Рішення

від 12.02.2019 по справі 140/2540/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року ЛуцькСправа № 140/2540/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом першого заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури до Новосілківської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури звернувся з позовом до Новосілківської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання вимог чинного законодавства України про виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини - Церква Різдва Богородиці 1676 року, що знаходиться на території села Новосілки Турійського району Волинської області; зобов'язання виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на зазначений об'єкт культурної спадщини та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управлінню культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про занесення такого до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (а.с.38-47).

Обґрунтовуючи позов зазначив, що Церква Різдва Богородиці 1676 року, що знаходиться на території села Новосілки Турійського району Волинської області включена до списку пам'яток архітектури, однак на зазначений об'єкт облікова документація не складена. Без облікової документації занесення об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України не допускається.

Посилаючись на норми Закону України Про охорону культурної спадщини , Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1760, перший заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури вважає, що у даному випадку має місце бездіяльність відповідача, на якого вказаними нормативно-правовими актами покладеного обов'язок щодо охорони об'єктів культурної спадщини, їх належний догляд та збереження. Невжиття заходів щодо виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини, що знаходиться на території села Новосілки Турійського району Волинської області, з наступним поданням пропозицій Управлінню культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про занесення такого об'єкта до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, порушує інтереси держави щодо охорони культурної спадщини.

З наведених підстав просив позов задовольнити, покликаючись при цьому на ту обставину, що у даних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції щодо звернення до суду із позовом про спонукання відповідача на виконання обов'язків по збереженню зазначеного вище об'єкта культурної спадщини.

Ухвалою від 29 грудня 2018 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).

Відповідач копію ухвали від 29 грудня 2018 року отримав 03 січня 2019 року (а.с.59). Проте у встановлені строки відповідач відзиву на позов не надав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації пояснень з приводу позову також не подало.

Відтак, зважаючи на те, що відповідач ні відзиву, ні будь-яких доказів у спростування позовних вимог у встановлений строк не подав, судом справу вирішено на підставі наявних матеріалів.

Суд, перевіривши доводи позовної заяви письмовими доказами, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з таких мотивів і підстав.

Судом встановлено, що Турійським відділом Володимир-Волинської місцевої прокуратури проведено моніторинг Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а також опрацьовано інформацію Турійської районної державної адміністрації Волинської області (лист від 22 листопада 2018 року №2744/32/2-18 та додаток до нього), Новосілківської сільської ради (лист від 22 листопада 2018 року №390) та виявлено, що на території Новосілківської сільської ради знаходиться пам'ятка архітектури національного значення, що перебуває під охороною держави - Церква Різдва Богородиці 1676 року (а.с.14-24). Як повідомила Турійська районна державна адміністрація Волинської області у листі від 22 листопада 2018 року №2744/32/2-18 (а.с.18-22), Церква Різдва Богородиці 1676 року (охоронний номер 137) належить до пам'яток архітектури та містобудування національного значення. Церква Різдва Богородиці 1676 року включена до списку пам'ятників архітектури національного значення відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 24 серпня 1963 року №970 (а.с.15, 19-22).

Новосілківська сільська рада листом від 22 листопада 2018 року №390 повідомила Володимир-Волинську місцеву прокуратуру, що облікова документація на пам'ятку архітектури - Церкву Різдва Богородиці 1676 року не складена (а.с.24).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулює Закон України Про охорону культурної спадщини від 08 червня 2000 року №1805-ІІІ (далі - Закон №1805-III).

Відповідно до визначення, що наведене у статті 1 Закону № 1805-III, об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини.

Згідно зі статтею 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1805-III до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення.

Як визначено частиною другою статті 5 Закону №1805-III, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам'яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об'єктів культурної спадщини; подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього щодо пам'яток національного значення; занесення об'єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього щодо пам'яток місцевого значення.

Водночас, частиною другою статті 6 Закону № 1805-III встановлено, що до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам'яток та в історичних ареалах населених місць.

Частиною першою статті 14 Закону № 1805-III встановлено, що занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) провадяться відповідно до категорії пам'ятки: а) пам'ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, протягом одного року з дня одержання подання; б) пам'ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1760 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №626, далі - Порядок №1760) об'єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за рішенням Кабінету Міністрів України (щодо об'єктів національного значення) та Мінкультури (щодо об'єктів місцевого значення). На кожний об'єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в такому органі. Занесення об'єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.

Пунктом 3 розділу Х Прикінцеві положення Закону №1805-III визначено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР Про охорону і використання пам'яток історії та культури , визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктом 3 Порядку №1760 облікова документація на об'єкти культурної спадщини, які відповідно до пункту 3 розділу X Прикінцеві положення Закону України Про охорону культурної спадщини визнаються пам'ятками, включає облікову картку або паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану. Облікова документація на щойно виявлені об'єкти культурної спадщини включає облікову картку, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану. Пропозиції щодо включення щойно виявлених об'єктів культурної спадщини до Реєстру подаються не пізніше ніж протягом трьох років з дня їх включення до переліку об'єктів культурної спадщини.

Облікова документація, що передбачає виконання роботи з метою виявлення, дослідження, фіксації об'єкта культурної спадщини, визначення його антропологічної, археологічної, естетичної, етнографічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності, складається спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини, до яких належать орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні держадміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (пункт 4 Порядку №1760).

Якщо об'єкт культурної спадщини є комплексом (ансамблем) або визначним місцем, облікова документація на такий об'єкт включає паспорт на комплекс (ансамбль) або визначне місце в цілому, облікову картку на кожний окремий об'єкт культурної спадщини, що входить до складу комплексу (ансамблю) або визначного місця, генеральний план з позначенням меж території комплексу (ансамблю) або визначного місця і кожного окремого об'єкта культурної спадщини, матеріали фотофіксації як окремих об'єктів культурної спадщини, так і загального вигляду всього комплексу (ансамблю) або визначного місця (пункт 5 Порядку №1760).

Відповідно до пункту 1.3 Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року №158, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2013 року за № 528/23060 (далі - Порядок №158), облік об'єктів культурної спадщини включає: виявлення, обстеження, дослідження, фотофіксацію об'єктів культурної спадщини, підготовку графічних матеріалів (у разі необхідності) та визначення предмета охорони культурної спадщини, складання переліків об'єктів культурної спадщини та облікової документації на ці об'єкти, підготовку подання Міністерству культури України та Кабінету Міністрів України для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

На виявлені об'єкти культурної спадщини складається облікова картка об'єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку (пункт 2.3. Порядку №158).

Пунктом 3.1 Порядку №158 визначено, що облікова картка об'єкта культурної спадщини, коротка історична довідка, акт технічного стану об'єкта (пам'ятки) культурної спадщини подаються за місцезнаходженням таких об'єктів на розгляд науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, консультативних рад органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та наукової (вченої) ради установи, організації, діяльність якої пов'язана з охороною культурної спадщини, які оцінюють відповідність кожного об'єкта критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1760.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у даному спорі на відповідача - Новосілківську сільську раду покладається обов'язок виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини, що знаходяться на її території та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про занесення такого до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Відповідно до пункту 4.2. Порядку №158 форму облікової картки об'єкта культурної спадщини та паспорта об'єкта культурної спадщини затверджено наказом Міністерства культури і мистецтв України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 13 травня 2004 року №295/104 Про затвердження форм облікової картки та паспорта об'єкта культурної спадщини , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03 червня 2004 року за № 693/9292.

Пунктом 4.4. Порядку №158 визначено, що документи на об'єкт культурної спадщини складаються у чотирьох примірниках, один з яких зберігається в Мінкультури України, другий - в органі виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органах охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, третій - у районних державних адміністраціях або у виконавчому органі сільської, селищної, міської ради, четвертий - у розробника документів.

Суд зазначає, що бездіяльністю є певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була вчинити відповідно до покладених на неї чинним законодавством України обов'язків.

Отже, невиконання відповідачем обов'язку по виготовленню облікової документації на зазначений об'єкт культурної спадщини та відповідно неподання пропозиції органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Управлінню культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про занесення такого об'єкта до Державного реєстру нерухомих пам'яток України свідчить про бездіяльність відповідача, яку слід визнати протиправною.

Суд зазначає, що об'єкти культурної спадщини є надбанням українського народу загалом та відповідної територіальної громади зокрема, оскільки несуть собою велику цінність для розвитку історичної, етнічної, культурної самобутності держави і саме на органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України №1805-III покладено обов'язок щодо їх охорони та забезпечення їх належного догляду та збереження.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено повноваження суду у разі задоволення позову, зокрема, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Таким чином, суд, задовольняючи даний позов, вважає за необхідне зобов'язати Новосілківську сільську раду виконати вимоги Закону України Про охорону культурної спадщини щодо виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини - Церква Різдва Богородиці 1676 року, що знаходиться на території села Новосілки Турійського району Волинської області, та подати до Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації пропозиції про занесення такого об'єкта до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Відповідно до вимог статей 244, 246 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Таким чином, судовий збір у сумі 3524,00 грн., сплачений за подання даного позову позивачем, на його користь з відповідача не стягується.

Керуючись статтями 72-77, 162, 243, 245, 246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов першого заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури (44700, Волинська область, місто Володимир-Волинський, вулиця Драгоманова, 31) до Новосілківської сільської ради (44811, Волинська область, Турійський район, село Новосілки, ідентифікаційний код юридичної особи 04333336), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації (43027, Волинська область, місто Луцьк, майдан Київський, 9, ідентифікаційний код юридичної особи 02226984) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Новосілківської сільської ради щодо невиготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини - Церква Різдва Богородиці 1676 року, що знаходиться на території села Новосілки Турійського району Волинської області, та неподання Управлінню культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації пропозиції про занесення такого об'єкта до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Зобов'язати Новосілківську сільську раду виконати вимоги Закону України Про охорону культурної спадщини щодо виготовлення облікової документації на об'єкт культурної спадщини - Церква Різдва Богородиці 1676 року, що знаходиться на території села Новосілки Турійського району Волинської області, та подати до Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації пропозиції про занесення такого об'єкта до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк