Рішення

від 12.02.2019 по справі 120/81/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 лютого 2019 р. Справа № 120/81/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук І.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Немирівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області

про: визнання дій неправомірними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Немирівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання дій неправомірними та скасування рішень.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що із відповіді територіального сервісного центру МВС №0546 він дізнався, що на належний йому автомобіль марки МАЗ, моделі 5334, днз. НОМЕР_2, у 2014 році накладено обмеження відділом ДВС Немирівського районного управління юстиції у Вінницькій області за вих. №6917 від 10.11.2014 року (розшук, затримання), за вих. №3766 від 16.06.2014 року (розшук, затримання) та за вих. №3766 від 16.06.2014 року (арешт, заборона відчуження).

Разом із тим, обмеження у вигляді арешту, розшуку, затримання та заборона відчуження вищезазначеного автомобіля, на думку позивача, є протиправними, а тому він звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 24.01.2019 року задоволено клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та поновлено відповідний строк. Крім того, даною ухвалою відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні ні 01.02.2019 року.

Ухвалою від 01.02.2019 року витребувано у Немирівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області наступні документи:

- належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень №ВП 4249998 та №ВП 43594656;

- інформацію щодо виконавчого документа з приводу примусового виконання якого, відкрито виконавчі провадження №ВП 4249998 та №ВП 43594656;

- інформацію про стан виконання виконавчих проваджень №ВП 4249998 та №ВП 43594656;

- усі наявні матеріали, що слугували підставою для накладення обтяжень на автомобіль марки МАЗ, моделі 534, днз. НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1.

Крім того, у зв'язку з необхідністю в отриманні додаткових доказів у судовому засіданні 01.02.2019 року оголошено перерву до 06.02.2019 року.

Ухвалою від 06.02.2019 року додатково витребувано у Немирівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області наступні документи:

- інформацію щодо зведеного виконавчого провадження № ВП 44982577, а у разі його знищення, інформацію які виконавчі документи, які виконуються; стан виконання виконавчого провадження;

- належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №ВП 42429998, а у разі його знищення інформацію щодо виконавчого документа з приводу примусового виконання якого, відкрито виконавче провадження; стан виконання виконавчого провадження;

- наявну інформацію про існування інших виконавчих проваджень, у яких було накладено обтяження на автомобіль марки МАЗ, моделі 534, днз. НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1.

Іншою ухвалою від 06.02.2019 року відкладено судовий розгляд справи на 12.02.2019 року, у зв'язку з витребуванням доказів.

У судове засідання 12.02.2019 року представник позивача не прибув, натомість подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання також не прибув, натомість подав заяву про розгляд даної справи без його участі. Своїм правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Крім того, 12.02.2019 року представником відповідача подано заперечення проти позову, які розцінюються судом як відзив на позовну заяву. Разом із тим, суд не бере до уваги подані представником відповідача заперечення, позаяк вони подані із пропуском строку, що визначені в ухвалі про відкриття провадження.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 3 статті 194 КАС України, на думку суду, наявні підстави для розгляду справи у відсутність представника відповідача.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Немирівського районного управління юстиції перебували виконавчі провадження №ВП 43594656 та №ВП 42429998 з примусового виконання вимоги УПФ у Немирівському районі №Ф-201 від 08.05.2013 року та вимоги Немирівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області №Ф-42 від 21.11.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.

Встановлено, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Немирівського районного управління юстиції від 10.11.2014 року в межах виконавчого провадження №ВП 43594656 накладено арешт та оголошено заборону на відчуження на автомобіль марки МАЗ, моделі 5334, днз. НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1.

Крім того, постановою від 10.11.2014 року в межах виконавчого провадження №ВП 43594656 оголошено в розшук автомобіль марки МАЗ, моделі 5334, днз. НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1.

Також встановлено, що постановами відділу державної виконавчої служби Немирівського районного управління юстиції від 16.06.2014 року в межах виконавчого провадження №ВП 42429998 накладено арешт, оголошено заборону на відчуження та оголошено у розшук автомобіль марки МАЗ, моделі 5334, днз. НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1.

Разом із тим, як слідує із матеріалів справи, постановами від 31.08.2015 року виконавчі документи, які були предметом виконання в межах виконавчих проваджень ВП 43594656 та №ВП 42429998, а саме: вимога УПФ у Немирівському районі №Ф-201 від 08.05.2013 року та вимога Немирівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області №Ф-42 від 21.11.2013 року, повернуті стягувачам.

При цьому, як зазначає позивач у позовній заяві, із відповіді територіального сервісного центру МВС №0546 він дізнався, що на належний йому автомобіль марки МАЗ, моделі 5334, днз. НОМЕР_2, у 2014 році накладено обмеження відділом ДВС Немирівського районного управління юстиції у Вінницькій області за вих. №6917 від 10.11.2014 року (розшук, затримання), за вих. №3766 від 16.06.2014 року (розшук, затримання) та за вих. №3766 від 16.06.2014 року (арешт, заборона відчуження).

Не погоджуючись із даними обмеженнями, накладеними на належний йому автомобіль марки МАЗ, моделі 5334, днз. НОМЕР_2, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позивачем позовних вимог, суд виходив із наступного.

Так, спірні правовідносини врегульовано Законом України Про виконавче провадження , у редакції, що діяла на момент їх виникнення, тобто до 05.01.2017 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону виконанню державною виконавчою службою підлягають такі виконавчі документи, як рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу (п. 8 ч. 2 ст. 17 Закону України Про виконавче провадження ).

Як слідує із матеріалів справи, на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Немирівського районного управління юстиції перебували виконавчі провадження №ВП 43594656 та №ВП 42429998 з примусового виконання вимоги УПФ у Немирівському районі №Ф-201 від 08.05.2013 року та вимоги Немирівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області №Ф-42 від 21.11.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.

В той же час, із наданих відповідачем матеріалів встановлено, що постановами від 31.08.2015 року виконавчі документи, які були предметом виконання в межах виконавчих проваджень №ВП 43594656 та №ВП 42429998, а саме: вимога УПФ у Немирівському районі №Ф-201 від 08.05.2013 року та вимога Немирівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області №Ф-42 від 21.11.2013 року, повернуті стягувачам на підставі п. 7 ч.1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження .

При цьому, доказів їх повторного пред'явлення до примусового виконання відповідачем не надано.

Відповідно до п. 7 ч.1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи майно боржника, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

При цьому, положеннями ч. 1 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч. 2 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження ).

Із аналізу наведених положень слідує, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, про що державний виконавець зазначає у постанові про повернення виконавчого документа.

В даному ж випадку, приймаючи постанови про повернення стягувачам виконавчих документів, які були предметом виконання в межах виконавчих проваджень ВП 43594656 та №ВП 42429998, державний виконавець в порушення положень ст. 50 Закону України Про виконавче провадження не скасував вжиті ним заходи примусового виконання рішення (арешт, заборону на відчуження та оголошення в розшук) накладені ним на автомобіль марки МАЗ, моделі 5334, днз. НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1.

Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року передбачено порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем.

Так, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, рішення про зняття арешту на майно, накладеного державним виконавцем, приймається державним виконавцем або начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, шляхом винесення відповідної постанови.

На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідачем не доведено існування станом на 12.02.2019 року підстав для арешту майна позивача, в силу відсутності відкритих виконавчих проваджень щодо нього, а наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про цей арешт перешкоджає позивачу вільно розпоряджатись належним йому майном, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача зняти заходи обмеження (арешт, розшук, затримання та заборона відчуження) з автомобіля марки МАЗ, моделі 5334, днз. НОМЕР_2, застосованих в межах виконавчих проваджень №ВП 43594656 та №ВП 42429998.

Що ж до стягнення на користь позивача витрат, понесених ним на правову допомогу адвоката у сумі 2900,00 грн., то суд зазначає наступне.

В силу частин 2 та 3 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

До суду для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача подано договір про надання правничої (правової) допомоги від 26.10.2018 року, квитанцію до прибуткового касового ордера №0002 від 01.01.2019 року та акт виконаних робіт від 01.01.2019 року .

Як слідує із змісту квитанції до прибуткового касового ордера №0002 від 01.01.2019 року , остання містить інформацію про те, що адвокатом прийнято від ОСОБА_1 кошти в сумі 2900 грн., за надання правової допомоги згідно акту від 01.02.2019 року.

Таким чином, квитанція до прибуткового касового ордера №0002 від 01.01.2019 року , не може бути належним доказом сплати позивачем гонорару адвокату за надані ним послуги згідно акту виконаних робіт від 01.01.2019 року.

В той же час, акту від 01.02.2019 року до матеріалів справи представником позивача не додано.

Крім того, як слідує із акту виконаних робіт від 01.01.2019 року , адвокат - ОСОБА_2 передає згідно із наведеним переліком наданих юридичних послуг за надання консультації та підготовки позовної заяви до Вінницького окружного адміністративного суду, а ОСОБА_1 приймає від виконавця роботу та оплачує її в повному обсязі.

При цьому, як слідує із наведеного в акті від 01.01.2019 року переліку наданих адвокатом послуг , до нього включено виконання ухвали Вінницького окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 15.01.2019 року.

Крім того, до переліку наданих послуг також включено участь адвоката у суді першої інстанції, однак, як слідує із змісту позовної заяви, остання підписана лише 10.01.2019 року.

Наведені вище обставини, такі як включення до обсягу наданих станом на 01.01.2019 року послуг - виконання вимог ухвали від 15.01.2019 року , а також участь адвоката у судовому розгляді справи за позовом ОСОБА_1, який підписаний ним лише 10.01.2019 року , ставлять під сумнів наведену в акті від 01.01.2019 року інформацію щодо обсягу наданих адвокатом послуг та понесених позивачем витрат на їх оплату.

До того ж, до матеріалів справи представником позивача не додано доказів фактичної сплати ОСОБА_1 гонорару адвокату за надані ним послуги згідно акту виконаних робіт від 01.01.2019 року (квитанцію до прибуткового касового ордера, тощо).

Крім того, згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, зазначається, що з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне приведення укладених до 15 грудня 2017 року договорів у відповідність до вимог діючого КАС України та доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення , зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.

Таким чином, враховуючи те, що наданими до суду документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що судові витрати на правову допомогу не підлягають стягненню з відповідача.

В той же час, ч. 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, понесені позивачем у даній справі витрати зі сплати судового збору, підлягають відшкодуванню в сумі 2305,20 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Немирівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов'язати Немирівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області зняти заходи обмеження (арешт, розшук, затримання та заборона відчуження) з автомобіля марки МАЗ, моделі 5334, днз. НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1, застосовані в межах виконавчих проваджень №ВП 43594656 та №ВП 42429998.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним при звернені до суду судовий збір в сумі 2305 (дві тисячі триста п'ять) гривень 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Немирівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. ст. 255, 272 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

ОСОБА_1 (с. Гунька, Немирівський район, Вінницька область, ідентифікаційний код НОМЕР_1);

Немирівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (вул. Горького, 89, м. Немирів, Вінницька область, код ЄДРПОУ 34893443).

Повний текст рішення складено 12.02.2019 року.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна