Рішення

від 04.02.2019 по справі 280/5114/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 лютого 2019 року Справа № 280/5114/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автостандарт» (69067, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32696014)

до Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72-а, кож ЄДРПОУ 38025388)

про визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автостандарт» (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (далі відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати припис № 044/096/454/03 від 02.11.2018.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що в період з 23 по 26 жовтня 2018 року посадовими особами відповідача, на підставі наказу від 19.10.2018 № 454 та направлення на проведення перевірки від 19.10.2018 № 382, проведена планова перевірка ТОВ Автостандарт з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт від 26 жовтня 2018 року № 096/454/03.

У висновках акту перевірки зазначено порушення вимог ст. 9, 17 Закону України Про охорону атмосферного повітря , а саме: Згідно Протоколу № 3644 від 01.12.2017 вимірювання оксиду вуглецю і вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобіля виконаних ФОП ОСОБА_4, виявлено перевищення нормативу гранично допустимого вмісту вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобіля НОМЕР_1: фактичний вміст вуглеводнів (млн.-1) п підв. За результатами вимірювань - 380, при гранично допустимому вмісті (млн.-1) п підв. - 300 . Вважає такі висновки протиправними, спростовані документальними даними, відтак припис просить скасувати, позов задовольнити.

Ухвалою від 10.12.2018 було відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 08.01.2019.

В судовому засіданні 08.01.2019 було оголошено перерву до 04.02.2019.

08.01.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача, в якому він вказує, що з позовними вимогами не згодний та просить у їх задоволенні відмовити, посилаючись на Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та на Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 39, відповідно до якої факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єктів господарювання та розрахунковими методами. Крім того, вищезгаданою Методикою встановлено, що при визначенні наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря інструментально-лабораторними методами контролю використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань. Із урахуванням того, що в ході здійснення державного заходу було досліджено протокол № 03644 від 01.12.2017 вимірювання вмісту оксиду вуглецю і вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобіля РУТА 23 А НОВА, оригінальний примірник якого на момент його предявлення інспектору для огляду не містив будь-яких виправлень, відповідач вважає, що позивачем було порушено вимоги природоохоронного законодавства, а оскаржуваний припис було винесено правомірно.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позову відмовити.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що фахівцями Державної екологічної інспекції у Запорізькій області на підставі наказу від 19.10.2018 № 454 та направлення на перевірку від 19.10.2018 № 382 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ Автостандарт вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами якої складено акт № 096/454/03.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, ст. 9, 17 Закону України Про охорону атмосферного повітря .

На підставі вказаного вище акту Державною екологічною інспекцію у Запорізькій області від 02.11.2018 прийнято припис № 044/096/54/03, яким зобов'язано позивача усунути перевищення нормативу гранично допустимого вмісту вуглеводнів у відпрацьованих газах пересувного джерела викидів забруднюючих речовин до 31.12.2018

Не погоджуючись із приписом Державної екологічної інспекції у Запорізькій області від 02.11.2018 позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища

Положенням Про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 454/2011визначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр). Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України і Міністра, а також цим Положенням.

Основними завданнями Держекоінспекції України зокрема є реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.

Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року № 464 (надалі - Порядок №464) визначено, що цей Порядок визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів.

Відповідно до вимог п. 4.13 Порядку за результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з іншими органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся.

Пунктом 4. 15 Порядку передбачено, що до акта перевірки додаються (за наявності) порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформлені належним чином, підписані та надані посадовими особами суб'єкта господарювання, що перевіряється. В акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань.

Так, згідно пункту 4.23. Порядку встановлено, що на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно пункту 4.25. Порядку строк виконання припису встановлює державний інспектор залежно від виявлених порушень природоохоронного законодавства, але не більше ніж 6 місяців. У разі неможливості виконання приписів у встановлені в них строки суб'єкт господарювання, що перевірявся, може звернутись до органу Держекоінспекції для їх продовження з обґрунтуванням та підтверджуючими документами, оформленими належним чином.

Таким чином, суд зазначає, що припис органу державного нагляду (контролю) - Державної екологічної інспекції - виноситься лише у випадку виявлення під час перевірки порушень вимог природоохоронного законодавства та повинен містити вимогу щодо усунення цих порушень в термін, що не повинен перевищувати строк шість місяців.

Судом встановлено, що згідно припису позивача зобов'язано до 31.12.2018 року усунути перевищення нормативу гранично допустимого вмісту вуглеводнів у відпрацьованих газах пересувного джерела викидів забруднюючих речовин.

В нормативне обґрунтування вказаного пункту припису відповідач вказав ст. 9, 17 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Згідно з ст. 9 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" для кожного типу пересувних джерел, що експлуатуються на території України, встановлюються нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів цих джерел, які розробляються з урахуванням сучасних технічних рішень щодо зменшення утворення забруднюючих речовин, зниження рівнів впливу фізичних факторів, очищення відпрацьованих газів та економічної доцільності.

Приписами ст. 56 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що підприємства, установи, організації, що здійснюють проектування, виробництво, експлуатацію та обслуговування автомобілів, літаків, суден, інших пересувних засобів, установок та виробництво і постачання пального, зобов'язані розробляти і здійснювати комплекс заходів щодо зниження токсичності та знешкодження шкідливих речовин, що містяться у відпрацьованих газах та скидах транспортних засобів, переходу на менш токсичні види енергії й пального, додержання режиму експлуатації транспортних засобів та інші заходи, спрямовані на запобігання й зменшення викидів та скидів у навколишнє природне середовище забруднюючих речовин та додержання встановлених рівнів фізичних впливів.

Виробництво і експлуатація транспортних та інших пересувних засобів та установок, у викидах та скидах яких вміст забруднюючих речовин перевищує встановлені нормативи, не допускається.

Керівники транспортних організацій та власники транспортних засобів несуть відповідальність за додержання встановлених для відповідного типу транспортного засобу нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах, скидів забруднюючих речовин та впливу фізичних факторів пересувних джерел на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" з метою відвернення і зменшення забруднення атмосферного повітря транспортними та іншими пересувними засобами і установками та впливу пов'язаних з ними фізичних факторів здійснюються:

розроблення та виконання комплексу заходів щодо зниження викидів, знешкодження шкідливих речовин і зменшення фізичного впливу під час проектування, виробництва, експлуатації та ремонту транспортних та інших пересувних засобів і установок;

переведення транспортних та інших пересувних засобів і установок на менш токсичні види палива;

раціональне планування та забудова населених пунктів з дотриманням нормативно визначеної відстані до транспортних шляхів;

виведення з густонаселених житлових кварталів за межі міста транспортних підприємств, вантажного транзитного автомобільного транспорту;

обмеження в'їзду автомобільного транспорту та інших транспортних засобів та установок у сельбищні, курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні та природно-заповідні зони, місця масового відпочинку та туризму;

поліпшення стану утримання транспортних шляхів і вуличного покриття;

впровадження в містах автоматизованих систем регулювання дорожнього руху;

удосконалення технологій транспортування і зберігання палива, забезпечення постійного контролю за якістю палива на нафтопереробних підприємствах та автозаправних станціях;

впровадження та вдосконалення діяльності контрольно-регулювальних і діагностичних пунктів та комплексних систем перевірки нормативів екологічної безпеки транспортних та інших пересувних засобів і установок.

Проектування, виробництво та експлуатація транспортних та інших пересувних засобів і установок, вміст забруднюючих речовин у відпрацьованих газах яких перевищує нормативи або рівні впливу фізичних факторів, забороняються.

Судом з аналізу акту перевірки встановлено, що перевіряючими зафіксовано згідно Протоколу № 03644 від 01.12.2017 вимірювання вмісту оксиду вуглецю і вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобіля виконаних ФОП ОСОБА_4, виявлено перевищення нормативу гранично допустимого вмісту вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобіля НОМЕР_1: фактичний вміст вуглеводнів (млн.-1) п підв. за результатами вимірювань = 380, при гранично допустимому вмісті (млн.-1) п підв. = 300.

Відповідно до наданої відповідачем пояснювальної записки протокол № 03644 від 01.12.2017 вимірювання вмісту оксиду вуглецю і вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобіля із значенням 280 був отриманий у складі додатків у запереченні до акту перевірки, а протокол № 03644 від 01.12.2017 вимірювання вмісту оксиду вуглецю і вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобіля із значенням 380 було отримано в ході проведення перевірки.

Позивач в судовому засіданні заперечив факт перевищення посилаючись на наявність листа ФОП ОСОБА_5 від 19.11.2018, у відповідь на адвокатський запит, у якому ФОП ОСОБА_5 зазначає, що на замовлення ТОВ Автостандарт 01.12.2017проводилась перевірка технічного стану транспортного засобу РУТА 23А НОВА державний номер НОМЕР_2 та під час вимірювань перевищення нормативів вмісту оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах цього автобусу згідно вимогам ДСТУ 4277-2004 виявлено не було, автотранспорт технічно справний.

При цьому суд зазначає, що факт перевищення нормативів вмісту оксиду вуглецю і вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів під час перевірки відповідачем самостійно, як того вимагає п. 4.15 Порядку, встановлений не був та не відображався в Акті перевірки, акти відбору проб та протоколи вимірювань не складались.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 0.12.2008 № 639, яким затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, із наступних підстав.

Пунктом 1.3 вищезгаданої Методики передбачено, що вона не застосовується при виявленні порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вчинених суб'єктами господарювання внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря із пересувних джерел, а також діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан.

Як вбачається із оскаржуваного припису, відповідачем було зобов'язано усунути перевищення нормативу гранично допустимого вмісту вуглеводнів у відпрацьованих газах саме пересувного джерела викидів забруднюючих речовин - автомобіля НОМЕР_3.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що представником позивача з метою підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, надано копії договору про надання правової допомоги №20 від 06.11.2018, розрахунок витрат на правову допомогу за договором № 20 від 30.11.2018, розрахунок 3 2 витрат на правову допомогу за договором № 20 від 04.02.2019, квитанції до прибуткового касового ордера № 2 від 08.01.2019 та № 7 від 04.02.2019 на загальну суму гонорару 3044,00 грн.

З наданих документів вбачається, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3044,00 грн. за збір доказів, підготовку (правове та нормативне обґрунтування) та подання позовної заяви, участь у судових засіданнях тощо.

Крім того, позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн. згідно з квитанцією № NOYX437697 від 28.11.2018.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, судові витрати, понесені позивачем на оплату судових витрат, мають бути присуджені на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Запорізькій області.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Запорізькій області №044/096/454/03 від 02 листопада 2018 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автостандарт» (69067, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 32696014) сплачену суму судового збору в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3044,00 грн. (три тисячі сорок чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 72-а, кож ЄДРПОУ 38025388).

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення складений 13.02.2019.

Суддя А.В. Сіпака