Ухвала

від 12.02.2019 по справі 127/4260/19

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/4260/19

Провадження № 2-з/127/13/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2019 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Луценко Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 має намір звернутись до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Керуючись п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України ОСОБА_1 з метою ефективного захисту своїх прав щодо поділу майна подружжя звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, мотивуючи свої заявлені вимоги тим, що 14.01.2014 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 змінила своє прізвище на Карягіна .

ОСОБА_2 являється співвласником ПМП Вінницький центр медичної косметології Омела , ідентифікаційний код юридичної особи 30295383, місцезнаходження за адресою: вул. Космонавтів, 7, м. Вінниця, та володіє часткою в розмірі 40% у статутному капіталі даного підприємства. Зазначені 40% частки зазначеного вище підприємства будуть являтись предметом позову про розподіл майна подружжя. Вартість даної частки складає 100 000 грн.

Як позивачу стало відомо ОСОБА_2 має намір здійснити відчуження своєї частки даного підприємства, шляхом продажу через електронні торги без врахування інтересів заявника, що унеможливить розподіл спільного майна подружжя та забезпечення її прав в майбутньому.

А тому, з метою забезпечення позову, з яким має намір звернутись заявник до суду, остання просила накласти арешт та заборонити відчуження 40% частки ПМП Вінницький центр медичної косметології Омела , які належать ОСОБА_2

Згідно ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Разом з тим, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч.1 ст.151 ЦПК України).

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно зі системного аналізу ст.ст.1, 12 Закону України Про господарські товариства майно, передане господарському товариству його учасниками у власність, як вклад до статутного (складеного) капіталу, є власністю самого товариства, а не його учасників. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто спільні кошти та/або майно подружжя, використанні як вклад, втрачають ознаки об'єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Учасник господарського товариства має право розпорядження належною йому часткою в статутному капіталі товариства без згоди іншого із подружжя, в той же час відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім'ї. Якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів від господарської діяльності товариства, а у разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК України інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Однак, заявником вищезазначені вимоги не дотримано, зокрема зі змісту заяви не можливо встановити, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зважаючи на вищевикладене обгрунтування, а також те, що державна реєстрація підприємства відбулась 23.02.1999 року, а шлюб між подружжям ОСОБА_2 було зареєстровано 14.01.2014 року; відсутнє належне обґрунтування необхідності забезпечення позову, яким чином невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову; відсутні докази, що вказана частка статутного капіталу перебуває як лот на електронних торгах тощо.

До того ж, заявником у заяві не вказано пропозиції щодо зустрічного забезпечення, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову з огляду на положення ч.1 ст.157 ЦПК України, відповідно до якого ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам виконавчого документа, встановленого законом.

У відповідності до ч.9 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 ЦПК України, повертає її заявникові.

За таких обставин вважаю, що заява про забезпечення позову підлягає поверненню заявнику, оскільки вона подана без додержання вимог, встановлених законом.

Заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, повторно звернутися до суду.

Керуючись ст.ст.149, 150, 151, 153, 260, 261 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, - повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: