Постанова

від 12.02.2019 по справі 821/3646/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

12 лютого 2019 року

справа №821/3646/15-а

адміністративне провадження №К/9901/26163/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року у складі судді Циганій С.І.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року у складі колегії суддів Джабурія О.В., Вербицької Н.В., Ступакової І.Г.

у справі № 821/3646/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зернепереробне підприємство Зерно Таврії

до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області

про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю Зернопереробне підприємство Зерно Таврії (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 квітня 2012 року № 0000012300, № 00000223000, № 00000323000, якими позивачеві збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість, з податку на прибуток приватних підприємств та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, з мотивів безпідставності їх прийняття.

1 листопада 2012 року Херсонський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року, вимоги позивача задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0000012300, визнав частково протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0000022300 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 122 959,00 грн, визнав частково протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0000032300 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 496 018,00 грн.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 5 листопада 2015 року скасував постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року в частині задоволення позову з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2013 року залишено без змін.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000012300, визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000022300 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 122959,00 грн., визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000032300 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 496018,00 грн.

У серпні 2016 року відповідач подав касаційну скаргу, в який, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Позивач зареєстрований, як юридична особа 2 березня 2006 року, ідентифікаційний код юридичної особи 34136953.

Податковим органом проведено планову виїзну перевірку товариства з питань дотримання податкового законодавства за період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 11 квітня 2012 року №56/2301/34136953.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , частини 1 статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, у зв'язку з чим завищено податковий кредит у жовтні 2010 року в сумі 4 724,00 грн., а також пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , пункту 138.1 статті 138, пункту 145.1, підпункту 145.1.2 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2010 рік на 104 742,00 грн. та завищене від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на 908274,00 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, колегія суддів Верховного суду виходить з наступного.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000012300 від 24 квітня 2012 року, яким за порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 5 905,00 грн., з яких 4 724,00 грн. за основним платежем та 1 181,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як зазначено у підпункті 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість № 168/97-ВР від 3 квітня 1997 року (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Податковий орган зазначив, що позивач неправомірно відніс до податкового кредиту податок на додану вартість по операціям за нікчемними правочинами здійсненими з Приватним акціонерним товариством Скадовське ХПП .

Висновок про нікчемність правочинів відповідачем зроблено на підставі актів перевірок Приватного акціонерного товариства Скадовське ХПП від 10 травня 2011 року №138/23/21301823 та від 29 липня 2011 року №261/23/21301823, проведених податківцями у Скадовському районі, та акту перевірки Приватного підприємства Стилет-Юг від 9 березня 2011 року №614/23-2/37048886, про що зазначено в акті перевірки. За цими актами податковий орган визнав нікчемними правочини з придбання товарів Приватним акціонерним товариством Скадовське ХПП у контрагента Приватного підприємства Стилет-Юг і тому вважає недійсними правочини з подальшого продажу цих товарів контрагентом позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що одним із основних видів діяльності позивача є оптова торгівля зерном, 46.21 за КВЕД. Одним із постачальників підприємства в жовтні 2010 року було Приватне акціонерне товариство Скадовське ХПП , у якого відповідно до договору поставки № 20 від 28 жовтня 2010 року товариство у жовтні 2010 року придбало сою в кількості 300 т по ціні 2 725,00 грн. на загальну суму 981 000,00 грн.

1 листопада 2010 року отриманий позивачем товар оплачено у безготівковому порядку згідно платіжного доручення №819 від 1 листопада 2010 року в сумі 981 000,00 грн. ПДВ 163 500,00 грн. Придбану сою позивач використав у своїй господарській діяльності з метою подальшого її продажу на експорт за контрактом № 406/114-10 від 27 жовтня 2010 року з компанією WESTOIL LTD (США). Зовнішньоекономічна операція з продажу товару, який підлягає вивозу за межі митного кордону України, відбулась відповідно до ВМД №508030301/2010/000959 від 18 листопада 2010 року в повному обсязі (300000 кг), умови поставки: UA Скадовськ.

Рух отриманого позивачем у постачальника товару та передача його кінцевому покупцю підтверджено крім відповідних актів приймання-передачі, складською квитанцією, Біржовим контрактом № ЗЕК-272 від 1 листопада 2010 року, підписаного брокерською конторою, обов'язковою умовою підписання якого є підтвердження наявності товару та його показників для встановлення біржової ціни товару, а також Договором № 0111-ТЕО/ЕК-16 про надання транспортно-експедиційних послуг від 1 листопада 2010 року з Товариством з обмеженою відповідальністю Українська морська транспортно-інвестиційна компанія , в обов'язки якої входило здійснювати контроль за рухом вантажу Клієнта, організація приймання транспортних засобів з вантажем для відправки в ДП Скадовський морський торгівельний порт . Виконання цих робіт підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, доданих до матеріалів справи.

На підставі складених за результатами цих взаємовідносин документів, позивачем сформовано податковий кредит жовтня 2010 року у сумі 323 061,00 грн., який відображено у додатку № 5 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, до складу якої включено податковий кредит за господарською операцією з Приватним акціонерним товариством Скадовське ХПП в сумі 4 724,00 грн. та сформовано валові витрати IV кварталу 2010 року в сумі 393 469,00 грн.

Проте, в касаційній скарзі податковий орган наполягає на недійсності вказаних правочинів, оскільки, на його думку, підприємство не могло закупити таку кількість товару, зазначену в документах постачальника, з ланцюга поставки не можливо прослідкувати виробника даної продукції.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Доводи касаційної скарги податкового органу у цій частині зводяться виключно до непогодження з оцінкою суду наданою встановленим обставинам справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, податковим органом не зазначено. Податковим органом лише наводяться доводи щодо наявності повноважень на використання податкової інформації при проведенні перевірок.

Зауваження щодо змісту податкових накладних та порядку їх оформлення у відповідача відсутні.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, податкова інформація про порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано виходили з правомірності дій платника податків та зазначили, що договір, на підставі якого виникли господарські операції, нікчемним у судовому порядку не визнавався, будь-яких злочинних дій суб'єктів господарювання, підтверджених рішеннями судів, що набрали законної сили, не встановлено, реальність господарських операцій підтверджена належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

За таких обставин Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення № 0000012300 від 24 квітня 2012 року є не обґрунтованим та прийнятим у супереч вимог чинного законодавства.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 24 квітня 2012 року № 0000032300, яким за порушення підпункту 145.1.2 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 908 274 грн.

Підпунктом 145.1.2 пункту 145.1 статті 145 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

Позивачем оскаржено вказане повідомлення-рішення (з урахуванням уточнення позовних вимог) в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 496 018,00 грн., в інший частині позивач їх не оскаржує.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанції визначила в ухвалі від 5 листопада 2015 року, що строк корисного використання об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III Податкового кодексу України визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення їх в експлуатацію, але не менше мінімально допустимих строків корисного використання, визначених пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу.

Таким чином, при обчисленні амортизаційних відрахувань, починаючи з 01 квітня 2011 року, платник повинен був використовувати вартість по кожному об'єкту основних засобів, визначену станом на 01 квітня 2011 року, а не первісну вартість, за якою відповідні об'єкти зараховано на баланс.

За приписами частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент розгляду справи) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Судами встановлено, що позивач відповідно до вимог пункту 6 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України проведено інвентаризацію основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами станом на 1 квітня 2011 року. Це відмічено і відповідачем в акті перевірки.

Позивачем в матеріалах інвентаризації, долучених до матеріалів справи, самостійно визначено строк корисного використання об'єктів основних засобів з урахуванням дати введення їх в експлуатацію з дотриманням обмежень щодо мінімально допустимих строків корисного використання, визначених пунктом 145.1 статті 145 Податкового кодексу України та із зазначенням вартості по кожному об'єкту основних засобів, визначену станом на 1 квітня 2011 року. Судами попередніх інстанцій встановлено, та не спростовується доводами касаційної скарги, що саме ця вартість основних засобів, а не первісна, за якою об'єкти зараховані на баланс, була використана при обчисленні амортизаційних відрахувань.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач правомірно визначив розмір амортизаційних відрахувань основних засобів, визначених матеріалами інвентаризації, проведеної станом на 1 квітня 2011 року з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання відповідної групи основних засобів, виходячи з дати введення їх в експлуатацію.

Враховуючи вищевикладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2012 року №0000032300 підлягає скасуванню в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 496 018,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 24 квітня 2012 року № 0000022300, яким встановлено порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 130 928 грн. з яких 104 742 за основним платежем та 26 186 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивачем вказане податкове повідомлення рішення оскаржено (з урахуванням уточнення позовних вимог) в частині збільшення суми у розмірі 98 367 грн. за основним платежем та 24 592 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У акті перевірки визначено, що в частині вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, суми витрат по правочинах, здійснених з приватним акціонерним товариством Скадовське ХПП у розмірі 393 468,55 грн. неправомірно віднесено до складу валових витрат у 2010 році.

Як зазначав Суд при розгляді правомірності податкового повідомлення-рішення №0000012300 від 24 квітня 2012 року договір, на підставі якого виникли господарські операції, нікчемним у судовому порядку не визнавався, будь-яких злочинних дій суб'єктів господарювання, підтверджених рішеннями судів, що набрали законної сили, не встановлено, реальність господарських операцій підтверджена належними і допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

В касаційній скарзі податковий орган не наводить інших підстав неправомірності включення зазначеної суми до складу валових витрат у 2010 році крім посилання на акти перевірок контрагентів, неможливість прослідкувати з ланцюга поставки виробника продукції, тобто наполягає на недійсності правочину з приватним акціонерним товариством Скадовське ХПП .

Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що первинними документами підтверджено як реальність здійснення господарської операції між позивачем та Приватним акціонерним товариством Скадовське ХПП у жовтні 2010 року, так і правомірність включення до валових витрат суми 393 468,55 грн.

Враховуючи вищевикладене, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення від 24 квітня 2012 року № 0000022300 підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 122 959,00 грн., в тому числі 98 367,00 грн. за основним платежем та 24 592,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах вимог касаційної скарги, Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року у справі № 821/3646/15-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер