Рішення

від 04.02.2019 по справі 396/1936/18

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1936/18

Провадження № 2/396/22/19

РІШЕННЯ

Іменем України

05.02.2019 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Гарбуз Ольга Анатоліївна

за участю секретаря судового засідання: Пономаренко Р.В.

прокурора Стрижеус С.П.,

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника відповідача ФГ «Омельяненко» - Антонової С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу № 396/1936/18 за позовом прокурора -першого заступника керівника Новоукраїнськоїмісцевої прокуратуриКіровоградської області,в інтересах держави доГоловного управлінняДержгеокадастру уКіровоградській області, ОСОБА_1 ,фермерського господарства«Омельяненко» провизнання недійсним наказу, свідоцтва проправо власності,договору орендита витребуванняземельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор-першийзаступник керівникаНовоукраїнськоїмісцевої прокуратуриКіровоградської області,вінтересах державизвернувся досуду зпозовом доГоловного управлінняДержгеокадаструуКіровоградській області, ОСОБА_1 ,фермерського господарства«Омельяненко»провизнання недійснимнаказу,свідоцтва проправовласності,договоруорендита витребуванняземельноїділянки,посилаючись нате,що наказомГоловного управлінняДержземагенства уКіровоградській областівід 10.10.2014року №11-523/14-14-СГнадано дозвіл ОСОБА_1 нарозроблення проектуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки увласність,розташованої натериторії Іванівськоїсільської радиНовоукарїнського району.Наказом Головногоуправління Держземагенствау Кіровоградськійобласті від20.05.2015року №11-2626/14-15-СГзатверджено проектземлеустрою щодовідведення земельноїділянки державноївласності сільськогосподарськогопризначення (запасу)у власністьгромадянину ОСОБА_1 загальною площею2.0000га дляведення особистогоселянського господарствана територіїІванівської сільськоїради Новоукраїнськогорайону Кіровоградськоїобласті тапередано увласність ОСОБА_1 вищевказану земельнуділянку (кадастровийномер 3524081400:02:000:0847)за рахунокземель сільськогосподарськогопризначення державноївласності,що перебувають у запасі, з цільовим призначенням - для ведення особистою селянського господарства (код класифікатора видів цільового призначення земель 01.03). Державним реєстратором реєстраційної служби Новоукраїнського районного управління юстиції в Кіровоградській області Гайдучепко Н.Л. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. 16 березня 2016 року ОСОБА_1 уклав з Ф/г "Омельяненко" договір оренди земельної ділянки. Крім того розпорядженням голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 23.01.2012 року № 73-р ОСОБА_1 передано у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 1,09000 га ріллі, що підтверджується Державними актами на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 099272, серія ЯК № 099264 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Іванівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області за межами населеного пункту. Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки площею 2,00 га. вдруге використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. На підставі викладеного просив суд визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.05.2015 року № 11-2626/14-15-СГ; визнати недійним свідоцтво про право власності серія та номер НОМЕР_1 , виданий реєстраційною службою Новоукраїнського районного територіального управління юстиції; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 16.03.2016 року; витребувати у фермерського господарства «Омельяненко» на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області земельну ділянку загальною площею 2 га. Крім того, просив стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору.

01.11.2018року ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків, але не більше п"яти днів з дня отримання копії ухвали.

09.11.2018року ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 04.12.2018 року.

29.11.2018 року через канцелярію суду надійшов письмовийвідзив від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Куєвди Ю.С. на цивільний позов прокурора -першого заступника керівника Новоукраїнськоїмісцевої прокуратуриКіровоградської області,в інтересах держави доГоловного управлінняДержгеокадастру уКіровоградській області, ОСОБА_1 ,фермерського господарства«Омельяненко» провизнання недійсним наказу, свідоцтва проправо власності,договору орендита витребуванняземельної ділянки, зі змісту якого вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області заявлені до нього позовні вимоги позивача не визнає в повному обсязі та просить в задоволені позову відмовити, а також зазначає, що згідно із ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко- економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Тому Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області діяло відповідно до норм чинного земельного законодавства при розгляді заяв гр. ОСОБА_1 оскільки в поданих клопотаннях він повідомляв, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не скористався.

04.12.2018 року у зв"язку з неявкою відповідача підготовче судове засідання відкладено на 28.12.2018 року.

05.12.2018 року через канцелярію суду першим заступником керівника Новоукраїнської місцевої прокуратури Дульдієр Ю.С. подано відповідь на відзив по справі № 396/1936/18 в якому зазначає, що видача наказу Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області від 20.05.2015 року № 11-2626/14-15-СГ, свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_1 на землю ОСОБА_1 та подальше її відчуження на користь ФГ «Омельяненко» проведено незаконно.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання (ч. 4 ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектара. Таким чином, передбачена ст. ст. 116, 121 ЗК України одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалась своїм правом і отримала у власність земельну ділянку, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге.

Розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 23.01.2012 року № 73-р ОСОБА_1 передано у власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 1, 09000 га ріллі, що підтверджується Державними актами на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 099272, серія ЯК № 099264 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Іванівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області за межами населеного пункту. Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час отримання спірної земельної ділянки (наказ від 20.05.2015 11-2626/14-15-СГ) вдруге використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (Державні акти на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 099272, серія ЯК № 099264).

Таким чином, всупереч вимогам ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою від 24.09.2014 року не врахував, що раніше використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Земельна ділянка площею 2 га (кадастровий номер 3524081400:02:000:0847), що знаходиться за межами населених пунктів Іванівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області вибула із державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок - держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

28.12.2018 року у зв`язку з клопотанням відповідача, підготовче судове засідання відкладено на 09.01.2019 року.

09.01.2019 року у зв"язку з неявкою відповідачів по справі підготовче судове засідання відкладено на 14.01.2019 року.

14.01.2019 року ухвалою суду закрито підготовчепровадження усправі та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 05.02.2019 року.

Прокурор Стрижеус С.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, додатково пояснивши, що ОСОБА_1 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою від 24.09.2014 року не врахував, що раніше використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, додатково пояснивши, що йому було предано у власність земельні ділянки загальною площею 1,09000 га., які використовує тривалий час його родина як город та складається із двох участків. Під час проходження служби в збройних силах України та приймаючи участь в антитерористичній операції, командиром було запропоновано йому як і іншим бійцям, написати заяву щодо отримання земельної ділянки в розмірі 2 га. В 2014 році він надіслав заяву батькам, які передали заяву до заяву до Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області про надання дозволу на виготовлення проекта землеустрлою, щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 2 га. В 2015 році було видане свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 2 га. Просить у позові відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, просив застосувати строки позовної давності.

Представник відповідача ФГ «Омельяненко» - адвокат Антонова С.Ю. в судовому засіданні позов не визнала в повному обсязі, що позивачем не зазначено жодної із підстав про визнання договору оренди недійсним та витребування земельної ділянки та просила застосувати строки позовної давності.

Заслухавши пояснення прокурора, відповідача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи та подані докази, з"ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити за наступних підстав.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначеному законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх субєктів права власності та господарювання тощо).

Земля, положеннями ст. 14 Конституції України та ст. 1 ЗК України, визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У державній власності перебувають усі землі України, за винятком земель, переданих у приватну і комунальну власність.

Виходячи із норм ст. ст. 13, 14 Конституції України, ст. ст. 177, 181, 324, гл. 30 Цивільного кодексу України земля та земельні ділянки є об`єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень ст. ст. 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, ст. ст. 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, ст. ст. 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, правовідносини, пов`язані із вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула із державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Аналогічних правових позицій при вирішенні питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи притримується і Європейський суд з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п.54 рішення).

Таким чином, прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області з порушенням вимог земельного законодавства наказу про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення та протиправне вибуття землі із державної власності беззаперечно становить суспільний інтерес, а звернення із позовом прокурора на захист інтересу держави не відповідає принципу розумної «пропорційності» між втручанням у права фізичної особи та інтересами суспільства.

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області є органом, що здійснює від імені та в інтересах держави правомочності, що пов`язані з володінням, користуванням і розпоряджанням земельними ділянками державної власності, тобто виступає субєктом владних повноважень у спірних правовідносинах, на який законом покладено обов`язок захищати порушені права держави у сфері земельних відносин, як політико-правової організації суспільства.

Неналежне виконання ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області покладених на нього функцій, передача у власність відповідачу земельної ділянки із порушенням встановленого порядку, свідчить про нездійснення належного захисту інтересу держави суб`єктом владних повноважень та являється виключним випадком для звернення прокурора з позовом до суду.

Судом встановлено, що згідно листа Новоукраїнської районної державної адміністрації від 21.08.2018 року за інформацією відділу у Новоукраїнському районі Головною управління Держтеокадастру у Кіровоградській області повідомляємо, шо на території Іванівської сільської ради Новоукраїнського району гр. ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20 травня 2015 року № 11-2626/14-15-СГ отримав земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3524081400:02:000:0847) для ведення особистого селянського господарства. Інформація про реєстрацію права на нерухоме майно з Державного реєстру речових прав відсутня.

Також, на підставі свідоцтва про право па спадщину за заповітом від 31 січня 2007 року № 245 успадкував земельну ділянку площею 7.15 га (кадастровий номер 3524081400:02:003:0111) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт на право власності на земельну ділянку серія КР 103651, виданий 23 листопада 2007 року за № 44. Оригінали наказів про надання земельних ділянок знаходяться у Головному управлінні Держгеокадастру у Кіровоградській області (а.с. 13).

Згідно листа начальника відділу у Новоукраїнському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 05.10.2018 року, що за наявними даними відділу на земельну ділянку з кадастровим номером 3524081400:02:000:0847, яка передана у власність ОСОБА_1 загальною площею 2,000 га для ведення особистого селянського господарства на території Іванівської сільської ради не замовлялась технічна документація про нормативну-грошову оцінку (а.с. 14).

Згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК № 099272 від 03.09.2012 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2238 га, яка розташована Кіровоградська область, Новоукраїнський район Іванівська сільська рада, за межами населеного пункту (а.с.18-19).

Згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК № 099264 від 03.09.2012 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0, 8662 га, яка розташована Кіровоградська область, Новоукраїнський район Іванівська сільська рада, за межами населеного пункту (а.с.20-21).

Відповідно до наказу Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області № 11-1523/14-14-СГ від 10.10.2014 року надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Новоукраїнського району Іванівської сільської ради (за межами населеного пункту).

Орієнтовний розмір земельної ділянки 2.0000 га, у тому числі: 2,000 га - рілля, земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (код класифікатора видів цільового лзначення земель - 01.03).

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства.

Начальнику відділу Держземагентства у Новоукраїнському районі при наданні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забезпечити в установленому законодавством порядку:

- розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на предмет погодження;

- реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Гр. ОСОБА_1 у тримісячний термін подати на затвердження, розроблений та погоджений відповідно до вимог чинного законодавства, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У разі невиконання вимог, зазначених у пункті 4, даний Наказ втрачає чинність (а.с. 22).

Відповідно до наказу Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області № 11-2626/14-15-СГ від 20.05.2015 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність, затверджено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (запасу) у власність гр. ОСОБА_1 загальною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Іванівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (за межами населеного пункту)".

Надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2.0000 га, у тому числі: 2.0000 га - рілля (кадастровий номер 3524081400:02:000:0847), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, для ведення особистого селянського господарства (код класифікатора видів цільового призначення земель 01.03), розташовану на території Новоукраїнського району Іванівської сільської ради (за межами населеного пункту) (а.с. 25).

Згідно заяви ОСОБА_1 від 24.09.2014 року останній просить Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області надати дозвіл на виготовлення проекта землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки загальною площею 2 га. для ведення ОСГ із земель державної власності СГ призначення поле № 7 (а.с. 26).

Відповідно до довідки від 27.08.2014 року виданої старшому солдату ОСОБА_1 в тому, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 (з місцем дислокації м. Маріуполь Донецької області) Східно регіонального управління ( I категорії) Державної прикордонної служби України з 01.04.2014 року. Приймає участь в проведенні заходів антитерористичної операції (а.с. 27).

Згідно довідки від 26.05.2011 року виданою Іванівською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області ОСОБА_1 жителю с. Костянтинівка про те, сільська рада рекомендує надати земельну ділянку у власність для ведення особистого селянського господарства розміром 1,09 га у полі № 6 (бувший ВАТ "Новокостянтинівське" (а.с. 28).

Згідно заяви від 25.06.2011 року ОСОБА_1 просить надати у власність для ведення особистого селянського господарства ділянка площею 1,09 із земель запасу державної власності на полі № НОМЕР_3 польової сівозміни ВАТ " Новоконстантинівське" Іванівської сільської ради ( а.с. 29).

Згідно висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 12.09.2011 року постійно діюча комісія з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою при Новаукраїнській районній державній адміністрації Кіровоградської області, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам (згідно списка) для ведення особистого селянського господарства, за рахзнок земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу) загальною площею 14,6300 га в тому числі: ріллі 14.6300 га на території Іванівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, комісія з розгляду питань пов`язаних з погодженням документації із землеустрою, погоджує та не заперечує проти відведення земельних ділянок у власність громадянам (згідно списка) для ведення особистого селянського /господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу) загальною площею 14,6300 га в тому числі: ріллі 14,6300 та на території Іванівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (а.с. 30).

Згідно розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 23 січня 2012 року затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок (а.с. 35).

Відповідно до додатку до розпорядження голови Новоукраїнської районної державної адміністрації від 23.01.2012 року затверджено список громадян, яким передаються земельні ділянки із земель запасу державної власності у власність для ведення особистих селянських господарст серед яких ОСОБА_1 (а.с. 36).

Згідно висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 30.12.2014 року відділ Держземагенства у Новоукраїнському районі Кіровоградської області розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (запасу) громадянинуСігунову ОСОБА_3 у власність для ведення особистого селянського господарства, відділ Держземагентства у Новоукраїнському районі Кіровоградської області погоджує його та не заперечує проти відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (запасу) на території Іванівської сільської ради Новоукраїнського району загальною площею: 2.0000 га сільськогосподарських земель, у тому числі сільськогосподарських угідь - 2.0000 га ріллі (а.с. 38).

Згідно свідоцтва про право власності від 03.05.2015 року виданого Реєстраційною службою Новоукраїнського районного управління юстиції Кіровоградської області ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 3524081400:02:000:0847 для ведення особистого селянського господарства площею 2 га (а.с. 43).

16 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ФГ "Омельяненко" був укладений договір оренди земельної ділянки, належної позивачу на праві приватної власності, площею 2,00 га., яка знаходяться на території Іванівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Договір оренди укладається на строк починаючи із терміну його державної реєстрації і закінчується 15 листопада 2025 року (а.с. 39).

Відповідно до п. «в» ч. 3ст. 116 ЗК Українибезоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. «б» ч. 1ст. 121 ЗК Українигромадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.

Виходячи зі змісту ч. 4ст. 116 ЗК України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз за кожним видом використання.

Відповідно до вимог ч. 6ст. 5 Закону України «Про особисте селянське господарство», громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 га, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установленихст. 121 ЗК Українидля ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, передбачена ст. ст.116,121 ЗК Україниодноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, яка скористалась своїм правом і отримала у власність земельну ділянку меншу від граничної площі, передбаченоїст. 121 Земельного кодексу України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки цього ж цільового призначення вдруге, навіть площею, що складає різницю між гранично можливою та раніше отриманою у власність.

Згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК № 099272 від 03.09.2012 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2238 га, яка розташована Кіровоградська область, Новоукраїнський район Іванівська сільська рада, за межами населеного пункту (а.с.18-19).

Згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯК № 099264 від 03.09.2012 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0, 8662 га, яка розташована Кіровоградська область, Новоукраїнський район Іванівська сільська рада, за межами населеного пункту (а.с.20-21).

Однак, приймаючи оспорюваний наказ, відповідач Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області факт реалізації ОСОБА_1 права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не перевірив, порушив вимоги земельного законодавства, що призвело до безпідставного вибуття землі із державної власності, а тому наказ Головного управління про затвердження документатії із землеустрою та надання земельної ділянки у власність особи, яка таке право вже використала є незаконним.

В цілому, позовні вимоги прокурора з наведених вище підстав є обґрунтованими.

Су враховує, що Конституційний суд України в мотивувальній частині рішенні від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування, зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання держаного акта на право власності на земельну ділянку.

Аналізуючи наведену норму вбачаються, що прийнятий Головним управлінням (як суб`єктом владних повноважень) наказ про затвердженнядокументатії ізземлеустрою танадання земельноїділянки увласність є ненормативним актом, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування таких актів не породжує наслідків для користувачів земельних ділянок, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства, та у таких осіб виникло право власності або користування земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Таким чином, суд вважає, що наказ про затвердженнядокументатії ізземлеустрою танадання земельноїділянки увласність вичерпав свою дію фактом його виконання, тому він не може бути скасований після його виконання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові № 21-405а14 від 11.11.2014 року.

Відповідно до ст.3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головнм обов`язком держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України, з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї регулюється Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з права людини». Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР, кожна фізична та юридична особа маж право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 року, заява №29979/04 ЄСПЛ визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції, зокрема державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «Належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З матеріалів справи вбачається, що відчуження майна здійснено державою шляхом прийняття рішень державним органом, тобто внаслідок реалізації волі держави на розпорядження державної власністю. В подальшому майно набуте у власність було визнано державними органами, про що свідчить державна реєстрація цих права власності від 03.06.2015 року (а.с.43).

Вирішуючи питання щодо задоволення або незадоволення позову, суд враховуючи, що земельна ділянка, яка є предметом позову, виділялась відповідачу саме відповідно до рішень державних органів, після чого за спливом майже 3 років прокурором ставиться питання щодо позбавлення відповідача права власності на вказану земельну ділянку, суд вважає за необхідне застосувати положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і практики ЄСПЛ щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України"). Суд вважає, що у разі неправильного застосування законодавства при винесенні рішень про передачу земельної ділянки у власність, а також наявність інтересу держави щодо збереження та охорони водойм шляхом не виділення у приватну власність земель прибрежних захисних смуг та збереження їх у державній власності, складає, безумовно «суспільний інтерес», що може бути підставою для втручання у приватну власність.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

При цьому, за думкою суду, при розгляді вказаної справи може бути враховано також рішення ЄСПЛ від 24 червня 2003 року в справі "Стретч проти Сполученого Королівства" та рішення ЄСПЛ від 20 жовтня 2011 року в справі "Рисовський проти України" щодо принципів застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу "належного урядування" при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

Разом із тим, у пункті 71 рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З огляду на викладене принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна, у тому числі й земельних ділянок, на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які слід з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позбавлення відповідача права власності на земельну ділянку, якої він вільно володів упродовж значного періоду часу з 03.06.2015 року (на теперішній час більше 3 років) без відповідної компенсації було б непропорційним втручанням у право власності відповідача, а тому захист «суспільного інтересу» шляхом визнання недійсним наказу Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області, свідоцтва проправовласності,договоруорендита витребуванняземельноїділянки без відповідної компенсації, за думкою суду, є не можливим.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що вимоги прокурора не можуть бути задоволені у даній справі, оскільки вони заявлені з порушенням строків позовної давності, а представниками відповідачів в судовому засіданні заявлені клопотання про застосування строку позовної давності.

Пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), ратифікованоїЗаконом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Постановами Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року 36-68цс 15 та від 19 серпня 2014 року №3-59 гс14 визначено, що оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Так, відповідно до ст.ст. 256-257 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно дост. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.ч. 3-4ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться встатті 261ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленогостаттею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Викладена позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року (справа № 6-2469цс16).

Крім того, у іншій своїй правовій позиції (№ 6-2070цс16 від 26 жовтня 2016 року) ВСУ зазначив наступне.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи зі змісту статей256,261 ЦК Українипозовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

В обґрунтування своєї позиції по строках давності прокурором зазначено, що прокуратурі про вказане вище порушення стало відомо лише в серпні 2018 року після надходження інформації з Новоукраїнської районної державної адміністрвації у зв`язку із чим строк позовної давності вважає не пропущено, але суд відхиляє доводи прокурора та вважає, що про порушене право міг довідатися як 20.05.2015 року так і 03.06.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, основною вимогою, на якій ґрунтуються вимоги про визанння недійсним свідоцтва проправовласності,договоруорендита витребуванняземельноїділянки є визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.05.2015 року № 11-2626/14-15-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність».

Суд, приходить до висновку, що перебіг позовної давності щодо оскарження наказу ГУДержгеокадастру уКіровоградській областівід 20.05.2015року №11-2626/14-15-СГ«Про затвердженнядокументації ізземлеустрою танадання земельноїділянки увласність»розпочинається з наступного дня після його прийняття, а саме з 21.05.2015 року. До спірних правовідносин має застосовуватись загальна позовна давність.

Позов до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області прокурором -першим заступником керівника Новоукраїнськоїмісцевої прокуратуриКіровоградської області пред`явлено 16.10.2018 року.

Отже,саме державнийорган вособі ГУДержгеокадастру уКіровоградській області прийняв рішення, яке на думку прокуратури прийняте з порушенням земельного законодавства та порушує права держави, а тому, враховуюче вищевикладене, слід вважати, що держава могла довідатися про порушення своїх прав з моменту прийняття такого рішення.

При розгляді цієї справи суд виходить з того, що прокурором даний позов пред`явлено в інтересах держави.

Держава, як суб`єкт, з усіма наявними у неї владними засобами, зобов`язана вживати заходів для недопущення порушень встановлених нею ж приписів, а отже про порушення земельного законодавства її ж органами, вона повинна була дізнатися з моменту виникнення таких порушень.

Відповідно дост.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Будь-яких доказів того, що держава, прокурор не могли довідатися про порушення чинного законодавства при винесенні спірного наказу, позивачем суду надано не було. Пленумом Верховного суду України в абз.3 п.11 своєїпостанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі»роз`яснив судам, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Виходячи з вищевикладеного, оскільки судом не встановлено поважних причин пропущення прокурором як позивачем позовної давності, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяв відповідачів про застосування позовної давності у спірних правовідносинах, що є підставою для відмови у задоволенні позову прокурора -першогозаступника керівникаНовоукраїнськоїмісцевої прокуратуриКіровоградськоїобластів повному обсязі, а саме визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.05.2015 року №11-2626/14-15-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (запасу) у власність загальною площею 2.0000 га, у тому числі: 2.0000 га ріллі (кадастровий номер 3524081400:02:000:0847), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі (код класифікатора видів цільового призначення земель 01.03) розташовану на території Новоукраїнського району Іванівської сільської ради (за межами населеного пункту); визнання недійсним свідоцтва про право власності серії та номер НОМЕР_1 , виданого реєстаційною службою Новоукраїнського районного територіального управління юстиції на ім`я ОСОБА_1 ; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, серія та номер б/н від 16.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Омельяненко»; витребування у фермерського господарства «Омельяненко» на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області земельну ділянку загальною площею 2.0000 га (кадастровий номер 3524081400:02:000:0847), для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту Кіровоградської області Новоукраїнського району Іванівської сільської ради.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову у позові у повному обсязі сплачений позивачем судовий збір, відповідно до ст. 141 ЦПК України не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог про: визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 20.05.2015 року №11-2626/14-15-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (запасу) у власність загальною площею 2.0000 га, у тому числі: 2.0000 га ріллі (кадастровий номер 3524081400:02:000:0847), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі (код класифікатора видів цільового призначення земель 01.03) розташовану на території Новоукраїнського району Іванівської сільської ради (за межами населеного пункту); визнання недійсним свідоцтва про право власності серії та номер НОМЕР_1 , виданого реєстаційною службою Новоукраїнського районного територіального управління юстиції на ім`я ОСОБА_1 ; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, серія та номер б/н від 16.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Омельяненко»; витребування у фермерського господарства «Омельяненко» на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області земельну ділянку загальною площею 2.0000 га (кадастровий номер 3524081400:02:000:0847), для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту Кіровоградської області Новоукраїнського району Іванівської сільської ради - відмовити повністю за необгрунтованістю та безпідставністю позовних вимог.

Ріішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи,які небули присутнів судовомузасіданні підчас проголошеннясудового рішення,можуть податиапеляційну скаргупротягом тридцятиднів здня отриманнякопії рішення.

Повний текст рішення складено 12.02.2019 року.

Головуючий: О. А. Гарбуз