Рішення

від 05.02.2019 по справі 918/21/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2019 р. м. Рівне Справа № 918/21/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., за участю секретаря судового засідання Коваль С.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Новий шлях"

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Мінераліз"

про стягнення в сумі 385 740, 00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: не з'явився.

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 35,37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Новий шлях" (надалі - Позивач або СТОВ "Нове життя") звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства "Мінераліз" (надалі - Відповідач або ПП "Мінераліз") в якому просить стягнути з останнього 435 357,53 грн..

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що відповідно до Договору поставки мінеральних добрив №151 від 20.02.2017 року та специфікацій №7 від 04.09.2017 року та №8 від 05.09.2017 року до Договору, Позивач перерахував Відповідачу 385 740,00 грн. в якості передплати за добрива, однак, Відповідач умови Договору не виконав, мінеральні добрива не поставив, грошових коштів не повернув.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.01.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник Позивача в судовому засіданні 05.02.2019 року позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник Відповідача в судове засідання 05.02.2019 року не з'явився, відзиву на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. До господарського суду повернулася ухвала суду від 08.01.2019 р. про відкриття провадження у справі, яка направлялась на адресу Відповідача, вказану в позовній заяві - 35364, Рівненська обл., Рівненський район, село Грушвиця Друга, вул. Середній Гай,1А, офіс 1, з відміткою поштового відділення "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зробленого на запит Господарського суду Рівненської області, місцезнаходженням Відповідача є - 35364, Рівненська обл., Рівненський район, село Грушвиця Друга, вул. Середній Гай,1А, офіс 1.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема Позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того частиною пунктом 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 3 статті 202 ГПК України Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином суд вважає, що Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача та відзиву з його боку за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представника Позивача, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

20.02.2017 року між ПП "Мінераліз" (Постачальник) та СТОВ "Новий шлях" (Покупець) укладено Договір поставки мінеральних добрив №151 (далі - Договір), за умовами якого, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти мінеральні добрива (агрохімікати), в подальшому Товар, та оплатити його на умовах цього Договору ( п.1.1. Договору).

Згідно з п. 1.2. Договору ціна, кількість, асортимент, терміни і пункти поставки товару обумовлюються в специфікаціях до цього Договору, які погоджуються сторонами попередньо, додаються до цього Договору та є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1. та п. 2.2. Договору, постачальник поставляє Товар партіями в терміни, передбачені в специфікаціях до цього договору. Умови поставки викладаються сторонами в специфікаціях до цього договору відповідно до вимог Міжнародних правил тлумачення комерційних термінів "ІНКОТЕРМС - 2010".

Пунктами 3.1. та 3.2. Договору сторони визначили, що загальна сума Договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником на протязі строку дії даного Договору. Ціна за одиницю товару остаточно встановлюється сторонами за кожною позицією та відображається у специфікації на конкретну партію товару.

Попередня оплата в розмірі 100 % вартості партії товару, зазначеної у специфікації, має бути перерахована Постачальнику протягом строку, вказаного в рахунку - фактурі та Специфікаціях до даного Договору. У разі перерахування грошових коштів без рахунку або згідно простроченого рахунку, Постачальник має право не відвантажувати товар на умовах цього Договору (п. 4.1. Договору).

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2017 року, а частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами (п. 10.1. Договору).

Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.

Згідно з п. 1 Специфікації №7 від 04.09.2017 року до Договору поставки мінеральних добрив №151 від 20.02.2017 року Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити таку продукцію (товар): добриво змішане сухе (NRK 33:1:1 біг-бег імп.) 64,000 т. на загальну суму 470 400 грн. (392 000,00 грн. + 78 400,00 грн. ПДВ).

Згідно з п. 1 Специфікації №8 від 05.09.2017 року до Договору поставки мінеральних добрив №151 від 20.02.2017 року Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити таку продукцію (товар): добриво змішане сухе (NRK 33:1:1 біг-бег імп.) 68,000 т. на суму 416 500,00 грн., амоній сульфат гранульований тип 1 (біг-бег) на суму 323000,00 грн., всього на загальну суму 887 400,00 грн. (739 500,00 грн. + 147 900,00 грн. ПДВ).

Пунктами 3 та 4 Специфікацій № 7 від 04.09.2017 року та №8 від 05.09.2017 року до Договору поставки мінеральних добрив №151 від 20.02.2017 року сторони передбачили, що загальна сума за даною Специфікацією складає: 1357800,00 грн.. Поставка товару здійснюється з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Вказані специфікації підписані повноважними представниками сторін та скріплені відбитками печаток останніх.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання п. 4.1. Договору, на підставі рахунків на оплату №1245 від 04.09.2017 року та №1249 від 05.09.2017 року, виставлених Відповідачем - ПП "Мінераліз" Позивачу - СТОВ "Новий шлях", останнім було здійснено попередню оплату у розмірі 1357800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням.

Проте, Відповідач, протягом строку передбаченого п. 2.1. Договору та п. 4 Специфікацій №7 від 04.09.2017 року та №8 від 05.09.2017 року в період з вересня 2017 року по грудень 2018 року в повній мірі не здійснив. У Відповідача залишились невиконаними зобов"язання щодо поставки товару на загальну суму 385 740 гривень, в т.ч. 38248,40 грн., що виникли згідно Акту звірки взаєморозрахунків.

Відповідач у своїх листах від 30.03.2018 року №53, від 05.05.2018 року №294 та від 15.05.2018 року №281 повідомляє Позивача про відстрочення поставки мінеральних добрив, просить розглянути інші строки поставки, посилається про настання обставин непереборної сили по відповідному Договору.

Однак, як встановлено судом, відповідно до п.8.1. Договору належним доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою в Україні, і який Відповідачем не наданий.

08 жовтня 2018 року на адресу Відповідача Позивачем листом з описом вкладення була направлена претензія (вих. №115 від 08.10.2018 року) з вимогою виконати умови Договору № 151 від 20.02.2018 року та сплатити суму боргу у розмірі 385740,00 грн., яка була залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 693 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

На підставі наведеного, враховуючи те, що Відповідач отримав суму попередньої оплати, однак товар Позивачу не поставив і грошових коштів не повернув, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Відповідача 385 740, 00 коп. попередньої оплати за непоставлений товар згідно Договору поставки мінеральних добрив №151 від 20.02.2017 року обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи, що Позивач довів факт сплати Відповідачу попередньої оплати за товар та не поставку товару на суму 385740,00 грн. зі сторони Відповідача згідно Договору поставки мінеральних добрив №151 від 20.02.2017 р., а Відповідач вказаних обставин належними та достатніми доказами не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Мінераліз" (35364, Рівненська обл., Рівненський район, село Грушвиця Друга, вул. Середній Гай, 1А, офіс 1, код ЄДРПОУ 37105205) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Новий шлях" (31174, Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с.Ілляшівка, вул.Жовтнева,20, код ЄДРПОУ 03789666) 385 740,00 грн. (триста вісімдесят п"ять тисяч сімсот сорок гривень 00 коп.) попередньої оплати по Договору поставки мінеральних добрив № 151 від 20.02.2017 р., та 5 786,10 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 12.02.2019 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.