Рішення

від 20.06.2018 по справі 804/3532/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2018 року Справа № 804/3532/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участі: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом фермерського господарства ім. І. Кириленко до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фермерського господарства ім. І. Кириленко до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №009481419 від 23.04.2018 року про завищення Фермерським господарством ім. І. Кириленко від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового (звітного) періоду на загальну суму 105 983 грн., у тому числі за лютий 2017 року у сумі 105 983 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне:

- фермерське господарство надавало письмові пояснення та копії документів, підтверджуючих фактичне здійснення ним господарських операцій, тому будь - яких підстав для проведення позапланової перевірки в період з 01.02.2018 р. по 28.02.2017 р. у відповідача ГУ ДФС у Дніпропетровській області не було;

- Фермерське господарство ім. І. Кириленко проводить облік своїх доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та\або податкових зобов'язань згідно з вимогами діючого законодавства України, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, у тому числі і у взаємовідносинах з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Талер Бізнесгруп , з яким фермерським господарством в порядку, передбаченому законодавством України, був укладений договір поставки № 10/02-1 від 10.02.2017р.;

- станом на 08.05.2018р., незаконність господарських операцій та недобросовісність Товариства з обмеженою відповідальністю Талер Бізнесгруп , як платника податків, відповідним рішенням суду не встановлена;

- укладений Товариством з обмеженою відповідальністю Талер Бізнесгруп з Фермерським господарством ім. І. Кириленко договір поставки №10/02-1 від 10.02.2017 р., в установленому законом порядку, незаконним не визнаний;

- за таких обставин позивач вважає податкове повідомлення - рішення №0009481419 від 23.04.2018 року про завищення Фермерським господарством ім. І. Кириленко від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового ( звітного ) періоду на загальну суму 105983 гривен, у тому числі за лютий 2017 року у сумі 105983 гривен незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

- Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року позовну заяву прийнято до провадження, відкрито спрощене позовне провадження з викликом (повідомленням) учасників справи та призначено справу до розгляду у судовому засіданні 06 червня 2018 року о 15:00 год.

06 червня 2018 року від представника відповідача у судовому засіданні до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову, з огляду на таке:

- починаючи з квітня 2017 року ТОВ Талер Бізнесгруп не звітує до органів ДФС, декларація з податку на прибуток за 2017 рік не подана, фінансова звітність за 2016 рік не подавалась, у зв'язку з чим неможливо встановити наявність основних засобів;

- згідно ЄРПН у ТОВ Талер Бізнесгруп не встановлено залучення (оренди, послуг схову) засобів (приміщень) третіх осіб, не встановлено місце зберігання придбаних товарів та наявність товарних залишків;

- у ТОВ Талер Бізнесгруп відсутнє придбання товарі (робіт, послуг), необхідних для ведення господарської діяльності: газу, електроенергії, паливно-мастильних матеріалів, транспортних послуг, навантажувальних та розвантажувальних послуг та інше, за відсутності реальної можливості їх виконання власними силами;

- з аналізу ЄРПН в розрізі номенклатурних позицій податковий орган дійшов висновку, що по ланцюгу постачання здійснюється документальне оформлення очевидно нереальних господарських операцій з придбання товарів/послуг однієї номенклатури та реалізації зовсім іншої;

- таким чином, відсутнє джерело реального введення в обіг селітри аміачної та амофосу, які придбані ФГ ім. І. Кириленко у ТОВ Талер Бізнесгруп , який в свою чергу придбав селітру аміачну та амофос у ТОВ Бест Технолоджи ;

- крім того, відповідно до Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що ТОВ Бест Технолоджи та ТОВ Талер Бізнесгруп є фігурантами у кримінальному провадженні №12017100090001958 від 23.02.2017 за ознаками злочину, передбачено ч.1 ст.364-1 КК України;

- неможливо підтвердити реальність фінансово-господарських операцій між ФГ ім. І. Кириленко та ТОВ Талер Бізнесгруп у лютому 2017 року на суму податкового кредиту 105 983 грн.;

- відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган діяв на підставі, в межах та у спосіб передбачений чинний законодавством.

06 червня 2018 року з метою забезпечення права позивача ознайомитись з відзивом на позов судом оголошено перерву у судовому засіданні до 20 червня 2018 року о 15:00 год.

20 червня 2018 року у судовому засіданні представник позивача зазначив щодо наявності технічної помилки в прохальній частині адміністративного позову, представник відповідача не заперечував, зазначив, що додаткового часу для надання пояснень не потребує. Представники сторін підтримали раніше обрані правові позиції.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на адресу фермерського господарства ім. І. Кириленко було направлено запит Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) від 20.09.2017 року №23780/10/04-36-14-12-12, відповідно до якого ГУ ДФС у Дніпропетровській області виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення ФГ ім. І. Кириленко даних податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Експотехімпорт (код ЄДРПОУ 38867951) у сумі 15 300,00 грн. за березень 2014 року та у сумі 2 230,00 грн. за квітень 2014 року; ТОВ Талер Бізнесгруп (код ЄДРПОУ 40787692) у сумі 105 980,00 грн. за лютий 2017 року. Про зазначене вказують результати аналізу податкової інформації Єдиного реєстру податкових накладних та фінансової і податкової звітності ФГ ім. І. Кириленко . Позивачеві повідомлено, що необхідно надати копії документів та пояснення, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ Експотехімпорт за березень та квітень 2014 року, ТОВ Талер Бізнесгруп за лютий 2017 року. Уразі, якщо підприємство є кінцевим споживачем товарів, придбаних у вказаних контрагентів, або використало товари у власних господарських потребах, надати пояснення та документальне підтвердження, як саме використано придбані товари.

Листом від 24.10.2017 року вих.№24/10-1 ФГ ім. І. Кириленко повідомило ГУ ДФС у Дніпропетровській області, що придбані у ТОВ Експотехімпорт та ТОВ Талер Бізнесгруп товари були використані для власних потреб фермерського господарства. До вказаного листа позивачем було надані первинні документи.

У період з 21.03.2018 року по 27.03.2018 року на підставі наказу від 20.03.2018 року №1647-п Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було проведено позапланову виїзну перевірку фермерського господарства ім. І. Кириленко (код ЄДРПОУ 30897297) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Талер Бізнесгруп (код ЄДРПОУ 40787692) за період з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ Талер Бізнесгруп (код ЄДРПОУ 40787692) за період з 01.02.2017 року по 28.02.2017 року.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було складено Акт від 03.04.2018 року №16183/04-36-14-19/30897292, у висновках якого встановлено порушення ФГ ім. І. Кириленко :

- п.п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 105 983 грн., у т.ч.: за лютий 2017 року на суму 105983 грн.

Не погодившись із висновками акту перевірки, 06.04.2018 року ФГ ім. І. Кириленко подано до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області заперечення на акт перевірки від 03.04.2018 року №16183/04-36-14-19/30897292.

У листі від 18.04.2018 року №19877/10/04-36-14-19-12 Про результати розгляду заперечень Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області висновки акту документальної позапланової перевірки ФГ ім. І. Кириленко від 03.04.2018 року №16183/04-36-14-19/30897292 викладено у наступній редакції: Перевіркою ФГ ОСОБА_5 встановлено порушення: - п.п.44.1 ст.44, п.198.1, п., п.198.3, п.198.6 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового (звітного) періоду на загальну суму 105 983 грн., у т.ч.: - за лютий 2017 року на суму 105983 грн. .

23 квітня 2018 року на підставі наведеного акту перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийняті податкове повідомлення-рішення №0009481419, яким ФГ ім. І. Кириленко зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у загальній сумі 105 983 грн., у тому числі за лютий 2017 року у сумі 105 983 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням фермерське господарство ім. І. Кириленко звернулось до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції на час здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ Талер Бізнесгруп ) встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця;

покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції) у разі:

здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника);

виписки транспортних квитків, готельних рахунків або рахунків, які виставляються платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер постачальника (продавця), крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

надання платнику податку касових чеків, що містять суму поставлених товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального та податкового номерів постачальника).

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

З вищенаведених правових норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом одинадцятим статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (тут і далі - в редакції на час здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ Талер Бізнесгруп ) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки щодо порушення ФГ ім. І. Кириленко приписів податкового законодавства зроблено з огляду на здійснення безпідставного документального оформлення нереальної господарської операції з ТОВ Талер Бізнесгруп для оформлення податкового кредиту. Укладені між ФГ ім. І. Кириленко та ТОВ Талер Бізнесгруп договори не опосередковуються реальним виконанням операції, яка становить його предмет. В обґрунтування зазначених висновків податковий орган в акті перевірки посилається на те, що по ланцюгу постачання здійснюється документальне оформлення очевидно нереальних господарських операцій з придбання товарів/послуг однієї номенклатури та реалізації зовсім іншої.

З матеріалів справи вбачається, що 10.02.2017 року між ТОВ Талер Бізнесгруп (Продавець) та ФГ ім. І. Кириленко (Покупець) укладено договір поставки №10/02-1, відповідно до умов пункту 1.1 якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а Покупець - прийняти товар та оплатити Продавцю його вартість відповідно до умов цього договору. Згідно з пунктом 1.2 Договору найменування товару та його кількість, ціна одиниці товару та його загальна вартість, інші необхідні істотні умови зазначаються у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору. Базові умови поставки Товару: EXW - франко-склад Продавця (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до специфікацій від 10.02.2017 року №1 та №2 до зазначеного Договору згідно умов договору постачалась аміачна селітра фасована біг-бей Україна у кількості 40 т. на суму 320 000,00 грн., у т. ч. ПДВ 53 333,33 грн. та амофос фасований 50 кг у кількості 26 т. на загальну суму 315 900,00 грн., у т. ч. ПДВ 52 650,00 грн. відповідно на умовах 100% попередньої оплати.

10.02.2018 року ФГ ім. І. Кириленко було складено податкову накладну №34 на загальну суму 635 900,00 грн., в т.ч. ПДВ - 105 983,33 грн.

Факт здійснення поставки за вказаним Договором також підтверджується наданими до матеріалів справи копіями рахунку-фактури від 10.02.20117 року №К-00000007 та видаткової накладної від 10.02.20117 року №К-00000007. Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку: 631 Контрагенти; Замовлення за лютий 2017 року ФГ ім. І. Кириленко здійснено оплату у сумі 635 900,00 грн. за вказаним Договором.

Крім цього, факт поставки товару підтверджується наданими до матеріалів справи копіями договору перевезення вантажу від 01.07.2016 року №01/07/2016, укладеного між ФОП ОСОБА_6 (Перевізник) та ФГ ім. І. Кириленко (Вантажовдправник), договору надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №1 від 11.09.2016 року, укладеного між ФГ ім. І. Кириленко (Замовник) та ОСОБА_7 (Виконавець); договору надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №10/1 від 10.01.2017 року, укладеного між ФГ ім. І. Кириленко (Замовник) та ОСОБА_8 (Виконавець); товарно-транспортних накладних від 10.02.2017 року №1, №2, №3; платіжного доручення від 31.03.2017 року №139 на суму 7 875,20 грн. з призначенням платежу: Оплата за послуги згідно договору №01/07/2016 від 01.07.2016 року без ПДВ; акта приймання-передачі наданих послуг за Договором на перевезення вантажів №01/07/16 від 01.07.2016 року; квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 10.02.2017 року на суму 7 000,00 грн. (Оплата за послуги перевезення згідно договору №1 від 11.09.2016 р.; акта виконання робіт (надання послуг) від 10.02.2017 року; платіжного доручення від 06.02.2017 року на суму 1 746,00 грн., від 10.03.2017 року №121 на суму 5 500,00 грн. (Оплата за послуги перевезення згідно договору №10/1 від 10.01.2017 р. без ПДВ); акта виконання робіт (надання послуг) від 10.02.2017 року.

Відповідно до Довідки виконавчого комітету Богданівської сільської ради від 03.02.2017 року №488 про наявність земель за ФГ ім. І. Кириленко станом на 01.02.2017 року на території Богданівської сільської ради числилися землі загальною площею 1029,5861 га.

Позивачем на підтвердження використання придбаного товару у власній діяльності до матеріалів справи були надані копії актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за березень та квітень 2017 року від 31.03.2017 року №1 та від 30.04.2017 року №4 відповідно.

На підставі дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що усі господарські операції позивача з його контрагентом з постачання позивачеві товарів безпосереднього пов'язані з потребами господарської діяльності позивача та підтверджуються належним чином оформленими первинними та іншими документами, а отже є реальними.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності ФГ ім. І. Кириленко та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Водночас, суд звертає увагу на те, що жодних реальних доказів того, що позивач дійсно не отримував товарів від свого контрагента і що, відповідно, господарські операції з ним слід вважати безтоварними (фіктивними), так само як і жодних доказів того, що позивач сам, своїми діями допустив порушення податкового законодавства, відповідач в акті перевірки не наводить.

З огляду на вище досліджені первинні бухгалтерські документи, суд приходить до висновку, що первинні бухгалтерські документи, надані позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вищенаведеним контрагентом відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а отже висновок податкового органу про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій між ФГ ім. І. Кириленко та ТОВ Талер Бізнесгруп суперечить вимогам податкового законодавства та фактичним обставинам справи.

При цьому, суд вважає неправомірними доводи податкового органу в акті перевірки на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності, зокрема, відсутність основних засобів, трудових ресурсів, складських приміщень тощо, як на підставі непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов'язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.04.2018 року у справі №820/475/17.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності .

Аналогічна позиція Європейського суду з прав людини викладена у рішенні від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України (заява № 803/02), в якому зокрема зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

Таким чином, як Верховний Суд, так і Європейський суд з прав людини неодноразово звертали увагу на те, що у разі, якщо платник податків є добросовісним платником податків, жодним чином не причетний до можливих зловживань його контрагентів та належним чином виконує свої законодавчо визначені обов'язки із здійснення господарських операцій, їх документального оформлення та відображення в податковому та бухгалтерському обліку, то на такого платника податків не можуть бути покладені негативні наслідки невиконання його контрагентами своїх податкових або інших зобов'язань.

Суд також відхиляє посилання контролюючого органу на аналіз інформації баз даних ДФС, яким встановлено невідповідність придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) контрагентами-постачальниками контрагента позивача, оскільки правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача його безпосередніми контрагентами.

Наведена правова позиція узгоджується з викладеною у постанові Верховного Суду від 21.05.2018 року у справі №2а/0470/4526/12.

Щодо посилань податкового органу на наявність кримінальних проваджень по ланцюгам постачання товару, суд звертає увагу на те, що доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, які б набрали законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом до суду не надано, а, отже, сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Суд вважає неприйнятними доводи відповідача про те, що сам факт того, що деякі контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення є доказом протиправного формування податкового кредиту, з огляду на необґрунтованість належності цього конкретного доказу для підтвердження заперечень в розумінні частини третьої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України.

Така ж сама правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №809/1139/17.

За положеннями частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, посилання позивача на незаконність призначення та проведення перевірки, оскільки ФГ ім. І. Кириленко було надані до податкового органу вичерпні пояснення та їх документальне підтвердження на запит від 20.09.2017 року №23780/10/04-36-14-12-12, суд відхиляє з огляду на те, що позивач у своєму адміністративному позові не заявляв вимогу про визнання протиправним та скасування наказу про призначення документальної позапланової перевірки ФГ ім. І. Кириленко від 20.03.2018 року №1647-п.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що вищезазначені господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання придбаних товарів у власній господарській діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції ФГ ім. І. Кириленко з ТОВ Талер Бізнесгруп , суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по господарським операціям із вказаним контрагентом.

За положеннями частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1 762,00 грн., сплачений фермерським господарством ім. І. Кириленко при поданні адміністративного позову до суду відповідно до платіжного доручення від 10.05.2018 року №527, підлягає стягненню з Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фермерського господарства ім. І. Кириленко (місцезнаходження: 51464, Дніпропетровська область, Павлоградський район, село Богданівка, вул. Садова, буд.12; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30897292) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39394856) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 23 квітня 2018 року №009481419, яким фермерському господарству ім. І. Кириленко зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 105 983,00 грн., у тому числі за лютий 2017 року у сумі 105 983,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь фермерського господарства ім. І. Кириленко судові витрати у розмірі 1 762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення згідно з вимогами частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складений 25 червня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1