Постанова

від 11.02.2019 по справі 2040/5309/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 р.Справа № 2040/5309/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., м. Харків, повний текст складено 19.10.18 року по справі № 2040/5309/18

за позовом ОСОБА_1

до Державного реєстратора Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Людмили Володимирівни третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "ЮР-АЛКОМ"

про визнання незаконними дій та рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Людмили Володимирівни, в якому, після уточнення позовних вимог, просила суд: визнати незаконними рішення та дії державного реєстратора Литвиненко Людмили Володимирівни, щодо незаконного, самовільного та безпідставного, без наявності відповідної заяви власника чи іншого право набувача майно скасовано право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - нежитлові будівлі: літ. А-2 ; літ. Б-1 ; літ. В-1 ; літ. Г-1 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстровано майнові права на незавершені будівництвом з відсотковою готовністю нежитлові будівлі: кафе літ. "А-2" - 45%, кафе літ. "Б-1" - 30%, кафе літ. "В- 26%, котельня літ. "Г-1" - 26%, розташовані за адресою АДРЕСА_2.; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41863096 від 02.07.2018р. про права власності ОСОБА_1 на незавершені будівництвом з відсотковою готовністю нежитлові будівлі: кафе літ. "А-2" - 45%, кафе літ. "Б-1" - 30 %, кафе літ. "В-1" -26%, котельня літ. "Г-1" - 26%, розташовані за адресою: АДРЕСА_2. та внести до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 р. було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "ЮР-АЛКОМ" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, а саме: Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 р. № 1141 (в редакції від 06.06.2018р.), з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх учасників справи, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 13.06.2006 за участю позивача, як сторони правочину, було укладено договір №1 дольової участі у будівництві об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3.

24.04.2007 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на незавершені будівництвом нежитлові будівлі: літ. "А-2", літ. "Б-1", літ. "В-1", літ. "Г-1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_3.

Між Акціонерним комерційним банком Базис , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк Базис (надалі ПАТ Базис ), та ОСОБА_3 23 квітня 2007 р. укладено Договір про надання кредитної лінії № 38/07-ФО.

За умовами вказаного договору із наступними змінами банк надав кредит в розмірі 1 600 000 доларів США із строком погашення до 20 травня 2011 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 26 квітня 2007 року між АКБ Базис та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 3-32/07-ФО (з наступними змінами), за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно, нежитлові будівлі: літ. А-2 загальною площею 1383,1 кв.м., літ. Б-1 загальною площею 103,2 кв.м., літ. В-1 загальною площею 70,5 кв.м., літ. Г-1 загальною площею 36,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

15 грудня 2016 року між ПАТ АКБ Базис та ТОВ ЮК Юр-Алком укладений Договір про відступлення права вимоги № ВВ-38/07-ФО, за яким були відступлені зобов'язання за Договором про надання кредитної лінії № 38/07-ФО від 23 квітня 2007 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.12.2008 по справі №38/291-08 за позивачем визнано право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі: літ. "А-2", загальною площею 1383, 1 кв.м.; літ. "Б-1", загальною площею 103,2 кв. м.; літ. "В-1", загальною площею 70,5 кв.м.; літ. "Г-1" загальною площею 36,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2008 по справі № 38/291-08 скасовано постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2010 року.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.06.2016 року державним реєстратором Калініною Л.М. проведено реєстраційну дію з реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на нерухоме майно - нежитлові будівлі: літ. "А-2", загальною площею 1.383, 1 кв.м.; літ. "Б-1", загальною площею 103,2 кв. м.; літ. "В-1", загальною площею 70,5 кв.м.; літ. "Г-1" загальною площею 36,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 02.09.2008 по справі №38/291-08 (а.с.20).

ОСОБА_1 звернулась до Московського районного суду м. Харкова з цивільним позовом до ТОВ Юридична компанія Юр-АЛКОМ , за участі третьої особи - ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про відступлення права за договором іпотеки від 15 грудня 2016 року.

У межах розгляду даної справи № 643/4648/18 ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 19.04.2018 року вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій стосовно нежитлових будівель: літ. А-2 , загальною площею 1383,1 кв.м., літ. Б-1 , загальною площею 103,2 кв.м, літ. В-1 , загальною площею 70,5 кв.м;, літ. Г-1 загальною площею 36,0 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, до прийняття рішення судом.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 29 травня 2018 року по справі № 643/4648/18 скасовано заборону відчуження нежитлових приміщень: літ. А-2 , загальною площею 1383, 1 кв.м; літ. Б-1 , загальною площею 103,2 кв.м; літ. В-1 , загальною площею 70,5 кв.м; літ. Г-1 , загальною площею 36,0 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 обрану ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2018 року у забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про відступлення права за договором іпотеки від 15 грудня 2016 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Юр-Алком" 02.07.2018 року звернувся до відповідача із заявою про зняття обтяження про заборону вчинення реєстраційних дій стосовно нежитлових будівель: літ. А-2 загальною площею 1383,1 кв.м, літ. Б-1 загальною площею 103,2 кв.м, літ. В-1 загальною ж лею 70,5 кв.м, літ. Г-1 , загальною площею 36,0 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

На момент звернення третьої особи з вказаною заявою за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження на підставі ухвали Московського районного суду м, Харкова від 19.04.2018р. у справі № 643/4648/18 державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради Гетьманом П.С. зареєстровано обтяження про заборону вчинення реєстраційних дій стосовно нежитлових будівель: літ. А-2 загальною площею 1383,1 кв.м., літ. Б-1 загальною площею 103,2 кв.м, літ. В-1 , загальною площею 70,5 кв.м, літ. Г-1 , загальною площею 36,0 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, до прийняття рішення судом.

Разом із заявою про припинення зазначеного обтяження "Юридична компанія "Юр-Алком" надані такі документи: іпотечний договір № 3-32/07-ФО від 26.04.2007р. та договір від 15.12.2016 про відступлення права вимоги за договором іпотеки; належним чином завірену копію постанови апеляційного суду Харківської області від 29.05.2018р. по справі № 643/4648/18 (№ 22-ц/790/3117/18), в якій апеляційний суд Харківської області зазначив про задоволення апеляційної скарги ТОВ "Юридична компанія "Юр-Алком" та про скасування заборони відчуження нежитлових приміщень: літ. А-2 загальною площею 1383,1 кв.м, літ. Б-1 загальною площею 103,2 кв.м, літ. В-1 загальною площею 70,5 кв.м, літ. Г-1 загальною площею 36,0 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, обрану ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2018 року.

На підставі вказаної заяви та доданих до неї документів відповідачем внесено запис про скасування запису про право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - нежитлові будівлі: літ. А-2 ; літ. Б-1 ; літ. В-1 ; літ. Г-1 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстровано майнові права на незавершені будівництвом з відсотковою готовністю нежитлові будівлі: кафе літ. "А-2" - 45%, кафе літ. "Б-1" - 30%, кафе літ. "В- 26%, котельня літ. "Г-1" - 26%, розташовані за адресою АДРЕСА_2. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41863096 від 02.07.2018р. про права власності ОСОБА_1 на незавершені будівництвом з відсотковою готовністю нежитлові будівлі: кафе літ. "А-2" - 45%, кафе літ. "Б-1" - 30 %, кафе літ. "В-1" -26%, котельня літ. "Г-1" - 26%, розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Позивач не погодившись з такими діями відповідача, звернулась до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, залишаючи адміністративний позов без задоволення, виходив з того, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних рішень діяв з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотримання принципу верховенства права, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [ рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з положеннями пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Згідно з ч. 3 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язковість суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом", у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 490/5986/17-ц якщо позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися у порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб'єктного складу сторін, та є за своєю природою приватноправовим спором.

Так, з матеріалів справи встановлено, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи щодо припинення права власності позивача на об'єкт нерухомого майна, а саме на нежитлові будівлі: літ. А-2 загальною площею 1383,1 кв.м, літ. Б-1 загальною площею 103,2 кв.м, літ. В-1 загальною площею 70,5 кв.м, літ. Г-1 загальною площею 36,0 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з поданням до державного реєстратора заяви третьою особою.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вказаний спір має вирішуватись за правилами цивільного судочинства України.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 319 Кодексу адміністративного судочинства України порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 по справі № 2040/5309/18 підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 року по справі № 2040/5309/18 скасувати .

Провадження в адміністративній справі № 2040/5309/18 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Красноградської районної державної адміністрації Харківської області Литвиненко Людмили Володимирівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "ЮР-АЛКОМ" про визнання незаконними дій та рішення, зобов'язання вчинити певні дії закрити.

Роз'яснити сторонам, що розгляд справи підлягає до юрисдикції судів в порядку цивільного судочинства.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський Судді (підпис) (підпис) О.А. Спаскін З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 12.02.2019 року