Ухвала
від 07.02.2019 по справі 757/4483/18-к
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/671/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

представника власника майна, адвоката ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2019 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 та накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:62:142:0038, площею 0,1000 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови), за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_7 та перебуває у користуванні Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Комфорт-Дім-Славський» (код ЄДРПОУ 40762615) шляхом заборони користування та розпорядження.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, власник майна ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її необґрунтованість.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що стороною обвинувачення не обґрунтована необхідність накладення арешту на майно. Вказує, що арешт накладено на майно особи, яка не має статусу підозрюваного або обвинуваченого у даному кримінальному провадженні та не несе за законом матеріальну відповідальність за їх дії. Додає, що арештоване майно перебуває у власності добросовісного набувача.

Також апелянт акцентує увагу на неправомірному обмеженні у користуванні та розпорядженні майном.

Заслухавши доповідь судді, позицію представника власника майна, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження № 42017000000002554, відомості про яке 08.08.2017 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Прокурор відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:62:142:0038, площею 0,1000 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови), за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_7 та перебуває у користуванні Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Комфорт-Дім-Славський» (код ЄДРПОУ 40762615), яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2019 року задоволено.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання апелянта на те, що він, як власник майна, не перебуває в статусі підозрюваного, обвинуваченого та не несе за законом матеріальну відповідальність за їх дії, колегія суддів не може визнати такими, що свідчать про необхідність скасувати оскаржувану ухвалу, оскільки положення ст. 170 КПК України дозволяють накласти арешт на майно будь-якої особи, у разі необхідності забезпечити збереження речових доказів, що у цьому випадку і мало місце. З цих же підстав не заслуговують на увагу і твердження апелянта про те, що він є добросовісним набувачем майна.

Посилання автора апеляційної скарги на неправомірне обмеження власника майна у користуванні та розпорядженні майном, є непереконливим, оскільки матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню. Крім того, застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце.

Крім цього, відповідно до вимог положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпоряджання та/або користування майном.

Згідно п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчого, суд постановляє ухвалу в якій зазначає заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення.

Доводи апеляційної скарги в частині безпідставності накладення арешту на майно, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 та накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:62:142:0038, площею 0,1000 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови), за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_7 та перебуває у користуванні Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Комфорт-Дім-Славський» (код ЄДРПОУ 40762615) шляхом заборони користування та розпорядження, - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:




ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Дата ухвалення рішення07.02.2019
Оприлюднено14.02.2023

Судовий реєстр по справі —757/4483/18-к

Ухвала від 08.04.2019

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Лашевич Валерій Миколайович

Ухвала від 07.02.2019

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Масенко Денис Євгенович

Ухвала від 29.01.2018

Кримінальне

Печерський районний суд міста Києва

Кирилюк І. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні