Постанова

від 12.02.2019 по справі 813/1273/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/3118/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Луців І.І.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Лебідко Ю.І.;

від відповідача - Терлак М.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.09.2018р. в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства Креатех-Захід до державного кадастрового реєстратора відділу у м.Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській обл. Сняданко Наталії Ярославівни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору відділ у м.Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській обл., про визнання протиправним і скасування рішення про відмову у внесенні відомостей до державного земельного кадастру, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Костецький Н.В., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10 год. 26 хв. 25.09.2018р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 02.10.2018р.),-

В С Т А Н О В И В:

05.04.2018р. позивач Приватне підприємство /ПП/ Креатех-Захід звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому, із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати рішення № РВ-4600631922018 від 26.03.2018р. відповідача державного кадастрового реєстратора Відділу у м.Львові Головного управління /ГУ/ Держгеокадастру у Львівській обл. Сняданко Н.Я. про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру; зобов'язати відповідача державного кадастрового рестратора Відділу у м.Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. Сняданко Н.Я. внести зміни до відомостей до Державного земельного кадастру про вид використання земельної ділянки 29 по вул.Морозній у м.Львові, кадастровий номер 4610136800:04:004:0062, площею 0,0694 га, з виду використання обслуговування будівлі магазину , код КВЦПЗ 03.10 для будівництва будівель та обслуговування будівель ринкової інфраструктури на вид використання під будівництво багатоквартирного житлового будинку , код КВЦПЗ 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку , згідно заяви позивача від 15.03.2018р. (а.с.6-11, 42-43).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.09.2018р. заявлений позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення державного кадастрового реєстратора відділу у м.Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. № РВ-4600631922018 від 26.03.2018р. про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру; зобов'язано державного кадастрового реєстратора відділу у м.Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. Сняданко Н.Я. внести зміни до відомостей до Державного земельного кадастру про вид використання земельної ділянки 29 по вул.Морозній в м.Львові, кадастровий номер 4610136800:04:004:0062, площею 0,0694 га, з виду використання обслуговування будівлі магазину , код КВЦПЗ 03.10 для будівництва будівель та обслуговування будівель ринкової інфраструктури на вид використання під будівництво багатоквартирного житлового будинку , код КВЦПЗ 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку згідно заяви позивача від 15.03.2018р.; судовий збір в розмірі 3524 грн. присуджено на користь ПП Креатех-Захід за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. (а.с.174-178).

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржила третя особа ГУ Держгеокадастру у Львівській обл., яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.184-195).

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що 15.03.2018р. позивач ПП Креатех-Захід звернувся до ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. із заявою (реєстраційний номер ЗВ-4607606602018) про зміну виду використання земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:04:004:0062, а саме: з для обслуговування будівлі магазину на вид використання будівництво багатоквартирного житлового будинку .

Разом з тим, зміна земельної ділянки із земельної ділянки для будівництва будівель та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (код КВЦПЗ 03.10) на земельну ділянку для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03) є зміною цільового призначення земельної ділянки. В свою чергу, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (абз.2 ч.1 ст.20 Земельного кодексу /ЗК/ України).

Вказаний проект землеустрою до поданої заяви позивачем не представлено.

Також позивачем було скеровано електронний документ формату XML. У зв 'язку з непридатністю вказаного електронного документа, програмне забезпечення Державного земельного кадастру сформувало зауваження щодо валідності в результаті перевірки електронного документу.

Перевіряючи електронний документ за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру виявлено, що розробником документації із землеустрою ПП Геомакс внесено зміни до електронного документа, виготовленого ДП Центр державного земельного кадастру .

Тобто, ПП Креатех-Захід не подало електронного документа (щодо зміни цільового призначення), виготовленого у встановленому законодавством порядку, а лише внесло зміни в існуючий (первинний). Про вказане свідчить протокол проведення перевірки електронного документа № ПП-4600397662018 від 26.03.2018р.

Таким чином, рішення державного кадастрового реєстратора № РВ-4600631922018 від 26.03.2018р. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру винесене з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України Про Державний земельний кадастр і Порядком ведення Державного земельного кадастру, оскільки вимоги останніх мають чіткий перелік документів, серед яких - проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення, котрий позивачем не було розроблено у встановленому законодавством порядку, а подано лише непридатний електронний документ під час подання заяви від 15.03.2018р. про внесення відомостей (зміни до них) до Державного земельного кадастру.

Також рішенням суду допущено втручання у дискреційні повноваження відповідача.

Позивачем ПП Креатех-Захід скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.226-237).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ПП Креатех-Захід є власником земельної ділянки площею 0,0694 га, яка розташована за адресою: м.Львів, вул.Морозна, 29; кадастровий номер 4610136800:04:004:0062; цільове призначення земельної ділянки - 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури; категорія земель - землі житлової та громадської забудови, що стверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4605037132017, дата формування якого 10.05.2017р. (а.с.17-19).

15.03.2018р. позивач ПП Креатех-Захід звернувся до державного кадастрового реєстратора відділу у м.Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. із заявою (реєстраційний № ЗВ-4607606602018) про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (а.с.16-30).

За результатами розгляду вказаної заяви державним кадастровим реєстратором відділу у м.Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. прийнято рішення № РВ-4600631922018 від 26.03.2018р. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, з підстав: невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме: XSD Схема Наявні зауваження щодо валідності електронного документу; відповідно до п.5 ст.20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Рекомендовано для зміни використання подати містобудівну документацію та документацію із землеустрою (а.с.12).

Приймаючи рішення по справі та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до норм Земельного кодексу України напрям використання земельної ділянки містить у собі дві складові: 1) категорія земель (основне цільове призначення), 2) вид використання земельної ділянки (в межах певної категорії земель).

При цьому, зміна цільового призначення, про яку йдеться в абз.2 ч.1 та ч.3 ст.20 Земельного кодексу України, - це зміна категорії землі, тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії земель в іншу та саме така зміна має відбуватися шляхом розроблення, погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, рішення про зміну цільового призначення (категорії) земельної ділянки, яка перебуває у приватній власності, приймає не її власник, а відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Власник наділений лише правом ініціювати це питання перед відповідним органом влади.

Разом з цим, для зміни виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), тобто у разі, коли категорія землі (її основне цільове призначення), не змінюється, приписами ч.5 ст.20 Земельного кодексу України передбачений інший порядок, а саме: види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Тобто, Земельним кодексом України чітко встановлено, що зміна категорії (основного цільового призначення) земельної ділянки приватної власності та зміна виду її використання (в межах однієї категорії) відбуваються за різними процедурами: зміна основного цільового призначення (категорії) земельної ділянки здійснюється рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за проектом землеустрою щодо її відведення, який має бути погоджений у встановленому законом порядку та затверджений відповідним органом; зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) здійснюється рішенням власника такої ділянки, яке він приймає самостійно, без розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, без його подальшого погодження і затвердження.

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які згідно з ч.1 - ч.3 ст.20 Земельного кодексу України застосовуються при зміні цільового призначення земельної ділянки (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, отримання погоджень органів влади тощо).

Отже, зміна відомостей про земельну ділянку у Державному земельному кадастрі, яку просив здійснити позивач (зміна коду КВЦПЗ з 03.10 на 02.03), у розумінні ст.20 Земельного кодексу України, не є зміною її цільового призначення, а є зміною виду її використання, яке відбувається в межах однієї категорії земель та у відповідності до містобудівної документації, що підтверджено уповноваженим органом містобудування і архітектури, без проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржене рішення № РВ-4600631922018 від 26.03.2018р. про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру є протиправним та підлягає скасуванню.

Окрім цього, у спірних правовідносинах відповідач не має права відмовити позивачу в внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки відсутня підстава для такої відмови, що свідчить про відсутність у відповідача можливості вибору конкретного рішення з певного кола варіантів на власний розсуд.

При цьому, суд зауважив, що оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими, чи абсолютними, та закінчуються з прийняттям таким органом виконавчої влади певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення, задоволення позовних вимог про зобов'язання державного кадастрового реєстратора відділу у м.Львові ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. Сняданко Н.Я. внести зміни до відомостей до Державного земельного кадастру не є втручанням адміністративного суду в дискрецію суб'єкта владних повноважень, а виступає гарантуванням дотримання прав і вимог законодавства та способом повного відновлення порушених прав та інтересів позивача, законності та справедливості в цілому.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є невірними, оскільки вони не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та суперечать вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Розглядувані правовідносини регулюються Земельним кодексом України, Законом України Про Державний земельний кадастр , а також постановою КМ України № 1051 від 17.10.2012р. Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру .

Зокрема, нормами ч.1 ст.19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Наказом Держкомзему України № 548 від 23.07.2010р. Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель визначено класифікацію видів цільового призначення земель в межах категорій, встановлених ст.19 Земельного кодексу України.

Зокрема, код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі (п.1.2 розділу І).

Класифікація видів цільового призначення земель /КВЦПЗ/ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів (п.1.3 розділу І).

КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів (п.1.4 розділу І).

Статтею 1 Закону України Про землеустрій визначено, що цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Згідно із ст.15 Закону України Про Державний земельний кадастр визначено перелік відомостей про земельну ділянку, які включаються до Державного земельного кадастру, зокрема, цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Пунктом б ч.2 ст.21 цього Закону передбачено, що відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру щодо виду використання земельної ділянки в межах певної категорії земель:

на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

на підставі письмової заяви власника (користувача) земельної ділянки державної чи комунальної власності, - у разі зміни виду використання земельної ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони);

на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Цільове призначення земельних ділянок, які надані громадянам, юридичним особам у власність чи постійне користування, зазначається в державних актах на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою.

Отже, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4605037132017 від 10.05.2017р. земельна ділянка, кадастровий номер 4610136800:04:004:0062, зареєстрована на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об'єднанні земельних ділянок від 06.08.2012р., виготовленої ЛКП Центр земельного кадастру та землеустрою . Цільове призначення земельної ділянки - 03.10 будівництво та обслуговування будівель ринкової інфраструктури; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання земельної ділянки - для обслуговування будівлі магазину (а.с.17).

Із урахуванням наведеного, зміна використання земельної ділянки з виду для обслуговування будівлі магазину на вид використання будівництво багатоквартирного житлового будинку призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки - із земельної ділянки для будівництва будівель та обслуговування будівель ринкової інфраструктури на земельну ділянку для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку .

Водночас, зміна земельної ділянки із земельної ділянки для будівництва будівель та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (код КВЦПЗ 03.10) на земельну ділянку для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03) є зміною цільового призначення земельної ділянки, яка здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Такий висновок слідує з приписів ст.20 Земельного кодексу України, відповідно до яких віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (ч.1).

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:

щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою;

щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч.4).

Згідно з ст.50 Закону України Про землеустрій проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Окрім цього, статтею 38 Земельного кодексу України встановлено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст.39 цього Кодексу).

Класифікацією видів цільового призначення земель встановлено, що землі, які за категорією відносяться до земель житлової та громадської забудови, за цільовим призначенням поділяються на розділи:

Землі житлової забудови (код 02) - землі житлової забудови (землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва;

Землі громадської забудови (код 03) - землі громадської забудови (землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об'єктів загального користування.

Отже, земельним законодавством чітко встановлено, що за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури здійснюється зміна цільового призначення земельних ділянок.

Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Статтею 39 Земельного кодексу України визначено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) здійснюється її власником самостійно, із урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою, якою передбачена зміна цільового призначення такої ділянки.

Таким чином, під час звернення 15.03.2018р. до ГУ Держгеокадастру у Львівській обл. із заявою (реєстраційний № ЗВ-4607606602018) про зміну виду використання земельної ділянки з кадастровим номером 4610136800:04:004:0062, а саме: з для обслуговування будівлі магазину на вид використання будівництво багатоквартирного житлового будинку , позивачем ПП Креатех-Захід не представлено проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення.

Окрім цього, разом із заявою від 15.03.2018р. позивачем було скеровано електронний документ формату XML. У зв'язку з непридатністю вказаного електронного документа, програмне забезпечення Державного земельного кадастру сформувало зауваження щодо валідності в результаті перевірки електронного документу.

Статтею 23 Закону України Про Державний земельний кадастр передбачено, що документація із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, подається органу, що здійснює внесення таких відомостей, також у формі електронного документа.

Вимоги до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Електронний документ подається Державному кадастровому реєстратору, який здійснює внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, разом із документацією, яка є підставою для такого внесення, у паперовому вигляді.

Перевірка відповідності наданого електронного документа наявним даним Державного земельного кадастру та встановленим вимогам до змісту, структури і технічних характеристик щодо розроблення такого документа здійснюється Державним кадастровим реєстратором, уповноваженим здійснювати внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, протягом строку, встановленого статтею 21 цього Закону для їх внесення.

Порядком ведення Державного земельного кадастру, затв. постановою КМ України № 1051 від 17.10.2012р., встановлено, що державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру:

1) розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє:

відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку;

електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку;

2) за результатами перевірки вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей з підстав, зазначених у пунктах 91 - 137 цього Порядку, за формою згідно з додатком 14.

Державний кадастровий реєстратор не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові таке рішення.

У разі коли заявник особисто отримує рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, він пред'являє Державному кадастровому реєстраторові паспорт або інший документ, що посвідчує особу, а у разі звернення уповноваженої заявником особи - також документ, що підтверджує її повноваження діяти від імені заявника. Документ, що підтверджує повноваження діяти від імені іноземної особи, повинен бути легалізований в установленому законодавством порядку (п.73).

Державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність:

1) даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів);

2) вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1;

3) даним документації із землеустрою та оцінки земель (п.74).

У разі невідповідності електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку, Державний кадастровий реєстратор:

1) складає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру протокол проведення перевірки електронного документа за формою згідно з додатком 16;

2) повертає заявникові документацію із землеустрою та оцінки земель без позначки, зазначеної у пункті 75 цього Порядку, разом з електронним документом, протоколом його перевірки та іншими документами для виправлення зазначених у протоколі проведення перевірки електронного документа помилок та подання документів разом з цим протоколом для проведення повторної перевірки (п.77).

Згідно із абз.2 п.8 Додатку 1 Вимоги до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затв. постановою КМ України № 1051 від 17.10.2012р., електронний документ повинен бути коректним (well-formed) та валідним (valid).

Підставою прийняття рішення № РВ-4600631922018 від 26.03.2018p. був негативний результат перевірки поданого заявником електронного документу за допомогою програмного забезпечення ДЗК - НКС (Національна Кадастрова Система), а саме невідповідність електронного документу вимогам Додатку 1 до Порядку ведення Державного земельного кадастру.

Перевіряючи електронний документ за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру виявлено, що розробником документації із землеустрою ПП Геомакс внесено зміни до електронного документа, виготовленого ДП Центр державного земельного кадастру .

Звідси, позивачем ПП Креатех-Захід не подало електронного документа (щодо зміни цільового призначення), виготовленого у встановленому законодавством порядку, а лише було внесено зміни в існуючий (первинний), що засвідчується протоколом проведення перевірки електронного документа № ПП-4600397662018 від 26.03.2018р. (а.с.14-15).

Згідно з п.122 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затв. постановою КМ України № 1051 від 17.10.2012р., підставою для відмови у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку є:

1) розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

2) звернення із заявою неналежної особи;

3) невідповідність поданих документів вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 пункту 111 цього Порядку.

Рішення Державного кадастрового реєстратора № РВ-4600631922018 від 26.03.2018р. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру винесене з підстав невідповідності поданих документів вимогам, установленим Законом України Про Державний земельний кадастр і Порядком ведення Державного земельного кадастру, оскільки вимоги зазначеного Закону містять чіткий перелік документів, серед яких зазначений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким передбачена зміна її цільового призначення, котрий позивачем не було розроблено у встановленому законодавством порядку.

Також позивачем подано непридатний електронний документ під час подання заяви від 15.03.2018р. про внесення відомостей (зміни до них) до Державного земельного кадастру.

Таким чином, у відповідності до п.п.74, 122 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затв. постановою КМ України № 1051 від 17.10.2012р., державним кадастровим реєстратором повернуто заявникові подані документи, разом із складеним протоколом перевірки електронного документа для виправлення зазначених у протоколі проведення перевірки електронного документа помилок та подання документів разом з цим протоколом для проведення повторної перевірки.

Наведені обставини у своїй сукупності є визначальними при вирішенні наведеного спору, через що решта доводів сторін не носить принципового характеру.

При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду від 04.07.2018р. у справі № 826/8492/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів є обов'язковою під час вирішення наведеного спору.

Оцінюючи наведені апелянтом доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені в позовній заяві та апеляційній скарзі, були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оцінюючи в сукупності наведене, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими відповідач обґрунтував своє рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, через що останній не підлягає до задоволення.

В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви слід покласти на позивача; сума сплаченого відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягає.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до невірного вирішення спору, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Львівській обл. задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.09.2018р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Приватного підприємства Креатех-Захід до державного кадастрового реєстратора відділу у м.Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській обл. Сняданко Наталії Ярославівни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору відділ у м.Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській обл., про визнання протиправним і скасування рішення про відмову у внесенні відомостей до державного земельного кадастру, спонукання до вчинення певних дій - відмовити.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покласти на позивача Приватне підприємство Креатех-Захід ; сума сплаченого Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській обл. судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягає.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного судового рішення: 13.02.2019р.