Рішення

від 11.02.2019 по справі 520/12052/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2019 р. № 520/12052/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, (рнокпп НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1) до Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. Код ЄДРПОУ 9883670, 87549, Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. А. Куїднжі, буд. 93 про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: зобов'язати Маріупольську ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу стосовно недоїмки по орендній платі з фізичних осіб у сумі 15646,23 грн. (Отримувач: Управління ГКСУ в Кіровському районі м. Донецьк, бюджетний рахунок 332138155700007), яка числиться за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, код НОМЕР_1; стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що між нею та Донецькою міською радою був укладений договір користування земельною ділянкою № 7/6755 від 19 грудня 2013 року, за яким позивачу було надане право користуватися земельною ділянкою загальною площею 0,0850 га. Проте, фактичне користування вказаною земельною ділянкою було припинене позивачем в квітні 2014 року через форс-мажорні обставини, якими є тимчасова окупація частини Донецької та Луганської областей. Позивач зазначає, що відповідно до п.8.2. договору користування земельною ділянкою № 7/6755 від 19 грудня 2013 року, яким передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань по договору, якщо таке невиконання відбулося за форс-мажорних обставин. Вважає, що обставини форс-мажору підтверджуються положеннями Закону України Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях від 18 січня 2018 року № 2268- VIII, а дата початку окупації частини території України визначена в ч.2 ст.1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".

Коли позивачу стало відомо, що її майно знаходиться в податковій заставі, вона звернулась з письмовою заявою до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області з письмовою заявою, в якій просила відповідача визнати недоїмку по орендній платі з фізичних осіб у сумі 15643,23 грн., яка числиться за ФОП ОСОБА_1, безнадійним податковим боргом та прийняти відповідне рішення про його списання. Оскільки відповідач не списав вищезазначений податковий борг та будь-якої відповіді про результати розгляду заяви від 12.06.2018 року позивачу не надав, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 03.01.2019 року відкрито спрощене провадження по справі, копії якої надіслані засобами поштового зв'язку сторонам.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано відзив на позов, який надійшов до канцелярії суду 29.01.2019 року.

З поданого представником відповідача відзиву на позов вбачається, що відповідач з поданим позовом не погоджується, вважає його вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. В обґрунтування своїх доводів представник позивача зазначив, що згідно інтегрованої картки станом на 29.01.2019 р. у ФОП ОСОБА_1 наявний податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 15646,23 грн., який є узгодженим. Зазначає, що податковий борг виник на підставі самостійно задекларованих позивачем сум податкових зобов'язань щодо плати за землю. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, який повинно було сплачувати рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Зазначає також, що відповідно до вимог пп. 37.3.4 п. 37.3 ст. 37 ПКУ підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є, зокрема, скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб. Доказів припинення податкового обов'язку зі сплати земельного податку Позивачем не надано.

Відповідно до положень ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.1 ст.262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач) і Донецькою міською радою був укладений договір користування земельною ділянкою № 7/6755 від 19 грудня 2013 року, за яким позивачу було надане право користуватися земельною ділянкою загальною площею 0,0850 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Земельна ділянка надавалась в користування для обслуговування будівлі магазину непродовольчих товарів.

Згідно із умовами п.4.1., 4.2. договору розмір плати за користування земельною ділянкою становив 31833 грн. 29 коп. на рік, а кошти за користування земельною ділянкою сплачуватись на рахунок місцевого бюджету: Кіровське УК, р/р 33213815700007 в ГУ ДКСУ у Донецькій області, код ЄДРПОУ 38033968, МФО 834016, щомісячно рівними частками протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Отже, на підставі укладеного договору оренди на ОСОБА_1 покладено обов'язок зі сплати орендної плати за землю

Позивач зазначає, що фактичне користування вказаною земельною ділянкою було припинене позивачем в квітні 2014 році через форс-мажорні обставини, якими є тимчасова окупація частини Донецької та Луганської областей.

Вважає, що оскільки п.8.2. договору передбачалось, що користування земельною ділянкою № 7/6755 від 19 грудня 2013 року сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань по договору, якщо таке невиконання відбулося за форс-мажорних обставин, та обставини форс-мажору підтверджуються положеннями Закону України Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях від 18 січня 2018 року № 2268- VIII, а дата початку окупації частини території України визначена в ч.2 ст.1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" - вона звільняється від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань по договору.

ОСОБА_1 також повідомила суд про те, що у квітні 2018 року їй стало відомо, що майно позивача знаходиться в податковій заставі, оскільки за даними інформаційної системи органів доходів і зборів за ФОП ОСОБА_1 числиться недоїмка по орендній платі з фізичних осіб у сумі 15646,23 грн., яка виникла у 2014 році (Отримувач Управління ГКСУ в Кіровському районі м. Донецьк, бюджетний рахунок 332138155700007).

Як вбачається за матеріалами справи, позивач звернулась з письмовою заявою до Маріупольської ОДП1 ГУ ДФС у Донецькій області (далі - відповідач) з письмовою заявою від 12 червня 2018 року про списання безнадійного податкового боргу, в якій просила відповідача визнати недоїмку по орендній платі з фізичних осіб у сумі 15643,23 грн. (Отримувач Управління ГКСУ в Кіровському районі м. Донецьк, бюджетний рахунок 332138155700007), яка числиться за ФОП ОСОБА_1, код НОМЕР_1, безнадійним податковим боргом та прийняти відповідне рішення про його списання. Вказана заява з копіями доданих документів була надіслана позивачем на адресу відповідача поштовим відправленням 6117602284120 і отримана відповідачем 20.06.2018 року.

Позивач зазначає, що до цього часу відповідач не списав вищезазначений податковий борг позивача і будь-якої відповіді про результати розгляду заяви від 12.06.2018 року позивачу не надав, що зумовило ОСОБА_1 звернутись із означеним позовом до суду.

Між тим, як вбачається з поданого позову, позивач не оскаржує ненадання відповіді у передбачений законодавством термін на свою заяву, а просить суд зобов'язати Маріупольську ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу, який обліковується за позивачем, по орендній платі з фізичних осіб у сумі 15646,23 грн.

З наявної в матеріалах справи розрахунку суми боргу, зробленого на підставі інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 вбачається, що за позивачем лічиться податковий борг по податковим деклараціям з плати за землю з терміном оплати з 30.08.2014р. по 30.01.2015 року у загальному розмірі 15646,23 грн.

Вказана сума боргу виникла в результаті несплати ОСОБА_1 узгоджених грошових зобов'язань з зазначеного податку.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне:

Згідно з п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Приписами п. 56.11 ст. 56 ПК України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Судом встановлено, що згідно інтегрованої картки станом на 29.01.2019 ФОП ОСОБА_1 має податковий борг з орендної плати за землю у розмірі 15 646,23 грн.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг; податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом; (п.101.1, пп.101.2.3 п.101.2 ст.101 ПК України).

Безнадійність податкового боргу визначена пунктом 2.1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом

Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 № 577.

Так, відповідно до зазначеної норми права, під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти:

1) податковий борг платника податків, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв'язку з недостатністю майна банкрута;

2) податковий борг фізичної особи, яка:

визнана в судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом;

понад 720 днів перебуває у розшуку;

3) податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу;

4) податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

5) податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

Згідно п.п.102.1, 102.4 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Отже, як зазначалось, згідно з підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II Порядку № 577 під терміном безнадійний податковий борг слід розуміти, зокрема, податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Такий факт непереборної сили підтверджується:

- Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України;

- уповноваженими органами іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, - у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави;

- рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, у тому числі рішеннями щодо визначення окремих місцевостей потерпілими від несприятливих погодних умов, які спричинили втрату врожаю сільськогосподарських культур в обсягах, що перевищують 30 відсотків середнього врожаю за попередні п'ять календарних років;

- рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад - у випадках, встановлених Кодексом;

- висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати форс-мажорні обставини;

Таким чином, згідно діючого законодавства факт непереборної сили підтверджується Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України (п.п.4 п. 2.1 розділу II Порядку).

Розділом IV Порядку № 577 визначено, що у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформлюється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Судовим розглядом встановлено, що позивач 12.06.2018 р. звернулась до контролюючого органу із заявою, в якій просила визнати недоїмку по орендній платі з фізичних осіб у сумі 15643,23 грн. (Отримувач Управління ГКСУ в Кіровському районі м. Донецьк, бюджетний рахунок 332138155700007), яка числиться за ФОП ОСОБА_1, код НОМЕР_2, безнадійним податковим боргом та прийняти відповідне рішення про його списання.

До зазначеної заяви ОСОБА_1 були надані наступні документи: дані з інформаційної системи органів доходів і зборів про наявність недоїмки по орендній платі з фізичних осіб у сумі 15643,23 грн., копію договору користування земельною ділянкою №7/6755 від 19.12.2013 р., копію розрахунку від 19.12.2013 року № 7/6755 розміру плати за користування земельною ділянкою.

Інших документів до зазначеної заяви ОСОБА_1 не надавались.

До матеріалів справи позивачем також не надані документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II Порядку № 577, які підтверджували б те, що податковий борг вважається безнадійним. Матеріали справи також не містять доказів того, що позивачем зазначена ділянка, яка перебувала у її користуванні за укладеним договором оренди - нею не використовувалась. Позивачем також не надані докази стосовно того, що позивач намагалась розірвати договір користування земельною ділянкою № 7/6755 від 19 грудня 2013 року.

Отже, на погляд суду, у контролюючого органу були відсутні підстави для визнання вказаного боргу безнадійним та, як наслідок, його списання.

Відповідно до ст.3 Закону України Про оренду землі об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з положенням статті 288 ПКУ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до статті 287 ПКУ, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом ЗО календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підпунктом 36.1 статті 36 ПКУ встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Серед іншого, пп. 37.3.4 п. 37.3 ст. 37 ПКУ визначено, що підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є, зокрема, скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Отже, доказів припинення податкового обов'язку зі сплати земельного податку Позивачем не надано.

Порядок оскарження рішень контролюючих органів передбачено статтею 56 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.56.1, 56.2 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно п.4.2 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Враховуючи наведені обставини, в даному випадку, у контролюючого органу були відсутні законні підстави в розумінні ст.101 Податкового кодексу України та вищезгаданого Порядку для списання податкового боргу ОСОБА_1

При зверненні до відповідача із заявою про визнання податкового боргу безнадійним, не враховані законні підстави списання такого податкового боргу платника податків. А з відповідною скаргою (чи позовною заявою) за правилами ст.56 Податкового кодексу України позивач не звертався.

З огляду на викладене, суд вважає, що підстав для задоволення адміністративного позову, в даному випадку, не вбачається.

Згідно до ч.1. ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд не присуджує з відповідача відшкодування за рахунок коштів суб'єкта владних повноважень понесених по справі витрат на сплату судового збору.

Керуючись ст.ст.5-10, 72, 73, 74, 77, 139, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, (рнокпп НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1) до Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. Код ЄДРПОУ 9883670, 87549, Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. А. Куїднжі, буд. 93 про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 лютого 2019 року.

Суддя Шляхова О.М.