Постанова

від 05.02.2019 по справі 815/6590/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/6590/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І. П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

за участю:

представника ПП Еффект - Цимбал С.Ю.,

представника ГУ ДФС в Одеській області - Яківець М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу приватного підприємства Еффект на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Еффект до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У грудні 2017 року ПП Еффект звернулось з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС в Одеській області №0045851407 від 06.12.2017 року, №0045841407 від 06.12.2017 року, №0045831407 від 06.12.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що у ПП Еффект є в наявності всі первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, позивач та ТОВ ПОРТОВИК ОЇЛ , ТОВ КОМПАНІЯ ПЛАЗМА , ПП СТАНДАРТ КОМ , ПП ПРОМТЕХСЕРВІС належним чином оформили договірні правовідносини та оформили первині документи бухгалтерської та податкової звітності, підставою для формування податкового кредиту є податкові накладні, які у позивача є в наявності, первинні документи не могли бути надані податковому органу під час перевірки внаслідок переїзду бухгалтерії до іншого офісного приміщення, однак вони є в наявності та надані до суду. Відповідь на відзив обґрунтована тим, що відповідачем не дана оцінка первинним документам, які надані до суду. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення мають бути скасовані судом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ПП Еффект подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, зокрема, судом першої інстанції не враховано наявність всіх необхідних певних документів, які маються у розпорядженні позивача, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Обставини справи.

Суд апеляційної інстанції встановив, що Приватне підприємство Еффект (код ЄДРПОУ 33803233) знаходиться на обліку як платник податків в Роздільнянській ОДПІ (Біляївське відділення) ГУ ДФС в Одеській області, є платником податку на додану вартість.

19.10.2017 року позивач направив на адресу податкового органу у лист, згідно з яким, просив провести документальну позапланову перевірку з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2014 року по 30.06.2017 року, правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток за період з 01.01.2014р-30.06.2017 рік (строк 1195 днів) та з питань дотримання законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом та фінансуванню тероризму за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 р. ( а.с. 114. т.1)

Податковий орган в період з 09.11.2017 року по 15.11.2017 року провів документальну позапланову виїзну перевірку ПП Еффект з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2014 року по 30.06.2017 року, правильності нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, з питань дотримання законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, за результатами якої складений акт перевірки №1674/15-32-14-07/33803233 від 22.11.2017 року(а.с.12-35,т.1).

Під час проведення перевірки працівниками податкового органу 10.11.2017 року направлено на адресу керівника ПП Еффект запит на отримання копій документів, що були складені внаслідок господарських взаємовідносин з наступними контрагентами ; ТОВ Портовик Ойл , ТОВ Компанія Плазма , ПП Стандарт , ТОВ Промтехсервіс .

Також запропоновано надати пояснення щодо не перенесення задекларованого від'ємного значення у поточному розрахунку за березень 2005 року від 21.07.2015 року №9154798901, що переноситься до наступних податкових періодів (24 рядок) у розмірі 31249 грн.

Попереджено, що ненадання копій документів та пояснень тягне за собою накладення відповідальності відповідно до статті 121 ПК України (а.с.112,т.1).

Листом позивача від 10.01.2017 останній повідомив, що в липні 2015 р. ПП"Еффект" добровільно відмовилося від податкового кредиту в сумі 31249 на користь держави (а.с.113,т.1).

Внаслідок проведення перевірки перевіряючими встановлено:

1) порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015-2016 роки в загальній сумі 496318 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 151713 грн., за 2016 рік в сумі 344605 грн.;

2) пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в 2015-2017 роках на загальну суму 498615 грн., в тому числі за червень 2015 року в сумі 2295 грн., за серпень 2015 року в сумі 48071 грн., за жовтень 2015 року в сумі 9974, за листопад 2015 року в сумі 107009 грн., за травень 2016 року в сумі 180354 грн.. за червень 2016 року в сумі 80824 грн., за липень 2016 року в сумі 243 грн., за вересень 2016 року в сумі 10528, за грудень 2016 року в сумі 45290 грн., за лютий 2017 року в сумі 12856 грн., за березень 2017 року в сумі 1171 грн.;

3) пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2017 року на суму 58106 грн.

На підставі виявлених порушень, ГУ ДФС в Одеській області винесені податкові повідомлення-рішення №0045851407 від 06.12.2017 року, яким позивачу збільшена сума грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями в розмірі 496318 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 86151 грн. (а.с.36-37,т.1), №0045841407 від 06.12.2017 року, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями в розмірі 498615 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 249308 грн.(а.с.34-35,т.1), №0045831407 від 06.12.2017 року, яким позивачу зменшений розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 58106 грн. (а.с.38-39,т.1).

З акту перевірки №1674/15-32-14-07/33803233 від 22.11.2017 року вбачається, що підставою для висновків про порушення позивачем положень Податкового законодавства є дані Єдиного реєстру податкових накладних, відповідно до яких ТОВ ПОРТОВИК ОЇЛ , ТОВ КОМПАНІЯ ПЛАЗМА , ПП СТАНДАРТ КОМ , ПП ПРОМТЕХСЕРВІС виписані позивачу податкові накладні, за рахунок яких ПП Еффект сформований податковий кредит та по господарським операціям з цими контрагентами позивачем сформовані витрати, однак позивачем не надана під час перевірки жодна первинна документація по операціям з зазначеними контрагентами, при тому що, відповідачем направлявся на адресу позивача запит про надання цих документів.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з огляду ненадання позивачем затребуваних представниками відповідача документів, виходив з правомірності висновків податкового органу, викладених в акті перевірки позивача, та такими, що скасуванню не підлягають.

Проте з вказаним висновком погодитись не можна з огляду на наступне.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

З приводу ненадання позивачем документів щодо господарських операцій з ТОВ ПОРТОВИК ОЇЛ , ТОВ КОМПАНІЯ ПЛАЗМА , ПП СТАНДАРТ КОМ , ПП ПРОМТЕХСЕРВІС суд зазначає про таке.

З акту перевірки №1674/15-32-14-07/33803233 від 22.11.2017 року вбачається, що підставою для висновків про порушення позивачем положень Податкового законодавства є дані Єдиного реєстру податкових накладних, відповідно до яких ТОВ ПОРТОВИК ОЇЛ , ТОВ КОМПАНІЯ ПЛАЗМА , ПП СТАНДАРТ КОМ , ПП ПРОМТЕХСЕРВІС виписані позивачу податкові накладні, за рахунок яких ПП Еффект сформований податковий кредит та по господарським операціям з цими контрагентами позивачем сформовані витрати, однак позивачем не надана під час перевірки жодна первинна документація по операціям з зазначеними контрагентами, при тому що, відповідачем направлявся на адресу позивача запит про надання цих документів.

За змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 44.6 статі 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статі платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу , які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені такими платником податків у податкової звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності

Згідно частини 2 статті 3, частин 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року N 996-XIV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 16.1.5, 16.1.9 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

Згідно пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 85.4 стаття 85 ПК України).

Таким чином, з моменту допуску відповідача до проведення перевірки у позивача виник обов'язок надання до перевірки первинних, бухгалтерських документів та документів податкового обліку, що пов'язані з предметом перевірки.

В силу вимог пункту 85.6 статті 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отже, в контексті наведених вище норм закону слідує, що платник податків зобов'язаний надати первинні документи на відповідну вимогу податкового органу. У разі відмови надання або відсутності таких, працівник податкового органу повинен засвідчити цей факт виключно шляхом складання Акту із зазначенням в ньому всіх необхідних реквізитів.

У разі відсутності такого Акта, податковий орган як суб'єкт владних повноважень, за наявності відповідних заперечень цього факту платником податків, фактично позбавлений права доводи такий факт у іншій розумний спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи такий Акт не складався.

Обґрунтовуючи наявність факту відмови надання позивачем первинних документів відповідач послався на наявність запиту, яку отримав позивача, та записи у Акті перевірки, згідно яких директор зазначив про відсутність запитуваних документів.

Суд апеляційної інстанції враховуючи доктрину, яка полягає в тому, що для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій та той факт, що податкова перевірка фактично ініційована самим позивачем, наявність інформації в акті перевірки, що під час проведення перевірки позивачем були надані всі документи, що підтверджується Додатком 4 до Акта перевірки (а.с.184,т.1; 177-180,т.2), відсутність будь якого іншого документу, в якому позивач прямо зазначив про відмову у наданні запитуваних документів, відхиляє наведені вище доводи відповідача.

Отже, відповідачем не доведено факт відмови платника податків надати копії документів для перевірки або відсутності первинних документів з належним засвідченням факту відмови та переліку документів, які позивач відмовився надати податковому органу; не спростовано відповідачем доводи позивача про те, що всі необхідні пояснення надавались під час проведення перевірки в усній формі, а відтак застосування відповідачем правових наслідків, передбачених пунктом 44.1 статті 44 ПК України щодо заборони формування показників податкової звітності,зокрема, податкового кредиту та валових витрат, на підставі даних, не підтверджених документами є помилковим.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне дослідити первинні документи позивача з метою перевірки обґрунтованості підстав адміністративного позову.

Як було зазначено вище суть претензій перевіряючих по податковим повідомленням рішенням №0045851407 від 06.12.2017 року , №0045841407 від 06.12.2017 року полягала у тому, що вищевказані показники податкової звітності не підтверджені наявністю первинних документів по взаємовідносинам ТОВ ПОРТОВИК ОЇЛ , ТОВ КОМПАНІЯ ПЛАЗМА , ПП СТАНДАРТ КОМ , ПП ПРОМТЕХСЕРВІС .

Таким чином, відповідач, не досліджуючи жодного первинного документу , на підтвердження здійснення господарських операцій позивача за перевіряємий період, в Акті перевірки зробив висновок, що підприємство не виконувало операції з придбання, використання у господарській діяльності з наведеними вище контрагентами.

Суд першої інстанції погодившись із підставами податкового органу щодо застосування фінансових санкцій, залучив до справи первинні документи позивача та надав їм правову оцінку, натомість дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується із такими висновками з огляду на таке.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу ( абзац перший пункту 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013р. № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Підставою для виникнення у платника права на валові витрати та податкового кредиту є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Позивачем до суду надані первинні документи, з яких вбачається, що між ПП СТАНДАРТ КОМ та ПП Еффект укладені договори поставки №04/06 від 04.06.2014 року ( а.с.40-41,т.1 та №23/07 від 23.07.2015 року на поставку позивачу нафтопродуктів: мазуту, пічного та дизельного палива, бітуму нафтового, нафтового порошку, тощо.

ПП СТАНДАРТ КОМ (код ЄДРПОУ 38154390) внаслідок виконання господарських операції виписані та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні № 8 від 20.08.2015 р; №9 від 20.08.2015 р; №4 від 11.04.2016 р; № 2 від 06.04.2016 р..

Позивачем, у свою чергу, за цими договорами здійснені оплати на підставі виставлених контрагентом рахунків, що підтверджується платіжними дорученнями №420 від 19.08.15р; №421 від 19.08.15р; №102 від 11.04.16р; №92 від 06.04.16р. (а.с.42-44,47,53,60 .т.1; 219-220, 221-222, 224-226, 227-228, т.2 ) та відповідними банківськими виписками ( а.с.48-49,56-58, 63 т.1).

Товар отриманий за видатковими накладними №29 від 20.08.2015р; №30 від 20.08.2015 р;№2 від 06.04.16 р; №4 від 11.04.2016 р., перевезення оформлене товарно-транспортними накладними №2008 від 20.08.2015р; №200815 від 20.08.2015 р., №0604/1 від 06.04.2016 р.№ 1104/1 від 11.04.2016р. ( а.с.45,51,55,67, т.1)

На підставі наведених первинних документів позивачем сформовано відповідні валові витрати та податковий кредит.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ ПОРТОВИК ОЇЛ та ПП Еффект укладений договір поставки нафтопродуктів №25-ПММ від 20.10.2014 року (а.с.6769,т.1) на поставку позивачу нафтопродуктів (дизельного палива).

Позивачем за цими договорами здійснена оплата (платіжне доручення №1 від 05.01.2015 року, а.с.70, виписка з банківського рахунку а.с.72) на підставі виставленого контрагентом рахунку, товар отриманий за видатковою накладною №1 від 06.01.20115 року, перевезення оформлене товарно-транспортною накладною №01/06 від 06.01.2015 року ( а.с.74,т.1) та здійснено доставку ФОП ОСОБА_5 на підставі договору перевезення №01/15 від 04.01.2015 р.

ТОВ ПОРТОВИК ОЇЛ (код ЄДРПОУ 39268714) внаслідок виконання господарських операції виписана та зареєстрована ЄРПН податкова накладна №1 від 06.01.2015р (а.с.75,т.1; 214-215, т.2).

На підставі наведених первинних документів позивачем сформовано відповідні валові витрати та податковий кредит

На підтвердження здійснення господарських операцій позивача з ТОВ КОМПАНІЯ ПЛАЗМА з приводу придбання гумової гусениці для екскаватора до суду наданий рахунок на оплату, який позивачем оплачений та видаткова накладна на поставку гумових гусениць.

Із вказаних документів вбачається , що позивачем за цими договором здійснено оплату (платіжне доручення №115 від 27.03.2015 року) на підставі виставленого контрагентом рахунку, товар отриманий за видатковою накладною №431 від 31.03.2015

ТОВ КОМПАНІЯ ПЛАЗМА (код ЄДРПОУ 36226451) внаслідок виконання господарських операції виписана та зареєстрована податкова накладна в ЄРПН №171 від 27.03.2015 р. ( а.с.217-218,т.2).

На підставі наведених первинних документів позивачем сформовано відповідні валові витрати та податковий кредит

Між ПП ПРОМТЕХСЕРВІС та ПП Еффект укладений договір поставки №21/1 від 11.04.2016 року на поставку щебеню (а.с.77-79,т.1.). На виконання зобов'язання позивач відповідно до платіжного доручення №106 від 14.04.2016 року сплатив авансовий платіж за матеріали згідно рахунку №СФ-0000075 від 14.04.2016 р., що підтверджується копією платіжного доручення №106 від 14.04.2016 року та банківською випискою по рахунку (81-82,т.1).

На зазначений авансовий платіж за правилами першої події ПП ПРОМТЕХСЕРВІС (код ЄДРПОУ 32431283) було складено та зареєстровані податкові накладні в ЄРПН: №9 від 14.04.2016 р., №4 від 08.04.2006 р. ( а.с.229-230,232-233 т.2).

В той же час, замовлена продукція відповідно до договору на момент перевірки поставлена не була. Частина сплаченого авансу була повернута контрагентом позивача згідно платіжного доручення №379 від 15.04.2016 року на загальну суму 563677,22 у тому числі ПДВ 94946,2 ( а.с.89,т.1) та підтверджується відповідною банківською випискою від 15.04.2016.

Постачальником було виписано розрахунок коригування №1 від 15.04.2016 року , який зареєстровано в ЄРПН 28.04.2016 року, а позивачем сформовано право на податковий кредит.

В ході перевірки щодо операції з ПП "Промтехсервіс" не було надано документів, підтверджуючих постачання товару оскільки замовлена позивачем продукція відповідно до договору поставки №21/1 від 11.04.2016 року на момент проведення перевірки ПП "Промтехсервіс" поставлено не було.

Окрім того, по операціям з наведеними вище контрагентами позивачем надані довіреності на отримання товару, докази на підтвердження здійснення господарської діяльності або здійснення робіт в м. Тернополі та в м.Одеса, які зазначені пунктом розвантаження товару в товарно-транспортних накладних, надано докази проведення цих операцій в бухгалтерському обліку по рахункам, докази використання товарів у своїй діяльності, тощо.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд враховує долучені позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; товарно-транспортних накладних, виписок з банківського рахунку, специфікації, актів прийому передачі товару.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення контрагентами позивача розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що у описовій частини Акту перевірки також зазначено порушення позивачем порядку формування податкових зобов'язань при сплаті ПДВ в розмірі 6478,33 грн. внаслідок виписки та реєстрації податкових декларацій на адресу ТОВ "Орловський 2012".

Погоджуючись із такими доводами податкового органу, суд апеляційної інстанції з огляду на відповідні розрахунки штрафних санкцій (а.с.60,т.3) та безпосередньо висновки Акти перевірки, зазначає, що вказана сума заниження ПДВ за відповідний період (квітень 2017 року) не увійшла у розрахунок штрафних санкцій, а тому встановлені під час перевірки факт заниження податкових зобов'язань позивачем не впливає на висновок суду про протиправність податкового повідомлення рішення № №0045841407 від 06.12.2017 року.

Окрім того, як вбачається із Акту перевірки (а.с.30,т.1) "згідно уточнюючого розрахунку за березень 2015 року від 21.07.2015 року №9154798901 позивачем задекларовано від'ємне значення, що переноситься до наступних податкових періодів ( 24 рядок) у розмірі 31249 грн.

В свою чергу позивачем подано уточнюючий розрахунок за квітень 2015 року від 25.04.2016 р № 9063901589, згідно якого не задекларовано від'ємне значення з останніх періодів.

Також в ході перевірки встановлено , що згідно уточнюючого розрахунку за травень 2015 року від 25.07.2015 року №9158109999 ПП "ЕФФЕКТ" було задекларовано від'ємне значення (20 рядок), що мало бути перенесено з останнього податкового періоду у розмірі 26 673 грн."

Наведене відповідачем кваліфіковане як некоректне відображення задекларованих сум у податкової звітності, тобто вчинення позивачем податкового порушення, передбаченого пунктами 200.1 ,200.4 статі 200 ПК України, а саме завищення податкового кредиту в сумі 26673 грн., в тому числі за травень 2015 року в сумі 26673 грн.

Вирішуючи спірне питання суд виходить із такого.

Згідно пункту 192.1 статі 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Пунктом 192.1.1 статі 191 ПК України передбачено, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку ( пункт 192.1.2. статі 192 ПК України).

Відповідно до пункту 192.3 статі 192 ПК України результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 50.1 статі 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до пункту 50.2 статі 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

За встановленими обставинами, позивач як платник ПДВ мав від'ємний залишок з податку на додану вартість за березень 2016 р., але не відобразив у відповідній податковій звітності, зокрема у Д2 у декларації за квітень 2016 року.

При цьому позивач скористатися правом, передбаченим пунктом 50.1 статті 50 ПК України та подав уточнюючий розрахунок до декларації за травень 2015 року від 25.07.2015 року №9158109999.

Питання щодо наявності обов'язку позивача сплатити штрафні санкції згідно з пунктом 50.1 статі 50 ПК України не охоплюється предметом спору цієї адміністративної справи.

За таких обставин суд не погоджується із висновками податкового органу щодо наявності в діях позивача порушення податкового законодавства, зокрема, приписів пунктів 200.1, 200.4 статі 200 ПК України.

З приводу податкового повідомлення-рішення №0045831407 від 06.12.2017 року, яким позивачу зменшений розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 58106 грн. слід зазначити про таке.

Згідно Акту перевірки перевіряючими встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 16.1 Декларації "Від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного(податкового) періоду; значення рядка 21 попереднього звітного (періоду) у сумі 58106 грн.. в т.ч. за червень 2016 року внаслідок порушень викладених у підпунктах 3.1.2.1 , 3.1.2.2. ( а.с.31,т.1).

Відомості про результати опрацювання відхилень, встановлених системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість ПП "Еффект" та його контрагентів за період з 01.08.2014 року по 30.06.2017 року наведено в додатку 14 до першого примірника Акта перевірки, який залишається в контролюючому органі.(а.с.32, т.1).

Колегія суддів, дослідивши зміст підпунктів 3.1.2.1, 3.1.2.2 Актів перевірки та відзив на апеляційну скаргу ( а.с. 161-166,т.2) , в якому, зокрема, відображено висновок про завищення від'ємного значення у сумі 58106 грн. за інший місяць - за серпень 2017 року (а.с. 165,т.2), зазначає, що вказані підпункти не містять інформації що завищення задекларованих позивачем показників у рядку 16.1 Декларації "Від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного(податкового) періоду на суму 58106 грн. в т.ч. за червень 2016 року.

З цього приводу 22січня 2019 року судом була постановлена ухвала та запропоновано відповідачу надати відповідні пояснення (а.с.4-5,т.3).

Натомість на вказану пропозицію суду відповідачем на адресу суду надано лише розрахунок податкових зобов'язань та штрафних санкцій (а.с.59-60,т.3).

Як зазначив Верховний суд у постанові 03.05.18 року, справа № 818/1070/17, номер судового рішення в ЄДРСРУ 73811933, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується іі вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина 1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2).

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів належним чином наявність складу податкового правопорушення, внаслідок якого прийняте податкове повідомлення-рішення №0045831407 від 06.12.2017, а відтак останнє слід визнати протиправним та скасувати.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи наведене суд зазначає, що в ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 317 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким адміністративний позов слід задовольнити.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства Еффект - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року у справі № 815/6590/17 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов приватного підприємства Еффект (67661, Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, код ЄДРПОУ 33803233) - задовольнити.

Визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області (м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) №0045851407 від 06 грудня 2017 року; №0045841407 від 06грудня 2017 року; №0045831407 від 06 грудня 2017 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 11 лютого 2019 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Семенюк Г.В. Потапчук В.О.