Рішення

від 12.02.2019 по справі 146/1067/18

ТОМАШПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/1067/18

РІШЕННЯ

Іменем України

"12" лютого 2019 р. Томашпільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді: Пилипчука О.В.

з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду смт.Томашпіль цивільну справу

ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Кислицька сільська рада Томашпільського району Вінницької області

вимоги позивача: про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

19 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок по АДРЕСА_1.

Позов обґрунтований наступним.

5 липня 2004 році позивач разом зі своєю матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 купили у жителя АДРЕСА_1 ОСОБА_3 житловий будинок по АДРЕСА_1.

Оскільки на той час позивач не мала власних коштів, кошти за будинок сплачувала її мати-ОСОБА_2, яка і написала ОСОБА_3 розписку про надання коштів за будинок, а ОСОБА_3 в свою чергу написав їй розписку про отримання від неї коштів за будинок.

На той час ОСОБА_3 переїхав проживати до м.Севастополя, оскільки ще ІНФОРМАЦІЯ_4 у нього померла його дружина ОСОБА_4 і він не хотів сам проживати у АДРЕСА_1, що підтверджується випискою з по господарської книги по Кислицькій сільській раді за 2001-2005 роки.

З 2006 року і по даний час ОСОБА_1 постійно проживає у даному будинку разом із своєю сім'єю, що підтверджується випискою з погосподарської книги по Кислицькій сільській раді за 2006-2010 роки.

Тобто, з 2006 року вона відкрито і безперервно володіє будинком по АДРЕСА_1, доглядаю за будинком, проводить у будинку поточні та капітальні ремонти за власні кошти.

В даний час позивач вирішила належним чином оформити будинок на своє ім'я, та, як їй пояснили в юридичній конторі, має право на визнання права власності на будинок за набувальною давністю, відповідно до ст. 344 ЦК України, яка говорить, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність).

ОСОБА_1 зазначає, що вона добросовісно заволоділа будинком по АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_3, у 2006 році і з тих пір, а це вже більше 12 років, продовжує відкрито і безперервно володіти будинком, відповідно набула право власності на це майно.

При зібранні необхідних документів вияснилося і те, що будинок по АДРЕСА_1 належним чином не був оформлений на ОСОБА_3, а залишився ще за матір'ю ОСОБА_3-ОСОБА_5, яка в серпні 1988 року виготовила на своє ім'я технічний паспорт на житловий будинок . Тобто ОСОБА_3, який отримав будинок від своєї матері ОСОБА_5 у спадщину, не оформив будинок на своє ім'я, хоча проживав у будинку тривалий час зі своєю сім'єю, сплачував страхові внески за даний будинок, що підтверджується довідкою Кислицької сільської ради, страховими свідоцтвами НАСК Оранта .

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Позивач ОСОБА_1 вказала у позовній заяві, що просить справу слухати у її відсутності.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 7 вересня 2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 09-00 годину 10 січня 2019 року.

10 січня 2019 року представник відповідача подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Ухвалою Томашпільського районного суду від 10 січня 2019 року відкладено підготовче засідання у справі на 12 лютого 2019 року на 08-30 годину, витребувано у Державного нотаріального архіву відомості про наявність чи відсутність спадкових справ після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3

11 лютого 2019 року отримано відповідь Державного нотаріального архіву, що спадкову справу після померлої ОСОБА_5 не виявлено.

12 лютого 2019 року третя особа ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

12 лютого 2019 року позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності та додала довідки сільської ради.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, однак зазначила у позовній заяві, що просить справу слухати у її відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача- Кислицької сільської ради в судове засідання не з'явився, однак голова сільської ради подав до суду заяву, згідно якої сільська рада позов визнає, не заперечує проти його задоволення.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів, відповідно вимог ст.211 ЦПК України.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, розглянувши заяви сторін у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність ї достовірність показань сторін по справі, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до п.11 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року, суд, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторін, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, має мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).

Згідно ст.. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Главою 29 ЦК України ( ст.ст. 386-394 ) регулюється захист права власності.

Судом встановлено, що спірним нерухомим майном є житловий будинок АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки Кислицької сільської ради № НОМЕР_5 від 15.03.2018 будинок по АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_3 (а.с.9)

Як вбачається із довідки Кислицької сільської ради № 214 від 18.05.2018, будинок в АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року і є матір'ю ОСОБА_3, який прийняв будинок від своєї матері у спадщину (а.с.11).

Згідно довідки Кислицької сільської ради № 213 від 18.05.2018, ОСОБА_1 разом зі своєю сім'єю проживає по АДРЕСА_1 з 2006 року по даний час, оскільки добросовісно заволоділа будинком ОСОБА_3 і продовжує відкрито, безперервно володіти майном, так як разом зі своєю матір'ю ОСОБА_2 купили даний будинок у ОСОБА_3 у 2006 році (а.с.10).

Відповідно до довідки Кислицької сільської ради № 273 від 04.07.2018 ОСОБА_3 проживав у будинку по АДРЕСА_1 разом із своєю сім'єю до 2004 року. Даний будинок ОСОБА_3 отримав у спадок від своєї матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, але не оформив будинок на своє ім'я, хоча проживав дійсно у будинку, сплачував страхові внески за даний будинок і в погосподарських книгах по сільській раді рахувався як голова двору (а.с.12).

Відповідно до виписки з погосподарської книги Кислицької сільської ради за 2001-2005 роки, особовий рахунок № НОМЕР_4, адреса: АДРЕСА_1, головою двору є ОСОБА_3, його дружиною ОСОБА_4 У графі відмітки про членів сім'ї, які вибули по ОСОБА_3 вкуазано, що вибув 28.04.2004 до АДРЕСА_2, по ОСОБА_4-померла ІНФОРМАЦІЯ_4, акт № 17 (а.с.13).

Відповідно до виписки з погосподарської книги Кислицької сільської ради за 2006-2010 роки, особовий рахунок № НОМЕР_5, адреса: АДРЕСА_1, головою двору ОСОБА_6, дружина ОСОБА_1, дочка ОСОБА_7 (а.с.14).

В телефонному режимі син ОСОБА_3 ОСОБА_8 повідомив, що його батько ОСОБА_3 з 2006 року по 2010 рік проживав разом з ним в м.Севастополі АР Крим. ІНФОРМАЦІЯ_6 в м.Севастополі АР Крим ОСОБА_3 помер. ОСОБА_3 відомо, що його батько продав у 2004 році свій будинок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Будь-якого роду претензій ОСОБА_8 до даних осіб не має та не заперечує проти того, щоб ОСОБА_1 належним чином оформила даний будинок. Також ОСОБА_8 повідомив, що будь-яких заяв чи інших документів до Томашпільського районного суду не має можливості направити, оскільки пошта з Криму в Україну не відправляється.

Як підтверджено інформацією Державного архіву, спадкова справа після померлої ОСОБА_5 по фонду Томашпільської державної нотаріальної контори не виявлено.

Відповідно до довідки Кислицької сільської ради № 35 від 07.02.2019, після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року, єдиним спадкоємцем залишився син ОСОБА_3, який спадщину прийняв, оскільки на момент смерті матері проживав разом з нею у спадковому будинку по АДРЕСА_1.

Як вбачається із довідки Кислицької сільської ради № 36 від 07.02.2019, ОСОБА_3 до 28.04.2004 року проживав на території Кислицької сільської ради, а саме в будинку по АДРЕСА_1. 28.04.2004 року ОСОБА_3 виїхав з АДРЕСА_2 і з тих пір на території села Кислицьке не з'являвся. Ніякими відомостями щодо нього або його сім'ї Кислицька сільська рада не володіє. В с.Кислицьке ОСОБА_3 проживав лише із своєю дружиною ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідно до довідки Кислицької сільської ради № 37 від 07.02.2019, ОСОБА_1 з 2006 року разом із своєю сім'єю проживає у будинку ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 та проводить у ньому ремонти.

Згідно довідки Томашпільської селищної ради № 103 від 11.03.2016, ОСОБА_9. 1976 року народження дійсно зареєстрована з 21.03.2008 по даний час в АДРЕСА_5 (а.с.7).

Згідно рішення Кислицької сільської ради від 22.02.2016 № 47 с.Кислицьке 6 сесії 7 скликання Про перейменування вулиць с.Кислицьке , вул. Калініна перейменовано на вул. Польова.

Як вбачається із технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_3 частини даного будинку рахується за ОСОБА_9 (а.с.13).

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Крім того, за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила статті 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав, особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

-володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

-володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

-володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається.

Набувальна давність визначається, як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також, в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим, як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Отже, в підтвердження добросовісного заволодіння майном померлого ОСОБА_3 позивачем ОСОБА_1 надано суду достатньо доказів, які підтверджують, що вона відкрито, безперервно володіє нерухомим майном ОСОБА_3 та його матері ОСОБА_5 більше десяти років.

Згідно ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судових розгляд.

Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясовування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 довела суду та надала підтверджуючі докази, які підтверджують, що вона добросовісно заволоділа чужим майном, а саме майном ОСОБА_3, який померІНФОРМАЦІЯ_3у в м.Севастополь, що складається із житлового будинку по АДРЕСА_1, що належав ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с.Кислицьке Томашпільського району Вінницької області, і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном більше десяти років, тобто вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та були підтверджені належними доказами, а тому позовна заява ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 704,80 гривень (а.с.1), а тому враховуючи вимоги ч.1 ст. 142 ЦПК України, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 352,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 344 ЦК України, ст.2, 4, 10, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 89, 141, 263-265, 200, 210, 268, 273, 352 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кислицької сільської ради Томашпільського району Вінницької області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на житловий будинок АДРЕСА_1.

Повернути ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого за квитанцією № 0.0.1082845950.1 від 13.07.2018 судового збору, а саме в сумі 352,40 грн (триста п'ятдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт НОМЕР_6, виданий 12.01.2018 органом 0532, РНОКПП НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1;

відповідач: Кислицька сільська рада Томашпільського району Вінницької області, Код ЄДРПОУ 04526064, КОАТУУ 0523981901, адреса: 24226, Вінницька область, Томашпільський район, с.Кислицьке, вул. Центральна, 87;

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_7, виданий 22.10.2008 Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області, РНОКПП НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_4.

Суддя: О. В. Пилипчук