Рішення

від 29.01.2019 по справі 0840/3318/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 січня 2019 року Справа № 0840/3318/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

за участю секретаря судового засідання Дєткова Р.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ННІ Україна (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 9, офіс 37, код ЄДРПОУ 36019208)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю ННІ Україна (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 22.05.2018 №0007181406, №0007171406 та №0007191406.

Ухвалою суду від 20.08.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху. 06.09.2018 позивачем надано до суду документи на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.09.2018 року відкрито загальне позовне провадження.

Відповідно до довідки Запорізького окружного адміністративного суду 16.10.2018 суддя Лазаренко знаходився у відрядженні.

Ухвалою суду від 06.11.2018 підготовче судове засідання відкладено на 28.11.2018 року та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 28.11.2018 підготовче судове засідання відкладено на 10.12.2018.

В судовому засіданні 10.12.2018 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду в той же день, оголошено перерву до 10.01.2019.

Ухвалою суду від 10.01.2019 провадження у справі зупинено до 29 січня 2019 року, для надання сторонам часу необхідного їм для примирення.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у період з 12.04.2018 по 20.04.2018 на ТОВ ННІ Україна головним державним ревізором інспектором відділу перевірок з окремих питань управління аудиту ГУ ДФС в Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податоку на прибуток за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ БОСХОР-5 (код за ЄДРПОУ 39544285) в березні 2015 року, ТОВ СТАНДАРТ ПРОМБУД (код за ЄДРПОУ 40047395) в липні 2016 року, ТОВ МАРІОТ КОМПАНІ (код за ЄДРПОУ 40385174) в грудні 2016 року (сума ПДВ включена до податкового кредиту січня 2017 року), ТОВ ЮК ОСОБА_3 СЕРВІС (код за ЄДРПОУ 40409199) в лютому 2017 року, ТОВ ПРОФІПЛЕКС (код за ЄДРПОУ 37980093) в березні 2017 року, ТОВ РАЛЬФ ГРУП (код за ЄДРПОУ 41505994) в жовтні 2017 року, в т.ч. в частині подальшої реалізації товару (робіт, послуг) та з податку на прибуток за 2017 рік при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ ДАНИКА (код ЄДРПОУ 40130886) та ТОВ МЕЙКАУТ ЦЕНТР (код ЄДРПОУ 40723780) в лютому 2017 року. За результатами перевірки було складено ОСОБА_2 №261/08-01-14-06/36019208 від 27.04.2018. Внаслідок чого позивачу протиправно та необґрунтовано винесено податкові повідомлення-рішення від 22.08.2018 №0007171406, №0007181406, №0007191406. Виходячи з наведеного, просив визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позові та у відповіді на відзив.

Відповідач не погоджується з доводами адміністративного позову ТОВ ННІ Україна , вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Вироком Орджонікідзевськиого районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2017 по справі № 335/5771/17 1-кп/335/378/2017 (набув законної сили 19.07.2017), в якому зазначено: розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. ІІеремоги, 51, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 32017080000000007 від 27.04.2017, за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не заміжньої, маючої на утриманні неповнолітню дитину, працюючої директором ТОВ Юніверс- Лайн 22 (ЄДРПОУ 39904428), ТОВ Еко-Лайф 07 (ЄДРПОУ 39754936), ТОВ Босхор-5 (ЄДРПОУ 39544285), ТОВ Глобал Компані ВМ (ЄДРПОУ 39641710), зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_3, раніше засудженої: вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.09.2016 за ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 грн., якцй сплачено у повному обсязі, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.Таким чином, первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними. На підставі вищезазначеного, просить у задоволення позову відмовити.

Сторони під час розгляду справи у судовому засіданні повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.

На підставі направлення на перевірку від 12.04.2018 №830 та п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.4, п.78.1, ст..78 Податкового кодексу України у період з 12.04.2018 по 20.04.2018 на ТОВ ННІ Україна головним державним ревізором інспектором відділу перевірок з окремих питань управління аудиту ГУ ДФС в Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податоку на прибуток за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ БОСХОР-5 (код за ЄДРПОУ 39544285) в березні 2015 року, ТОВ СТАНДАРТ ПРОМБУД (код за ЄДРПОУ 40047395) в липні 2016 року, ТОВ МАРІОТ КОМПАНІ (код за ЄДРПОУ 40385174) в грудні 2016 року (сума ПДВ включена до податкового кредиту січня 2017 року), ТОВ ЮК ОСОБА_3 СЕРВІС (код за ЄДРПОУ 40409199) в лютому 2017 року, ТОВ ПРОФІПЛЕКС (код за ЄДРПОУ 37980093) в березні 2017 року, ТОВ РАЛЬФ ГРУП (код за ЄДРПОУ 41505994) в жовтні 2017 року, в т.ч. в частині подальшої реалізації товару (робіт, послуг) та з податку на прибуток за 2017 рік при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ ДАНИКА (код ЄДРПОУ 40130886) та ТОВ МЕЙКАУТ ЦЕНТР (код ЄДРПОУ 40723780) в лютому 2017 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №261/08-01-14-06/36019208 від 27.04.2018.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ ННІ Україна :

п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1, ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період на суму 579755 грн., в тому числі по періодам: 2015 рік - 35370 грн., 2016 рік - 106665 грн., 2017 рік - 437 720 грн.

п.п.14.1.36, п.п.14.1.181, п.п.14.1.231, п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із змінами і доповненнями) встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 497 548 грн., що призвело до:

- завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р.19) на загальну суму 54 310 грн., в тому числі по періодам: липень 2016 року на суму 21 308 грн., лютий 2017 року на суму 17 842 грй., березень 2017 року на суму 15 160 грн.

- заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету (р. 18.1) на загальну суму 443 238 грн., в тому числі по періодам: березень 2015 року на суму 39 300 грн., липень 2016 року на суму 33 492 грн., січень 2017 року на суму 63 717 грн., лютий 2017 р. на суму 292 775 грн., жовтень 2017 року на суму 13 954 грн.

Тобто, відповідач вважає, що позивачем безпідставно занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період на суму 579755 грн. та завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 497 548 грн., оскільки господарські операції за договорами, укладеними між позивачем та його контрагентами ТОВ БОСХОР-5 (код за ЄДРПОУ 39544285), ТОВ СТАНДАРТ ПРОМБУД (код за ЄДРПОУ 40047395), ТОВ МАРІОТ КОМПАНІ (код за ЄДРПОУ 40385174), ТОВ ЮК ОСОБА_3 СЕРВІС (код за ЄДРПОУ 40409199), ТОВ ПРОФІПЛЕКС (код за ЄДРПОУ 37980093), ТОВ РАЛЬФ ГРУП (код за ЄДРПОУ 41505994) не мали реального характеру.

На підставі акту перевірки №261/08-01-14-06/36019208 від 27.04.2018р. Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було винесені наступні податкові повідомлення рішення:

- № НОМЕР_1 від 22 травня 2018 року, в якому встановлено порушення п.п. 44.1. ст. 44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 ( зі змінами та доповненнями) у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 715 851,25 коп. з них за податковим зобов'язанням 579 755 грн., 136 096,25 штрафні санкції;

- № НОМЕР_2 від 22 травня 2018 року, в якому встановлено порушення п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181., п.п. 14.1.231, п. 14.1. ст.. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200., п. 201.1., п. 201.4, 201.10 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 ( зі змінами та доповненнями) у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 605 907,00 коп. з них за податковим зобов'язанням - 403 938 грн., за штрафними санкціями - 201 969 грн.

- №0007171406 від 22 травня 2018 року (форма В4 ) від 22 травня 2018 року, в якому встановлено порушення п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.181, п.п. 14.1.231., п. 14.1. ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.4., п. 201.6, п. 201.10. с. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755 ( зі змінами та доповненнями) встановлено штрафні санкції у розмірі 54 310 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з абз. 1- 6 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлено статтею 78 ПК України.

Підстави для проведення документальної позапланової перевірки визначені в п. 78.1 ст. 78 ПК України, серед яких зокрема є:

отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп. 78.1.1. п. 78.1 ст.78 ПК України);

виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 зазначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Дослідженням господарських правовідносин позивача, оподаткування яких становить предмет спору у справі, судом з'ясовано наступне.

ГУ ДФС у Запорізькій області на адресу ТОВ ННІ УКРАЇНА направлено запит від 02.11.2017 №17263/10/08-01-14-09-11 (отримано платником 17.11.2017) про надання пояснень та їх документального підтвердження про виявлення фактів, що свідчать про недостовірність визначення даних, що містяться у податковій декларації з ПДВ за березень 2015 року по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ТОВ БОСХОР-5 (ЄДРПОУ 39544285). На вказаний запити контролюючого органу ТОВ "ННІ УКРАЇНА" листом від 08.12.2017 вих. №88 (вх. №20551/10 від 08.12.2017) повідомлено про крадіжку первинних документів підприємства, у т.ч. по взаємовідносинах з ТОВ БОСХОР-5 (ЄДРПОУ 39544285) за березень 2015 року. Відповідно до п.44.5, ст..44 термін відновлення документів встановлено до 09.03.2018 року.

В ході перевірки посадовими особами підприємства повідомлено, що первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ БОСХОР-5 (ЄДРПОУ 39544285) не відновлені у зв'язку із закінченням терміну їх зберігання.

Проведеним детальним аналізом постачальника ТОВ БОСХОР-5 (ЄДРПОУ 39544285) згідно комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем та ОСОБА_2: ІС ПОДАТКОВИЙ БЛОК , Архіву електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних, ВЕБ-САЙТ ГУ ДФС України та інші бази даних Державної фіскальної служби встановлено:

ТОВ БОСХОР-5 зареєстроване 11.12.2014, перебуває на обліку в Ірпінській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

По ТОВ БОСХОР-5 (код ЄДРПОУ 39544285) наявна картка СФП від 24.09.2015 №179/07-09 ознака фіктивності- зареєстровано (перереєстровано) у органах держреєстрації фізичних осіб з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або реалізувати повноваження.

Представник відповідача посилається на вирок Орджонікідзевськиого районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2017 по справі № 335/5771/17 1-кп/335/378/2017 (набув законної сили 19.07.2017), в якому зазначено: розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. ІІеремоги, 51, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 32017080000000007 від 27.04.2017, за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не заміжньої, маючої на утриманні неповнолітню дитину, працюючої директором ТОВ Юніверс- Лайн 22 (ЄДРПОУ 39904428), ТОВ Еко-Лайф 07 (ЄДРПОУ 39754936), ТОВ Босхор-5 (ЄДРПОУ 39544285), ТОВ Глобал Компані ВМ (ЄДРПОУ 39641710), зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_3, раніше засудженої: вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.09.2016 за ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51 000 грн., якцй сплачено у повному обсязі, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Але суд вважає, що сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для ТОВ ННІ Україна , оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право ТОВ ННІ Україна від розрахунку з бюджетом третіх осіб (Постанова ВС від 20 лютого 2018 року у справі №826/6280/13-а, адміністративне провадження №K/9901 /2848/18, ЄДРСРУ № 72338874).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 Кримінального кодексу України суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність. Тобто, згідно норм Кримінального кодексу саме фізична, а не юридична особа є суб'єктом злочину.

Обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду кримінальної справи відносно цієї фізичної особи, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності поведінки юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Отже, обставини, встановлені вироком суду у кримінальній справі відносно фізичної особи, не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами.

Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. (Вищий господарський суд України від 22 лютого 2017 року, справа № 927/788/16, ЄДРСРУ № 64949472).

Необхідно акцентувати увагу і на обов'язковість врахування правового висновку Верховного Суду України, який міститься в Постанові від 03.03.2016 у справі №5-347кс15 (ст.458 КПК України), згідно із яким не припустимим є встановлення преюдиціальних фактів щодо осіб, які не є учасниками даного конкретного кримінального провадження. Як зазначає Верховний Суд України, встановлення такої преюдиції, суперечить передбаченим статтею 7 КПК загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Натомість міжнародні стандарти у галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.

Так, відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, частини першої ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Понад це відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 7, ст.17 КПК України в Україні діє презумпція невинуватості. Згідно ч.2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, визнання особи винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст. 205 КК України з огляду на презумпцію невинуватості та індивідуальний характер юридичної відповідальності не призведе автоматично до встановлення фактів незаконності формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств контрагентами.

При цьому, вказані доводи підтверджуються усталеною практикою Європейського суду з прав людини: рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 (заява № 803/02) у справі Інптерсплав проти України ; рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 (заява № 3991/03) Справа БУЛВЕС проти Болгарії рішення Європейського суду з прав людини від 18.03.2010 року (заява № 6689/03) у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії .

Таким чином, якщо контрагент здійснював фіктивну діяльність, то відповідальність за таке порушення має нести саме це підприємство, а не ТОВ ННІ Україна , оскільки останній не має відношення до незаконної діяльності останнього та не був обізнаний про її здійснення та не вчиняв незаконних дій щодо такої діяльності.

При дослідженні вироків по контрагентам, треба враховувати Постанову ВС від 27 лютого 2018 року у справі №802/1853/16-а, адміністративне провадження №К/9901/4639/17, ЄДРСРУ № 72486810, яка чітко встановлює, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій.

Аналогічна позиція висловлена у постанові ВС від 7 лютого 2018 року у справі №813/1766/17, адміністративне провадження №К/9901/3360/17, ЄДРСРУ № 72486685.

У вироку суду, на який посилається податковий орган відсутні посилання на нереальність господарських операцій між ТОВ ННІ Україна та ТОВ Босхор-5 .

На дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередні контрагенти ТОВ ННІ Україна були зареєстрованими уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, взяті податковими органами на облік як платники податків, в тому числі ПДВ, а також в ЄДР відсутні записи про відсутність підприємства за місцем реєстрації.

Між ТОВ Стандарт промбуд та ТОВ ННІ Україна був укладений договір поставки № 132 від 25.07.2016 року, відповідно до умов якого ТОВ Стандарт Промбуд зобов'язується передати у власність ТОВ ННІ Україна будівельні матеріали, а ТОВ ННІ Україна зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до договору №156 ТОВ Стандарт Промбуд відступило право вимоги ТОВ Південь Техпром по зобов'язанням згідно акту- прийому, підписаного між ТОВ ННІ Україна та ТОВ Стандарт Промбуд .

Реальність господарських операцій підтверджуються первинними документами: платіжними дорученнями, які були надані до перевірки, специфікаціями, договорами видатковими накладними та рахунками на оплату постачальника. (а.с.89-101)

Зазначені обставини вказують на наявність у ТОВ ННІ Україна ділової мети, визначення якої наведено у пп. 14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Стосовно правовідносин з ТОВ Маріот компані , то вони підтверджується підписаним актом здачі-прийняття робіт №12308, рахунком-фактурою №12308 від 30.12.2016,. Стосовно того, що не було розрахунку, позивач пояснює це тим, що між ТОВ Маріот Компані , ТОВ ЮК ОСОБА_3 груп сервіс та ТОВ ННІ Україна укладений договір № 160117-1 від 16 січня 2017 р. про відступлення права вимоги, предметом даного договору є те, що первісний кредитор (ТОВ Маріот Компані ) відступає новому кредитору ЮК ОСОБА_3 груп сервіс право вимоги на суму 382300,80 грн. (а.с.102-107)

Між ТОВ ЮК ОСОБА_3 груп сервіс та ТОВ ННІ Україна укладений договір поставки №230117/1 від 23.01.2017, реальність господарської операції підтверджена первинними документами: специфікаціями №1-12, рахунками-фактурами, видатковими накладними, платіжними дорученнями.(а.с.108-184)

Посилання податкового органу на те, що ТОВ ЮК ОСОБА_3 груп сервіс не є виробником є неправильним, оскільки відсутність необхідних основних фондів, кваліфікованого технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, вантажних транспортних засобів тощо, не є беззаперечним доказом того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, оскільки нормами Цивільного та Господарського кодексів України дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, податкових накладних та інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку не обумовлені наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Реальність господарських операцій між ТОВ ПРОФІПЛЕКС та ТОВ ННІ Україна підтверджена первиними документами, а саме: видатковими накладними, платіжними дорученями та рахунками-фактурами, наданими як до контролючого органу так і до суду. (а.с. 185-188)

Між ТОВ РАЛЬФ ГРУП та ТОВ ННІ Україна укладений договір поставки №14 від 02.10.2017, відповідно до умов якого ТОВ РАЛЬФ ГРУП зобов'язується передати у власність ТОВ ННІ Україна товар, а ТОВ ННІ Україна зобов'язується прийняти та оплатити продукцію. Реальність господарських операцій між ТОВ РАЛЬФ ГРУП та ТОВ ННІ Україна підтверджена первиними документами, а саме: специфікаціями, видатковими накладними, платіжними дорученями, рахунками-фактурами, товаро-транспортними накладними, наданими як до контролючого органу так і до суду. (а.с. 189-206)

Платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово- господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей (дана позиція висловлена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. № К/9991/64514/11).

Суд не погоджується з позицією податкового органу щодо встановлення нереальності господарських операцій ТОВ ННІ Україна з контрагентами, оскільки згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У акті перевірки не вказані причини, по яким, на думку податкового органу, надані первинні документі не підтверджують фактичне здійснення господарської операції та не вказано які саме норми діючого законодавства та порядків заповнення певних первинних документів порушені ТОВ ННІ Україна .

В той же час, в акті зазначено самими перевіряючими, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, (робіт, послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 36.5 даної статті встановлено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Висновки про порушення контрагентами ТОВ ННІ Україна податкової дисципліни, неможливість проведення зустрічної звірки, відсутності працівників чи основних засобів тощо, не можуть бути підставою для обмеження права ТОВ ННІ Україна на податковий кредит за умови реальності господарської операції. Податковим органом не надано доказів того, що ТОВ ННІ Україна та його контрагенти діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави, з метою отримання матеріальних благ.

На момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти ТОВ ННІ Україна були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку за такими договорами у ТОВ ННІ Україна не було.

Якщо податковим органом встановлено неналежне виконання контрагентом своїх податкових обов'язків, відповідальність за таке невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку повинно нести саме це підприємство.

Отже, посилання податкового органу на відсутність у контрагентів основних фондів, кількості працівників, транспорту, тощо, як на підставу, що ТОВ ННІ Україна здійснювались господарські операції з метою отримання податкової вигоди, не може вважатись обґрунтованим.

Зазначені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Така правова позиція висловлена в ухвалі Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі №822/5510/14 було відмовлено у допуску справи до перегляду Верховним судом України з підстав відсутності неоднакового застосування судом норм матеріального права.

При цьому Верховний суд в ухвалі від 01.07.2015 року зазначив: У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України погодився із висновками суду першої та апеляційної інстанцій про те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з придбанням товарів та робіт у випадку, коли останній має необхідні документальні підтвердження розміру таких витрат і податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10). Тому, порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача .

Така ж позиція вбачається і в постанові від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, де Верховний суд України зазначив наступне: На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту .

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі №21- 500во08, від 1 червня 2010 року у справі №21-573во10 судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 3 Закону № 996-ХІV передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У відповідності до ст.4 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких основних принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, шо були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати коштів.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПК України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платника податку учасника відповідної операції.

Аналізуючи положення ст.: 54, 58, 76, 86 ПК України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 (далі Порядок №984), суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються контролюючими органами у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає в тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи безпосередньо в самих податкових повідомлення-рішеннях.

Проте в акті перевірки суб'єктом владних повноважень викладено невірні доводи, обставини та докази якими обгрунтовують нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами.

Позивачем надано і в процесі судового розгляду докази, які спростовують висновки акту перевірки та підтверджують дані бухгалтерського обліку позивача.

Судом досліджено реальність господарський операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами, зокрема, перевірено фактичне вчинення господарських операцій з придбання будівельних матеріалів, що пов'язані з рухом активів та зміною зобов'язань чи власного капіталу, встановлено за яких обставин і в який спосіб було налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його контрагентами, досліджено матеріальні, фінансові, трудові ресурси, технічні та технологічні можливості щодо виконання суб'єктами господарювання договірних зобов'язань.

З огляду на викладене, доводи відповідача про допущені з боку позивача порушення вимог податкового законодавства підтверджені та обгрунтовані дослідженими у судових засіданнях доказами.

В ході судового розгляду справи відповідачем не було надано доказів зворотнього.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність винесених оскаржуваних рішень.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ННІ Україна (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 9, офіс 37, код ЄДРПОУ 36019208) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізького області від 22.05.2018 №0007181406, №0007171406, №0007191406.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ННІ Україна судовий збір в розмірі 20671,02 грн. (двадцять тисяч шістсот сімдесят одна гривня 02 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізького області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі 07.02.2019.

Суддя М.С. Лазаренко