Постанова

від 06.02.2019 по справі 825/1448/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/1448/17 Головуючий у 1 інстанції:Д'яков В.І.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Кузьмишиної О.М. Файдюка В.В. Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Малого приватного багатопрофільного підприємства "Буран" на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до Малого приватного багатопрофільного підприємства "Буран" про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області звернувся до суду з позовом до Малого приватного багатопрофільного підприємства "Буран", в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з рахунків в установах банку Малого приватного багатопрофільного підприємства "Буран" податковий борг: по платежу на додану вартість в розмірі 49 497, 63 грн.; по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1020 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з рахунків в установах банку Малого приватного багатопрофільного підприємства Буран : р/р 26006010069218 в ПАТ ВТБ Банк , р/р 26040010069218 в ПАТ ВТБ Банк , р/р 26006611345500 в АТ УкрСіббанк , р/р 26040611345500 в АТ УкрСіббанк , р/р 26000051422080 в ПАТ ПриватБанк податковий борг в сумі 50 517 (п'ятдесят тисяч п'ятсот сім) грн. 63 коп., з яких: 49497 (сорок дев'ять тисяч чотириста дев'яносто сім) грн. 63 коп. по податку на додану вартість; 1020 (одна тисяча двадцять) грн. 00 коп. по податку на прибуток приватних підприємств.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Мале приватне багатопрофільне підприємство "Буран" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення податкового боргу в розмірі 40 093, 00 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт посилається на те, що при поданні податкових декларацій з податку на додану вартість протягом 2016 року МПБП "Буран" було допущено помилки, у зв'язку із чим підприємством подано до Чернігівської ОДПІ уточнюючі декларації з податку на додану вартість за період квітень - грудень 2016 року. Правомірність внесення зазначених відомостей підтверджується витягом щодо розміру податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних в системі електронного адміністрування ПДВ №1 від 25.01.2017р. Таким чином, на думку відповідача,податковий борг по податку на подану вартість, що зазначеній в позовній заяві відсутній.

21 січня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, МПБП Буран (ідентифікаційний код 14237639) зареєстровано 16.08.1993 р., як юридичну особу, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та взято на облік до Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області 09.09.1993 р. за № 4842.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2018 р. у справі № 825/467/18 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 14.03.2017 р. № 0003281201 в частині нарахування штрафу в розмірі 13 235 (тринадцять тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 82 коп. та податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 17.07.2017 р. № 0007611204 в повному обсязі.

Обставини, встановлені постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2018 р. у справі № 825/467/18 не підлягають дослідженню та доказуванню відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час дослідження уточнених позовних вимог, судом першої інстанції встановлено, що, відповідно до розрахунку позивача, відповідач має податковий борг:

- по податку на додану вартість у розмірі 49497,63 грн., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 14.03.2017 р. № 0003281201 в частині суми податкового зобов'язання в розмірі 9555,60 грн. та податковою декларацією за листопад 2016 року на суму 40093,00 грн. (з урахуванням часткової сплати податкового боргу в сумі 150,97 грн.) (а.с.17, 23);

- по податку на прибуток в розмірі 1020,00 грн., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням від 02.02.2017 № 0002071204 (а.с.12).

Таким чином, загальна сума податкового боргу, на думку позивача, становить 50 517,63 грн.

Позивач, вважаючи, що узгоджена сума податкового боргу відповідачем не погашена, звернувся до суду з вищевказаним позовом про його стягнення.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

В силу п.п.16.1.3, п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п.36.1-36.3 ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, "грошове зобов'язання платника податків" - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В силу підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ю" від 16.01.2013 р. № 25, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яка вручена 17.01.2013 р. (а.с.24).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про стягнена заборгованості за податковою декларацією за листопад 2016 року на суму 40093,00 грн. дійшов висновку, що позивач має таку заборгованість і вона має бути стягненна з посиланням на черговість спрямування коштів, сплачених платником податків, у разі наявності податкового боргу.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, в письмових запереченнях до суду першої інстанції та в апеляційній скарзі відповідач вказує, що при поданні податкових декларацій з податку на додану вартість протягом 2016 року МПБП "Буран" було допущено помилки, пов'язані з не включенням митних декларацій МПБП "Буран" за квітень, червень, серпень, жовтень місяць 2016 року.

Зазначені помилки були з'ясовані після проведення самостійної перевірки, у зв'язку із отриманням позовної заяви про стягнення податкового боргу, після чого МПБП "Буран" подав до Чернігівської ОДПІ уточнюючі декларації з податку на додану вартість за період квітень - грудень місяць 2016 року.

З уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за листопад місяць 2016 року вбачається, що відповідач здійснив коригування рядка 18.1 сплачується до державного бюджету податкової декларації за листопад 2016 року (40093 грн 00 коп.).

В декларації за грудень 2016 року підприємством було відкориговане та зменшено податкове зобов'язання за податковою накладною за листопад 2016 року (№4 від 17.11.2016 р.) шляхом реєстрації Додатку 2 до податкової накладної (розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №1 від 19.12.2016 р. на суму 243650,00, де ПДВ складає 40608,33 грн.).

Уточнюючий розрахунок за листопад 2016 року відповідачем було надано до суду першої інстанції (а.с. 45).

Податковим органом під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не спростовано доводи відповідача про те, що уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок за серпень та листопад 2016 року були подані 05 січня 2017 року та, згідно квитанції № 2, прийнятий податковим органом 23 січня 2016 року.

Отже, у розпорядженні відповідача, станом на час звернення до суду першої інстанції із позовною заявою про стягнення податкового боргу, була інформація про те, що розмір податкових зобов'язань МПБП Буран за листопад 2016 року був зменшений.

Як зазначалося, лише узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені законом, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Таким чином, оскільки відповідачем уточнюючим розрахунком за листопад 2016 року змінено показники податкових зобов'язань, сума заборгованості МПБП Буран за податковою декларацією за листопад 2016 року на суму 40093,00 грн. є такою, що не відповідає дійсності.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо іншої частини податкової заборгованості, що підлягає стягненню за рішенням суду першої інстанції, відповідач не заперечує.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню в частині позовних вимог про стягнення з рахунків в установах банку Малого приватного багатопрофільного підприємства "Буран" податкового боргу: по податку на додану вартість в розмірі 40 093,00 грн. з прийняттям в цій частині нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області- відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Малого приватного багатопрофільного підприємства "Буран" задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року в частині позовних вимог про стягнення з рахунків в установах банку Малого приватного багатопрофільного підприємства "Буран" податкового боргу: по податку на додану вартість в розмірі 40 093,00 грн. (сорок тисяч дев'яносто три грн. 00 коп.) скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області- відмовити.

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Кузьмишина О.М. Файдюк В.В. Повний текст постанови виготовлено 11.02.2019 року