Вирок

від 12.02.2019 по справі 183/4499/18

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/4499/18

№ 1-кп/183/495/19

В И Р О К

іменем України

12 лютого 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду кримінальне провадження за №42018041500000205 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, маючого середню освіту, не одруженого, фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючого АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1971 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3

встановив:

ОСОБА_5 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 477335 від 07.09.2009 р. виданого на підставі рішення Новомосковської міської ради від 24.04.2009 р. № 718, є власником земельної ділянки з цільовим призначенням для комерційного використання за кадастровим номером 1211900000:03:010:0036, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Також, ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2 від 12.11.2012 р. виданого на підставі рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 24.10.2012 р. № 577, є власником кафе з літнім майданчиком, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

04.01.2017 р. між ОСОБА_5 оглияк орендодавцем та ОСОБА_3 як орендарем укладено договір №1 оренди нежитлового приміщення загальною площею 160 кв. м. і прилеглий до нього літній майданчик загальноюплощею 248 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (раніше АДРЕСА_2 . Положеннями вказаного договору передбачено наступне:п. 1.2. - орендар приймає нежитлове приміщення для використання під кафе;п. 2.1. - договір оренди діє з 04.01.2017 року по 01.01.2020 року включно;п. 5.3. - орендар має право тільки з письмової згоди орендодавця створювати реконструкцію, технологічне переоснащення, поліпшення і будівництво орендованого приміщення, земельної ділянки і прилеглої території землі за рахунок власних коштів.

Таким чином, починаючи з 04.01.2017 р. ОСОБА_3 є землекористувачем земельної ділянки з цільовим призначенням для комерційного використання за кадастровим номером 1211900000:03:010:0036, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

В період часу з квітня 2018 року по липень 2018 року ОСОБА_3 , усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, умисно, в порушення вимог:ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, згідно з якою громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), ст. 125 Земельного кодексу України, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації, ст. ст. 60, 61, 150 ч. 1 п. г) Земельного кодексу України, ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України, згідно з якими уздовж річок з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги,які встановлюються по берегах річок танавколо водойм уздовж урізу води для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів, на яких заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів,самовільно зайняв суміжну із земельною ділянкою з цільовим призначенням для комерційного використання за кадастровим номером 1211900000:03:010:0036, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 0,0824 га, з них прибережної захисної смуги площею 0,0824 га, яка нікому не надана у власність чи користування, розташовану у прибережній захисній зоні р. Самара, яка згідно положень ст. 61 Земельного кодексу України є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, самовільно розпочав укріплення берегової лінії та будівництво плиткового покриття, з метою збільшення площі земельної ділянки, яка використовувалась під літній майданчик кафе « ІНФОРМАЦІЯ_2 », при цьому достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка у встановленому порядку не надавалась йому у володіння і користування, а також не передавалась у власність або оренду, тобто за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки. Тобто ОСОБА_3 самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0824 га прибережної захисної смуги р. Самара, яка віднесена до земель охоронної зони.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себеу пред`явленомуйому обвинуваченнівизнав повністю. У скоєному щиро кається. Від дачі показань відмовився.

Оскільки учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, не оспорювали в судовому засіданні обставини, при яких скоєно злочин, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і учасники судового процесу проти цього не заперечували.

Також в судовому засіданні суд роз`яснив учасникам судового процесу, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Судом було з`ясовано, що учасники судового процесу правильно розуміють вищенаведені обставини та наслідки такого порядку дослідження доказів, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальногоправопорушення встановленою та доведеною, його дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 1971 КК України як самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, а саме у прибережній захисній зоні р. Самара.

При призначенні виду та розміру покарання ОСОБА_6 суд керується ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, сукупність усіх обставин у справі, дані про особу обвинуваченого.Так, ОСОБА_3 вчинив злочин невеликої тяжкості, не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно.

Суд визнає пом`якшуючою покарання обставиною щире каяття, яке ґрунтується на належній критичній оцінці ОСОБА_3 своєї протиправної поведінки, беззаперечному визнані вини та готовністю підлягати кримінальній відповідальності.Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Аналізуючи сукупність зазначених обставин, суд, виходячи з поняття покарання та його мети, керуючись ст. 50 КК України, вважає необхідним з урахуванням обставин скоєння злочину, особи обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, застосувати до ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі.

Також, з огляду на вказані обставини, суд дійшов до переконання, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, та відповідно до ст. 75 КК України він може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. Таке покарання, на думку суду, відповідає обставинам справи, тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, буде достатнім для його виправлення і запобігання вчиненню ним нових злочинів.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст.370, 371, 374 КПК України, суд, -

ухвалив:

визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінальногоправопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1971 КК України, та призначити покарання 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуванняпокарання з випробуванням строком на 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення лише з підстав, передбачених ст. 349 КПК України.

Копії вироку видати обвинуваченому, прокурору негайно, після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1