Рішення

від 08.02.2019 по справі 711/10959/18

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/10959/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

Головуючого - судді: Казидуб О.Г.

При секретарі: Зайцевій О. І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Азот про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (18024, м. Черкаси, вул.. Руставі, буд. 11, в. 206, ІПН НОМЕР_1) звернулася до суду з позовом до ПАТ Азот (18014, Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, код ЄДРПОУ 00203826) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Свої вимоги мотивує тим, що вона 30 травня 2017 року була звільнена з Пат Азот за угодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Станом на дату звільнення існувала заборгованість ПАТ Азот по виплаті їй заробітної плати . В день звільнення повний розрахунок з нею проведений не був.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.07.2018 року з відповідача на її користь було стягнуто заборгованість нарахованої, але не виплаченої при звільненні заробітної аплати у сумі 12121 грн. 88 коп. Судове рішення було виконано приватним виконавцем ОСОБА_2 шляхом стягнення з ПАТ Азот на її користь грошових коштів, які одним платежом були перераховані на її карковий банківський рахунок 30 листопада 2018 року.

Просить суд стягнути з ПАТ Азот на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 травня 2017 року по 30 листопада 2018 року у сумі 98777,77 грн.; стягнути з ПАТ Азот на її користь понесені нею судові витрати , а саме сплачений судовий збір в розмрі 987, 78 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. До початку слухання справи надала заяву про слухання справи за її відсутності. Також вказала, що позов підтримує та просить його задоволити.

Представник ПАТ Азот в судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі. Про день, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Надали суду відзив на позовну заяву, в якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст.ст. 13, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до копії трудової книжки БТ -ІІ № 5937911 ОСОБА_1 Г в період з 01.05.2013 по 30.05.2017 року працювала на ПАТ Азот .

Відповідно до Наказу № 552-ВК від 29 травня 2017 року - ОСОБА_1 була звільнена 29 травня 2017 року за ст.. 36 п. 1 КЗпП України, причина звільнення - особиста заява. В день звільнення розрахунок з позивачем проведений не був.

25 липня 2018 року Придніпровським районним судом м. Черкаси було винесено рішення по справі № 711/4175/18, яким стягнуто з ПАТ Азот на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 12121грн. 88 коп. з відрахуванням обов'язкових платежів.

Відповідно до Платіжного доручення № 40307 від 29 листопада 2018 року, ПАТ Азот сплачено 13334 грн.06 коп. Вказано призначення платежу: виконання ПАТ Азот постанови про відкриття ВП № 57183340 від 10.09.2018 р. від імені ПАТ Азот зг.дов. № 500-10/1948 від 07.11.2018 р./Без ПДВ.

Також, відповідно до постанови Приватного виконавця ОСОБА_2 ВП № 57183340 -боржник повністю сплатив борг згідно виконавчого документа, в тому числі основну винагороду приватного виконавця, тому наявні підстави для закінчення виконавчого провадження. Згідно Виписки до угоди № 962485 за період з 01.11.2018 по 04.12.2018 - 30 листопада 2018 року на рахунок ОСОБА_1 було зараховано 12121,88 грн. (Стягнення з боржника в межах ВП 57183340. Боржник ПАТ Азот . Перераховано повністю).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України відповідач повинен був у день звільнення ОСОБА_3 виплатити всі належні йому суми, а в разі спору про розмір цих сум виплатити не оспорювану ним суму, однак цього не зробив.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законом України Про оплату праці .

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та інш. нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ст. 115 ч.1 КЗпП України).

Як передбачено ст. 116 згаданого Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП).

Крім того, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці - установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК відповідачем не надано суду ніяких доказів того, що у порушенні прав позивача на своєчасне отримання заробітної плати відсутня вина відповідача. До того ж, під час розгляду справи не встановлено вини позивача ОСОБА_3, як працівника підприємства, у виникненні становища, яке призвело до затримки розрахунку по заробітній платі.

При цьому суд вважає, що сам по собі факт відсутності коштів на підприємстві, як підстава для звільнення від відповідальності за порушення строків розрахунку по заробітній платі, є необґрунтованими.

В цьому контексті суд звертає увагу, що у своїй практиці Верховний Суд України неодноразово зазначав, що аналіз змісту ст.ст. 116, 117 КЗпП дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини за невиплату належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (постанова №6-2163цс16 від 31.05.2017 року, №6-259цс17 від 13.03.2017 року). Аналогічні роз'яснення викладені і в п. 20 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці .

Наявність арешту на рахунках відповідача, що накладений постановами державного виконавця від 29.05.2017 року, 31.08.2017 року, 17.11.2017 року не виправдовує затримку розрахунку при звільненні, оскільки частина з цих арештів була накладена вже після того як мав відбутись розрахунок з позивачем. До того ж відповідачем не надано доказів відсутності у відповідача коштів, що перевищують обсяг фінансового ресурсу, який був арештований.

При цьому суд звертає увагу, що за змістом ч. 2 ст. 117 КЗпП підставою для зменшення судом розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені є виключно наявність таких умов: 1) наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; 2) виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; 3) прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст.116 цього Кодексу. Оскільки жодної з зазначених обставин в даному випадку судом не встановлено то правові підстави для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку відповідача з позивачем відсутні. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові ВСУ від 13.03.2017 року у справі №6-259цс17.

За таких обставин стягненню з ПАТ Азот на користь ОСОБА_1підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.05.2017 по 30.11.2018 року.

Виходячи з п'ятиденного робочого тижня за період з 31.05.2017 року по 30.11.2018 року була така кількість робочих днів: травень 2017 року - 1 день; червень 2017 - 20 днів; липень 2017 року - 21 день; серпень 2017 року -22 дня; вересень 2017 року - 21 день; жовтень 2017 року - 21 день; листопад 2017 року - 22 дня; грудень 2017 року - 20 день; січень 2018 року -21 день; лютий 2018 року - 20 днів; березень 2018 року - 21 день; квітень 2018 року - 20 днів, травень 2018 року - 20 днів, червень 2018 року - 20 днів, липень 2018 року - 22 дня; серпень 2018 року - 22 дня; вересень 2018 року - 20 деів; жовтень 2018 року - 22 дня; листопад 2018 року - 22 дня. А всього за цей період було 378 робочих днів.

У зв'язку з вищезазначеним розрахунок середнього заробітку повинен бути проведений шляхом множенням кількості робочих днів за зазначений період на середньоденну заробітну плату за останні два місяці роботи.

Згідно довідки про доходи № 31 від 11.01.2019 року середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 262,01 грн.

Позивач ОСОБА_1 просив стягнути з ПАТ Азот розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 98777,77 грн. Судом встановлено, що представником позивача було допущено помилку в підрахунку робочих днів. А саме, в листопаді 2018 року було 22 дня робочих дня, а позивачем зазначено - 21 робочих дня. Відповідно до розрахунку позивача в період з 31.05.2017 року по 30.11.2018 року пройшло 377 робочих днів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог, а тому, до стягнення з ПАТ Азот на користь ОСОБА_1 підлягає розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 98777 грн.77 коп.(377робочих днів х 252,01 грн.).

Згідно з підпунктом 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, яка є чинною і на час розгляду справи, не належать до фонду оплати праці суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, як на думку суду, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку із відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов'язкових платежів, передбачених законодавством України. В даному випадку, посилання представника відповідача, викладені у відзиві про необхідність застосування такого відрахування, суперечать нормам законодавства.

А тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до квитанції № 6 від 18 груцдня 2018 року позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір в розмірі 987,78 грн.

А тому, суд вважає, за необхідне стягнути з ПАТ Азот на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного та, керуючись Конституцією України, ЗУ Про оплату праці , ЗУ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати ; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427, ст.ст. 3, 4, 94, 115, 116, 117, 233, 238, 237-1 КЗпП, правовими позиціями ВСУ, рішенням КСУ № від 15.10.2013 № 9- рп/2013, ст.ст. 77, 78 ГК України, ст. 176 ЦК України, ЗУ Про судовий збір , ст.ст. 3, 4, 10, 11,13, 15, 174, 79, 209 -223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ Азот про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Азот на користь ОСОБА_1

середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 98777 грн. 77 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Азот на користь ОСОБА_1 Григорівнисудовий збір в сумі 987 грн. 78 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Черкаської області шляхом подання у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 07 лютого 2019 року.

Головуючий: ОСОБА_4