоката надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2749/10 від 27.01.2005.

В судовому засіданні позивачем подано уточнення до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, в якому повідомлено, що у зв'язку з відкриттям Господарським судом Чернігівської області провадження у справі №927/36/19 та призначенням судового засідання, між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 досягнуто домовленості про здійснення судового представництва інтересів позивача, про що укладено додаток №6-1 від 23.01.2019.

У зв'язку з цим позивачем понесені додаткові витрати в розмірі 2500грн, що підтверджується рахунком-фактурою №39 від 29.01.2019, платіжним дорученням №7736 від 30.01.2019, банківською випискою та актом здачі-прийняття наданих послуг №39 від 07.02.2019.

Відповідно до ч.1, 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог в повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1942грн. та понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17500грн. підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача також в повному обсязі.

Керуючись ст.74, 129, 165, 202, 233, 237, 238, 240, 241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю УНІВЕРСАЛ-СПЕЦТЕХНІКА (вул. Перемоги, 9, офіс 7, м. Київ, 03170; адреса для листування: вул. Житкова, 3, оф.1, м. Київ, 04060, ідентифікаційний код 32210390) до Товариства з обмеженою відповідальністю ОТТОМАН ВУДС (АДРЕСА_1, 14000, ідентифікаційний код 41062482) про стягнення 129436грн.03коп. задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ОТТОМАН ВУДС , АДРЕСА_1, 14000 (ідентифікаційний код 41062482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УНІВЕРСАЛ-СПЕЦТЕХНІКА , вул. Перемоги, 9, офіс 7, м. Київ, 03170; адреса для листування: вул. Житкова, 3, оф.1, м. Київ, 04060 (ідентифікаційний код 32210390) 120277грн.95коп. боргу, 7175грн.79коп. пені, 608грн.40коп. трьох процентів річних, 1373грн.89коп. інфляційних нарахувань, 1942грн. судового збору та 17500 витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 12 лютого 2019 року.

Суддя Т. Г. Оленич